Користувацький вхід

Форми організації навчального процесу. Суть компетентнісного уроку.

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Форми організації навчального процесу. Суть компетентнісного уроку.

Компетентнісний підхід до освіти – це спроба привести у відповідність освіту і потреби суспільства. Він не є чимось новим, штучно створеним, а гармонійно поєднує традиційний підхід викладання, головним завданням якого було формування стійких знань, умінь, навичок і особистісно орієнтовану форму навчання, метою якої є створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня. Основне завдання модернізації національних освітніх систем визначається формуванням здатності до ефективної життєдіяльності в світі, здатності до самоусвідомлення, самооцінки, самовизначення та самореалізації.
Компетентнісний урок спрямований на формування основних компетентностей через роботу учнів з різноманітною інформацією, через формування умінь ефективно і творчо застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях, удосконалення прийомів самостійного здобуття нових знань, активізацію роботи в умовах пошуку, розвиток пізнавальних процесів у школярів.
Урок підпорядковується всім закономірностям процесу навчання, незалежно від форми навчання. У ньому, як у цілісному відрізку процесу навчання, взаємодіють усі його компоненти – цілі, дидактичні задачі, зміст, методи, матеріальне оснащення. Сучасний урок – це середовище суб’єкт-суб’єктної та полісуб’єктної взаємо-дії, в основі якої – співпраця, співтворчість учителя з учнями, набуття ними не лише пізнавального, а й соціального досвіду. Домінування суб’єктності учня є основною характеристикою якості уроку. Коротко розглянемо, за яких умов вона досягається.
1.Пріоритетність мотиваційного забезпечення навчального процесу на уроці.
Важливо, щоб мотивація учіння була впродовж усього уроку. Кожна дитина повинна розуміти що вона робить на уроці і для чого це потрібно.
2.Урізноманітнення джерел інформації і засобів навчання щодо підготовки й проведення уроку.
Це і використання різноманітних методичних посібників, зошитів з друкованою основою, і доступ учителів до електронних видань, і поява в початкових класах сучасних технічних засобів навчання, відкритість зарубіжного досвіду. Цей масив інформації дозволяє зробити уроки більш динамічними і цікавими.
3.Технологічність навчання як інструмент суб’єктності і полісуб’єктності сучасного уроку.
Це зумовлено вимогами компетентнісно зорієнтованої освіти: опанування на практиці загально-навчальних технологій, навчального співробітництва, диференційованого навчання, проектного навчання, ігрової діяльності. У всіх цих технологіях від початку й до завершення навчання учень має бути його активним суб’єктом.
4.Збагачення діяльнісного компонента уроку різними видами навчальної взаємодії: групова робота, включення інтерактивних методів і прийомів, розгортання діалогів та полілогів, виконання творчих та евристичних завдань – створює реальні передумови для мотивації та активної пізнавальної позиції кожної дитини.
5.Акцентування в контрольно-оцінювальній складовій уроку на особистій відповідальності учня за якість своєї роботи.
Учителю не потрібно самому все перевіряти та оцінювати. Частину повноважень слід передати дітям. Поступово вони оволодівають прийомами самоконтролю, самоперевірки, самооцінювання. Не менш важливо, що така суб’єктність у навчальній діяльності стимулює відповідальну поведінку дитини поза класом.
6.Сприятливе психодидактичне, гігієнічне середовище уроку.
Цей аспект організації уроку є надзвичайно важливим критерієм реальної турботи вчителя про емоційне та психічне самопочуття дітей під час уроку.
Що стосується назви «компетентнісний урок», то зрозуміло, що оновлення змісту й методики початкової освіти здійснюється на засадах компетентнісного підходу. Цей підхід – найважливіший засіб реалізації особистісно-зорієнтованого навчання, адже компетентності й компетенції мають бути особистісним надбанням кожного учня. Правильно вважати компетентнісний підхід теоретичною й методичною основою проведення сучасного уроку, що орієнтує вчителя на результативно-діяльнісну освіту.
Готуючись до уроку, вчитель має брати за основу такі методичні заходи.
1.Чітке зазначення теми і мети уроку. Необхідно враховувати міру залучення учнів до організації уроку.
Обов’язковим орієнтиром у формуванні вчителем розвивальних цілей є зміст ключових компетентностей. Наприклад, із метою формування ключової компетентності вміння вчитися в початкових класах потрібно формувати на уроках такі інтелектуальні вміння: аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, установлювати головне, визначати причинно – наслідкові зв’язки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією. Розвитку самостійності сприяє формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, схемами, таблицями, за підручником, формування вмінь самостійно застосувати правило, самостійне ознайомлення з новим матеріалом.
2.Визначення змісту уроку, аналіз можливостей підручника та інших джерел для реалізації мети і завдань уроку відповідно до готовності дітей засвоювати навчальний матеріал.
3.Планування дій, вибір та поєднання методів і прийомів навчання.
Оскільки у виборі методів навчання визначальним є зміст, то для кожного предмета існують провідні види діяльності. Наприклад, на уроках читання домінує робота над текстом у взаємозв’язку з аналізом його образних засобів; на уроках мови – різноманітні види аналізу та вправ на зв’язному тексті; на уроках природознавства – спостереження й дослідницька роботи.
4.Вибір форм організації навчальної діяльності.
Тут важливо орієнтуватися в методичних можливостях фронтальних та індивідуальних форм навчання молодших школярів. Доцільно використовувати різні види групової роботи, під час якої формуються вміння співробітничати, створюються умови для демократичного міжособистісного спілкування, взаємного навчання. На цьому етапі робота повинна бути спрямована на формування діяльнісного компетентнісного підходу.
5.Взаємозвєязок структурних компонентів уроку та його відносна завершеність. Це найбільш різноманітна та варіативна частина –процес розуміння і застосування набутих знань, який теж базується на впровадженню діяльнісного підходу.
6.Підсумок навчальної діяльності, передбачення способів зворот -нього зв’язку.
7.Яким чином буде організована оцінювання та самооцінювання учнівської діяльності.
8. Домашнє завдання.
Отже, щоб добре підготуватися до уроку, потрібно визначити зміст і відповідне методичне забезпечення. Вводити ситуації розмірковування на всіх етапах, співпрацю на рівні учень-учень, учень-вчитель, завдання диференційованого характеру, викладання на різних рівнях складності. Протягом уроку необхідно створювати проблемні ситуації, спонукати учнів робити висновки, висловлювати оцінні судження. Пам’ятати, що вчитель – організатор самостійної, активної пізнавальної діяльності учнів. Таким чином, у методиці уроку мають відображатися загальні вимоги до організації навчання в початкових класах і специфічні етапи, прийоми, зумовлені віком учнів. Особливо важливі динамічність і водночас цілеспрямованість уроку, чіткий розподіл часу, взаємозв’язок навчальної діяльності з ігровою, опора розумових дій на практичні, поступовий перехід від співробітництва з учителем до самостійної роботи з різною мірою педагогічної підтримки.

Автор: 

Крикун Галина степанівна, вчитель початкових класів. Пересадівська ЗОШ І-ІІІ ст.Жовтневого району Миколаївської обл.

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі