Рідне місто Майстра збереглося назавжди, відображене у його «Білій Гвардії» — надзвичайно київському, найсніжнішому, найреволюційнішому, найностальгічнішому романі Булгакова. Він прожив у Києві 28 років із 49 — більше половини життя. Безжальне ХХ століття, яке з такими надіями зустрічало «безжурне юне покоління», змело багато будівель, з якими пов'язані дитинство, юність і молодість Булгакова. Але найважливіші об'єкти вціліли. Ми відвідаємо і храми, пов'язані зі значимими подіями в житті Майстра, й інші будинки, де квартирували Булгакови, пройдемося вулицями, описаними в «Білій гвардії». На завершення нашої екскурсії — чаювання на веранді булгаківського будинку, в затишній атмосфері «за кремовими шторами».
Булгаков залишив стільки проникливих, ліричних, образних описів Києва, що сам може бути нашим екскурсоводом по місту. За його допомогою ми можемо уявити собі столітньої давності Місто, де «Лавра багряніє на горах» — місто, «прекрасне на морозі й тумані», місто «над розваленим Дніпром, у сонячних плямах». Ми йдемо слідами самого Булгакова — через пагорби, квартали, сади, повороти і перехрестя, відкриваючи для себе Київ очима людини вікової давнини. Часом шляхи автора і героя розходяться, деколи йдуть нога в ногу. Від Олександрівської гімназії та головного корпусу Київського університету, через Театральну вулицю, де розташовувався згаданий у «Білій гвардії» штаб мортирного дивізіону — до Золотих Воріт на Володимирську, і далі, навздогін за Олексієм Турбіним — на Малопідвальну, «найфантастичнішу вулицю у світі». Тут, як відомо, Турбін ніби-то провалився у четвертий вимір свого дивного міста — щоб опинитися незабаром на знайомому йому Андріївському узвозі. Але за нами ніхто не женеться, у нас є вибір — і ми підемо іншим шляхом.
Ось Софійська площа, де урочисто зустрічали переможців півтора десятка переворотів, знайомих Булгакову. І далі, вигином стародавніх київських пагорбів, старою житомирською дорогою — до урочища Кудрявець, де зберігся один із трьох будинків, пов'язаних з ім'ям сім'ї Булгакова. Його адреса — Кудрявська вулиця, 9. Тут Булгакови жили з 1895 по 1903 роки. У п'яти кімнатах цього будинку росли їхні діти, звідси Міша почав ходити до гімназії. Затишний дворик, що пам'ятає дитячі голоси, зберігся донині, і, здається, ніби то горить над столом зелена лампа батька-професора — символ затишку, налагодженого побуту, стабільності. Ще так далеко до революції, до «великого і страшного» 1918-го...
Нині в будинку розміщується київський музей Пушкіна — ось так прекрасно і чудово переплелися в місті імена двох Майстрів.
Від Кудрявського будиночка повертаємося до долини між старокиївськими горами «з осипами жовтих глин і білих пісків», де в 1890-му оселилася родина Булгакових. На Воздвиженській, 10-б ще недавно стояв рідний будинок Булгакова, і майже навпроти нього — Хрестовоздвиженська церква, де Мішу охрестили. Темнуватий храм із розписом півторастолітньої давнини дихає старовиною. Звідси нам час вибагливою кривизною Воздвиженської вулиці йти в гості до Турбіних і Булгакових. Вони вже засвітили лампу, розправили кремові штори, і скипає чай на веранді знаменитого будинку на Андріївському...
Але Булгаківський Київ багатоликий, він крутить і крутить, як груднева хуртовина, він має багато стежок, вулиць та місць. Можна пройти до Андріївської церкви, навпроти якої стоїть будинок №38, де жив Михайло Булгаков із першою дружиною Тетяною Лаппа, і вже звідти спуститися до 13-го номеру на узвозі. А нижче, коло самого Подолу, стоїть дзвіниця церкви Миколи Доброго — стародавня шатрова робота московських майстрів. Вона зберігає пам'ять про храм, у якому Булгаков вінчався з Тетяною. Андріївський узвіз — найбільша булгаковська вулиця світу, «святі місця» шанувальників генія. Підійшовши, нарешті, після всіх поневірянь до порогу головного булгаківського будинку, ми побачимо і самого Михайла Опанасовича — він замислено сидить на лавці, через дев'ять десятиліть повернувшись в улюблене місто.
Тепер ми увійдемо в оселю Турбіних-Булгакових — і опинимося у фантастичному світі похмурого грудневого дня, у химерному просторі, де шафа виявляється дверима в кімнату письменника, де падають зорі, влітаючи з лапатим снігом, де переплетені реальність і роман. Тут півсотні булгаківських предметів і ще більше предметів сім'ї Турбіних — білих, туманних, хитких, снігових. Ми пройдемо ці сім кімнат на одному диханні — і, нарешті, відпочинемо на веранді, з варенням і чаєм, приготованим за рецептами тих давніх років.
Зрозуміти булгаківський світ баз цього занурення в реальність і, одночасно, в містику — неможливо. Рідко який музей дає подібне відчуття — провалу в часі та просторі, занурення у світ, якого вже немає, але який залишив нам стільки слідів і спогадів, що ми можемо опинитися на межі реальності і мрій великого киянина.

Класи: 11 клас

Предмети: Зарубіжна література