Користувацький вхід

Значення проектної діяльності у розвитку комунікативної компетенції з професійно – орієнтованої англійської мови

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Значення проектної діяльності у розвитку комунікативної компетенції з професійно – орієнтованої англійської мови
Проектна культура є тією загальною формою, в якій реалізується мистецтво планування, винаходу, творення, виконавства та оформлення, і яка визначається як дизайн або проектування. Культура проектування входить в царину освіти у вигляді проектних методів навчання. Останнім часом метод проектів почали включати у викладання іноземних мов, але, на жаль, широкої популярності у вищих навчальних закладах України він ще не набув.
Переорієнтація зі словесно-інформаційних на проектно-діяльнісні методи навчання є характерним для принципово нових підходів до навчання, що є вимогою сьогодення.
Щиро вважаю, що за проектними технологіями – майбутнє, оскільки новизна підходу тут у тому, що студентам надається можливість самим конструювати зміст комунікативно – пізнавальної діяльності. Ніякі інші методи так ефективно не стимулюють розвиток самостійності, творчого мислення, уяви, свободи втілювати свої ідеї, а також не сприяють підтримуванню інтересу до навчання, як інноваційні проектні методи. Вони мають за основну задачу мобілізацію творчих здібностей та особистісного потенціалу кожного, хто навчається, адже, на моє переконання, немає нездібних студентів, є нерозкриті студенти.
Завдання вчителя – не лише давати знання, а навчити здобувати їх і користуватися ними у реальному житті.
Проектна діяльність здатна вдосконалити систему навчально– виховного процесу в напрямку запровадження новітніх технологій навчання, розширення, самостійної творчої дослідницької роботи студентів у вищих навчальних закладах, досягнення ефективних результатів у вихованні творчої особистості. Можливість здійснення індивідуального підходу під час роботи над проектами дозволить виявити приховані можливості кожного студента і належним чином використати їх, тим самим розширити коло потенційних компетенцій, навичок та умінь, необхідних для якісного вивчення англійської мови, з одного боку, та актуалізації прагнення до самостійності в будь – якій обраній діяльності та самовдосконалення в професійному сенсі, з іншого боку. Завдяки проектній технології молода людина «переходить від пізнавання світу до його перетворення».
Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ століття. Один із авторів – американський педагог Д.Дьюї та його послідовник В.Кілпатрік, який розробив проектну систему навчання. Провідним теоретиком методу проектів в Росії вважається професор Є.С.Полат, яка працюючи у цьому напрямку з М.Бухаркіною, І.Зімнєю, В.Бєлогрудовою та іншими, дає відповіді на питання, що виникають під час використання проектних технологій. Свій вклад у дослідження доцільності використання методу у навчально – виховному процесі внесли і численні українські науковці. Активно займалися цією проблемо. Н.Христюк, Н.Котелянець, В.Левченко та ін. Оскільки проектні технології новітні, а досвіду їх застосування у вищих навчальних закладах України бракує, цей факт може слугувати передумовою для самостійного творчого пошуку нових конструктивних шляхів їх використання.
Основаними задачами методу проектів є розвиток:
1) Комунікаційних умінь з орієнтацією на різні рівні володіння іноземними мовами;
2) Інформаційних умінь, в тому числі вмінь пошуку, систематизації, обробки та інтерпретації інформаційного матеріалу з метою його подальшого використання в рішенні комунікативних задач;
3) Вмінь поєднувати знання, отримані з інших предметів на інтеграційній основі;
4) Учбових умінь, умінь узагальнювати, виділяти головне, аналізувати, знаходити спільне і відмінне, встановлювати взаємозв’язок;
5) Мотивації навчання, спрямованої на розуміння, що досягається в процесі власного аналізу й синтезу;
6) Вмінь самостійної роботи і формування здатності до самооцінки.
В основі проекту завжди лежить якась проблема.
Проектно – орієнтоване навчання – це навчання, в центрі уваги якого знаходиться студент. Він є суб’єктом діяльності і має навчатися працювати самостійно.
Чим же відрізняється проектне знання від непроектного? На звичайному занятті студент також може працювати самостійно. Але його самостійна діяльність регламентується вказівками і завданнями викладача, що заздалегідь сплановані і розподілені впродовж заняття. Проект передбачає особисту відповідальність студента за розподіл часу, за зміст та форми роботи.
Крім того, проектна діяльність орієнтована не стільки на продукт, скільки на процес. Іншими словами, процес створення продукту має таке ж значення, як і його результат. Звичайно, продукт, тобто практична цінність має дуже велику мотивацію. Саме в продукті реалізується весь процес проектної діяльності, його цілеспрямованість, соціальна та практична значущість, самостійність, цілісність. Продукт є результатом діяльності, що завершується презентацією створеного продукту, яку б форму цей продукт не мав: стінгазета, відеофільм, інфокіоск, радіопередача, виставка, колаж, учбова касета, фотовиставка, акція, брошура, похід, екскурсія, свято тощо.
Метод проектів можна визначити як «метод поєднання теоретичних знань з їх практичним застосуванням у розв’язанні конкретних проблем». В.Кілпатрік визначає метод проектів, як цільовий акт, діяльність «від усього серця».
Проект – це «самостійно спланована та реалізована робота, в якій мовленнєве спілкування органічно вплетене в інтелектуально – емоційний контекст іншої діяльності – продуктивної.
Найбільш, на мій погляд, наближеним до методу проектів є більш вживаний метод ділових ігор. Хід гри, як і проекту, передбачає розборку комунікативної програми, реалізацію та вільне комбінування комунікативних намірів. Але відмінність полягає в тому, що рольова гра має на увазі наявність проблемної ситуації та визначення кількості персонажів, а проект – їх створення.
Для участі у проектній роботі студенти мають володіти певними навичками і уміннями самостійної роботи, як то:
1) Інтелектуальні уміння – працювати з довідковим матеріалом, збирати інформацію, аналізувати, робити узагальнення, висновки, користуватися комп’ютером.
2) Творчі – продукувати ідеї, знаходити варіанти рішення проблеми, уміти прогнозувати наслідки того чи іншого рішення, оформлювати і документувати результат.
3) Комунікативні – вести дискусію, вміти аргументовано відстоювати свою точку зору, чути і слухати себе та інших, знаходити компроміс, оцінювати результати діяльності.
Деякі з наведених вмінь можуть бути вже сформовані в тій чи іншій мірі у студентів. А оволодіння іншими стане додатковою метою та гарною мотивацією до створення проекту.
Тема проекту визначається під час пошуків шляхів подолання проблемної ситуації. Вона не повинна нав’язуватися студентам, ініціатива має йти від них. Задача викладача – викликати інтерес до тієї чи іншої проблеми. Якщо йому вдасться, то самостійна робота студента може стати пізнавальною, захоплюючою та мотивованою і буде виконуватися із задоволенням, вільно, без примусу.
Прикладами тем проектної діяльності можуть бути:
1) «Порівняльний аналіз джазових стилів» (ІІІ курс)
2) «Музична освіта в США» (ІV курс)
3) «Видатні виконавці Британської поп та рок музики» (ІІІ курс)
4) «Східний танець та західна культура» (ІІІ курс)
5) «Великі хореографи традиційного та сучасного балету» (ІІІ курс)
6) «Ірландська школа» (ІІІ курс)
Цінність проектного навчання полягає в тому, що проекти сприяють формуванню компетенцій. Студенти відкривають свої сильні та слабкі сторони, свої ресурси, можливості, що можуть потребувати корекції та розвитку за результатами належної оцінки та самооцінки. Тільки за таких умов знання будуть «живими», тобто ефективно зможуть використовуватися на практиці.
Метод проектів – інновація, та боятись нововведень не варто. Успішність проекту здатна підвищити самооцінку студента, примусити подивитися на себе іншими очима, сказати собі: «Я можу». Тут потрібен індивідуальний підхід, що може забезпечити саме проектна технологія, бо різноманіття проектів практично безмежне.
Менш здатні до самостійної творчої роботи студенти, або, краще сказати, не навчені такої креативності, студенти повинні починати з таких видів проектів, які легко даються, з простіших. До порівняно легких проектів можна віднести, наприклад, складання навчальної ситуації, до більш складних – випуск стінгазети. Певний перелік прикладу проектів було б доцільно запропонувати студентам, що вперше торкаються такої діяльності. В подальшому ініціативні студенти здатні й самі висувати ідеї і втілювати їх у життя.
Інші автори пропонують поділ типового проекту не на компоненти, а на етапи, але змістовне наповнення залишається незмінним:
1) Започаткування (визначення теми та цілей).
2) Конкретизація (збір інформації).
3) Втілення (створення і оформлення робочої моделі).
4) Презентація (демонстрація готового продукту та його оцінювання).
5) Використання (втілення в практику навчального процесу).
Важливою складовою процесу навчання є його саморегулювання (самодіагностика, само оцінювання, самоконтроль, само корекція). Розвиток самостійності – це перехід від системи зовнішнього управління, що постійно здійснюється викладачем, до самоуправління. Отже, і оцінка у зв’язку з цим буває зовнішньою, коли оцінює викладач, і внутрішньою, коли себе сам оцінює студент. Критерії успішності проекту не зводяться до отримання оцінки, хоча вона й важлива. Будь-які форми оцінювання повинні базуватися на довірі до студента, повазі до його особистості, вірі в його сили; формувати в нього зацікавлене ставлення до критики; зміцнити почуття його значущості.
Важко переоцінити роль самостійної роботи студентів в ставленні сучасного спеціаліста, «котрий повинен бути здатним творчо застосовувати на практиці отримані ним теоретичні істини». Це вміння потрібно розвивати. Як саме? Принаймні, через наполегливе пропонування студентам різних видів самостійної креативної роботи, а саме – створення проектів. Такий підхід я вважаю конструктивним.

Автор: 

Кунакова Алла Володимирівна, викладач англійської мови, КВНЗ "Олександрійське училище культури"

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі