Користувацький вхід

Свято букваря з мінусовками

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

11

Сценарій з мінусовками " Свято букваря"

Зала святково прибрана повітряними кульками, малюнками казкових героїв, квітами, літерами. На стінах розвішені плакати «Спасибі,Букварику!», «Ласкаво просимо на свято Букваря!», «426!!!».
Заходять ведучі у стилізованому українському вбранні
Ведуча (кланяється):
– Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у залі?
Ведучий:
– Та ні, когось не вистачає…
Ведуча:
– Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте.
ФОНОГРАМА «ШКО-ЛЯ-РІ!»
(Звучить пісня «Школярі» на мотив «Бу-ра-ти-но!»)
Ведучі (співають і танцюють):
До школи радо хто спішить?
Хто старанно уроки вчить?
Хто хоче все на світі знать,
Уміє і читати-писать?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Усі:
ШКО-ЛЯ-РИ-КИ!
Ведучі (співають):
Хто радує і тат, і мам?
Хто кожну справу робить сам?
Хто дружно й весело співа,
Родину щастям зігріва?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Усі:
ШКО-ЛЯ-РИ-КИ!

Ведучий:
– Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!
ФОНОГРАМА «А ОСЬ І МИ!»
Звучить вступ пісні «А ось і ми!» на мотив «Одесса» (у виконанні Вітаса).
Під музику, пританцьовуючи, забігають учні першого класу.
Звучить пісня «А ось і ми!» у виконанні першокласників.
Діти (співають і танцюють):
Коли у школі щось-там хороводиться,
Ніщо без першоклашок не обходиться!
Нехай знімає фільми Голівуд,
А перший клас давно вже тут як тут!
Про перший клас уже знімається кіно!
І всі дівчата в нас немов Мерлін Монро!
А ось і ми! А ось і я!
І перша вчителька така в нас молода!
А ось і ми! А ось і я!
І перша вчителька така в нас молода!
Ось і школа. Квіти, квіти
Загойдалися вгорі.
Ті, що звались просто діти,
Нині звуться школярі.

- Школа – вчителька сказала, -
Це не просто гарний дім,
І не просто класи, зали –
Треба знати це усім.

В школу йдемо недарма:
Вчення – світ, невчення- тьма.
Ми прийшли знання здобути,
Хочем грамотними бути.

Вже навчилися читати, вже навчилися писати,
Ми зустріли в школі навчання зорю.
І сьогодні усі разом від щирого серця
Ми приносим подяку свою Букварю.

Свято непросте у нас –
Воно буває тільки раз.
І сьогодні всі якраз
Прийшли в гості у наш клас.

Діти:
– Ми Букварика чекаєм…
– А його усе немає…
– Де ж так довго забарився?..
– Може, в лісі заблудився?..
МЕЛОДІЯ «СОРОКИ»
Сорока:
Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
Чи ви чули отаке:
Нині свято Букваря, іменинника ж нема!
Не прийшов до діток вчасно!
Може, трапилось нещастя?!

Ведмідь:
Та дивіться, в нашім лісі диво коїться якесь:
Усі десь-то подівались,
І казки забунтували!
Усі назви поміняли…
І сюжети, і героїв…
Лихо хто ж таке накоїв?

Разом:
– Ой, не знаю! Ой, не знаю!
ФРАГМЕНТ ПІСНІ «НЕЗНАЙКА НА ЛУНЕ»
Під пісню «Незнайка на Луне» (В. Меладзе) заходить Незнайко
ФОНОГРАМА «ПІСНЯ НЕЗНАЙКА»
Незнайко співає пісню «Гимн Незнайки и его друзей»

Незнайко (співає):
У світі написано сотні книжок,
Може мільйони, а може й трильйони,
Їх прочитаєш – і ти вже дідок,
Сивий дідок з довгою бородою!

Діти:
– Ось хто лиха нам накоїв!
– Хто читати не хотів!
– Хто не вчився гарно в школі!
– Хто Букварик загубив!

Незнайко:
Це все наклеп і брехня!
Доведіть, що винен я!
МЕЛОДІЯ «КАЗКАР»
Заходить Казкар і казкові герої (Червона Шапочка з синьою бородою, висока Дюймовочка, Буратіно, Мальвіна, Смерч)
Казкар (показує героїв і розповідає):
Була Шапочка Червона –
Стала Синя Борода,
А Дюймовочка маленька
Стала вище Гуллівера.
В Буратіно ніс відпав,
А Мальвіну смерч забрав!
Ще продовжувать, чи досить?
Порятунку усі просять!
Що, хлопча ледачкувате,
Скажеш, що не винуватий?!

Незнайко:
Це якась страшна облуда…
Більш чинити так не буду!
Гарно я навчусь читати,
Зможу все переказати.
Але як тепер нам бути?
Як казки всі повернути?

Казкар:
Це завдання непросте!
Допоможу вам, проте…
Зможе казки врятувати
Той, хто дружбою багатий,
Хто веселий і сміливий,
Хто в роботі нелінивий.
Хто Букварика врятує,
Хто в науці силу чує.
Чесний хто і хто завзятий –
Зможе друзів виручати.
Тож перевірю, для початку,
Чи дружні ви, мої малятка.
Оця стежина чарівна
Вам вкаже шлях до Букваря.
Вручає дітям аркуші із фрагментами з відомих казок. Діти повинні відгадати назви цих казок (користуючись допомогою залу) і викласти аркуші за кольорами веселки від червоного до фіолетового
Діти:
– А де ж вона? Тут лиш шматочки!

Казкар:
– У цьому, дітки, й заморочка!
Казкар пояснює дітям, як скласти стежину.
Діти відгадують назви казок та викладають стежку
«ВЕСЕЛКОВА ПІСНЯ» (МІНУС)

Казкар:
Бачу, вправні ви, малята,
Дружні, віддані, завзяті.
Час настав вам вирушати,
Пісню дружби нам співати!
Пісня на мотив «Червоної Шапочки».

Усі діти беруться за руки, Казкар бере першого учня у ланцюжку за руку і всі під музику покидають сцену та виходять із зали.
ГОЛОС КАЗКАРЯ
Казкар (голос за сценою):
Оця стежина Веселкова
Веде вас в казку чарівну,
Країну, де панує слово
Про віру в щастя і весну…
ГОЛОС ВЕДУЧОГО
Голос ведучого:
– А тим часом у казковому лісі…
МЕЛОДІЯ «ЛІС+БАБА ЯГА»

Баба Яга (розглядаючи книгу, що у неї в руках):
Книгу я знайшла чарівну,
У чаклунстві так потрібну…
Буду Яглика навчати,
Щоб умів людей лякати!.. (залякує глядачів у залі)
Яглику! Ти де сховався?
Подивись-но, в мами цяця!
(шукає Яглика і ніде не знаходить)
Ото капосний малюк!
Геть відбився вже від рук!
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує…
(чаклує)
Чуфир-чуфир…
ЗВУК «ВІТЕР»
На сцену забігає Яглик так, наче його хтось невидимий штовхає, падає перед Ягою, помічає Буквар, вихоплює його з рук матері та відкриває
Яглик:
Що ж це, матінко моя,
Знову Чорна магія?!
Якісь знаки та карлючки!
Чи не татові це штучки?..
А це що? (вказує на літеру «О» у Букварі)

Баба Яга (забираючи книжку, з докором): О!

Яглик:
О-отрута?!. Не бери!
Мерщій викинь, поклади!

Баба Яга:
Нумо, Яглик, угамуйся!
І за мене не турбуйся…
Справді, книга чари має,
Бо дітей читать навчає…
Будь-який малий школяр
Зна, що книга ця – Буквар!
Ось і ти навчись читати,
Досить вже байдикувати!
600 років лише й знаєш,
Що гуляєш та гасаєш!

Яглик:
– Я – читати? Ти жартуєш!

Баба Яга (беручи мітлу і погрожуючи синові):
– Ти мене погано чуєш?!.
Яглик намагається утекти, але Баба Яга хапає його за вухо і, підганяючи мітлою, саджає за стіл та кладе перед ним Буквар
Баба Яга:
Букви вчи, не йди нікуди,
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір –
Потім себе перевір.
А прийде Кощій, наш тато,
Йому будеш звітувати!
Я ж лечу в ліс на нараду
І даю тобі пораду:
Краще справою займися…
Бо підеш до школи вчиться!
Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить, прихопивши мітлу. За сценою звук польоту.
ЗВУК «ПОЛІТ»
Яглик прислухається, радо кидає Буквар на стіл, повертається спиною, шукаючи під лавою приховані солодощі. У цей час лунає звук Букваря (з к/ф «Приключения Буратино»). Яглик злякано обертається і дивиться на Буквар,нервово розгортаючи знайдену цукерку. За сценою лунає голос Букварика у запису
МЕЛОДІЯ «БУКВАР» + ГОЛОС БУКВАРЯ
Букварик:
Я – Букварик чарівний,
Швидше ти мене відкрий…
Сам тобі допоможу,
Вмить читати научу!
Лиш мене не ображай,
А люби і поважай!
Коли дуже ти захочеш,
Все на світі знати зможеш!

Яглик (кидає цукерку до рота і, жуючи):
Ой! Хочу… Хочу! Ну, давай!
Мене вчити починай!
Яглик починає розглядати букви, називає їх і, захопившись навчанням, виходить з зали, прихопивши пакет із цукерками
Лунає музика. Забігають Яглик та Незнайко, сваряться, тягнуть Букварика кожен до себе
МЕЛОДІЯ «СВАРКА»
Яглик:
– Це мій Буквар! Моя мама його перша знайшла!
Незнайко:
– А от і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив!

МЕЛОДІЯ «КИЦЯ»
Заходить Киця
Киця:
Мур-няу!..
Хто це галас в лісі зняв?!.
Знову діти! От морока!
Треба вам оті уроки?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь…
Літери? Це просто дивно!
І кому вони потрібні?
У – горбате, А – нерівне..
Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ж»)
Я без них не знаю лиха
І гуляю у дворі!
Краще б літери сиділи
У своєму Букварі! (різко закриває Буквар)
З мене приклад всі беріть
І уроки не учіть!
ФОНОГРАМА «НУ ЩО СКАЗАТЬ?»
Киця співає пісню на мотив «Что сказать»
Киця (співає):
Безтурботно пісні я співаю,
І гуляю сама по собі,
Ваших клопотів, люди, не знаю,
І спокійно на серці мені.
Я красива, струнка і весела,
Я подобаюсь друзям своїм,
Серед кішок усіх – королева,
І крім «Віскас», нічого не їм.

Ну що сказать? Ну що сказать?
Жила б і не тужила,
Якби ж от дітям розум дать,
Щоби урок не вчили…
Ну що сказать, ну що сказать?
Хай добре знають всюди:
Кому потрібні Букварі?!
Та викиньте їх, люди!
Киця намагається викинути Буквар, але на неї нападають Незнайко та Яглик. Забігають діти.
Діти:
– Ой, що ж тут коїться?!

Киця (вириваючись і залишаючи Буквар у руках Незнайка та Яглика):
От знайшли, за що сваритись!
Зі сміху можна і вдавитись!
Ой, дивіться, що то там?!
Яглик і Незнайко озираються на дітей, а Киця вихоплює у них Буквар.
Киця:
– Обдурила! Не віддам!
Дражнить Яглика та Незнайка і вони починають плакати
Діти:
– Не сваріться, не дражніться!
– Витріть сльози, помиріться!
– В нас сьогодні свято гарне!
– І сумуєте ви марно!

Киця:
Свято буде? «Віскас»!.. Няв!..
Я Букварика віддам!
МЕЛОДІЯ «ПРИМИРЕННЯ»
Яглик на радощах згадує про цукерки і починає усіх пригощати, усі миряться
Діти:
На веселе свято щиро
Ми запрошуємо вас!

За Буквариком прийшли ми…
Поспішаймо, бо вже час…
ЗВУК «ГОДИННИК»
«ПЕСНЯ ПОРОСЕНКА ФУНТИКА»
Лунає звук відліку годинника. Звучить пісня «Песенка поросенка Фунтика».
Діти танцюють.
Ведуча:
Ось і повернулись діти!
Ведучий:
Як за них нам не радіти!
Ведуча:
Стежина шлях їм показала…
Ведучий:
І дружба їм допомогла…
Ведуча:
І пісня радісна, дзвінка…
Ведучий:
І Букварик відшукали!
Ведуча:
І казки всі врятували!
Ведучий:
Що ж, настав вже свята час…
Ведуча та ведучий (разом):
Йди, Букварику, до нас!
МЕЛОДІЯ «БУКВАРИК»
До зали заходить хлопчик-Букварик
Діти:

Любий наш Букварику!
Наш найперший друже!
Ми тебе порадувать
Хочем дуже-дуже!

Бо ти сьогодні – іменинник!
І вік твій зовсім немалий…
Справляв свої ти іменини
Чотириста сімдесят шість разів!

Ми іменинників вітаєм –
Є в нас традиція така!
Святковим тортом пригощаєм…
Сюрпризів в нас завжди – гора!

Що ж ми для тебе зготували?
Вже час дізнатися настав…
В чарівнім місті побували,
Куди ти шлях нам показав…

Живуть там літери в словах…
А кожне слово – звір чи птах…
Травиця чи барвистий цвіт…
Отож в похід! За нами вслід!

ФОНОГРАМА «ГЕЙ, ВИ, БУКВИ…»
Діти співають пісню «Гей, ви, букви…» на мотив маршу «Гей, ви, стрільці січовії…»
Діти (співають та марширують):
Гей, ви, букви, жвавим кроком, раз, два, три.
Вчили вас сто п’ять уроків, раз, два, три.
Через те вас добре знають,
З вами вже слова читають, раз, два, раз, два, раз, два, три.
Попереду йде букварик, раз, два, три.
Букви всі зібрав в порядок, раз, два, три.
Всі його давно чекають,
З іменинами вітають, раз, два, раз, два, раз, два, три.

Веселе місто зветься Алфавіт.
В нім кожне слово – цілий світ.
В нім кожна літера жива –
Із них складаються слова.

Ми розпізнати їх зуміли,
Запам'ятали, зрозуміли …
Зустрінемось в нових книжках -
Тепер уже у читанках.
Бажає нам щасливих літ
Веселе місто Алфавіт!

Букварик:
Ну що ж, давайте попрощаймось…
Сьогодні вже в останній раз.
Нехай ми з вами розлучаймось,
Та пам’ятайте повсякчас:
Мої уроки – найпростіші,
Вони вели вас по казках,
Тепер ви друзі – найщиріші!
Бо ваша сила – у словах…
Ви вмієте пісень співати,
Виразно віршики читати,
Навчились навіть танцювати,
Та головне – допомагати!
Я вдячний вам за порятунок,
І за красиве свято це,
Прийміть й від мене подарунок –
Нехай він щастя вам несе!
МЕЛОДІЯ «КВІТКА»
Букварик дарує дітям велику квітку з 12-ма кольоровими пелюстками
Букварик:
Квітку цю чарівну я вам подарую.
З нею в клас із класу впевнено крокуйте.
Кожен рік бажання щирі загадайте
І мерщій від квітки пелюстку відривайте!
І як торкнеться пелюстка землі,
Реальними стануть бажання оті!

Діти:
– Дякуємо!
Діти відривають пелюстку і разом з глядачами промовляють чарівні слова:

Лети, лети, пелюсточко,
Всім щастя принеси,
Лишень торкнешся рідної
Ти матері-землі!
Букварик:
Що ж, так і буде, як ви загадали,
Ну а мені вже час іти…
Нехай завжди мене гортають
Дитячі пальчики малі,
Хай нові знання здобувають
Завжди маленькі першачки!
А ви без мене не сумуйте.
Ось ваша подружка нова –
Така чарівна, кольорова
Сестричка-Читанка моя!

Читанка (звертаючись до Букварика):
Тепер продовжувати буду
Я твою справу нелегку.
Та обіцяю – не забудуть
Цю діти казку чарівну!
Віднині будеш серед книг
На місці першому стояти.
Ти – найдорожчий від усіх,
Бо ти навчив дітей читати!
Діти аплодують. Звучить пісня “Time to Say Goodbye”. Букварик запрошує Читанку на прощальний танок, всі разом танцюють вальс.
Читанка (звертаючись до директора):
Здається, сказано усі слова...
На рік ми стали всі мудріші...
Стежина нас сюди вела...
Тепер вона вже значно ширша!
І ми сміливо робим крок
У три нові чарівні роки,
І поспішаєм на урок –
Зі мною буде все нівроку!
Та перш, ніж подорож почать,
Почуть повинні настанову,
Тож хочу слово передать
Тому, хто головує в школі.
Слово надається директору школи
Директор: (слова директора)
Вручає дітям дипломи.

– Ой, діти! А яке ж ви бажання загадали?

Діти (сумно):
– Щоб Букварик залишився…
МЕЛОДІЯ «БАЖАННЯ»
До зали вбігає Букварик
Букварик:
– Що засумували? Та я й не йшов нікуди! Залишаюся тут разом з Наталією Дмитрівною та її першим класом.
Діти: Ур-р-ра!
ФОНОГРАМА «ГЕЙ, ЧУЛИ, ЧУЛИ, ЧУЛИ…»
Діти виконують пісню «Гей, чули, чули, чули…» на мотив пісні «Із сиром пироги» і водять хоровод

Автор: 


27,99 мегабайт

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі