Тема: Людські чесноти. Байдужість. Милосердя. Доброта.
Мета: Розширювати знання учнів про людські чесноти, ознайомити з поняттям – байдужість, на прикладах змісту казок та оповідань В.Сухомлинського донести до свідомості учнів, що байдужість – негативна риса характеру, що вона породжує зло,ненависть, безтурботність і є однією з найтяжчих вад людини, формувати в учнів моральні святині та істини, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину, наводити оцінні судження, встановлювати зв’язки між конкретними вчинками і ставленням до людей, аргументувати переваги добрих вчинків, розкрити облагороджуючу роль милосердя,виховувати співчуття до ближніх, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину,пробуджувати інтерес до всього корисного, морального.
Обладнання: ПК – презентація «Байдужість».
Хід заходу
І. Організаційна частина
ІІ. Що таке людські чесноти?
( Це міцні позиції, сталі схильності, постійне вдосконалення розуму й волі, які керують нашими вчинками, впорядковують наші пристрасті й спрямовують нашу поведінку згідно з розумом і вірою.
Вони дають легкість, самовладання і радість, щоб вести морально добре життя.)
- Прослухайте, будь ласка, легенду про людські чесноти.
- Які людські чесноти згадані у цій легенді
Людські чесноти (Легенда)
Барвінок
Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать струмочки, весело щебечуть пташки.
Іще лежить у низинах сніг, а вже барвінку листя стелиться. Згодом з’явиться його зірчастий цвіт.
Одного разу прогулюючись, дівчатка побачили цвіт барвінку і замилувалися його красою.
— Добрий день, барвінку, — привіталася Люся.
— Доброго здоров’я, — відповіла синя квіточка.
— А чи знаєш ти, що означає кожна твоя пелюсточка? — запитала Оксана.
— Ні, — сором’язливо сказав барвінок.
— Перша пелюстка — це доброта, друга — милосердя, третя — скромність,четверта — ввічливість, п’ята — працьовитість, — весело розповідали подруги.
— Дякую вам, — зрадів барвіночок, — за таке приємне повідомлення.
— До зустрічі, наш синьоокий, — попрощалися дівчатка.
- Назвіть людські чесноти.
- Що означає, шанобливо ставитись до себе і до інших?
ІІІ.
Твори добро Л.Іванова
Ти добро лиш твори повсюди,
Хай тепло твої повнить груди.
Ти посій і доглянь пшеницю,
Ти вкопай і почисть криницю,
Волю дай. Погодуй пташину,
Приласкай і навчи дитину,
Бо людина у цьому світі
Лиш добро повинна творити.
- Отже, девіз уроку: Твори добро! Не будь байдужим!”
ІV.
1. Вступне слово вчителя.
Суспільство у процесі історичного розвитку виробило особливий соціальний інструмент для регулювання і спрямування поведінки кожної людини. Цим інструментом є мораль.
Мораль існує у двох формах:
Особисті моральні якості
Сукупність норм суспільної поведінки й оціночних уявлень

Доброзичливість,
милосердя, відповідальність, скромність, чесність, поступливість, наполегливість тощо
«Не вкради», «не вбий» тощо і «справедливо», «порядно», «доброзичливо» тощо

Опрацювання вірша Л.Забашти “Людина починається з добра”.
- Прочитайте вірш вголос.
- Яка основна думка вірша?
- Як ви її розумієте?
- Поясніть слова “вища правда”.
- Що відрізняє людину від тварини? (мова, мислення, праця).
3. Розповідь учителя.
Байдужість - це нейтральне, але по суті негативне почуття, коли людина не звертає уваги на те, що відбувається навколо загалом, або ж лише на певні речі.
Байдужість породжує:
1.Негаразди у відносинах між друзями (хоча справжні друзі ніколи не стануть байдужими до тебе)
2. Неблагополуччя в родині.
3. Призводить до загальної байдужості до всього, що оточує людину
Причини виникнення байдужості:
1. Байдужість духовна, яка включає байдуже ставлення до себе в духовному значенні. Її гаслом є «Візьму від життя все найкраще».
2. Байдужість через сумний досвід, який зламав дух. Людина до цього могла прагнути добра, допомагати іншим, піклуватися про людей, але через якусь несправедливість чи наклеп, чи погане ставлення інших - розчарувалися в людях.
3. Байдужість егоїстична. Улюблений вислів: «Моя хата з краю» чи «Після мене хоч потоп».
4. Байдужість, яка включає в себе байдуже ставлення до себе у фізичному значенні. Коли людині байдуже, як вона харчується, байдуже до власного здоров'я. Коли з'являються шкідливі звички і людина не хоче їх позбутися, бо їй байдуже, що буде потім.
5. Байдужість через хворобу психічну, через депресію. Тоді людині байдуже не тільки до оточуючих, але й до самої себе.
Боляче бачити навколо себе зростаючу порожнечу через звичайнісіньку байдужість людську.
А ще найстрашніше від того, коли в людини виявляється душа геть спустошена. Звідси і всі наші біди...
"Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть вбити.
Не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть зрадити. Бійся байдужих - вони і не вб'ють, і не зрадять, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство."
Бруно Ясенський
Учениця. Гей, гей, старість не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні. І з тобою лише недуги та спомини, самота та немічність. Добре, коли довкола променяться рідні усмішки й дзвенить дитячий сміх. А як цього нема?..

Учень. Будинок для літніх, сумне пристанище на схилі літ. Хоч там і непогано, бо не побачиш людей у рваному одязі, тут готують досить пристойну їжу, показують кінофільми і т.д. Чому ж старі радіють, коли звідти їх забирають, чому просто на очах в’януть, почувши новину, що їх відправляють в будинок для літніх людей.

Інсценівка.

Син. Все гаразд, мамо, документи в будинок для літніх людей оформлені. Там вам буде добре. Спокій, тиша, обслуговування… І ми не набридатимемо. Звісно, будемо наглядати інколи…

Мати. Одна, тепер назавжди одна… Ідуть геть найрідніші, ті без котрих життя не матиме сили, стане байдужим настільки, що втратить ціну.

Син. Що ви, мамо? Ми ж не куди-небудь, а в будинок. Там вам буде краще, ніж з нами.

Учениця. Та мати не чує. Вона розуміє, що діти відправляють її в «зал чекання» перед похоронною процесією життя.
Людина чуйна
Й пса не вижене із двору,
Коли той проживе
Десяток-другий літ,
Охороняючи садок його й комору,
Притулок дасть,
Поїсти дасть як слід
А зла –
І рідну матір виряджа,
Коли нема
Вже користі од неї.
Учениця. (Із запаленою свічкою у руках читає молитву до Матері) .

Матусю!

Тобі довелося найбільше страждати:

На смерть віддала Ти єдиного сина

Подбай же про долю синів України.

Врятуй їх од скверни, злої напасті.

Не дай у краях чужинницьких пропасти.

Де дикість породжує помсту й розплату,

Де брат піднімає меча проти брата.

І де їм накажуть також убивати

За пільги високі, солідну зарплату.

Матусю єдина!Тебе ми благаєм:

Життя збережи їм для рідного краю.

Ти наша опіка й опора віками.

До Тебе ішли ми з своїми жалями.

У днини погожі і ранки невтішні,

Хоч знали, що ми недостойні і грішні

В Тобі воскресали забуті надії.

Учениця.

Людських бажань стає все більше і більше –

То те нам спати не дає, то се…

Придбай одне – і вже дивись, за іншим

Помчав: А раптом знову повезе?

Є поміж нами і багаті, й бідні,

Кому, що треба – доля не пита,

Та є другії речі, всім нам необхідні:

У світі – мир, а в душах доброта.

Учень.

Сталося з душею щось людини.

Думаєш: ну як це може бути?

Мати підкида комусь дитину,

Син відвозить батька до приюту.

Ми рятуєм нині землю й води,

Бо дійшли до крайньої межі.

Та в святих турботах про природу

Дбаєм про відновлення душі.

Учениця. Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство. Без них воно просто загине. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні, а тверда земля не хитається під ногами. Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність. Невже для того, щоб витіснити доброту з нашого серця, потрібен землетрус? Що сталося з душею людини? Хто винен? З чого все починається?

4. Учениця. А починається все з того, що людина, як писав датський казкар Г.К.Андерсен, широко відкриває своє серце, душу, очі і дозволяє, щоб туди потрапила скалка чортівської школи. Тоді її серце стає крижаним, душа черствою, а очі незрячі. А коли цей лід розтопиться, залежить від самої людини і від оточуючих її людей.

(Звучить спокійна, лагідна музика).

Учень.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду,
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
Учениця.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів,
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь гірку загоїть рану
(Чи перший біль, чи то останній, -
Коли б то знати наперед).
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське жорстоке,
Жорстокі в нас слова черстві…
Кажімо більше ніжних слів!

Фізкультхвилинка.

З історії існування людства
Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди в сиву давнину.
У Вавилоні був такий звичай — недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив.
Такий звичай побутував і в ассірійців, єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо.
За часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Чуєте: ворогам! Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Козаки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки! Землянок ніколи не замикали! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь,зварити страву, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві,привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест, поставлять його серед землянки — це значить, що були гості й дякують хазяїнові.
Прекрасні стосунки, в основі яких — доброта, а не байдужість!

Дочка. Мамо, поясніть мені, будь ласка, я тут прочитала домашнє завдання і дещо

не зрозуміла. Мамо, будь ласка, поясніть.

(Мама в цей час прибирає в кімнаті).

Мама. Не бачиш, що я роблю?! Іди до батька, он байдикує, нічого не робить.

Дочка. Тату, поясніть мені, будь ласка, я тут прочитала домашнє завдання і дещо

не зрозуміла. Поясніть, будь ласка.

(Батько в цей час читає газету).

Батько. Хіба ти не бачиш, що я читаю. Мені ніколи. Шуруй до матері.

Учень. Такі ситуації трапляються в сім’ях, де немає любові, взаєморозуміння. І тоді дитина

Залишається наодинці із собою, або ж її виховує вулиця.
Учень. (Вірш учня).

Сьогодні в Україні

Демони панують
Злими люди стали дуже,

Б’ють, вбивають і грабують.

Безсердечні матері

Дітей залишають,

А сини –

З дому матір виганяють.

Схаменімося на хвилину,

Божу заповідь згадаймо.

Любімо ближнього свого,

Й про добро не забуваймо.

Поможімо бідним людям,

Вибачмо образу,

І на нашому серденьку

Стане легше зразу.

Будем всім допомагати,

Й пам’ятати лиш одне,

Що добро і милосердя

Цілий світ від бід спасе.

(Пісня Т.Кукурудзи «Суть»).

Бібліотекар. Сьогоднішню зустріч мені хочеться закінчить словами:
Коли мовчиш – мовчи з любові,
Коли говориш – говори з любові,
Коли виправляєш – виправляй з любові,
Коли вибачаєш – вибачай з любові,
Май завжди в глибині серця
корінь любові.
З того кореня виростуть тільки
добрі справи.
6.Портрет В. Сухомлинського
- Хто зображений на портреті?
- Що ви знаєте про цю людину?
-Які оповідання цієї людини ви читали?
- Чому вчать нас твори В. Сухомлинського? (Кожне оповідання В. Сухомлинського вчить нас бути добрими, чуйними, милосердними до людей, тварин, природи.)
В.О. Сухомлинський Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський
(*28 вересня 1918, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) — †2 вересня 1970) — український педагог, публіцист, письменник.
Опрацювання оповідання В. Сухомлинського “Байдужість”.
- Прочитайте мовчки
- Чому оповідання так називається?
- У чому проявилася байдужість хлопців?
- Як ще можна оцінити вчинок підлітків? (хуліганство)
- Придумайте інший можливий хід подій.
7. Читання оповідання В. Сухомлинського «Покинуте кошеня». Вчитель читає початок оповідання.
- Як, на вашу думку, розгорталися події далі?
( прослухати роздуми учнів)
Зачитати кінцівку оповідання.
- Чи співпали ваші роздуми з кінцівкою твору В. Сухомлинського? Проаналізуйте.
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.
Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить.
Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.
8.Розгляд і аналіз оповідання В.О.Сухомлинського Байдужий пеньок
Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.
Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче,гріється на сонечку.
- Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак.
- Добре, - відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.
По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.
- Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз вона.
- Добре, - відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.
Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.
- Що це у вас там за шум був? – питає Пеньок.
- Це я Гадюку вбив, - відповідає Їжак.
- Добре, - каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.
Тож не будьмо байдужими! Давайте навчимося помічати те, що відбувається перед нашими очима, звертати увагу на події, що трапляються.
Будьмо уважними до інших та відкритими до людей, аби не виникло тієї загальнолюдської байдужості, котрої нам потрібно остерігатись.
• Милосердя – це і почуття і вчинок.
• Милосердя – почуття, яке не виховується докорами («Ну чому ти такий жорстокий?
В тебе немає серця?»).
9.Поради В. Сухомлинського
В. Сухомлинский давав багато порад, щоб в майбутньому людині було не соромно самому перед собою.
"Будь добрим і чуйним до людей.
Допомагай слабким і беззахисним, товаришеві в біді.
Не завдавай людям прикростей.
Поважай і шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став людиною з добрим серцем і чистою душею», «Не будь байдужим до зла.
Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство».
(В. О. Сухомлинський).
VІ.
1. Розв’язування морально-етичних завдань.
Як ви розумієте приказку?
На байдужості, злі - далеко не заїдеш.
• (Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти,сміятися, любити, і якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає — вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед.
Отже, добро — не наука, воно — дія.
То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро?
Часто цим діям заважає байдужість. )
3. Вправа «Чарівні скриньки».
- Ось у мене 2 скриньки: червона та зелена.Червона - на символ небезпеки, а зелена – символ відродження, життя..
На смужках паперу напишіть свої позитивні риси, шкідливі звички, негативні риси характеру, які вам подобаються,а які заважають жити.. Опустіть їх у скриньки. Давайте на червону скриньку надінемо замок,викинемо ключ, щоб більше ніколи її не відкрив.
VІІ.
- Чого навчилися?
- Що вам найбільше запам’яталося?
- Яку чесноту хочете виробити в собі?
- Чого позбутися?
Хочеться закінчити урок віршем Д.Коломієць. Послухайте його і зробіть для себе висновки.
Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:
-А я провідав у лікарні свого товариша – дружка.
То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:
-Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,
Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.
(Д.Компанієць)

Класи: 3 клас