Користувацький вхід

Останні публікації

Інтегрований урок Тема: Світ тримається на диваках (за романом М. Сервантеса «Дон ' Кіхот»)

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Інтегрований урок
Тема: Світ тримається на диваках (за романом М. Сервантеса «Дон ' Кіхот»).
Мета: формувати вміння учнів цілісно сприймати твори, зосередив¬ши їх увагу на особливостях пізнього Відродження в Іспанії; познайомити їх з біографією, гуманістичними поглядами Сер¬вантеса і його безсмертним героєм Дон Кіхотом; формувати навички ідейно-художнього аналізу творів; виховувати в уч¬нях почуття справедливості.
Тип уроку: нетрадиційний.
Обладнання: карта Західної Європи XVI ст.; портрет Сервантеса; ілюстрації до роману «Дон Кіхот» П. Пікассо, Кукриніксів, Ґ. Доре, І. Бродського, репродукції творів Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, плакати з крилатими висловами.
Слова до уроку: Роман-сатира — твір, у якому висміюються поро¬ки суспільства за допомогою різних художніх засобів. Конф¬лікт — зіткнення інтересів героїв. Пародія — наслідування, що деформує зразок (у даному разі —лицарські романи); смішна, перекручена подоба чого-небудь. «Воювати з вітря¬ками* (фразеологізм) — даремно витрачати час І сили на подолання неіснуючих перешкод.
Цілком можливо, що народ, у якому є частка Дон Кіхота, не завжди буде процвітати... Але настане день, коли доведеться кинути виклик левам, не ма¬ючи проти них зброї. І тоді буде необ¬хідний безумець, здатний знехтувати безпекою й подати приклад іншим.
Антоніо Мачадо
Сервантес задовго до Вальтера Скотта написав справжній історичний роман.
В. Г. Бєлінський
І. Актуалізація опорних знань
1. Бесіда.
— Що вам відомо про епоху Відродження?
— Якими були погляди на життя в гуманістів цього
часу?
— Кого з гуманістів ви знаєте?
2. Слово вчителя.
Хто не знає дивакуватого Дон Кіхота, викликаного до життя творчим генієм великого Мігеля Сервантеса?! От уже майже чотириста років він супутник багатьох поколінь читачів. По-різному сприймали цього героя в різні історичні епохи, але незмінно він залишався жи¬вим, співзвучним будь-якому часу.
Роман «Дон Кіхот» неможливо сприймати окремо від історії Іспанії кінця XVI ст., тому що це твір істо¬ричний. Відправивши свого героя в подорож по рідній країні, зображуючи його стосунки з 699 персонажа¬ми, автор змушує читача задуматися над жалюгідним становищем своєї нібито процвітаючої Іспанії (запис слів у зошит).
Звернімо увагу на другий епіграф до уроку.
— Що дозволило Бєлінському назвати роман Серван¬теса справжнім історичним романом?
Спробуємо простежити, як у романі Сервантес відо¬бразив свою епоху, як на прикладі героя-дивака він навчає людство чесності, справедливості, безкорисли¬вості. Правда, письменник-гуманіст показує і те, чого не вистачає його герою.
II. Робота в групах
1. Учень-літературознавець.
М. Сервантес народився 29 вересня 1547 р. у родині збіднілого лікаря-дворянина і селянки. Батькам часто доводилося переїжджати з місця на місце в пошуках заробітку. Але все ж таки хлопчику вдалося здобути ґрунтовну освіту в єзуїтській колегії, а потім у кращо¬го педагога-гуманіста того часу Хуана Лопеса де Ойоса. За його рекомендацією юнака було прийнято на служ¬бу до надзвичайного посла в Мадриді папи римського Пія V, монсеньйора Аквавіви у майбутньому кардина¬ла. Ця освічена людина з гуманістичними поглядами відразу оцінила розумного, здібного помічника. Повер¬таючись до Рима, Аквавіва взяв Мігеля з собою.
2. Консультант з історії (учень або вчитель).
Прибуття Сервантеса в Італію збіглося за часом з різким загостренням військової безпеки на Середземно¬му морі: флот турецького султана готувався висадити десант на берегах Європи. Майбутній письменник в 1570 році залишив службу в кардинала Й у патріотич¬ному пориві вступив до іспанського полку, що базува¬вся в Італії. Він згадав батькові слова: «Три речі — церква, море, палац. Вибери одну з них — і злидням кінець». Церква завжди була йому не до серця, у па¬лаці він уже побував, а тепер обрав море. П'ятирічна військова служба в Італії була дуже важливим етапом у формуванні його особистості. Сервантес оволодів іта¬лійською мовою, познайомився з багатьма гуманіста¬ми. Споглядав шедеври італійського мистецтва епохи Відродження.
(Демонстрація репродукцій картин Рафаеля, Леонардо да Вінчі та ін.)
3. Коментує консультант-мистецтвознавець(учень), даючи коротку характеристику живопису епохи Відро¬дження і окремих митців, які оспівують мужність, силу, красу людини — вінця Природи.
Маючи доступ до бібліотек своїх нових друзів, Сер¬вантес знайомиться з кращими творами письменників Відродження: Данте Аліг'єрі, Петрарки, Боккаччо та Інших. Так він пізнає силу і красу художнього слова, його роль у формуванні людського характеру й поведінки. Саме ця епоха — епоха Відродження — могла дати того Сервантеса, що прославив себе «Дон Кіхотом».
4. Консультант-літературознавець (Учень).
На службі Сервантес являє собою зразок чесного служіння своїй батьківщині. Його поважають і офіце¬ри, і матроси. Але хоча служба і відшліфувала харак¬тер Мігеля, перетворивши його на дисципліновану й розважливу людину, водночас вона завдала великому Іспанцю непоправних бід. У славнозвісній битві при Лепанто 7 жовтня 1570 року, яка принесла об'єднано¬му флоту Іспанії, папі римському і Венеції перемогу над турецькою ескадрою і поклала кінець турецькій
експансії у цій частині Середземного моря, Сервантеса було тричі поранено. Після цього він до кінця квітня! 1572 року пробув госпіталі. Перестала діяти його ліва рука, але він все одно повернувся до морської служби,! брав участь у битві при Наварині, потім служив у Північній Африці, на о. Сардинії, в Неаполі. Восени 15751 року він залишив службу за станом здоров'я.
Консультант літературознавець( учень). 1575 рік. Сервантес пливе до Іспанії, розраховуючи І на королівську пенсію і легку службу на батьківщині, і На їхній корабель нападають алжирські пірати і беруть усіх у полон. Серед паперів Сервантеса були рекомендаційні листи до короля від знатних італійських І осіб. Тому його перший хазяїн, а також правитель Алжиру вирішили, що він дуже багатий, і зажадали! викуп в сумі 500 золотих ескудо. Родина Сервантеса І збирала цю суму п'ять років. Але це мало й позитивні наслідки: хоч умови полону були жорстокими, все алжирські хазяї зберігали полоненому життя, чекаючи викупу.
Консультант-літературознавець (учень).
Повернувшись на батьківщину, Мігель з великими труднощами знаходить роботу комісара військовим постачань, потім — збирача податків у Гренаді. На останній посаді він став жертвою махінацій нечесних людей і двічі — в 1597 і 1602 роках — потрапляв до в'язниці. Друзі, знаючи чесність Мігеля, радять йому! написати прохання королю, щоб він в усьому розібрався. Але замість цього Сервантес почав малювати автопортрет — худого, горбоносого ідальго з найбідніших на сухореброму коні. Це був його майбутній Дон Кіхот.
5. Консультант-мистецтвознавець (учень) порівнює портрети Сервантеса і Дон Кіхота.
6. Консультант-літературознавець( учень).
Останні роки життя письменник провів у Мадриді.
Популярність роману в Іспанії та за ЇЇ межами не звіль¬нила його від злиднів. Умирають рідні; не витримав¬ши бідності, іде в монастир дружина. Сервантес помер 23 квітня 1616 року таким бідним, що його поховали за рахунок покровителів і благодійників.
7. Словникова робота.
Демонстрація ілюстрацій Ґ. Доре «Битва з вітря¬ками».
8. Слово вчителя.
Твір був задуманий як пародія на лицарські рома¬ни, якими зачитувалися іспанські дворяни. У ньому зображений ідальго, що живе ідеалами лицарства в часи, коли вони вже відійшли в минуле, а країна зна¬ходиться в занепаді.
9. Учень (або консультант-історик).
Іспанія початку XVII сторіччя. Ще зовсім недавно
це була могутня держава, що мала багаті американські колонії і безжалісно їх грабувала. У той же час іспан¬ська аристократія робила все можливе, щоб зберегти свої привілеї. Об'єднання країни сприяло швидкому розвитку самобутньої національної культури, широко¬му проникненню гуманістичних ідей з Італії. Саме в цей час, коли посилився вплив Іспанії на загальноєв¬ропейську політику, коли самих іспанців засліпило ба¬чення Ельдорадо і подвигів, у потоках золота, у вогні інквізиції зникають Іспанські вільності. Могутня ко¬лись іспанська монархія з її казковими багатствами, награбованими в Америці, тепер трималася тільки си¬лою зброї та церкви і була приречена на бідність і за¬гибель. Живучи за рахунок колоній, Іспанія довела до повного занепаду власне господарство. Більшість іспан¬ців перетворилися на батраків або мрійників.
Сервантес, говорячи, що його роман лише пародія, дбав про самозахист від всесильної інквізиції. Але тоді він ще не повною мірою осягнув можливість дати в ро¬мані широку і правдиву картину дійсності.
10. Консультант-літературознавець.
Пародійна форма роману «Дон Кіхот» зберігає єд¬ність дії в ньому і робить його дуже цікавим.
Зовнішній конфлікт роману полягає у протиріччі між дійсністю та «подвигами», вчинками Дон Кіхота, внутрішній — у невідповідності «подвигів» лицарським 1 мріям про них.
11. Робота з текстом.
Головною прикрасою лицарського роману є образ лицаря.
— Як ви собі його уявляєте?
Учні читають епізоди з І частини роману.
— З чого ви сміялися, читаючи цю частину?
— З якою метою Дон Кіхот вирушає в подорож?
Отже, герой подорожує не тільки для того, щоб прославити власне ім'я й ім'я своєї Дами. Він має високу мету: прославити батьківщину, боротися зі злом, захищати слабких і знедолених.
— Які «подвиги» Дон Кіхота вам запам'яталися?
Битва з вітряками, що здалися йому злими велетнями; з перукарем за мідний таз, який він прийняв за шолом чаклуна; напад на отару овець, як на ворогів;! звільнення злочинців та інші.
— У чому причина невдач Дон Кіхота?
Незнання життя, людей, наївна довірливість, поєднання дійсності і вигадок призвели до того, що добрі наміри Дон Кіхота не здійснилися. Усі його знання винятково книжкові. Лицарські романи для нього - і кодекс законів, і напучення до дії. Тому найчастіше! результат його подвигів дорівнює нулю (історія з левами), або має негативний результат (історії з млинами, пастушком, злочинцями).
Незважаючи на гіркі розчарування і невдачі, Дон Кіхот знов і знов кидається комусь на допомогу, атакує ворогів — частіше вигаданих, ніж реальних, і його б'ють! найсильніше ті, кого він мав намір врятувати. Сервантес упевнений у необхідності подвигу в ім'я перемога! справедливості. Але на широку дорогу його лицар виїхав несвоєчасно, коли світ був надто прозаїчним.
12. Слово вчителя.
Комічний зброєносець Дон Кіхота — селянин Санчо Панса. А ще комічніший вигляд мають герої, коли вони поруч (демонстрація ілюстрації П. Пікассо «Дон Кіхот і Санчо Панса»).
13. Порівняльна характеристика Дон Кіхота і Санчо Панса (працює весь клас, запис на дошці й у зошитах).

Лицар Зброєносець
худий і високий товстий і невисокий
серйозний і сповнений веселий і байдужий до
почуття власної гідності всього
щедрий і безкорисливий обачливий
літературна освіченість народна мудрість
сприйняття світу крізь здоровий глузд
призму високих ідеалів
антипатія до їжі, сну здатність радіти
і т. ін., як до марної з задоволення
витрати часу, потрібного елементарних
для корисних справ природних потреб
Протиставляти їх можна нескінченно. Основна ж відмінність Санчо Панса від Дон Кіхота не зовнішня, поверхнева, а більш глибока. Санчо Панса — не ли¬цар, і виходить, що для нього не обов'язкові лицарсь¬кі закони, лицарський моральний кодекс. Але у нього є здоровий глузд, і його вчинки здебільшого розумні.
— Чи можна вважати героїв Сервантеса антиподами?
Запис у зошит (словникова робота): антиподи —
люди з протилежними поглядами, смаками і рисами характеру.
Дон Кіхот і Санчо Панса не антиподи. Вони потріб¬ні один до одного тому, що доповнюють один одного. Внутрішньо вони схожі. Обоє (щоправда, кожен по-своє¬му), добрі й людяні, обоє незадоволені дійсністю, обом вистачає сміливості, щоб вирушити на пошуки кращо¬го життя.
14. Консультант-літературознавець.
Поступово поруч із комічним вимальовується тра¬гічна тема. Автор вустами героя висловлює гуманістич¬ні ідеї про справедливий суспільний лад, про земне щастя всіх людей. Дон Кіхот учить Санчо Панса бути справедливим губернатором острова, мріє про країну, де не буде бідних і скривджених.
— Розповідь учнів про губернаторство Санчо Панса.
Тепер безумець Дон Кіхот виявляється розсудливим філософом. Словами героя про те, яким повинний бути дійсний лицар — суддею, богословом, ботаніком, ліка¬рем, астрологом, математиком, володіти словом, мечем, не боятися фізичної праці, бути великодушним, сміливим захисником слабких, — Сервантес указує своїм спів¬вітчизникам на якості людей, що здатні підняти Іспа¬нію з руїн. Таким був його Лицар Сумного Образу. Те¬пер усе рідше з'являється у вдумливого читача усміш¬ка, частіше — захоплення героєм.
15. Слово вчителя.
Дон Кіхот — образ вічний. Він сприймається як символ непокори людського духу, протесту, здатності на самопожертву заради істини, добра і справедливос¬ті. Тому цей образ відтворений в інших видах мистец¬тва — наприклад, у картині Дом'є (1851), в ілюстраці¬ях Ґ. Доре (1863), у графіці П. Пікассо. З XVIII ст. Дон Кіхот з'являється на оперній сцені (опера Дж. Ристори, 1727). У 1910 р. була поставлена опера «Дон Кі¬хот» Ж. Массне, головну роль виконував Ф. Шаляпін.
Запис у зошит. Вічні образи — літературні персо¬нажі, яким гранична художня узагальненість і духовна глибина надають уселюдське, позачасове значення (Прометей, Дон Жуан, Ромео, Джульєтта, Гамлет, | Фауст, Дон Кіхот та ін.).
III. Підсумки уроку {запис у зошиті)
1. Комізм і трагізм образу Дон Кіхота полягають в тому, ЩО він намагається відродити кращі ідеали царства, незважаючи на реальне життя, його закони і правила.
2. Роман закінчується перемогою здорового розуму: перед смертю Дон Кіхот зрікається своїх фантазій. Але Сервантес, ніби жартуючи, вже посіяв у душах читачів зерна гуманістичних поривань.
3. Шляхетний Дон Кихот смішний у часи жорстокості й користолюбства, але він не самотній — уже протягом чотирьохсот років цей образ надихає кращих представників людства на служіння ідеалам гуманізмуі духовного прогресу. І взагалі більшості людей — тією чи меншою мірою — властиве дещо від Дон Кіхота: чес¬ність, порядність, безкорислива (нерідко навіть на шко¬ду собі) доброзичливість. Тільки в Дон Кіхоті ці риси загострені, гіперболізовані. Таке перебільшення є одним із законів художньої творчості.
IV. Питання для міркування й обговорення
— Образливе чи почесне прізвисько «донкіхот» у наш час?
— Чи потрібні донкіхоти сьогодні в нашій країні, нам?
— Проілюструвати твір за бажанням;
Пояснити значення першого епіграфа.

Автор: 

Реученко Ірина Олександрівна

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі