конспект заняття з народознавства для дітей дошкільного віку Мета: Ознайомити дітей з традиційною символікою українського народу, сформувати уявлення дітей про криницю-журавель, улюблені квіти та дерева (мальви, калину, вербу). Продовжити знайомити з українською народною іграшкою, як виробом мистецтва. Викорис¬товувати легенди та перекази. Виховувати почуття гор¬дості за рідний край, прищеплювати любов до усної на¬родної творчості, до національних звичаїв. Активізува¬ти словник дітей словами: подвір'я, криниця, джерель¬це, сопілка, кухлик, коромисло. Матеріал: макет українсь¬кого подвір'я і хати, криниця-журавель, іграшки українські.
Хід заняття
У кожного з вас є бабуся. У мене теж є бабуся. Вона дужо старенька і живе в невеликому українському селі. Там немає багатоповерхових будинків, а стоять невеликі глиняні хатинки, вкриті соломою. І сьогодні я запрошую вас у подорож до нашого села.
А ось на нас чекає хатинка білесенька. Заходьте, діточ¬ки, на подвір'ячко, та роздивимося навкруги. Хатинка така чепурненька, бо видно господиня гарна. У народі кажуть: «Хата господинею красна». А хто знає ще прислів'я про хату?
«Яка господиня така й хата».
«Хату руки держать».
Працьовита видно господиня живе у цій хаті, бо вибі¬лила її, квіти намалювала. Не забула й коло хати квітів на¬садити. Хто знає як ці квіти звуться? Та це мальви. А яко¬го вони кольору? Так, білі та рожеві. Бабуся так старалася нас зустріти, давіть лаву доріжкою заслала, та, мабуть, вто¬милася і пішла відпочивати. Та нехай спочине, а ми зали¬шимося на подвір'ячку і подивимося як тут гарно.
А ось і бабусина старовинна криниця, вона зроблена з каменю й дерева. В середині криницю викладали камін¬ням, а зверху обставляли дерев'яними колодами. Камі пня брали коло річок, бо воно повинно бути гладеньким, як наші долоньки. З криниці люди беруть воду. Криниці бу¬вають різні: круглі й дерев'яні, кам'яні квадратні.
А оце криниця-журавель. Про таку криницю поміж людей ходить така легенда. Сядьте, діточки, на лаві та по¬слухайте:
—- Колись у сиву давнину мале хлоп'я заблудилося у лісі. Захотілося йому пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю, але зовсім знесилився і не міг дістати звідти води. Аж тут з'явився .у небі журавель. Спустився журавель коло криниці і нахиливши свою довгу шию дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. Це дало йому сили, і хлопчик знайшов стежку додому. На пам'ять про доброго птаха люди й почали ставити біля криниці дерев'я¬них журавлів, за допомогою яких спускали відро й набира¬ли воду.
— Діти, а хочете відчути себе маленькими журавлями? То підходьте до мене. Журавлі люблять місце, де росте ви¬сока трава. Покажіть як вони ходять. А пограти хочете? То пограємо в гру «Довгоносий журавель».
— А що ви знаєте про журавлів?
— Восени журавлі відлітають в теплі країни, а весною повертаються додому, на батьківщину.
— У народі кажуть: що журавлі на крилах весну прино¬сять. Хто знає віршика про журавля?
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила й ноги натрудив
Ми спитали журавля:
— Де найкраща земля ?
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає.
І справді краще і миліше рідного краю немає.
Сідайте на лаві, та спочиньте, мене послухайте. В народі кажугь: де вода — там і життя. Місце для криниці в кожному селі шукали по-своєму. Скажімо, дід, який знався на цьому ходив усюди і де була густа та висока трава, прикладав вухо до землі, слухав чи шумить вода. Якщо він це чув, там копа¬ли криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна.
А для чого людям потрібна вода? Що нею роблять? Так, її п'ють, нею миють, перуть, беруть для приготування їжі.
— Як ви гадаєте, чи в кожному дворі стояла криниця? Справді, раніше на все село могла бути одна або дві криниці.
— А ви хочете відвідати води з криниці. Тоді ходімо при¬несемо водиці.
(Господиня брала коромисло, вішала дерев'яні відра та йшла до криниці. Діти допомагають зробити, те саме, про¬мовляючи, що вони роблять).
Підійшли до криниці.
— Давайте попросимо у криниці, щоб дала нам водиці.
Дівчинка каже;
Ой люба криниця,
Дай нам водиці,
Щоб здоров'я мати,
Людей шанувати.
А тобі — відерце,
Соснове серце
З дном дубовим
. З обручем ясеновим.
Дістаю з криниці заздалегідь приготовану воду, подаю воду з кухлика, промовляючи:
Із криниці-студениці,
Що під вишнею в саду,
Я водиці-льодяниці
У відерце наберу
. Дам напитися, освіжитися
Я малятам холодку
їм водиця-льодяниця
Буде завжди до смаку
. Чи смачна вода? (Діти п'ють і дякують).
З криниці вода завжди холодна й чиста, тому що із землі б'є джерело. Смачнішої води, ніж джерельної, немає ніде. Хто бачив де- небудь таке джерело? Дитина читає вірш М. Чепурної.
Лісове джерельце,
Добре в нього серце.
Всім дає водиці:
І звірятку й птиці,
Дереву й травині,
Квітці і людині,
Тому не мліє
Дзюркотить, радіє.
Із лісів дзвінкою
Витікає водою.
Діти, ви мабуть помітили, що коло криниці росте кали¬на. Завжди коло води садили якесь дерево — чи калину, чи вербину, чи вишнину, і в народі прийнято на згадку про себе коло води садить дерева. Давайте і ми на згадку про цю днину посадимо ось тут вербину.
(Саджають вербину у відро з піском, поливають його).
Підходять ближче до хати, ставлять на місце відра і ко¬ромисло. Вихователь знаходить там іграшки.
— Поглянемо, дітки, що я тут знайшла. Та це ж іграшки, Мабуть до бабусі приїздили маленькі онуки, гралися тут, та й забули їх. Погляньте які вони гарні. Як ви думаєте хто їх виготовляв? Так, цю ляльку пошила або бабуся, або мама цих діточок. Як я була маленькою, приїздила до бабусі, вона теж робила для мене таку ляльку.
А що це за пташка. Та вона не проста, вона ще й свистіти може. Хто цю іграшку зробив? Так, майстри. А з чого зроб¬лена пташка? З глини. Гляньте, як її прикрасили, щоб вона була приваблива. А це що за іграшка, Про неї я загадаю загадку:
Голосок тоненький має
Всіх маляток звеселяє
Ви на ній всі граєте,
Хто вона — впізнаєте?
Не палочка, не гілочка
Звуть мене — (сопілочка).
Сядьте, діточки, тихенько і послухайте, що я про со¬пілочку розкажу.
— У однієї дівчини Галі був товариш Іванко. Пішли вони одного разу до річки. Світило сонечко, трава зеленіла, пташки співали. Зрізав Іванко гілочку з верби і вирізав з неї сопілочку, Прикрасив її і почав на ній грати, а Галя танцю¬вати. А ви хочете пограти з сопілочкою? Тоді ставайте шви¬денько, заспіваємо.
(Співають «Я зроблю сопілочку...» Т.Коваля).
Молодці дітки, гарно співали.
— А тепер і додому час вирушати, Хоч бабусю ми так і не побачили, але ми ще до неї приїдемо в гості.

Предмети: Народознавство

Класи: Дошкільне виховання