RSS-матеріал


Підписатись на E-mail:

Користувацький вхід

Післявоєнна відбудова на території Полтавщини

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали

Надіслати матеріал на публікацію


0

. Післявоєнна відбудова на території Полтавщини
Мета: акцентувати увагу на головних подіях відбудовчого періоду на Полтавщині; на прикладах із історичних джерел показати зміни в усіх сферах життя; виробляти навички роботи з історичним джерелом; вчити аналізувати надану інформацію; виховувати толерантне відношення до подій названого історичного періоду.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.
Обладнання: карта Полтавської області, фрагменти із історичних джерел, мультимедійна презентація з ілюстративними матеріалами.

Хід уроку.

Оргмомент.
Мотивація знань.
Вчитель. Любов до Батьківщини починається з любові до батьківської оселі, маминого вишитого рушника, зі стежини, що веде в далекі світи.
Не знати історії свого краю, означає не знати самого себе. Сьогодні на уроці ми поговоримо, як наш рідний край, вмита росами полтавська земля піднімалася з руїн. Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армії «Південь» і яку відвідав А.Гітлер, перетворило значну частину досягнень у руїни. Та нескореним лишився дух полтавців і ми з вами в цьому переконаємось на нашому уроці.
Актуалізація знань учнів.
Бесіда
Пригадайте, які території відносились до Полтавської області після адміністративно – територіальної реформи 1937 року.
Покажіть на карті.
Коли німецька навала окупувала наш край? (вересень, 1941р.)
Скільки років тривала окупація?
Коли було визволено полтавський край? (жовтень 1943 р.)
4.Вивчення нового матеріалу.
Вчитель. Війна і окупація завдали величезних матеріальних збитків краю. Були зруйновані промисловість і сільське господарство, знищено житловий фонд у містах, перетворені в руїни заклади медицини, освіти, культури. На території області окупанти створили 48 таборів для полонених. Найбільші з них у Полтаві, Кременчуці, Градизьку, Хоролі, Лохвиці, Лубнах, Котельві, Чорнухах. Найстрашнішою серед цих катівень була так звана «Хорольська яма», де загтнуло понад 100 тисяч полонених. Особливо постраждали Полтава, Кременчук, Диканський, Чутівський, Полтавський, Шишацький, Котелевський, Решетилівський райони. Німецько – фашистські загарбники завдали збитків Полтавщині більш ніж на 50 мільярдів карбованців у вимірах того часу.
З перших днів визволення Полтавщини почалася відбудова народного господарства області і до кінця 1943 року в області вже почали працювати 327 підприємств, 2484 колгоспи, 77 МТС, 53 радгоспи, 1422 школи, 356 лікувальних закладів.
Сьогодні на уроці ми розглянемо наступні запитання.
План.
Становище Полтавської області після звільнення від окупації німецько – фашистськими загарбниками.
Труднощі в процесі відбудови.
Кроки відбудови.
Голод 1946 – 1947 р.р.
Діяльність операції «Френтік».
Суспільно – політичне життя краю.
Повсякденне життя полтавчан.
Очікувані результати:
аналізує збитки нанесені війною промисловості та сільському господарству Полтавської області;
описує матеріально – побутове становище населення;
характеризує проблеми відбудовчого процесу;
визначає першочергові завданні у відбудові народного господарства області;
аналізує зміни в культурно – духовному житті краю.

Робота в парах.
Проаналізуйте уривки із книги В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 242

« При відступі вони (німці) повністю спалили 557 і частково 1175 населених пунктів, 108 115, або 30 %, селянських хат, 30 тисяч колгоспних будівель, 864 школи, 122 лікарні, 39 машино – тракторних станцій, 14 радгоспів і т.д. Без даху над головою залишилося 108 тисяч сімей полтавців. Особливо великі руйнування були в Диканському районі, де німці спалили 80% дворів, Шишацькому – 90%, Чутівському – 94%, Глобинському – 79%. У Кременчуці житловий фонд на момент звільнення від німців складав більше 10 – 15 % довоєнного. Під час війни було знищено близько 80% промислового потенціалу Полтавщини»
Про що йде мова в даному історичному джерелі?
В якій галузі найбільші були втрати?
Назвіть райони, в яких зменшилася врожайність основних сільськогосподарських культур.
Як ви думаєте, чому?

Вчитель. У кінці 1943 року органи радянської влади провели в колгоспах, радгоспах та індивідуальних господарствах облік худоби, який виявив жахливі втрати, завдані війною.

Вивезено за час окупації Залишилося після визволення Залишилося у відсотках
ВРХ 392 900 365 435 59,3
Свиней 1 113 000 100645 15,2
Коней 109 906 93 498 33,2
Овець 241 000 58 513 23

«На час приходу Червоної армії в колгоспах Полтавщини залишилося менше 50 тисяч робочих коней і 2 тисячі старих тракторів, більшість яких потребувала капітального ремонту….
Відступаючи з Полтавщини, окупанти забрали з громадських дворів і державних маєтків 12 838 тисяч пудів хліба та знищили на корню, в снопах і скирдах – ще 12 736 тисяч пудів»

Про що свідчать цифри наведені в таблиці?
Кількість якої худоби зменшилося найбільше?
Як ви думаєте, чому?
Які висновки можемо зробити?

Вчитель . Спробуємо з’ясувати, яким було матеріально – побутове становище населення.
Випуск товарів народного споживання різко зменшився. Люди одягалися в лахміття, яке залишилося ще з довоєнних часів та в обноски всіх армій, які перейшли через Полтавщину. Селяни ходили в домотканому одязі: білій полотняній сорочці та пофарбованих дубовою корою штанях.
Ви знаєте, що після вигнання німців у містах та робітничих селищах була введена карткова система.
Проаналізуємо деякі цифри.
Норми продовольчого постачання (г/міс.)
М’яса і риби жирів Крупів і макаронів
Для робітників і спеціалістів
підприємств оборонних галузей 3500 900 3000
на відбудові міського господарства 1800 400 1200
на інших роботах 1200 300 800
Для утриманців 500 200 600
Для дітей 400 300 800

Для яких категорій населення було передбачено видачу продуктів харчування?
Робітникам, яких підприємств надавалися переваги? Чому?
Чи вистачало даних продуктів для проживання?
Чи отримували пересічні трудівники допомогу держави?
На вашу думку, як продовольчі проблеми вирішували працівники села?

Висновок. Карткова система могла хіба що забезпечити прожитковий мінімум населення. При цьому норми постачання були диференційованими. Селяни взагалі були позбавлені будь – якого забезпечення. Їхньою єдиною опорою залишалося домашнє господарство, особливо корова – годувальниця. Для міського населення владою було запропоновано підсобні господарства на підприємствах і в установах.

Вчитель. З перших днів визволення почалася відбудова народного господарства. Всі завдання вважалися першочерговими і невідкладними.
Проблемне запитання. Якби Вам прийшлося жити в той час, то з чого б ви почали відбудову?
Які б першочергові завдання поставили?
Які завдання поставила радянська влада? Давайте звіримо з вашими.
Розмінування звільненої території;
Відбудова мостів і залізниць, промислових підприємств і колгоспів;
Збирання залишків врожаю і оранка на зяб.

Проблемне запитання. Які труднощі в процесі відбудови могли виникнути?
Робота в групах. Опрацюйте фрагменти документів і сформулюйте труднощі відбудови. Визначте, що схожого в даних документах.

«… перед партійним та радянським керівництвом області постало нелегке завдання: у складних умовах нестачі коштів, транспорту, механізмів і кваліфікованих працівників відбудувати у найкоротші строки промислові підприємства, житлові будинки, відновити соціальну інфраструктуру міст і селищ
Ураховуючи ситуацію, керівництво області намагалося насамперед увести в дію ті підприємства місцевої промисловості, що вціліли, й відремонтувати виробничі корпуси, які були пошкоджені незначною мірою…»
Полтавщина: влада на історичних паралелях. Полтава.- АСМІ,- 2005, с. 192

«Ще більш були обмежені у правах місцеві органи самоврядування. Не маючи необхідних фінансових ресурсів, вони практично позбавлялися можливості впливати на розв’язання економічних і соціальних питань, обмежуючись мобілізацією населення на відбудовні роботи, виділенням землі під забудову, розподілом помешкань»
О.А. Білоусько… «Історія Полтавщини». Підручник 11 клас. – Полтава «Оріяна» 2007.- с. 213

«…Катастрофічно не вистачало техніки, робочої худоби і робочих рук. Ті не чисельні чоловіки, які вціліли після окупації і не були вивезені до Німеччини, відразу ж були мобілізовані польовими військоматами до Червоної армії і кинуті на фронт без належного вишколу, а часто і без зброї з тим, щоб «искупить вину» перед радянською владою за те, що вони не з своєї волі опинилися на окупованій німцями території…»
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 243 – 244
- Робота з фотоілюстраціями.
- Що ви бачите на цим фотографіях?
- Перелічіть зображені предмети.
- Доберіть заголовок.
- Про що свідчать дані фотоматеріали?

Кроки відбудови.
Проаналізуйте наведені факти.
Станом на 1 вересня 1944 року в області налічувалося 7853 комуністи, в тому числі 5577 членів і 2276 кандидатів у члени ВКП (б). Абсолютна більшість із них займала керівні посади в чисельних бюрократичних установах і організаціях, в тому числі в радянських – 1785, господарських – 2412, в промисловості – 831, в сільському господарстві – 653 і на транспорті – 779.
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 245

Які висновки можемо зробити?

(1.Відновлення партійно – командної системи та компартійної номенклатури. Першим секретарем Полтавського обкому КП(б)У було призначено В.С.Маркова.)

Наступний крок нам допоможуть визначити такі факти:
«На території Греблянської сільської ради Кобеляцького району в 1944 році діяла бандитська група в складі шести сімнадцятирічних юнаків, яка тероризувала населення, чинячи стрілянини в нічний час, займалася крадіжками і грабунками. На час арешту група мала 3 гвинтівки, 4 обрізи і 5 гранат. До кінця цього ж року міліція не могла спіймати начальника Опішнянської районної поліції, який переховувався у приворсклянських лісах. Всього протягом 1944 року органами внутрішніх справ області було ліквідовано 39 озброєних кримінальних угрупувань, заарештовано 107 бандитів та 110 грабіжників - одинаків»
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 246
(2. Очищення правоохоронними органами території області від бандитів, всіх тих, хто в часи окупації співробітничав з німцями)

- Прочитайте наступний текст.
«… у відповідності з Постановою обкому КП (б)У та облвиконкому була створені спеціальні санітарні команди, які мали очистити населені пункти від трупів, сміття і нечистот та відбудувати громадські туалети. Розташовані серед населених пунктів німецькі військові кладовища підлягали ліквідації. Трупи ворожих солдатів та офіцерів належало закопувати подалі від населених пунктів і доріг»
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 247
(3. Отже, наступним кроком було приведення міст і сіл в належний санітарний стан.)
Що вас, як християн, в цьому тексті можливо вразило?
Як на вашу думку, чи правильно були прийняті заходи по відношенню до німецьких солдат? Аргументуйте.

4 . Знешкодження на звільнених територіях наслідків воєнних дій.
Як ви розумієте зміст цієї тези? (розмінування залишеної на полях битв зброї, мінних полів, оборонних споруд)
5. Дуже важливим кроком було виконання постанови ЦК КП (б)У «Про хлібозаготовки і хлібозакупки по УРСР» від 21 листопада 1943 року. Полтавщина до кінця поточного року повинна була здати 8 млн. пудів хліба. Найбільше серед лівобережних областей України.

«Ажурна пилка»
1 група.
Голод 1946 – 1947 рр
Найбільшим лихом для українського села став третій удар голодом 1946 – 1947 років. До нього призвела величезна воєнна руйнація сільського господарства, післявоєнний хаос, занепад серед селянства стимулів до праці через відновлення виснажливої системи колгоспного визиску, нарешті посушливе літо 1946 року. Але головна причина голоду полягала в політичному курсі панівної комуністичної партії, ігноруванні керівниками всіх рівнів елементарних потреб сільського населення. Замість надання якихось пільг постраждалим від засухи областям. Ситуація в аграрному секторі загострилася вже весною 1946 року, про що свідчать звернення місцевих керівників до Полтавського обкому КП(б) та Полтавської облради про надання допомоги голодуючим.
Свідчення. Із офіційного звернення Велико – Кринківського РК КП (б)У до обласного керівництва (31 березня 1946р.)
«… просим отпустить продовольственной ссулы 500 – 600 цнт., ввиду имеющегося тяжелого состояния в отдельных колхозах района с.Федоровка, Фрунзовка, Землянки и другие, в особенности у семей погибших на фронте, семей инвалидов Отечественной войны так же для общественного питания трактористов, детских яслей»
… Наприкінці вересня план хлібоздавання по області був виконаний лише половину, хоча колгоспи здали державі весь зібраний хліб, залишивши собі мінімум зерна на насіння, харчування та фураж. Виконання явно нереального плану означало одне – поставити село на межу вимирання, різко скоротити поголів’я худоби, позбавити колгоспи насіння для наступної весняної кампанії.
…Заради показників уповноважені не спинялись перед крайніми заходами щодо притягнення до партійної, адміністративної чи навіть судової відповідальності керівників нижчого рангу. Доповідної записки уповноваженого на керівника було достатньо, щоб через кілька днів людина опинилася без партквитка та без роботи. Особливого тиску зазнавали голови колгоспів, яких карали за найменші провини: зрив строків збирання врожаю, порушення графіків хлібозаготівок, видачу зерна на трудодні…
Загальну статистику втрат від голодомору в Полтавській області відтворити важко, оскільки справжні показники смертності людей тривалий час приховувалися. Смерть, що наступала внаслідок голоду, чиновники пояснювали різними захворюваннями, в т.ч. інфекційними…. Позначилася й відсутність у селян паспортів чи інших документів, які б посвідчували особу. Людей, які помирали в іншому селі чи місті, не маючи при собі документів, у жодну статистику не включали.
За далеко не повними даними, лише на території Лубенського району від голоду померло близько 1000 осіб. Перемноживши цю цифру на число районів (44), можна скласти приблизне уявлення про справжній масштаб трагедії. Деякі дослідники достовірною цифрою вважають 10 – 12 тис. смертей.
О.А. Білоусько… «Історія Полтавщини». Підручник 11
клас. – Полтава «Оріяна» 2007.- с. 224 – 228
2 група
Діяльність операції «Френтік»
В ніч з 21 на 22 червня 1944 року полтавці стали свідками чергової трагічної сторінки радянсько – німецької війни: погрому німцями американської бази особливого призначення і початком кінця операції «Френтік» [«скажена»]. Суть її полягала в тому, що американській авіації для здійснення «човникових» операцій проти Німеччини та її союзників у Полтаві, Миргороді, Пирятині були надані аеродроми, які вони активно використовували.
Ідея «човникових» операцій американської авіації виникла в кінці 1941 року, як конкретний вияв співробітництва країн антигітлерівської коаліції, але реалізована була лише в 1944 році. Вибір місця базування американських літаків був не випадковим. Полтава входила у своєрідний рівнобічний трикутник: відстань між містом і аеродромами в Англії та Італії була майже однаковою, а це давало змогу здійснювати рейди без дозаправки пальним приблизно на одну відстань польоту.
Перші американські спеціалісти по обслуговуванню бази в кількості 46 осіб прибули до Полтави у квітні 1944 року. Їх розмістили в житловому будинку на території авіа містечка, але невдовзі виявилося, що він був замінований німцями і не вибухнув лише тому, що миші і щури пошкодили дроти. Протягом короткого часу американські вояки з допомогою радянської аеродромної обслуги продовжили на 300 метрів злітно – посадкову смугу і спорудили ще одну, доставили пальне, боєприпаси і харчі. Водночас створювалася протиповітряна оборона: рили траншеї для укриття особливого складу, установлювали зенітні гармати. З повітря базу мала прикривати радянська 310 винищувальна дивізія ППО. Командував 169 (Полтавською)авіабазою спеціального призначення генерал – майор Олександр Пермінов, а керівником американського персоналу був генерал Кесслєр….
21 червня з аеродрому у Англії піднялися водночас у повітря 2500 американських літаків 8 повітряної армії США і взяли курс на Берлін. Після бомбардування столиці Третього рейху, втративши 44 машини, «літаючі фортеці» повернулися назад, а 137 бомбардувальників і 62 винищувачі прикриття полетіли на Полтавщину. Буквально на хвості в них, ховаючись у хмарах, прилетів і німецький розвідник «Хе - 111». Помітили його пізно, тож німецький пілот Ганс Мюллер встиг сфотографувати полтавську авіабазу і, вміло маневруючи висотою, втік від погоні. Всі очікували нальоту ворожої авіації, але сподівалися на радянську протиповітряну оборону.
Німецький полковник Вільгельм Антрап оголосив виліт з аеродрому в Білорусії о 21 годині того ж дня 80 німецьких бомбардувальників і винищувачів прикриття безперешкодно пролетіли лінію фронту і наблизилися до Полтави. Наліт почався, коли частина американських льотчиків перебувала в Полтаві – хто на танцях, хто на побаченні з дівчатами. Інші дивилися кінофільм «Серенада сонячної долини».
Майже дві години німецькі літаки безкарно і спустошливо бомбили полтавський аеродром, а потім розстріляли вцілілі літаки з кулеметів і гармат. Німці не втратили жодного літака і не зустріли жодного радянського винищувача. Після польоту німецької авіації полтавський аеродром являв собою тяжке видовище: повністю було знищено 43 «літаючі фортеці», 15 «Мустангів» і 5 літаків інших типів, 45 літаків було пошкоджено. Майже повністю були знищені також запаси бомб, крани, тягачі, армійські джипи і 450 тисяч галонів високооктанового бензину. На землі згоріло і 15 радянських винищувачів. Загинуло 30 радянських вояків, а 80 було поранено. Серед загиблих були військові журналісти С.Струнников, П. Кузнецов і П. Лідов. Загинуло і три американських пілоти. Свій останній притулок вони найшли у Нових Санжарах, де знаходився на той час військовий госпіталь. … у 1948 році американці забрали прах своїх вояків і перепоховали їх у США.
… 7 жовтня 1944 року з Полтави відбув перший ешелон з американцями, 12 жовтня – другий. На полтавській авіабазі ще залишалося 222 солдати і офіцери США. До середини 1945 року вони також покинули Полтаву.
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 250 - 252

Група № 3
Суспільно – політична ситуація.
На терені області в перші повоєнні роки суспільно – політична ситуація ускладнювалась поширенням поміж частини населення прозахідних («антирадянських») настроїв. Значною мірою цьому сприяло повернення в рідні місця «остарбайтерів», звільнених військовополонених, демобілізованих солдат Радянської армії, які побували в Європі. Частина з цих людей могла засвідчити, нехай у найближчому колі, що радянська пропаганда поширювала відверту неправду про «злиденне» життя робітників і селян за «залізною завісою».
Протягом 1945 – 1950 рр. на Полтавщину повернулося близько 100 тисяч осіб, вивезених свого часу на примусові роботи до Третього рейху. Радісне передчуття волі затьмарила зустріч із визволителями. Здорових чоловіків відразу мобілізували до війська. Жінок використали на роботах із демонтажу і вивезення з Німеччини обладнання та матеріалів, зазвичай без будь – якої оплати. До щойно визволених із неволі співгромадянок військовослужбовці Радянської армії ставилися глумливо, обзиваючи їх «німецькими вівчарками». Непоодинокими були випадки зґвалтування дівчат. Репатрійованих піддавали принизливій перевірці…
Почувши, як радянська влада ставиться до репатрійованих, чимало «остарбайтерів», визволених англо – американськими союзниками, вирішили шукати щастя на чужині… Радянська пропаганда розгорнула шалену кампанію по поверненню колишніх радянських громадян на батьківщину… відділ в справах репатріації при Полтавському облвиконкомі розсилав розпорядження райвиконкомам, із найменшими подробицями пояснюючи, як організувати заходи по поверненню людей на Батьківщину. Вимагалося надсилати землякам «листи з Батьківщини», в яких обов’язково вказувати про досягнення колгоспу, гарні матеріально – побутові умови…
Свідчення. Із «зразкового» листа матері – полтавки до дочки за кордон про життя на батьківщині (1949 р.)
«Діти поприїздили додому і живуть собі біля своїх батьків – щасливі, веселі, повиходили заміж, користуються повагою. Багато вже нагороджено Урядом орденами і медалями за хорошу роботу в колгоспі. Наш колгосп тепер став ще краще, ніж до війни був. Чужі діти кожен деня співають, грають весілля, в колгоспі гарні духові музики…»
Облвиконком санкціонував усі «листи», повертаючи для переробки «поверхові», «малоконкретні», «не наповнені батьківськими почуттями».
Набагато гіршою від «остарбайтерської» виявилася доля звільнених військовополонених, яких огульно записували в «зрадники». Після визволення вони потрапляли до фільтраційно – перевірочних таборів для здійснення «державної перевірки», яку проводили органи контрозвідки («смерш»). Запідозрених в «зраді» переправляли до ГУЛАГу. Лише в 1956 р. їм оголосили амністію. Проте вони довго мали обмежені права на професію, навчання, вибір місця проживання.
Пріоритетним напрямком роботи всіх партійних і радянських органів у повоєнний час стала боротьба проти «буржуазних пережитків» та «вільнодумства». На облік бралися всі, хто десь працював за нацистської влади, згадувався або друкувався в окупаційних газетах «Голос Полтавщини», «Дніпрова Хвиля», «Миргородські вісті», «Відродження» та ін. До списку «неблагодійних» потрапляли досить відомі люди, серед них колишній світовий чемпіон з боротьби Іван Шемякін.
О.А. Білоусько… «Історія Полтавщини». Підручник 11
клас. – Полтава «Оріяна» 2007.- с. 214

Група №4
Культурне життя краю.
В умовах війни компартійна влада була змушена дещо послабити тиск на українське національно – культурне життя. В рамках радянського був допущений український патріотизм. Однак після війни ці поступки були різко обірвані. Режим форсовано централізував усі культурні засоби і звів духовні процеси в контрольоване русло.
Протягом 1946 – 1948 рр. ЦК ВКП (б) прийняв 4 постанови про спрямування розвитку літератури й мистецтва. «Це був похоронний дзвін по скромному повоєнному ренесансу української культури» (О. Субтельний). Відповідно до рішень свого московського керівництва український партійний субцентр упродовж 1946 – 1951 ухвалив 12 постанов, які вимагали «посилення роботи в справі викривання буржуазно – націоналістичної ідеології» (офіційно скасовані лише у часи горбачовської перебудови). Практичне виконання цих постанов зламало долі багатьох людей.
… Вершиною ідеологічного наступу став 1951 р., коли було піддано критиці написаний у 1944 р. патріотичний вірш В.Сосюри «Любіть Україну».
У 1947р. в рамках кампанії боротьби з низькопоклонством перед Заходом країною прокотилася хвиля громадського осуду професорів Клюєва і Раскіна, які передали винайдений ними протираковий препарат «КР» в руки американців. У Полтаві відбулося кілька зборів партактиву, наукових працівників, вчителів, лікарів з питання обговорення закритого листа ЦК ВКП (б) у «справі» професорів. У рішеннях зборів наголошувалося на необхідності посилити партійно – політичну пильність, особливо серед інтелігенції та молоді.
Свідчення «Із протоколу загальних зборів наукових працівників і спеціалістів – комуністів міста Полтави (4 – 6 серпня 1947р.)»
«Надо обратить внимание на литераторов в наших учебных заведениях. Все они изучают западных классиков и зачитавшись начинают на них ссылаться в своих лекциях, трудах, подражают гнилой буржуазной идеологии. Есть у нас часть старой интеллигенции в частности в пединституте <⋯> он пишет работу по политэкономии и в своей работе не ссылается на Маркса – Ленина, а ссылается на Адама Смитта. <⋯>
Плохо мы ведём работу с молодёжью, вследствие чего молодежь преклоняется, увлекается иностранными кінокартинами, западнями танцами и даже подражает модам».

О.А. Білоусько… «Історія Полтавщини». Підручник 11
клас. – Полтава «Оріяна» 2007.- с. 228 – 229
Мовою цифр.
Свідчення.
Станом на 1947 рік в області вже діяли 44 районних будинки культури, 351 сільський клуб, 390 колгоспних клубів, 1066 хат – читалень і червоних кутків. Відновили свою роботу 60 масових бібліотек, в тому числі обласна бібліотека для дорослих, 44 районних, 6 сільських, обласна бібліотека для дітей, 2 міських бібліотеки для дорослих. Загальний книжковий фонд усіх бібліотек нараховував більше мільйона томів, користувалися цією літературою понад 200 тис. чол..

Свідчення. Із статті А. Безносика «Культура на Полтавщині в післявоєнні роки» у газеті «Зоря Полтавщини» (22 вересня 1948р.)
« У формуванні комуністичного світогляду, ідеології та створенні культурного відпочинку для трудящих немалу роль відіграють драматичні театри Полтави та Кременчука, філармонія хорові капели та ансамблі. Особливо поліпшено роботу театрів і клубів області після постанови ЦК ВКП (б) У про роботу на ідеологічному фронті <⋯> На сцені з’явилися змістовні сучасні п’єси – «Російське питання», «Далеко від Сталінграда» <⋯> Колективи театрів, філармонії, самодіяльні гуртки беруть активну участь у громадській роботі, піднімаючи й мобілізуючи своїм художнім словом трудящих на змагання, на боротьбу за виконання п’ятирічки в чотири роки, на дотримання слова, даного великому Сталіну».

О.А. Білоусько… «Історія Полтавщини». Підручник 11
клас. – Полтава «Оріяна» 2007.- с. 230

Група №5
Повсякденне життя та життя селян.
З поверненням радянської влади колгоспники були відчужені від засобів виробництва і розподілу виробленого продукту. Природне прагнення селянина стати господарем на землі розцінювалося як «приватновласницький пережиток». Оскільки у більшості артілі був значний борг перед колгоспниками, останні працювали «за палички», тобто за позначки на папері про виконані трудодні, які не оплачувалися. Водночас посилився наступ на село щодо дострокового збору податків та платежів. Прийнятий ще в 1939 р. закон про сільськогосподарський податок набирав усе жорстокіших форм: оподатковувалися кожна тварина, кожне дерево, кожний кущ. Селяни не забезпечувалися пенсіями. Колгоспники не мали паспортів і без особливого дозволу не могли залишати місця проживання…
До всього у колгоспників урізалися присадибні ділянки, які були майже єдиним джерелом існування. При цьому біля садиби залишалося не більше 0,15 га землі, а решта надавалася поза селищем. За рахунок новітніх відрізків на Полтавщині до листопада 1947 р. колгоспам було «повернено» 16438 га землі…
Колгоспний лад підтримувався драконівськими засобами. 21 лютого 1948 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з УРСР осіб, які злісно злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». Цим законодавчим актом колгоспним загальним зборам надавалося право виносити громадський присуд про виселення за межі України односельців, які не виробили трудовий мінімум – 50 трудоднів, причому цей мінімум установлювався навіть для підлітків від 12 років. Страх бути внесеним до проскрипційних списків торкнувся кожного, надто жінок, які в клопотах за малими дітьми й домашнім господарством не виробляли встановленого мінімуму. Зазначений указ застосовувався протягом 1948 – 1950 – х рр.. відігравши значну роль у формуванні негативного ставлення селян до колгоспного життя.

Свідчення
Протягом 1948 року у районах області було проведено 1873 загальних зборів колгоспників та громадян села, на яких ухвалено 236 вироків про виселення за межі України терміном на 6 років, 1504 колгоспники дали зобов’язання виправитися.

О.А. Білоусько… «Історія Полтавщини». Підручник 11
клас. – Полтава «Оріяна» 2007.- с. 223

… Війна наклала тяжкий відбиток на все життя полтавців. Їх матеріальне і побутове становище, як і в часи німецької окупації, залишалося вкрай тяжким. Люди одягалися в лахміття, яке залишалося ще з довоєнних часів, та в обноски всіх армій, які пройшли протягом війни через Полтавщину. Взувалися в таке ж взуття або кустарного виробництва галоші, та й то лише в холодну пору року, а в теплу, практично до заморозків, - ходили босими, особливо по селах. Більшість селянських дітей ходили в пошитому з домотканого полотна одязі: білій сорочці та пофарбованих дубовою корою штанах. Практично в кожній селянській хаті, як за часів феодалізму або ще раніше, стояли прядка і дерев’яний ткацький верстак, на якому довгими зимовими ночами при світлі каганця жінки ткали полотно.
Не вистачало найнеобхіднішого, навіть сірників. Тому вогонь добували з допомогою кресал або підтримували його цілодобово, а якщо раптом він загасне, то ходили по сусідах позичати жар, щоб розтопити в печі і приготувати якусь страву.
Запроваджена після вигнання німців у містах і робітничих селищах карткова система могла забезпечити хіба що найнижчий прожитковий мінімум населення…
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 260 - 261

Історичний тест
Чи був виконаний план хлібозаготівель у 1946 р . в Полтавській області? (Ні)
2. Що привело до голоду 1946 – 1947 рр?
а) високі плани здачі хліба;
б) зруйноване війною сільське господарство;
в) недостатня кількість робочих рук на селі.
3. У Полтаві для проведення «човникових операцій» були надані аеродроми воякам:
а)Англії; б)США; в) Німеччини
4. Полтавською авіабазою керував:
а) М.Кирпонос; б) О.Пермінов; в) І.Конєв
5. Людей, які були вивезені до Німеччини називали…
а) остарбайтерами; б) репатрійованими; в) емігрантами
6. Як жилося людям, що були примусово вивезені до Німеччини, після входу до неї радянських військ
а)сподівання на щасливе повернення додому;
б) надія на достойне життя;
в) терпіли глузування.
7. Як відбувалась кампанія заманювання повернутися колишніх радянських громадян на батьківщину з Німеччини?
а) урочистими зустрічами;
б) написанням «листів з Батьківщини»;
в) з допомогою насильницьких методів
8. Куди потрапляли звільнені військовослужбовці?
а) до фільтраційно – перевірочних таборів;
б) додому;
в) на керівні посади
9. Діяльність у розвитку культури була направлена на…
а) збереження та розвиток національних традицій;
б) посилення роботи в справі викривання буржуазно – національної ідеології;
в) зміцнення національної ідеї
10. На зборах партактиву, наукових працівників, вчителів, лікарів у 1947 році розглядалося питання про:
а) шляхи розвитку сільського господарства;
б) відбудову промисловості;
в) посилення партійно – політичної пильності, особливо серед інтелігенції та молоді
11. Колгоспники за працю після війни одержували:
а) заробітну платню;
б) працювали «за палочки»;
в) за винагороду
12.За межі України виселяли селян, які …
а) здійснили кримінальні злочини;
б) мали інші політичні погляди;
в) не виконували мінімум трудоднів.

Опрацюйте інформацію «Цікаво знати». Обговоріть з товаришем. Займіть позицію : «На мою думку, дії були правильними»
«На мою думку, не потрібно було здавати гроші»
«Не можу визначитися». Свій вибір аргументуйте.

Вчитель. Як і по всьому СРСР, на Полтавщині в 1944 широкого розмаху набув зініційований владою рух по збиранню коштів у фонд оборони. На створення танкової колони «Визволена Полтавщина» з населення було зібрано 104 млн. крб.. Збудовані на кошти полтавців танки у березні 1944 року були передані військовому з’єднанню, яким командував генерал М.Ю. Катуков. Таким же шляхом були зібрані кошти і на побудову авіаескадрилій «Полтавщина - переможцям». Колгоспник артілі імені 12 – річчя Жовтня із села Захлюпанки Карлівського району М.С. Баден, чотири сини якого воювали на фронті, вніс у фонд оборони 100 тисяч крб. власних заощаджень, а М.С. Чумак з колгоспу імені Калініна цього ж району – 30 тисяч крб..
В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 252

Вчитель. Допишіть речення, використовуючи метод «Прес…»
Мандруючи дорогами Полтавщини в післявоєнні роки ми прийшли до висновку, що нашим землякам прийшлося пережити …. тому що,…. Наприклад, …. . Отже….
Підбиття підсумків уроку.
Розв’яжіть кросворд.

Операція, яка передбачала перебування американських літаків на Полтавських аеродромах. (Френтік)
Перший секретар Полтавського обкому партії в роки відбудови (Марков)
Населений пункт, де були похоронені американські воїни, що були учасниками військової льотної операції (Нові Санжари)
Одна з перших п’єс поставлених колективом Полтавського драматичного театру (Безталанна)
На придбання яких військових машин збирали полтавці гроші під час проведення «Руху в фонд оборони» (танк)
Інститут, який почав працювати з листопада 1943 року. (педагогічний)

1
2 3
4

5

\\\

6

Проблемне запитання.
- Чи згодні ви з терміном, що господарський механізм краю було відбудовано ціною надлюдських зусиль. Думку аргументуйте.

Вчитель. У відбудовчий період на полтавській землі була створена матеріальна база, на основі якої продовжували розвиватися промисловість, транспорт, сільське господарство. Станом на 1950 р. виробництво промислової продукції Полтавщини досягло 82% довоєнного рівня, а рівень механізації сільськогосподарських робіт перевищив довоєнний. У цей період реконструйовано та розширено старі підприємства – Полтавський паровозоремонтний і турбомеханічний заводи, Кременчуцький завод шляхових машин, Лубенський завод «Комунар», Полтавську прядильну фабрику, а також Лохвицький цукровий комбінат.

6. Домашнє завдання. Повторити вивчений матеріал, підготуватися до уроку узагальнення знань по темі: «Україна в перші повоєнні роки»

Використані джерела
1.Нариси історії Полтавської партійної організації/ [Л.С.Волошко, С.В.Гончаренко, І.Ю.Горобець та ін.],-Х.;Прапор, 1981, - 322с.

2. Полтавщина: влада на історичних паралелях [Полтавська обласна державна адміністрація, Державний архів полтавської області,Полтавський краєзнавчий музей],-Полтава: АСМІ, 2005.-392с.
3. Білоусько О.А…. «Новітня історія Полтавщини» (ІІ пол. ХХ ст..) Підручник для 11 класу знз. - Полтава: «Оріяна», 2007.- с. 236
4. В.Ревегук. Полтавщина в роки Другої світової війни.- с. 245

Автор: 

Кошова В.М., вчитель історії Решетилівської гімназії імені І.Л.Олійника

Голосування

Як Ви оцінюєте сучасні події в освіті?:

Останні коментарі