Користувацький вхід

"Формування самоосвітньої діяльності учнів початкових класів"

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

«Формування самоосвітньої діяльності учнів»
ЗМІСТ

Вступ. с. 3

І. Психолого-педагогічна діагностика формування
та розвитку самоосвітніх умінь учнів. с. 4-11

ІІ. Шляхи розвитку в учнів позитивної мотивації до
навчання. с. 12

ІІІ. Метод проблемних ситуацій – один із способів
розвитку розумових здібностей школярів. с. 13-15

ІV. Ігри та проекти – методи активізації творчої
пізнавальної діяльності учнів с. 16-25

V. Організація роботи з книжками та іншими
джерелами інформації. с. 26-27

VІ. Формування саморегуляції в початкових класах. с. 28-31

Висновки. с. 32

Додаток 1. Мовні ігри.

Додаток 2. Пам’ятки. Алгоритми. Таблиці

ВСТУП
Вдалі та своєчасні слова були девізом першого уроку в 2003-2004 н.р.: «Знання – це скарб, а вміння вчитися ключ – до нього». Дійсно, знання потрібно вміти здобувати. І навчати цього треба протягом усього шкільного життя дитини. Якщо ми, вчителі, навчимо своїх учнів самостійно здобувати знання, аналізувати набутий досвід, результативно ним користуватися, то левову частку нашої педагогічної роботи зроблено!
Автори бестселера «Революція в навчанні. Навчити світ вчитися по-новому» відомі американські педагоги Гордон Драй ден і Джанет Вос пишуть: «На нашу думку, два предмети повинні сформувати основу шкільної освіти і бути в усіх курсах: навчання того, як учитися, як думати, у вивченні нових методів, які ви можете використати для розв’язання будь-якої задачі, що виникає перед вами в будь-якому віці». (Драй ден Г., Вос Д. Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому. – М.: Парвинэ, 2003. – с.122-123).
Дослідження шляхів розвитку молодших школярів у навчальній діяльності переконує, що такої мети можна досягти, якщо впливати на навчально-виховний процес системно, поєднуючи засоби опосередкованого впливу і методики цілеспрямованого формування самостійної розумової діяльності. За цих умов можна навчити дітей самостійно вчитися, тобто розуміти і приймати мету діяльності, організовувати свою працю, уміти спілкуватись, вступати в діалог, користуватись мислитель ними вміннями, контролювати й оцінювати результати своєї праці, прагнути її поліпшити.
Розкриття змісту і обсягу поняття «уміння самостійно вчитися» зумовлене тим, як ми розуміємо сутність процесу навчання. У сучасній психології і дидактиці це цілеспрямоване взаємозв’язана діяльність вчителя і учнів, яка охоплює мотивацію, ціле покладання, планування, підготовку та її здійснення, рефлексію і оцінювання результатів (Г.С.Костюк, Д.Б.Ельконін, В.В. Давидов, В.В. Рєпкін, І.Я. Лернер, А.В. Хуторський, С.Д. Максименко та ін.). Психологічною основою такого розуміння є визначення О.М.Леонтьєвим загальної структури діяльності людини, яка охоплює такі компоненти:
1. Потреба і мотивація, що зумовлюють мету діяльності.
2. Дії, операції для її розв’язку.
3. Пізнавальні процеси, що забезпечують функціонування діяльності (увага, пам’ять, сприймання та ін.)
З структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який:
- сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учитель;
- виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
- організовує свою працю для досягнення результату;
- добирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі;
- виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
- усвідомлює свою діяльність і прагнення її удосконалити;
- володіє уміннями і навичками самоконтролю і самооцінки.

І. Психолого-педагогічна діагностика формування та розвитку
самоосвітніх умінь учнів.

Психолого-педагогічна діагностика кожного учасника навчально-виховного процесу допомагає здійснити повноцінний аналіз і передбачення перебігу, формування та розвитку самоосвітніх умінь учнів, сприяє створенню ситуацій успішної діяльності для кожної особистості.
Тому свою роботу на проблемою «Формування самоосвітньої компетентності учнів» я почала з вивчення рівня підготовки учнів до самоосвітньої діяльності.
Я викладаю українську мову в початкових класах, клас ділиться на дві групи, тому анкетування проводилось в 3 класі серед 14 учнів. (2008-2009 н.р.)
1. Діагностика умінь учнів 3 - 4-х класів
На добре засвоєному учнями змістовному навчальному матеріалі їм дають невелику самостійну письмову роботу з одним завданням на 5 – 6 хвилин. Діти отримують письмову інструкцію для виконання діагностики.
Діагностична інструкція.
Прочитай запитання, подумай та напиши відповіді:
1. Для чого треба виконувати завдання? Мета роботи?
2. За яким планом, у якій послідовності ти виконуватимеш завдання? Запиши за пунктами.
3. Виконай завдання.
4. Випиши, як ти перевіряєш виконання завдання:
- відразу коли пишу;
- коли закінчу роботу;
- не перевіряю.
5. Запиши, як ти оцінюєш виконання завдання (словами та оцінкою)? Чи задоволений та результатом (так, ні)?
За результатами діагностування була складена:
Таблиця 1

Зведена таблиця оцінки рівня узагальненого способу
організації діяльності

Рівні оволодіння вміннями (в балах) Постановка мети Планування Виконання Самоконтроль Самооцінка Рівень узагальненого способу організації діяльності
Прізвище, ім’я учня
Бурік Руслан 0 0 1 1 1 3
Бурмонтов Андрій 1 0 1 1 1 4
Войтюк Вікторія 2 1 2 2 1 8
Воротнікова Крістіна 2 1 2 2 2 9
Гайдаш Владислав 0 0 1 1 1 3
Дрозд Євген 1 0 1 1 1 4
Захарченко Анеліна 0 0 1 1 1 3
Клименко Тимур 1 1 1 2 2 7
Лактіонов Єгор 2 1 2 2 2 9
Левадний Дмитро 1 1 1 2 1 6
Любченко Лідія 0 0 1 1 1 3
Макаренко Костянтин 1 1 1 1 1 5
Малаєв Данило 1 1 2 2 2 8
Притула Руслан 1 1 1 1 2 6
Із 14 учнів: 6 учнів (43%) мають початковий рівень узагальненого способу організації діяльності (0 - 4 бали); 4 учні (28,5%) – середній рівень
(5 – 7 балів); 4 учні (28,5%) – достатній (8 – 9 балів); 0% - високий рівень (10 балів).
Оцінювання навчальної мотивації учнів проводилось за анкетою (Методика Н.Лусканової):
1. Тобі подобається в школі?
- не дуже;
- подобається;
- не подобається
2. Вранці, коли ти прокидаєшся, завжди з радістю йдеш до школи або часто хочеться залишитися вдома?
- частіше хочеться залишитися вдома;
- буває по-різному;
- іду з радістю
3. Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов’язково приходити всім, що можна залишатися вдома, ти пішов би до школи чи залишився б удома?
- не знаю;
- залишився б удома;
- пішов би до школи.
4. Тобі подобається, коли у вас відміняють якісь уроки?
- не подобається;
- буває по-різному;
- подобається.
5. Ти хотів би, щоб тобі не давали домашніх завдань?
- хотів би;
- не хотів би;
- не знаю
6. Ти хотів би, щоб у школі залишилися одні перерви?
- не знаю;
- не хотів би;
- хотів би
7. Ти часто розповідаєш про школу батькам?
- часто;
- рідко;
- не розповідаю
8. Ти хотів би, щоб у тебе був не такий суворий учитель?
- точно не знаю;
- хотів би;
- не хотів би
9. У тебе в школі багато друзів?
- мало;
- багато;
- немає друзів
10. Тобі подобаються твої однокласники?
- подобаються;
- не дуже;
- не подобаються.
До анкети додаються малюнки учнів на тему «Що мені подобається в школі».
За результатами анкетування:
І рівень – 25 – 30 балів – високий рівень шкільної мотивації, навчальної активності мають 7% учнів (в малюнках вони зображують учителя біля дошки, процеси роботи, уроку, навчальний матеріал)

Малюнок 1 Малюнок 2

ІІ рівень – 20 – 24 бали – хорошу шкільну мотивацію (середня норма) мають 21% учнів (в малюнках вони зображують навчальні ситуації)

Малюнок 3 Малюнок 4

ІІІ рівень – 15 – 19 балів – позитивно ставляться до школи, але школа приваблює таких дітей поза навчальною діяльністю ≈ 50% учнів (в малюнках зображують шкільні, але не навчальні ситуації)
Малюнок 5 Малюнок 6

ІV рівень – 10 – 14 балів – низьку шкільну мотивацію мають – 21% учнів (в малюнках зображують ігрові сюжети)
Малюнок 7

V рівень – нижче 10 балів – негативне ставлення до школи, шкільну дезадаптацію має 1 учень, який часто відмовляється виконувати завдання, дотримуватись норм і правил.
Малюнок 8

Малюнок хлопця не відповідає запропонованій шкільній тематиці, а відображає індивідуальні пристрасті дитини.

Тест для вивчення рівня пізнавального розвитку учнів (Л.Тихомирової, А.Басова) дав змогу оцінити ситуацію розвитку розумових дій учнів 4 класу (2009-2010 н.р., жовтень) та передбачити можливості труднощів дитини під час переходу до основної школи.
Завдання 1. У наведених словах літери переставлено місцями. Напиши ці слова:
1) упкс;
2) ашнррі;
3) вктіка;
4) окамднри;
5) опялиууцн
Завдання 2. Перед дужками слово, а в дужках ще 5 слів. Знайди 2 з них, які є найбільш важливими для слова перед дужками.
1) Ділення (клас, ділене, олівець, дільник, папір);
2) Озеро (берег, риба, вода, рибалка, баговиння);
3) Город (паркан, земля, рослина, собака, лопата;)
4) Читання (очі, окуляри, книга, друк, картинка);
5) Гра (шахи, теніс, гравці, штраф, правила);
Завдання 3. Порівняй поняття: озеро – ріка. На аркуші загальні та відмінні риси випиши у 2 стовпчики.
Завдання 4. Яке поняття в кожному з перелічених зайве? Випиши його
1) холодний, гарячий, теплий, кислий, льодяний;
2) троянда, тюльпан, нарцис, квітка, гладіолус;
3) справедливість, доброта, щирість, заздрість, чесність;
4) трикутник, відрізок, квадрат, коло, прямокутник;
5) прислів’я, приказка, байка, казка, билина.
Завдання 5. Із 5 пар слів треба визначити, що між ними спільного (дуже стисло, фраза повинна містити до 3-х слів)
- українська мова – математика
- різниця – частка
- землетрус – смерч
- газ – рідина
- заздрість – боягузтво
Завдання 6. Є три слова. Два перших перебувають у певному зв’язку. Третє та одне з 4-х, наведених нижче, - в такому самому зв’язку. Знайди та запиши на аркуші це четверте слово.
1. Пісня: композитор = літак:…?
А) пальне;
Б) льотчик;
В) конструктор;
Г) аеродром
2. Прямокутник: площина = куб:…?
А) простір;
Б) ребро;
В) висота;
Г) трикутник
3. Доданок: сума = множник:…?
А) різниця;
Б) дільник;
В) добуток;
В) множення;
Г) віднімання
4. Вухо: чути = зуби:…?
А) бачити;
Б) лікувати;
В) жувати;
Г) рот
5. Дієслово: дієвідмінювання = іменник:…?
А) поняття
Б) відмінювання
В) назва
Г) утворювати
6. Світло: темно = притягання:…?
А) метал
Б) молекула
В) відштовхування
Г) рух
7. Спека: засуха = дощик:…?
А) паводок
Б) повінь
В) осінь
Г) літо
8. Береза: дерево = вірш:…?
А) казка
Б) богатир
В) поезія
Г) драма
Під час оцінювання результатів за кожне правильно виконане завдання нараховують 1 бал.
Завдання 1 виявляє наявність чи відсутність у школярів теоретичного аналізу.
Завдання 2 і 5 виявляють спроможність до узагальнення на основі суттєвої ознаки.
Завдання 3 виявляє сформованість навички порівняння
Завдання 4 виявляє вміння класифікувати
Завдання 6 виявляє вміння встановлювати відношення між поняттями.
За кожне із завдань 1 – 5 максимально можна отримати 5 балів. Оцінки розподіляють таким чином:
- високий рівень – 4 – 5 балів;
- середній рівень – 2 – 3 бали;
- низький рівень – 0 – 1 бал
Завдання 6 – за 10-бальною шкалою:
- високий рівень – 8 – 10 балів;
- середній рівень – 4 – 7 бали;
- низький рівень – менш як 4 бали
Загальний підсумок здійснюється на основі оцінок за всі 6 завдань.
Рівневі показники:
30 – 35 балів – високий рівень
23 – 29 балів – вищий від середнього
14 – 22 бали – середній рівень
Менш як 14 балів – низький рівень.

Загальний підсумок такий:
Рівневі показники мають учні:
30 – 35 балів – високий рівень – 0% учнів;
23 – 29 балів – вищий від середнього – 33% учнів;
14 – 22 бали – середній рівень – 56% учнів;
Менш як 14 балів – низький рівень – 11% учнів.
Таблиця 2
Анкета «Уміння самоорганізації учнів 4-го класу»

Чи вмієте ви:

Завжди

Майже завжди

Іноді – так, іноді – ні

Рідко

Ні

1
Виконувати режим дня

2

Розуміти й виконувати завдання, які дає вчитель

3
Працювати самостійно

4 Працювати в парі з товаришем
5 Самостійно готувати робоче місце
6 Самостійно обирати та читати дитячі книги
7 Оцінювати свою навчальну діяльність за планом
8 Контролювати свою діяльність
9 Вносити необхідні зміни в послідовність та час виконання навчальних завдань

5 балів – завжди, 4 – майже завжди, 3 – іноді – так, іноді – ні, 2 – рідко, 1 – ні; виявила, що учні мають такі рівні самоорганізації:
високий рівень – 0%
достатній – 20%
середній – 70%
низький – 10%

Таблиця 3
Анкета «Чи вмієте ви навчатися?»

Судження
Я вмію: Завжди Майже завжди Іноді виявляється, іноді - ні Виявляється рідко Поки ще не виявляється
1. Самостійно працювати із заголовками текстів.
2. Самостійно працювати зі словником.
3. Самостійно складати простий план, схеми, таблиці під час вивчення тексту з підручника
4. Орієнтуватися в каталоговій картці, правильно записувати на каталогову картку дані про книжку, статтю з газети, журналу
5. Самостійно обирати та читати дитячі книги, дитячу періодику, використовувати розміщені там матеріали на уроках з усіх предметів
6. Ставити запитання до тексту підручника, розповіді вчителя, відповіді учня.
7. Вести простий діалог на тему на основі малюнків.
8.Складати розповіді з елементами опису.
9. Складати розповіді з елементами роздуму на основі прочитаного, діафільму, дитячої теле- або радіопередачі, фрагменту кінофільму.
10. Вести записи в читацькому щоденнику та щоденнику спостережень

Показала, що 0% учнів – мають високий рівень;
10% - достатній рівень
50% - середній рівень
40% - низький рівень
Діагностування сформованості самоосвітньої компетентності учнів показала, що учні мають в основному середній рівень.
Тому були намічені такі завдання:
- формування мотивів самоосвіти;
- створення умов для розумового самовиховання учнів, їхньої самоосвіти;
- формування свідомого ставлення до навчання;
- створення умов для усвідомлення учнем ефективності своєї навчальної праці;
- ознайомлення учнів із методами та прийомами самоосвіти;
- ознайомлення з творчими та дослідницькими методами роботи.

ІІ. Шляхи розвитку в учнів позитивної мотивації до навчання.

О. Савченко в своїй статті «Виховання розумової особистості, яка вміє самостійно вчитися» вказує на те, що «Неможливо досягти навчальної самостійності учня без формування стійких позитивних мотивів учіння». Щоб сформувати зацікавлене ставлення учнів до пізнання, треба спиратися не лише на почуття обов’язку, волю, оцінку, які у цьому віці є ще слабким регулятором пізнання і поведінки, а й на природну допитливість, емоційність, інтелектуальність, на почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі тощо.
Чим вищим рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти. Тому перед нами стоїть завдання – розвинути в дитини позитивну мотивацію до навчальної діяльності.
Мотивація – це такий спосіб навчання, за якого формуються або активізуються дійові мотиви, дія, за якої учні переконуються, що все, що вивчається, є для них корисним та необхідним. Під час проведення кожного уроку метод мотивації передбачає відповідь на питання «Навіщо мені це?» Інтерес – один з найбільш дійових мотивів навчання.
Збудження цікавості до матеріалу, що вивчається – найважливіший метод активізації уваги школярів, активності. Учні повинні усвідомлювати, що у вивченні навчальних предметів не все цікаво, легко, багато чого потрібного. Сам по собі інтерес не виникає. Бажано не розважати учнів, а зацікавити їх. Прикладом використання методу збудження інтересу можуть бути:
- повідомлення про щось несподіване, незвичайне для учнів;
- звернення до досвіду учнів;
- використання цікавих завдань та вдалих прикладів;
- розгадування та складання кросвордів;
- написання казок, віршів;
- використання висловлювань відомих людей та створення таких висловлювань самими учнями;
- участь учнів у позакласних заходах з предметів;
- залучення учнів до проведення аналізу уроків тощо.

ІІІ. Метод проблемних ситуацій – один із способів розвитку
розумових здібностей учнів.

Метод проблемних ситуацій – це такий спосіб навчання, що передбачає створення проблемної ситуації, правил, властивостей у випадках, коли вони природні, зрозумілі школярам і на їх розглядання потрібно уваги учнів до розв’язання проблеми, а також і до теми, що вивчається.
Проблемне навчання ґрунтується на системі проблемних ситуацій. У 1-4 класах це – постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.
Мета створення проблемної ситуації – це засвоєння програмового матеріалу, розвиток розумових здібностей.
Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способи дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини.
Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують активізацію пізнавальної діяльності, виділяють такі:
А) орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;
Б) значущість розв’язання проблемної ситуації для учня;
В) динамічність проблемної ситуації.
Враховуючи це на уроках використовується ситуація суперечності між наявним знанням дитини і тими, які необхідні для розв’язання даної проблеми; ситуацію необхідності вибрати ту систему знань, яка забезпечить розв’язання даної проблеми; ситуацію суперечності між наявними знаннями та вміннями і новими практичними умовами їх використання для розв’язування даної проблеми або між теоретичною можливістю розв’язати дану проблему і практичною нездійсненністю такого розв’язання в даних конкретних умовах.
Проблема вирішується, як тільки учень набуває відповідних умінь. У навчання проблемна ситуація має цінність, коли учень відчуває, що проблема для нього посильна.
На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв’язує пізнавальну задачу, діти запам’ятовують хід її розв’язання.
Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв’язанні задачі, диференціюючи при цьому процес пошуку.
Проблемне навчання за своїм характером наближається до реальних умов життя і готує дітей до творчої участі в ньому, сприяє пробудженню в учнів прагнення до нових знань, активізує їхній пізнавальний інтерес, формує прийоми і вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності.
Створення проблемно-пошукових ситуацій дає змогу працювати весь урок зацікавлено, активно. Діти переживають радість творчості, відчуття перемоги.
Приклади створення проблемних ситуацій на уроках української мови.
1. Зіткнення учнів із суперечливими фактами:
А) порівняйте слова: буря – бур’ян
рясно – пір’я
- Чому в словах першого стовпчика пишеться апостроф, а другого - ні
б) порівняйте слова: колосся – каса
гілля – алея
- Чому в словах першого стовпчика є подвоєння букв, а в словах другого – немає?
2. Показ помилок, до яких призводить незнання певної теми.
А) Списати слова, вставляючи пропущені йо, ьо: Ма…р, Солов…в, л…тчик, л…х, пен…к, ман…нез, ра…н, с…мий.
- Зробити висновок.
Б) Списати слова, вставляючи, де треба, ь:
Піч…, олен…, стілець…, масляр…, любов…, вос…мий, прапор…, прапорець…,
- Зробити висновок
3. Створення ситуації, коли учні переконані в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових, щоб відповісти на поставлене запитання.
А) Поділити слова для переносу:
Життя, побажання, чай, бульйон, Зоя, книжка, день, об’ява, ніч, село.
Б) Зміни слова за запитаннями
Книга – (в чому?) у кни…і;
Рука – (в чому?) у ру…і;
Вухо – (в чому?) у ву…і
В) Дописати префікси з-, с-
…фотографувати, …розуміти, …хвалити, …питати, …багнути, …робити, …писати, …летіти, …текти.
Г) Чому в реченні: У саду ростуть яблуні, сливи, груші, вишні, ви поставили коми, а в реченні: У саду ростуть яблуні і сливи, груші і вишні – ні?
4. Завдання на порівняння:
А) Яке значення слова золотий у словосполученнях золотий характер, золота обручка, золоті руки.
Б) Складіть словосполучення зі словами:
Лист, коса, ручка, дошка, щоб вони мали різні значення
В) Провідміняйте іменники в множині:
Парти, собаки, калюжі, дачі
- Порівняйте, як вони відмінюються
5. Постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії.
А) На дошці записано речення:
Наша вчителька – Ірина Степанівна Петрова
- Я стверджую, що в цьому реченні всі слова записані правильно. А як ви думаєте? (відповіді дітей «Я частково згоден…», «Я заперечую, тому що…»)
Б) На дошці розібрані за будовою слова
Прикордонник
Підводний
Замалювати
- Я стверджую, що слова розібрані правильно. А як ви гадаєте?
6. Фантастична ситуація «Уявіть…»
А) На уроці української мови під час вивчення теми «Частини мови»
- Уявіть, що з нашої мови зникли іменники (прикметники, дієслова тощо). Що відбудеться в країні Українська мова у зв’язку з цією подією?
Б) «Уявіть, що всі букви в Алфавіті переплутали свої місця. Що відбудеться?»
В) «Уявіть, що з мови зникли розділові знаки, крім крапки. Що відбудеться?»
7. Виконуємо ситуативні завдання.
А) Уяви, що ти журналіст і тобі необхідно взяти інтерв’ю у своїх батьків про своє «Родинне дерево».
1. Склади діалог за словесно описаною ситуацією за темою «Моя родина»
2. Склади правила ведення інтерв’ю.
3. Розроби пам’ятку «мовленнєвого етикету»
Б) Ми маємо написати вітального листа своєму другові (подрузі). Робота в групах
1. Визначення термінів: адреса, адресант, адресат
2. Повторення матеріалу про звертання
3. Визначення понять: текст, зачин, основна частина, кінцівка.
8. Пошук спільного
А) – Виписати в стовпчик як можна більше спільних ознак іменників- предметів: «олівець», «ведмідь».
Б) – Залишити два слова, які мають найбільше спільного: собака, сонце, огірок.
В) – Записати слова-аналоги (синоніми), тобто предметів, які мають спільні ознаки до слів: літак, квітка, будинок.
Г) – Із набора слів підібрати потрібні слова (потрібно 3 слова, надано 5)
бджола
ручка
Ж кожух
вухо
хвіст

ІУ. Ігри та проекти - методи активізації творчої пізнавальної
діяльності учнів.

Роль ігор як навчального прийому в початкових класах дуже велика.
Дитина починає грати у ранньому віці, коли ще не може виконати найпростішого трудового процесу. Гра для неї – супутник життя: «Дитина, граючи, живе і, живучи, грає» (Лубенец Т.). У процесі ігор, особливо дидактичних, у дітей розвиваються самостійність у мисленні, творчі задатки, такі життєво необхідні психічні якості, як кмітливість і винахідність.
Дидактичні ігри, використовувати не як самоціль, не заради розваги, а як вправи в цікавій формі, - важливий засіб навчання і виховання дітей. Дитячі ігри сприяють не тільки всебічному розвиткові, а й підносять інтерес до знань. Спонукання дітей до знань, виховання інтересу до шкільного предмета потрібні і в навчанні мови.
Різноманітні граматичні ігри та цікаві вправи саме й дають можливість у захоплюючій формі розвивати, збагачувати мову учнів, поглиблювати знання, закріплювати вивчений на уроках матеріал.
Ігри дозволяють включати в активне оперування учнів програмовий мовний матеріал, що тільки сприятиме його міцному і свідомому запам’ятовуванню. Великий лексичний матеріал неодноразово можна використовувати у настільних мовних іграх та цікавих вправах. Багаторазове сприймання «важких» слів, з яких складено ігри, розвиває зорову пам’ять і закріплює в ній їх графічні образи.
Отже, на уроках слід якомога більше часу відводити мовним іграм. (Додаток 1). Проблема самостійності формується в початковій школі найбільшою мірою за допомогою різноманітних індивідуальних завдань, самостійних робіт на уроці та в процесі виконання домашніх завдань. Необхідними умовами таких завдань є визначення мети, змісту виконання моторних дій і мисленнєвих операцій, опосередковане керівництво за допомогою дидактичних матеріалів (алгоритмів дій, інструктивних карток, тощо). Такі індивідуальні завдання можуть використовуватися у різних формах навчання: на уроках, під час виконання домашніх завдань, проведення екскурсій чи дослідницької роботи.
Четвертокласники привчаються до складання алгоритмів і на першому етапі їм допомагають спеціальні інструкції чи пам’ятки. (Додаток 2).
Нинішня система освіти стикається з багатьма проблемами, одна з яких- прискорення економічного розвитку та іноді непередбаченість результатів цього розвитку. Якщо раніше системи навчання були створені так, щоб підготувати та адаптувати дітей до визначення дій, то нині педагоги повинні готувати молодь до життя в суспільстві, що розвивається в ринкових умовах.
Тому таким актуальним є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності в пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань.
Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що, вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, при якому працюватиметься швидше й результативніше.
Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність усіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу: учитель – учень – учні – учитель.
Як показує практика, підвищує зацікавленість і активність учнів у процесі навчання використання інтерактивних технологій навчання, зокрема метод проектів. Метод проектів – такий спосіб навчання, коли учень безпосереднім чином включений в активний пізнавальний процес, самостійно обирає мету, формулює навчальну проблему, здійснює збір інформації, необхідної для її вирішення, планує варіанти рішення проблеми, робить висновки, аналізує свою діяльність, здобуваючи новий навчальний і життєвий досвід, формуючи певні ключові компетентності.
Проектування практично допомагає особистості усвідомити роль знань у житті. Знання перестають бути метою, а стають засобом у справжній освіті, допомагаючи опанувати культурні зразки мислення, формувати свої розумові стратегії, що дозволяє кожному самостійно освоювати надбання культури.
Проектна технологія, в основі якої лежить дослідження певної проблеми, передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форми навчальної діяльності тощо. Усвідомлюючи власну відповідальність, учні намагаються уникнути позірності, штучності, продумати проект так. Щоб самим було цікаво шукати щоразу нову форму, уникаючи готових, заздалегідь продуманих кліше:
- ефективним видається поєднання різних форм проектної діяльності індивідуальної та колективної;
- автори мікро проектів можуть стати учасниками цілісного дослідження, у результаті якого виникає посібник, словник, атлас, рекомендації, довідник тощо;
- проект може мати випереджувальний характер;
- проект здатен стати своєрідним підсумком у роботі над вивченням теми, проблемного питання тощо
- проекти-дослідження передбачають роботу в групах, які здійснюють поглиблений аналіз. У результаті пропонуються оригінальне бачення проблеми або питання, яке вивчається, особисті погляди, висновки.
Позитивний результат у процесі запровадження проектної технології залежить від рівня зацікавленості учня проблемною темою, об’єктом дослідження, враховуючи природну схильність дітей до нового, малозрозумілого.
Проектування в початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів, бо зрозуміло, що бачити, як роблять інші і робити самому – речі абсолютно різні.
Всі етапи проектної діяльності учнів початкових класів повинні ретельно контролюватися вчителями, бо і теоретичних, і практичних знань та вмінь в учнів – молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалі. Але все ж таки вчителі мають чудову можливість залучити до пошукової, творчої діяльності практично всіх учнів і в першу чергу – дітей з підвищеною навчальною мотивацією.
Участь у роботі над колективними або індивідуальними проектами сприяє формуванню у молодших школярів вміння відбирати і аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним формам життя і діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям, використовувати можливості інформаційних технологій.
Учні молодшої школи вчаться проводити спостереження, брати інтерв’ю, систематизувати і узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки.
Результати пошуків широко використовуються у процесі навчальної та позаурочної діяльності, що приносить ще більше задоволення молодшим школярам.
Теми учнівських проектів дуже різноманітні і у початкових класах їх не слід регламентувати, визначати та виділяти більше значимі.
У одних випадках учитель може підвести дітей до вибору теми, яка пов’язана з навчальним змістом предмету, який вивчається. У інших – теми можуть бути запропоновані самими учнями. А частіше за все тема проекту – колективний вибір вчителя і учнів.
Робота над проектом у початкових класах не повинна бути вимушеною або надто зарегламентованою. Адже результат може бути негативним: і до того перевантажена дитина, яка має багато обов’язків, може цю діяльність зненавидіти, цього не може допускати вчитель.
Але певні вимоги до даної роботи у школі висуваються:
1. Структурування змістовної частини проекту.
2. Прагматична спрямованість проекту на результат, «готовий проект». У кожному конкретному випадку це питання розв’язується індивідуально. Результатом пошукової роботи може бути:
- випуск збірок, задачників, буклетів тощо;
- наукова доповідь;
- альманах;
- макет;
- відкриття експозиції та інше.
3. Обов’язкове оформлення, презентація результатів, захист проектів.
Метод проектів дозволяє працювати з учнями молодшої школи з різни рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проекти. Захист проекту – кульмінація всією дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проектів. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проектів учні вчаться чітко: переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного. Багатьом дітям такі виступи допомагають повірити у свої сили, у себе.
4. Учні повинні працювати добровільно.
5. Особливі вимоги висуваються до керівника. Основною метою вчителя є не передача знань, а організація пошукової діяльності учнів. Вчитель сам повинен володіти методами досліджень, вміти висувати гіпотези, шукати розв’язання проблем, він повинен бути зацікавлений у інтелектуальній діяльності, мати високу культуру мислення, бути терплячим.
Так, мої учні-другокласники з інтересом включилися в проект «Моя родина». Школярі з великим бажанням цілеспрямовано діяли, виконували посильні й доступні завдання: «художники» малювали портрети своїх батьків, сестер, братів, бабусь, дідусів; «фотокореспонденти» коментували свої фото-малюнки:

Малюнок 9 Малюнок 10

Малюнок 11 Малюнок 12

«поети» складали вірші
Малюнок 13

«письменники» - твори, «журналісти» - інтерв’ю;
«історики» складали «Дерево роду»

Малюнок 14 Малюнок 15

Малюнок 16

На основі зібраних відомостей було виготовлено альбом «Наш родовід».
В 3 класі працювали також над проектами «Вгадай вулицю, на якій я живу», «Прорекламуй своє хобі», «Мій улюблений казковий герой», «Пори року». Працюючи над цими проектами, учні спілкувалися, співпрацювали, допомагали один одному під час роботи, вчилися взаємодіям, розвивали соціальні, комунікативні вміння і навички.
Учні 4 класу з інтересом включилися в проект «Наша Україна». Результат – альбом.
Малюнок 17

Підбиття підсумків роботи над проектом проводилось у формі конкурсу на кращого знавця пісенної творчості про Україну. Проводились старовинні ігри.
Працювали над такими завданнями:
Географи:
- зібрати матеріал про географічне розміщення України, Донецької області, Мар’їнського району, міста Курахове; природні умови, ресурси, тваринний і рослинний світ;
- підібрати фотографії чарівних краєвидів;
- взяти в міській раді дані про кількість жителів, будинків, площу міста.
Малюнок 18 Малюнок 19

Малюнок 20 Малюнок 21

Малюнок 22

Історики:
- національний одяг українців;
- українська хата;
- взяти інтерв’ю у вчителя історії про історію міста, походження назви;
- дізнатися в мешканців міста про цікаві факти, події зі сторінок їхнього життя;
- зустрітися з людьми, які вважаються гордістю міста
Малюнок 23

Малюнок 24 Малюнок 25

Етнографи:
- вивчити ігри з розповідей дідусів і бабусь

Журналісти:
- записати вірші, твори про Україну
Малюнок 26 Малюнок 27

Була відкрита сторінка «Проби пера»
Малюнок 28

Під час захисту проектів діти вчилися слухати своїх товаришів, аналізувати їхню думку, зіставляти зі своєю. Саме шляхом проектування школярі навчалися частіше використовувати вислови, які починалися словами: «На мою думку», «Я пропоную, тому, що…», «Я та к вважаю», що свідчить про самостійність у формуванні власної думки.
В позакласній роботі з предмета також використовуються проектні технології. З учнями 4 класу була проведена позакласна година з теми «Хліб – усьому голова». Мета цього заходу:
- актуалізувати знання учнів про хліб, його походження;
- вчити дітей самостійно працювати з художньою літературою;
- розвивати пам’ять, мовленнєву діяльність;
- виховувати повагу до хліба та до праці хліборобів.
Клас було поділено на групи.
І група розробляла питання «Звідки походить хліб?»
ІІ група – «Хліб у звичках і традиціях нашого народу». (наприклад, народження дитини, весілля тощо)
ІІІ група знаходила прислів’я, загадки, прикмети про хліб
ІУ група – твори письменників, поетів про хліб.
Очікувані результати:
- отримання результатів пошукової роботи учнів у групах;
- формування системи роботи з окремими групами учнів щодо активізації пізнавальної діяльності;
- удосконалення інформації учнів;
- позитивне відношення учнів до роботи в групах.
Проектний підхід можна застосовувати у початкових класах для вивчення будь-якої складної дисципліни. Він дозволяє наблизити навчальний процес до життя, до потреб дітей, навчальний матеріал адаптувати до реальних життєвих ситуацій, а головне – робить навчання молодших школярів цікавим і змістовним, а процес набуття знань простим і доступним. Отже початкова освіта дає не тільки знання, що знадобляться в майбутньому дорослому житті, а й знання, уміння й навички, що допомагають вже сьогодні дитині розв’язати її нагальні життєві проблеми. А початкова школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитина живе і вчиться жити в складному навколишньому світі, працювати і спілкуватися з іншими людьми, і в тому числі, здобувати необхідні знання. Вчителі і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту.

У. Організація роботи з книжками та іншими
джерелами інформації.

У сучасному інформативному світі існує велика кількість джерел інформації. Сучасна людина повинна вміти самостійно знаходити потрібну інформацію, критично опрацьовувати різні джерела, обирати форми здобування та систематизації інформації тощо, тобто володіти загально навчальними інформаційними вміннями:
- орієнтуватися в книжці, в її структурних елементах;
- працювати в бібліотеці;
- орієнтуватися в бібліографічному описі книжки;
- працювати з каталогами, картотеками;
- користуватися довідковою літературою, періодикою, додатковою літературою;
- користуватися рекомендаційною бібліографією;
- працювати з основними компонентами підручника;
- працювати з різними джерелами інформації;
- розрізняти та правильно використовувати різні літературні стилі;
- добирати та групувати матеріал за певною темою;
- використовувати різні види спостережень тощо.
Учні повинні поступово оволодіти певною системою раціонального використання засобів інформації, серед яких провідне місце книжка. В.Сухомлинський писав: «Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати; цим умінням воно тільки починається. Дитина може читати бігло, безпомилково, але книга – це часто буває – не стала для неї тією стежинкою, що веде до вершини розумового розвитку. Вміти читати – це означає бути чутливим до смислу й краси слова, до його найтонших відтінків. Тільки той учень «читає», в свідомості якого слово грає, тремтить, переливається фарбами й мелодіями навколишнього світу. Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Воно відкривається перед дитиною лише тоді, коли разом із читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж вперше розкрита книга, починається кропітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності, духовного життя дітей працю, гру, спілкування з природою, музику, творчість». [12, с.166-167]. Сформувати у школярів потребу й здатність звертатися до книжки для отримання нових знань – означає закласти в учнів основи самоосвіти.
Уміння вчитися обов’язково передбачає уміле користування підручником.
Основні вимоги до роботи з навчальною книгою такі:
1. Вміти користуватися змістом, тобто знати, що, скажімо, назви всіх оповідань, віршів, байок є у змісті, тому, щоб знайти потрібний твір, не треба гортати сторінки, швидше буде знайти його в змісті, а потім зазначену сторінку в книзі.
2. Користуватися підрядковим словником, в якому пояснюються всі незрозумілі слова з читаного твору.
3. Розуміти, що собою являє (і знаходити) абзац, діалог, знати римські цифри.
4. Знати і користуватися умовними позначеннями, які є у підручнику.
Працюючи з підручником, учні вчаться сприймати матеріал диференційовано, бо знають, що виділені у книжці особливим шрифтом слова, визначення треба прочитати кілька разів, повторюючи вголос. За необхідності, в разі зустрічі з незнайомим словом, звертатися до довідкової літератури, тлумачних словників, енциклопедій.
Важливою умовою успішного засвоєння школярами правопису словникових слів є прищеплення їм навички користуватися орфографічним словником. Багаторічні спостереження за навчальним процесом і практика контролю навчальних досягнень молодших школярів з рідної мови свідчить, що цілеспрямований вибір, виписування зі словника і наступний, передусім смисловий, потім орфоепічний і орфографічний аналіз таких слів сприяє виробленню в учнів орфографічної пильності, привчає їх розв’язувати без сторонньої допомоги проблеми, які найчастіше виникають у них саме в процесі самостійної роботи.
Учням також пропонується відшукати програмове слово в тлумачному словнику, визначити що воно означає, а потім вводити це слово у словосполучення або в речення. Вивчати українську мову із застосуванням навчальних словників – означає дати дитині можливість самостійно оволодівати знаннями, оперувати ними, що, в свою чергу є основою набуття учнями мовної і мовленнєвої компетентності, якій у сучасній системі шкільної мовної освіти надається особливої уваги.
Учням 2-4 класів також пропонується користуватися рекомендованими бібліографічними списками, картотеками, покажчиками, доступною довідковою літературою. Учні вчаться орієнтуватися в каталоговій картці, самостійно користуватися стендами та виставками у виборі книжок, знаходити потрібну книжку в алфавітному каталозі, самостійно обирати та читати дитячі книжки, дитячу періодику, використовувати розміщені там матеріали на уроках з усіх предметів. Учні, які мають достатній та високий рівні навченості, користуються читальним залом бібліотеки: довідковою літературою для певного віку (енциклопедіями, словниками, довідниками), за допомогою батьків роблять вирізки, виписки з газет і журналів, користуються комп’ютером як засобом отримання інформації.

УІ. Формування саморегуляції в початкових класах.

Обов’язковою ознакою самостійного учіння є оволодіння учнів контролем і самоконтролем. Для формування цих умінь від команд і закликів («Перевіряйте дуже уважно, ще раз перевірте!») треба перейти до систематичного запобігання можливим помилкам і навчання учнів спеціальних способів перевірки.
Першою важливою умовою навчання школярів самоконтролю є установка вчителя на його здійснення. У молодшому шкільному віці в дітей слабко розвинені процеси саморегуляції й вольова сфера. Тому спонукання їх до самоконтролю важливе на всіх етапах самостійної роботи. Невисокий рівень самоконтролю учнів є наслідком того, що на уроках багато хто з них фактично не навчаються цьому.
Насамперед учнів треба навчати попередньому самоконтролю, що проводиться до початку виконання завдання. Він необхідний учневі для того, щоб переконатися у вірному розумінні мети, навчальної задачі, вимог учителя. Учневі треба підказати, що зробити це він може, ставлячи педагогу запитання, уточнюючи в нього умови, задачі й вихідні дані, а також перевіряючи готовність свого робочого місця, засобів праці.
На виконавському етапі самостійної діяльності, у процесі рішення навчальної задачі вчителеві варто заохочувати та «Провокувати» поточний самоконтроль учнів. Специфічними діями цього виду самоконтролю є спостереження, порівняння проміжних результатів із заданим еталоном, фіксація часу, що витрачається, вибір адекватних засобів досягнення мети та способів рішення навчальної задачі та ін.
На заключний самоконтроль учнів варто націлювати після виконання визначеного виду діяльності, після самостійної роботи.
Будь-який вид діяльності на уроці вчитель може використовувати для навчання дітей самоконтролю, самоаналізу, самооцінці.
Декілька прикладів.
1. Якщо вчитель у діалозі звертається до учнів із запитаннями «Чому ми помилилися?», «Який інший варіант рішення ми могли б з вами вибрати?, «Що ми з вами робили, щоб досягти запланованого результату?» і т.д., то тим самим він заохочує їх до активності, самостійності суджень, відстеження своїх навчальних дій і співвіднесення їх із поставленими задачами.
2. Прийом «Доведіть, що моє твердження вірне або невірне…» допоможе спонукати дітей до самостійних висновків й умовиводів.
3. Навчальне коментування написання тексту полягає в тому, що під час фронтальної роботи один з учнів, виконуючи практичні дії, одночасно пояснює їх, посилаючись при цьому на конкретне правило, закон тощо. Тобто, застосовуючи знання, він здійснює безперервний самоконтроль і, проговорюючи вголос визначену інформацію, спонукає до цього весь клас.
4. Необхідно пропонувати учням завдання, що вимагають не тільки дій «за правилом», за алгоритмом, а й самостійності суджень, висновків, гнучкості мислення, здатності відійти від стереотипів.
5. Учням пропонується зробити самоперевірку своїх відповідей, співставляючи їх із текстом підручника, довідника тощо.
6. Учні спонукають ся ставити запитання однокласникам, учителю. Цей прийом взаємоконтролю допомагає формувати адекватну самооцінку.
7. Тестові завдання також корисні для навчання «відстеженню» своїх знань.
8. Делегування ролей учням (асистент, консультант, доповідач, опонент та ін.)
Оскільки здатність до самоконтролю в навчальній діяльності виступає як уміння самостійно відслідковувати власний шлях до досягнення поставленої навчальної мети, третьою важливою умовою формування самоконтролю є використання в навчальній роботі планів. Планування навчання – складний вид діяльності і викликає у школярів визначені труднощі. У співробітництві з учителем ці труднощі можуть бути переборені, якщо дітей спонукати до самостійності й навчати вмінню планувати розумові та практичні дії при виконанні різноманітних завдань. Необхідно підкреслювати важливість плану в будь-якій справі. Учитель пояснює учням, що скласти план діяльності – це значить: по-перше, виділити головні моменти в тому, що ти збираєшся робити; по-друге, намітити, в якій послідовності будеш їх виконувати, тобто виділити етапи роботи; по-третє, вирішити, якими способами та прийомами будеш користуватися; по-четверте, намітити, коли буде виконуватись робота; скільки часу на неї буде витрачено, до якого терміну вона повинна бути зроблена. Навчання роботі із планом спочатку може бути розпочате з використання типових планів або плану суспільної дії.
Ще однією найважливішою умовою формування самоконтролю є залучення школярів у різноманітні форми взаємоперевірки.
- Взаємна перевірка письмових відповідей. Вона доцільна та зручна при проведенні невеликих перевіряючи самостійних робіт на 5-7 хвилин.
- Взаємоперевірка підсумкових самостійних робіт. У процесі взаємоперевірки учням дозволяється користуватись підручником, таблицями та іншими посібниками.
- Взаємоперевірка усних відповідей. Ця форма взаємоконтролю реалізується в кількох варіантах:
• після того як учні самостійно обробляють новий матеріал, створюються пари, в яких один учень запитує, інший – відповідає на запитання із прочитаного тексту;
• використовуються «аркуші взаємоконтролю» (В.Шаталов), на яких фіксуються запитання з матеріалу кількох уроків;
• із числа найбільш підготовлених учнів виділяються консультанти, які контролюють роботу однокласників.
Треба звернути увагу на те, що не стільки важлива контрольна функція взаємоперевірки, скільки спонукання школярів до активності, розвиток і вміння співробітництва один з одним, контролювати свої дії, оцінювати досягнутий у діяльності результат.
Одним із найважливіших завдань початкової школи є формування у школярів умінь здійснювати самооцінні судження, що сприяє розвитку їхньої розумової рефлексії, тобто здатності обмірковувати свої дії, критично оцінювати їх, свідомо ставитися до учіння. Цій меті служитиме побудова учнями діаграм власних навчальних досягнень за зразком. (Бланки різновидів діаграм підготовлені завчасно за допомогою комп’ютера).
Малюнок 29

За допомогою діаграм учень зможе оцінити рівень власних досягнень стосовно самого себе протягом семестру, року та зробити відповідні висновки. Кожен учень також заповнює картку в якій відмічає типові помилки, яких він припустився на контрольній роботі.
Таблиця 4
Результати навчальної діяльності Левадного Д. на уроках
української мови протягом 1 семестру.

Пропуск та заміна букв
Вживання великої букви
Вживання апострофа
Подовження м"яких приголосних
Ненаголошені голосні
Однорідні члени речення,
розділові знаки
Буквосполучення ьо, йо
Перенос слів
Позначення м"якості
№1 №2 №3 №4 №5 №6
Умовні позначки

Помилок немає

1 - 2 помилки

Багато помилок

№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 - № контрольних робіт

Готовність учня до внутрішньої змістовної оцінки своєї діяльності свідчить про розвиток рефлексивних здібностей, про вміння здійснювати так званий зворотний зв’язок, що дозволяє йому самому побачити причини свого навчального успіху чи невдачі, оцінити ступінь досягнення запланованого результату, співвіднести її із власними діями. Вчителю варто заохочувати учня до висловлення власної думки з приводу окремих сторінок освітнього процесу, але краще, якщо ці судження не будуть мати прямого оцінного характеру. Так, наприклад, можна залучати учнів до оцінки уроку використовуючи різні методичні прийоми, наприклад, інтерактивні вправи «Незакінчене речення», «Мікрофон», питання типу: «На які запитання, що були поставлені на початку уроку, змогли дати відповідь, які проблеми вирішити?», «Чого ви навчилися, на яку сходинку піднялися, у чому стали розумнішими, сильнішими?», «Які обговорювані на уроці питання викликали в тебе найбільший інтерес?» тощо.
Виконання таких вправ дає змогу точніше висловити власні думки, порівняти їх з іншими, сприяє підвищенню самостійності молодших школярів. На етапі оцінки уроку (узагальнюючий етап) дітям надається змога самостійно або за допомогою вчителя порівняти отриманий результат із метою, виправити допущені помилки та осмислити причини недоліків.
Таким чином, оцінні здібності – це комплекс особливих умінь і навичок людини, що забезпечують адекватне сприйняття себе й оточуючих людей, їхніх особистісних якостей, розуміння їх і свого стану, аналіз мотивів власних та їхніх учинків, причини тих чи інших дій, вибір відповідно до цього визначеного способу поведінки. Здатності до самоконтролю й самооцінки обумовлюються і розвитком мотиваційної сфери учня, тому що спираються на потребу дитини у визнанні, повазі, самовдосконаленні, зацікавленість у високих оцінках оточуючих, її достоїнств та успіхів у навчальній діяльності.

ВИСНОВКИ.
Результативність моєї роботи над проблемою «Формування самоосвітньої компетентності учнів» простежується в тому, що після того, як було зроблено порівняльний аналіз результатів моніторингу вдосконалення навчальних досягнень учнів на основі самоосвітньої діяльності виявлено:

Таблиця 5
Рівні розвитку самоосвітніх компетентностей учнів
(узагальнююча таблиця)

№ Прізвище, ім.’я учня
І
(первинна обробка навчального матеріалу)

(%) ІІ
(репродуктивні вміння, вміння обирати спосіб діяльності зі вже відомих способів за допомогою вчителя)

(%) ІІІ
(уміння побачити проблему, знайти гіпотезу, зробити висновки (стала цікавість до допоміжних джерел, способів діяльності)
(%) ІУ
(уміння пошукової (творчої) самостійної діяльності на основі вивченого матеріалу, та широкого залучення допоміжних джерел)

(%)
2011-2012 2012-2013 2011-2012 2012-2013 2011-2012 2012-2013 2011-2012 2012-2013
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14. Бурік Руслан
Бурмонтов Андрій
Войтюк Вікторія
Воротнікова Крістіна
Гайдаш Владислав
Дрозд Євген
Захарченко Аделіна
Клименко Тимур
Лактіонов Єгор
Левадний Дмитро
Любченко Лідія
Макаренко Костянтин
Малаєв Данііл
Притула Руслан

25
25
-
-
25
25
25
-
-
-
25
5
-
10 20
10
-
-
20
25
20
-
-
-
20
-
-
5
75
50
10
10
75
60
75
45
-
50
60
25
25
50 80
60
5
5
80
55
75
40

40
55
25
10
40
-
25
75
65
-
15
-
50
50
50
15
70
75
40
-
30
75
65
-
20
5
50
45
55
25
70
85
55 -
-
15
25
-
-
-
5
15
-
-
-
-
- -
-
20
30
-
-
-
10
20
5
-
5
5
-
- прослідковується динаміка якісних змін навчальних досягнень учнів
- учні уміють спостерігати, аналізувати, використовувати одержану інформацію в різних ситуаціях на достатньому рівні;
- вміють самостійно організувати свою роботу;
- з великим бажанням виконують творчі роботи: складають казки, вірші, кросворди, створюють схеми, алгоритми до правил, працюють над проектами тощо.

Автор: 

Войтенко Олена Леонідівна, вчитель початкових класів,Курахівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

Джерело: 

Список використаної літератури

1. Савченко О.Я. Новий етап розвитку 4-річної початкової школи. // Початкова школа, 2000. - № 1
2. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999
3. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр – S, 1997. – 256 с.
4. Авт.-уклад.: О.Пометун, Л.Пироженко. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. посіб. – К.: АПМН, 2002 – 136 с.
5. Бухлова Наталія. Навчаємо вчитися: діагностика: формування самоосвітньої компетентності учнів. – К.: Вид.дім «Шкіл. світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006. – 128 с. – (Б-ка «Шкіл. світу») – Бібліогр.: с.124 – 127
6. Канюк С.С. Психологія мотивації: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002 – с.238 – 248
7. Помету О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2005
8. Щербань Т. Модель компетентного випускника. Завуч. – 2005. - № 28
9. Бухлова Наталія. Як навчити учня вчитися: поради та рекомендації. – К.: Шк. світ, 2007 – 128 с. – (Б-ка «Шк.світу»)
10. Упоряд. Н.Валентик./ Новопризначеному директору. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006 – 128 с. - (Б-ка «Шкіл. світу») – Бібліогр.: с.125 – 127
11. Проектні технології. (http://www.p1eyady.Kiev.ua/)
12. Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. Кишинев, 1978
13. Авторський колектив: Бібік Н.М., Савченко О.Я., Байбара Т.М., Вашуленко М.С. та ін. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні рекомендації. – К.: Початкова школа, 2002 – 128 с.
Розвиток контрольно-оцінних здібностей учнів (www.ostriv.in.ua)

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі