Користувацький вхід

Останні публікації

Роль фотографії в духовному зростанні особистості дошкільника

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Особистість нового типу – творчо активна, морально та духовно розвинута – ось потреба суспільства сьогодення. І ця потреба, без сумніву, зростатиме в міру вдосконалення соціально-економічних і культурних умов життя.
На сьогодні дослідження проблем духовного виховання в Україні та й у світі вцілому, збільшились як за обсягом так і за інтенсивністю. Внаслідок зростання у суспільстві егоїзму, байдужості, жорстокості, дедалі частіше можна спостерігати морально-психологічне зубожіння, втрату духовних цінностей, таких як любов, доброта, милосердя.
Тому проблема розвитку та виховання духовності є однією з центральних проблем сучасних педагогіки та психології. Формування духовності посідає чільне місце в процесі виховання та становлення особистості дошкільника. А процес виховання – це і є створення умов для розвитку духовності дитини на основі загальнолюдських і загальнодержавних цінностей [5, 6, 9].
Про це говорив і В.О. Сухомлинський: «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує». Отже, ми повинні так спрямувати виховний вплив, щоб духовні почуття перейшли у реальний вчинок [1].
Тому саме дошкільний вік у сенсі духовного розвитку є унікальним і своєрідним. Адже в цей час закладаються основи образного сприймання світу як повного несподіванок і таємниць – перші кроки до духовного ідеалу. Наше основне завдання, як педагогів, долучати дошкільнят до духовних переживань, робити прагнення дитячих душ щирими, глибокими, різносторонніми.
Таким чином перед нами постало завдання пошуку та розроблення шляхів вдосконалення методів виховання і розвитку духовності у дошкільників.
Формування духовності та патріотичних почуттів здійснюється як на спеціально організованих заняттях, так і в сумісній діяльності педагога і дошкільників, адже виховання почуттів – це процес, який неможливо вкласти в рамки заняття. Це щоденне постійне спілкування вихователя і дітей, в результаті і наслідком якого є формування вміння дитини індивідуально розвиватися, самовдосконалюватися, самостійно робити вибір, задовольняти свою цікавість, успішно налагоджувати міжособистісні стосунки.
Ми помітили, що найбільш ефективний вплив на формування духовно розвинутої особистості мають засоби естетичного виховання: зображувальна діяльність, прослуховуванню літературних та музичних творів тощо. Саме мистецтво допомагає сприймати те, що неможливо безпосередньо спостерігати в оточуючому житті, а також по-новому уявляти те, що добре знайоме; воно допомагає розвивати і виховувати почуття [4].
Рухаючись в цьому напрямку, серед засобів естетичного виховання ми відкрили для себе мистецтво фотографії. Зустріч з фотографією не робить людину одразу духовно багатою, але досвід естетичного переживання запам’ятовується надовго, і людині завжди хочеться знову відновити відчуті раніше знайомі емоції, адже на шматочку паперу зберігаються всі пережиті думки, почуття, всі прекрасні, а іноді і сумні моменти життя.
Серед інших видів мистецтва фотографія відіграє величезну роль як в житті окремої людини, так і в житті суспільства. Вона не лише наш інформатор, але і вихователь. Виховна сила фотографії полягає в комплексному впливі на глядача її функцій – від безпосередньо службової до власне естетичної [3].
Науковці стверджують, що виховання фотографією переслідує мету перш за все впливу на внутрішній світ дитини, на її індивідуальне духовне багатство. Саме так, адже часто недооцінюючи значення вже навіть тих фотографій, що зберігаються в наших домівках, забуваємо, що вони – пам'ять про минуле, розповідь про сьогодення, місточок, що допомагає зберегти, відновити чи зародити паростки духовності в кожному з нас. Бо ж фотографія фіксує різноманітні події, обличчя, пейзажі. За фото ми дізнаємося як виглядали наші предки, як були забудовані вулиці рідного міста, які події відбувалися в країні, - одним словом, осягаємо історію, вчимося любові до рідних джерел, духовно збагачуємося.
Шукаючи нові шляхи впливу на формування духовності у дошкільників, ми дійшли висновку, що фотографія виступає одним із найпростіших, зручним і доступним засобом у вирішенні даної проблеми.
Загальновизнано, що духовність і моральність – це головна складова фундаменту людини як особистості. Опанування дітьми загальнолюдськими чеснотами, дотримання їх у повсякденному житті є необхідною основою соціалізації дитини, тобто її адаптації до навколишнього середовища.
Впроваджуючи фотографію в навчально-виховний процес, ми виокремлюємо в своїй системі кілька блоків роботи: історичне фото, сімейне, фото природничого характеру, особисте фото, сумісне фотографування та «фотосушка».
Осягнути простори рідної батьківщини, наблизитися до історичних, архітектурних, природних пам’яток, торкнутися краси рідного краю, найближчого оточення – все це можна здійснити занурившись у фотосвіт. Колажі, розгортки, стінгазети, папки-пересувки, наповнені різноманітними, насиченими кольором і тонами фотокартками, використані педагогом з виховною метою, дозволяють розбудити у дітей патріотичні почуття, гордість та любов до своєї країни, отчого дому, до себе самої.
Аналізуючи рівень зацікавленості дітей місцем, де вони народилися, своєю маленькою батьківщиною, ми переконалися, що діти сприймають цю інформацію з інстинктивним інтересом. Тому вирішили організувати міні-проект «Найближче оточення дошкільного закладу». Суть проекту полягає у туристично-дослідницькій діяльності, а умовою, необхідною для подорожі, був фотоапарат. Протягом тижня під час пішохідних переходів разом з дітьми ми обстежували прилеглі до дитсадка вулиці та будівлі, вивчали і фотографували об’єкти, що траплялися нам на шляху. А в результаті колективно створили карту-стенд «Найближче оточення дитсадка «Малятко».
Подорожувати на великі дистанції можливості у дошкільного закладу немає. Тому культурно-історичну спадщину Хмельниччини, рідного Поділля, України ми доносимо дітям через світлини. До прикладу, завдяки батькам ми виготовили колаж «Сім чудес України», що дає змогу розширювати знання про культурні пам’ятки рідної держави, виховувати гордість за свою Батьківщину.
Нами не залишився поза увагою патріотичний «тюнінг» в’їздів у міста України. І тепер підбірку «Це моя Україна!» прикрашають фото з розфарбованими у жовто-блакитні кольори назвами міст.
Значний духовний вплив на розвиток дошкільнят має фотовиставка, присвячена Дню міста «Мій Хмельницький: минуле і сучасне». Кожна дитина, що приймала участь у організації виставки, приносила фотокартки місць Хмельницького колись і тепер та підкріплювала фото власною розповіддю.
Організований нами проект «Я - дитина твоя, Україно!» мав на меті виготовлення фотостіни зі світлин патріотичного характеру. Тут було зібрано фото дітей в національному вбранні, у куточках українського колориту, на фонах, що є результатом акції «Розфарбуй у кольори національного прапора» тощо.
Фотокартки допомагають розкрити перед дітьми не лише історію держави, а й історію речей. Якими були перші автомобілі – дозволить дізнатися фотопіраміда «Кавалькади залізних коней», таємницю виникнення музичних інструментів розкриє колаж «З миру по нотці» тощо.
Таким чином ми стверджуємо, що поряд з іншими засобами фотокартка має чималий вплив на формування духовного потенціалу особистості дошкільника,розвитку
любові до вітчизни, гордості за її сьогодення та минуле, розвитку у дітей прагнення відчувати себе частинкою великого всесвіту.
Окремим блоком ми пропонуємо виділити роботу з сімейним фото. Підтримуючи думку академіка Д.С.Лихачова, стверджуємо, що сімейне фото - це один із найважливіших «наочних посібників» морального виховання дітей, та й дорослих. Ще зовсім недавно, всього декілька десятків років тому, люди любувалися лише чорно-білими фотокартками. Багато хто такі фото зберігає до цього часу. Гортаючи альбоми, безліч людей відчувають приємне хвилювання, через те, що торкаються до минулого, до якого відносяться їхні міста, сім’ї чи далекі предки. Бо навіть найменша, стара і вже пожовкла фотокартка може розповісти набагато більше, ніж декілька сторінок історичної книги.
Роботу з сімейними фотокартками організовуємо навіть з найменшими.
Вже з перших днів перебування в дитсадку ми пропонуємо сім’ям створити разом з дитиною вдома своє родинне дерево, і через певний час принести його у групу. З власних спостережень бачимо, що крім виховних завдань ми в такий спосіб полегшуємо адаптацію малюка до нової обстановки, бо поряд, хоч і на фотокартці, є його найближчі люди.
В той же час, розглядаючи родинні дерева, з любов’ю виготовлені в сімейному колі, дитина поглиблює знання про членів своєї родини, переймається любов’ю та повагою до своїх рідних, бажанням турбуватися про найстарших чи наймолодших членів сім’ї.
Доступну і цікаву інформацію приносять дітям колективні сімейні газети: серія «Історія однієї родини» допоможе дізнатися про звичаї і традиції сімей, зміну поколінь, серія «Мама, тато, я – ось така сім’я» розкриє захоплення, сімейні хобі, особливості чоловічої та жіночої домашньої праці, серія «Сімейні сходинки» - становлення та розвиток нової сім’ї, як одиниці суспільства тощо. Неординарними і цікавими є сімейні колажі. До прикладу, колаж «Коли бабуся була маленька» дозволить дітям прослідкувати зміну середовища існування людини протягом півстоліття (вдосконалення побутової техніки, оновлення інтер’єру, засобів пересування, іграшок, одягу) тощо.
Крім того сумісна праця батьків і дітей, практична взаємодія, спрямована на виготовлення спільних продуктів (газет, буклетів, колажів), спільне переживання радості й турбот сприяє дитячому розумінню правил співжиття в сім'ї, відповідальності за благополуччя іншого.
Важливе місце в духовному зростанні дошкільнят займають особисті фотокартки. Щоб допомогти дітям прослідкувати час, впізнати себе, розкрити в кожному «родзинку», ми створили довготривалий проект «Книжечка про мене». При вступі до дошкільного закладу кожна дитина нашої групи отримує індивідуальну книжечку, зі сторінками-файлами та особистим фото на титулі. Поступово сторінки-файли заповнюються інформацією, яку створюють самі ж діти. Це міні-розповіді дошкільників про себе, свої інтереси, досягнення, мрії та бажання. Звичайно, всі вони доповнені фотокартками: наприклад, «Давайте знайомитись», «Мій друг», «Моя улюблена тварина», «Я у мами помічник», «Мій татусь найкращий», «Так я відпочиваю влітку», «Моя улюблена іграшка», «Люблю поїсти» та ін..
Ми помітили, що коли дитина складає розповіді за власною фотокарткою, вона виокремлюється як особистість, вчиться порівнювати себе з іншими як за зовнішністю, так і за внутрішніми прагненнями чи переконаннями.
«Книжечка про мене» - це завжди власність дитини. Це перш за все крок у відкриті дитиною свого Я, власних почуттів, хвилювань, перемог та поразок, досягнень. Це «скарбничка» особистісних досягнень дитини, її успіхів, позитивних емоцій, можливість ще раз пережити приємні моменти свого життя.
До блоку особистих фото ми відносимо роботу з фотокартками, які передають емоції людей. Розглядаючи ці знімки разом з дітьми, ми помітили, що в такий спосіб виховуємо у дошкільників загальнолюдські якості, сприяємо усвідомленню морального значення вчинків через аналіз переживань тієї чи іншої людини, зображеної на фото, вчимо визначати емоційний стан, закріплюємо вміння дотримуватися моральних правил у повсякденному житті незалежно від ситуації.
В усі часи та епохи великий вплив на формування та становлення особистості мала природа. Є багато засобів надати дошкільнятам екологічні знання з метою формування духовності. Це і дидактичні ігри та вправи, досліди, експерименти, екскурсії, тематичні прогулянки, короткотривалі і довготривалі спостереження у природі тощо. Ми додаємо до цієї когорти здавалося б таку буденну і непримітну фотографію.
Зазвичай, коли слово можна трактувати неправильно, саме фото допоможе розкрити суть. Скільки чудесних моментів зафіксовано на фото. Образно і яскраво представлена краса навколишньої природи, сила і величність морського шторму, неперевершений колорит гір, зачаровуюча краса заходу сонця.
Ми постійно поповнюємо колекцію тематичних підбірок фото природничого характеру. Велику поміч отримуємо і від батьків вихованців. В нашій колекції фотокартки систематизовані за темами: «Диво на долоні», «Із усіх усюд птахи», «Екзотичні тварини», «Явища природи», «Ведмежа родина» та ін.. Ми намагаємося формувати підбірки таким чином, щоб розкрити перед дитиною максимально і зблизька те, чого не побачиш на яву. Адже не завжди в природі можна наблизитися до пташки, не злякавши її, не завжди вдасться розгледіти зблизька мурашку чи метелика, далеко не кожна дитина спостерігала неймовірну гру кольорів північного сяйва, чи грацію антилопи, або політ колібрі. Саме з фотографією такі дива можливі.
Наша колекція являє собою розгортки, віяла, міні-альбоми, активну участь у створенні яких приймають як вихователі, так і батьки. Така діяльність доступна і дітям: дошкільнята самостійно добирають тематичні фотокартки для колажів, групують їх, приклеюють на фон-основу.
А яке захоплення викликають самостійно сфотографовані дітьми знімки! Фотографування дозволяє навчити дитину помічати і виділяти зі щоденного потоку привабливі кадри. Цікавими є довготривалі спостереження у природі, зафіксовані фото. До прикладу, спостереження за берізкою на майданчику дитсадка у різні пори року, спостереження за ростом і дозріванням болгарського перцю на городі групи, фотографування квітів, дерев, що ростуть на території дошкільного закладу.
Не менш важливим чинником, що впливає на формування позитивних моральних якостей та прагнення дітей до морального самовдосконалення, є добір активних форм взаємодії з дитиною дошкільного віку. Працюючи з фотографією, ми впроваджуємо у повсякденну діяльність сумісне фотографування, адже виховну практику доцільно спрямовувати на встановлення зв'язку з практичним досвідом дитини, давати їй час для аналізу різних життєвих ситуацій. Таким чином ми даємо дітям можливість самостійно обирати об’єднані єдиною темою об’єкти для фотографування, створюючи цим самим ситуації вибору, які формують уміння приймати етичні рішення.
Такий підхід, на нашу думку, сприяє виробленню у дітей відкритості до світу, вихованню навичок поведінки, усвідомленого ставлення до себе як вільної самостійної особистості та до своїх обов'язків, що визначаються зв'язками з іншими людьми, формуванням готовності до сприймання оточуючої інформації, вихованням співчуття, співпереживання, бажання пізнавати людей, оточення, правильно діяти.
Завдяки залученню дітей до сумісного фотографування з часом у них формується естетичний смак і любов до оточуючого світу. А для когось фотографія може перетворитися з роками у хобі і тоді людина навчиться відволікатися від буденності, адже це мистецтво дозволяє відчути себе творцем чогось нового, навіть вічного, відкрити в собі споживача і спостерігача. Тому що в житті стільки прекрасних картин і моментів, яких люди просто не здатні помічати…
Не залишаються поза увагою і батьки. Вони є активними помічниками та учасниками у зборі фотоматеріалів, оформленні виставок, фотографуванні тематичних сюжетів. К.Д. Ушинський підкреслював: виховна сила виходить тільки з живого джерела людської особистості, впливати на виховання особистості можна лише особистістю. В очах дитини лише той учинок заслуговує на наслідування, який здійснений авторитетною і поважною людиною. Це повною мірою відноситься і до особистості батьків, і до особистості вихователя [8].
Ми прагнемо підтримувати духовний потенціал батьків нашої групи. Відповідно, з’явилася ідея створення у групі постійно діючої виставки «Фотосушка». Це популярний міжнародний проект по обміну фотокартками, своєрідний флеш-моб, коли фотографи на мотузочках з допомогою прищіпок для білизни розвішують зроблені самостійно знімки. Це прекрасна можливість обмінятися фотоідеями, поспілкуватися, подивитися, як світ виглядає через об’єктив інших.
З цією метою ми запропонували батькам об’єднувати такі фотознімки однією темою і одразу ж отримали віддзеркалення. «Яскрава пляма» - зібрала на мотузочках фото позитивних, незвичайних спалахів з життя дітей. Наступна фотосушка була наповнена соціальним звучанням: «Війна краде дитинство» - така тема заставляє кожного задуматися над проблемами сьогодення, а перегляд знімків викликає мороз по шкірі. Таким чином ми намагаємося не дати жорстокості, егоїзму та байдужості витіснити із людських душ духовні цінності: любов, доброту та милосердя.
Ми розуміємо, педагогічна суть полягає в тому, що не можна обмежувати виховання і розвиток дитини лише одним видом чи жанром мистецтва. Тільки сукупність видів та впливів може забезпечити повноцінний духовний розвиток. В той же час ми стверджуємо, що фотографія повинна бути доступна людині, вона має величезне значення в її індивідуальному житті. Повноцінне виховання неможливе без сприйняття людиною і без впливу на неї мистецтва фотографії.

Автор: 

Ліщук Ольга Володимирівна, вихователь ДНЗ №8, м.Хмельницький

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі