Користувацький вхід

Урок-проект. Література проти війни. О. Твардовський "Я був вбитий під Ржевом", "На карб не ставте дотепер мені...".

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

База реалізації проекту:
Ставищанська ЗОШ І-ІІ ступенів

Учасники проекту:
учні 7 класу;
вчитель світової літератури.

Обґрунтування вибору проблеми:
Незгладимий слід залишила в історії багатьох народів Велика Вітчизняна війна. Нічим не зміряти пережиті народом страждання. Тема війни знайшла своє гідне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Вона вічна, як вічний сам народ, що вистояв.

Мета проекту:
• презентувати учням тему «Література проти війни»;
• дати короткі відомості про життя і творчість О. Твардовського;
• проаналізувати майстерність поета в зображенні жорстокості й трагічності війни;
• визначити провідні думки твору «Я був вбитий під Ржевом…», «На карб не ставте дотепер мені…»;
• розвивати навички аналізу та вміння виразного читання поезії, вміння презентувати та аргументувати свою роботу;
• виховувати в учнів особисте ставлення до проблем, порушених у творах, повагу до історичного минулого, шану до ветеранів Великої Вітчизняної війни;
• формувати активну громадянську позицію;
• розвивати вміння працювати з додатковою літературою, вміти виділити головне у великому обсязі матеріалу;

Зміст роботи
1. Визначення актуальності теми проекту.
2. Поділ учнів на групи, розподіл між ними обов’язків.
3. Дослідження теми та підготовка до презентації проекту.
4. Оцінка та самооцінка ходу виконання проекту.

Завдання проекту:
• навчити учнів самостійно зібрати матеріал про життєвий і творчий шлях поета;
• створити оптимальні умови для формування уміння аналізувати поетичний твір;
• підготувати доповіді, реферати, ілюстрації до творів, портрет О. Твардовського;

Характеристика проекту:
• за кінцевим результатом: практично-орієнтований;
• за змістом: міжпредметний;
• за кількістю учасників: колективний;
• за тривалістю: короткочасний;
• за характером контактів: внутрішній;
• за ступенем самостійності: частково-пошуковий.

Термін реалізації проекту:
два тижні.

Прогнозований результат:
• зібрати матеріал про життєвий і творчий шлях письменника;
• виразно читати вірші Твардовського і аналізувати їх, звертаючи увагу на особливості втілення теми Великої Вітчизняної війни;
• висловлювати своє особисте ставлення до проблем, порушених у творі, аргументуючи свою думку прикладами і цитатами з тексту;
• отримати радість від процесу спілкування одне з одним і вчителем, поділитися думками, почуттями, знахідками, відчути задоволення результатами своєї праці;
• навчитися робити презентації та публікації, створювати веб-сторінки;
уміти оформляти проект.

Ресурси:
людські: учні 7 класу, вчитель світової літератури, вчитель історії, бібліотекар, вчитель інформатики.
матеріально-технічні: наявність комп’ютера, сканера, ксерокса, принтера, комп’ютерних дисків, дидактичних посібників, додаткової літератури, засоби для зв’язку з Інтернетом.

Потреби:
• наявність відповідної літератури;
• допомога у написанні доповідей, рефератів.

Обладнання: виставка книг про Велику Вітчизняну війну, портрет О. Твардовського, ілюстрації до віршів, фонозапис пісні «Алёша», «Журавлі».

Методи: збір інформації, опис.

Етапи роботи над проектом:

І етап – мотиваційно-орієнтовний.

Завдання І групи. Дослідники
1. Що я знаю про Велику Вітчизняну війну.
2. Участь рідних та близьких у війні.
3. Літописці війни і солдати.
4. Виразне читання вірша «Я був вбитий під Ржевом».
5. Ідейний зміст вірша.

Завдання ІІ групи. Біографи.
1. Життєвий і творчий шлях російського поета Олександра Твардовського.
2. Україна в житті та творчості О. Т. Твардовського.
3. Виразне читання вірша «На карб не ставте дотепер мені…».
4. Головна думка вірша.

ІІ етап – конструктивний.

Поділившись на групи, учні розподіляють обов’язки між собою та приступають до здійснення проекту. Вони збирають інформацію, систематизують її, аналізують дані, виділяють головне із великої кількості матеріалу, роблять відповідні висновки.

ІІІ етап - презентаційний.
Захист проекту учнями. Захист робіт супроводжується показом слайдів.

Підсумок уроку.
Бесіда:
- У чому особливості втілення теми Великої Вітчизняної війни в поезії
О. Твардовського?
- Чому поезію Твардовського «Мене вбито під Ржевом» вважають першим пам'ятником полеглим в боях солдатам ?
— Які відчуття викликав вірш Твардовського особисто у вас?
- Чи потрібно писати про війну?
— Як ми з вами можемо віддячити героям, які полягли за Батьківщину?
- Коли б ви були скульптором, який би пам'ятник поставили ліричному герою поезії «Мене вбито під Ржевом» ?
— Що змінилося у вашому ставленні до ветеранів Великої Вітчизняної війни після ознайомлення з поезією О. Твардовського?

Оцінювання учнів. (за роботу над проектом.)

Хід уроку

I. Організаційна частина
1. Слово вчителя (актуалізація опорних знань про проект)
- Учні! Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми працюємо за проектом. Тема нашого проекту Література проти війни. Особливості втілення теми Великої вітчизняної війни у поезіях Олександра Твардовського. А це значить – працюємо за шістьма «П» (слайд). (Учні піднімають аркуш паперу з написаними визначеннями шести «П», один озвучує).
1. Проблема. Проблема історичної памۥяті і моральної відповідальності перед тими, хто загинув на війні.
2. Пошук інформації. Пошуками інформації займалися всі учні, яких розділено на групи.
3. Планування. Для кожної з груп було складено план дослідження.
4. Продукт. Це – відповіді, які ви почуєте на уроці.
5. Презентація. Це – захист наших досліджень.
6. Портфоліо. Це – папка, в якій зафіксовано проходження проекту і зібрано всі матеріали.

ІІ Актуалізація опорних знань.
1. На фоні пісні «Журавлі» - вступне слово вчителя.
Війна… Це страшне слово, що обпалило долю цілого покоління, пронеслося чорним птахом над цілим світом, забрало життя мільйонів людей, принесло біль і страждання. Памۥять про війну – особлива памۥять. Це памۥять серця. Це вища ступінь поваги, вдячності, поклоніння тим, хто переміг у страшній війні і одержав Велику Перемогу. Пам'ять про тих, які захистили нашу вітчизну від фашистської навали, священна. Література і мистецтво береже памۥять про ті дні, передає нащадкам ті почуття, які заполонили людей, що боролись з великим лихом – фашистською навалою.
2. Асоціативна розминка. “Асоціативний кущ”.
- Так що ж таке війна? Що ми знаємо про неї? Давайте спробуємо на рівні асоціацій створити уявлення про війну. (створення асоціативного куща)
Вчитель. Найчастіше війна в нас асоціюється з горем, страхом, жахом, кров'ю й мороком. Але на війні була й любов, народжувалися діти, з'являлися дуже гарні вірші, музика, виходить, люди на війні думали про те, що у світі є краса. Коли ми думаємо про красу природи, людей, землі, творах мистецтва, нам стає легше, з'являється віра в перемогу цієї краси над жахом і стражданнями.

ІІІ. Робота над темою уроку
- Що ви знаєте чи дізнались про війну, готуючись до сьогоднішнього уроку? Слово надаємо групі «Дослідникии» , дослідження якої має назву «Що я знаю про війну?»
1. Розповідь групи «Дослідники». «Що я знаю про війну».
Учень 1.
Власне ми - покоління ХХІ століття. Нам, слава Богу, не довелось зазнати жахів війни: свисту куль, шуму моторів ворожих літаків, відчути жах у дитячих очах, крику страждаючих матерів. Ми не бачили тяжкої картини бою і його наслідків, ми не були свідками страждань людей, які залишилися без власної домівки, близьких та рідних людей. Чи хіба можна уявити почуття жінки, яка отримала звістку про загибель свого чоловіка або рідної дитини? І це лише маленькі крихти життя людей під час війни (слайди).
Учень 2.
Ми повинні завжди пам’ятати той ранок, який приніс у кожний дім страждання і біль у серці, адже саме 22 червня 1941 року почалась війна не на життя, а на смерть. Саме того ранку всі подорослішали. І наступні роки забули про таке слово, як спокій. Багато дівчат ніколи не стали дружинами, а тільки залишилися нареченими, багато жінок не встигли насолодитися подружнім життям і сміхом граючих дітей. Не рідко люди губилися: деякі потрапили у полон, а дехто поїхав в евакуацію до Сибіру, працювали на фабриках по виготовленню боєприпасів. І після війни довго тривали пошуки близьких та рідних, іноді вони були марними, та коли когось вдалося знайти – межі радості не було. Не забути про події того часу допомагають нам кінофільми, художні твори, хроніки про війну. Кожного року ми зустрічаємося з ветеранами, і дуже уважно слухаємо розповіді про війну. Багато дітей відповідають і турбуються про життя ветеранів, відвідують і вітають зі святами. Ми вшановуємо пам'ять і живих, і мертвих захисників Вітчизни. Слава всім тим, хто зробив наше життя мирним і щасливим!
Учень 3
Все далі в минуле кануть роки Великої Вітчизняної війни. вже майже сімдесят років в нашій країні панує мирне життя. Наш народ над своїми головами бачить тільки блакитне небо, сяюче сонце, чує веселий гомін пташок. Скрізь можна почути сміх дітей, які ніколи не чули вибухи бомб, не знали голоду, не втрачали батьків, а чули про страшну війну тільки з розповідей дідусів та бабусь, яким довелося пережити те страшне лихо. Я також, на щастя, про війну знаю тільки з розповідей ветеранів, з документальних фільмів, з історичних книжок. І мені достатньо було цього, щоб зрозуміти, що війна це велика трагедія.
Учень 4
Знаю, що розпочалася Велика Вітчизняна війна 22 червня 1941 року. Фашистська Німеччина завдала несподіваний удар дивовижної сили по нашій країні. Війна, як великий чорний птах, змітала своїми крилами міста та села, руйнувала фабрики та заводи. Діти втрачали батьків, а батьки – дітей. Війна – це чотири роки напруги фізичних та духовних сил народу, мужньої боротьби та стійкості. Але наш народ це все вистояв й мужньо виніс на своїх плечах. І завдяки цим зусиллям міф про непереможність фашистських армій був зруйнований. Весняний день 9 травня 1945 року мільйони людей запам’ятали як самий прекрасний, самий щасливий день в своєму житті. Ця дата здобута кров’ю, само відвагою нашого народу. Роки війни - це роки минулого, роки нашої історії. Але без минулого немає й майбутнього. Тому ми повинні завжди пам’ятати уроки Великої Вітчизняної війни.

Вчитель. Такою бідою була війна для українського, російського, білоруського та інших народів колишнього Радянського Союзу, які стали на захист своєї землі та всіх народів Європи. Сьогодні під російськими березами, під українськими тополями останнім сном сплять тисячі солдат, які захистили вітчизну від фашистської чуми. Там, де колись точилися запеклі бої, піднялися пам'ятники та обеліски. У граніті, бронзі, в серцях нащадків живе великий подвиг воїнів-визволителів.
Не обминула війна і наше село. Не повернулись в рідні оселі 103 воїни. Не дочекались їх з війни матері, дружини, сини і дочки.

- Завданням вашої групи в проекті було дослідити зміст та характер участі у цих подіях ваших рідних та близьких. Розкажіть про їх участь у війні.

2. Розповідь групи «Дослідники». Участь рідних і близьких у війні.
Учень 1.
Я народилася у щасливий, мирний час, але я багато чула про війну, адже горе і біда не обійшли стороною тисячі сімей, не обминула вона моїх рідних і близьких (слайд). Зокрема мій прадід Михайло Іванович Горбатюк був учасником фронтових дій. Служив він у піхотних військах, був рядовий. Подолав багато тисяч кілометрів, звільняючи від німецько-фашистських загарбників Україну, Польщу, Угорщину. У 1944 році був поранений, а 15 січня 1945 року помер від ран. Похований у селі Сокал в Угорщині. Вдома залишилася дружина та троє маленьких дітей. В нашій родині свято бережуть пам’ять про нього. Я знаю свого прадіда тільки з розповідей і фотографій. Але я дуже пишаюся ним. Адже він мужньо бився з фашистами і у Великій Перемозі є і його внесок. Кожен з нас прагне якомога більше знати про свій родовід. Було б цікаво, щоби кожне покоління вело сімейний альбом, зберігало фотографії, з кожним роком творило власну сімейну історію. Бо час, на жаль стирає сліди людського буття.

Учень 2.
Ми дослідили, що 20 воїнів нашого села повернулись із війни живими. На жаль, на сьогоднішній день серед нас їх є тільки троє: це Камінський Володимир Прокопович,
Доробал юк Михайло Терентійович та Загородний Микола Павлович. Ми зустрічались з ними, записали їх спогади про участь у бойових діях. В рамках експедиції «Краса і біль України» учні нашої школи ще записали відео на якому Загородний Микола Павлович розповідає про свою участь у війні. Давайте переглянемо його (перегляд відео) . Наприкінці війни дійшов до Берліна. На війні, як і багато інших солдатів, був кілька разів поранений, навіть катований. Але завдяки силі волі, мужності, відвазі і патріотизму зміг з гордістю зустріти перемогу. За самовідданість і героїзм, проявлені в боях, був нагороджений бойовими орденами та медалями.

Вчитель..
Пам'ять про цю війну, про страждання людей і десятки мільйонів її жертв, про довгий шлях до Перемоги збереглася не лише в кожній нашій родині, а й у наших серцях і літературі. Післявоєнна література дає можливість глибше, яскравіше виявити те, що не лише єднає наші народи, а й те, що свідчить про самобутність кожного народу і його літератури. Багато поетів і письменників різних народів торкнулися незагойної рани людства - теми Великої Вітчизняної війни.
3. Війна у творчості письменників.
Група«Дослідники». Велика Вітчизняна війна – це важке випробування, яке випало на долю радянського народу. Література того часу не могла залишатися осторонь цієї події. Так, у перший день війни на мітингу радянських письменників прозвучали такі слова: «Кожен радянський письменник готовий всі свої сили, весь свій досвід і талант, всю свою кров, якщо це знадобиться, віддати справі священної народної війни проти ворогів нашої Батьківщини». Ці слова були виправдані. З самого початку війни письменники відчули себе «мобілізованими і покликаними». Близько двох тисяч письменників пішли на фронт, більше чотирьохсот з них не повернулися. Письменники та поети були присутні на фронті, тому могли отримати найяскравіше враження від військового життя людей. Письменники жили одним життям зі борцями народу: мерзли в окопах, ходили в атаку, здійснювали подвиги і… писали. З перших днів війни поезія стала гострою зброєю в боротьбі з ворогом. Вона - явище унікальне: перо прирівнялось до багнета.
Треба сказати, що традиції опису військових дій в російській класиці були досить потужними. Багато письменників намагалися осмислити війну як соціальне і загальнолюдське явище. (слайди)
Навіть після війни письменники-фронтовики знову і знову поверталися до теми війни, головної події свого життя і життя країни, по-новому, з висоти прожитих років і свого життєвого досвіду висвітлювали події воєнних років.
У будь-який неспокійний час в Росії поети і письменники чуйно реагували на тяготи історичного часу. Так і Велика Вітчизняна війна не могла не сколихнути творчих людей. Вони співпереживали захисникам Вітчизни, намагаючись їх надихнути на нові ратні подвиги, оспівували героїв. Війна залишила значний пласт військових нарисів, замальовок і репортажів, тобто в цей період розквітав публіцистичний жанр. Але і вірші у будь-який воєнний час відігравали важливу роль, так як поезія могла налаштувати бійця, підняти його бойовий дух.

- Діти, можливо ви вже читали твори про війну, чи бачили фільми. Давайте пригадаємо.
(Діти розповідають)

Вчитель. Серед поетів, які відіграли значну роль у піднесенні бойового духу захисників Батьківщини під час Великої Вітчизняної війни, особливе місце належить Олександру Трифоновичу Твардовському. Його поезії воєнного періоду становлять одну третину всього, що написав поет за всі сорок п'ять років своєї літературної творчості. Сьогодні ми прочитаємо поезію про війну О.Твардовського. Хто він? Звідки? Чим займався до війни і після? Слово надаємо групі «Біографи», дослідження якої має назву «Життєвий і творчий шлях російського поета Олександра Твардовського».

4. Група «Біографи». «Життєвий і творчий шлях О. Твардовського».
О. Т. Твардовський народився 8 (21) червня 1910 року на хуторі Загір’я Почінковського району Смоленської області в родині сільського коваля, Трифона Гордійовича Твардовського, грамотної й начитаної людини, в чиєму будинку книга не була рідкістю. У роки війни цей хутір був спалений німецькими військами.
Дід поета, Гордій Твардовський, був бомбардиром (солдатом-артилеристом), які служили в Польщі, звідки привіз прізвисько «пан Твардовський», яке перейшло до його сина. Це прізвисько ( в реальності не пов’язане з дворянським походженням) змушувало Трифона Гордійовича сприймати себе скоріше як однодворця, ніж селянина.
Мати ж Твардовського, Марія Митрофанівна, дійсно була з однодворців. Батько Трифон Гордійович був людиною начитаною - і вечорами в їхній хаті часто читали вголос Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Некрасова, Толстого.
Отож він був знайомий із російською класикою з дитинства. Умови, в яких протікало дитинство майбутнього поета, складалося так, що він міг осягати сутність селянської роботи і красу рідної природи, вбирати вірші класиків і вчитися долати труднощі, цінувати плоди людської праці й розвивати в собі ще на порозі юності певний моральний кодекс - високий моральний кодекс радянського громадянина і російського поета.
Вірші Олександр почав складати рано, ще будучи неписьменним, і не будучи в змозі їх записати. Перший вірш був гнівним викриттям хлопчаків, руйнівників пташиних гнізд. Навчався в сільській школі. У чотирнадцять років майбутній поет почав посилати невеликі замітки в смоленські газети, деякі з них були надруковані. Тоді він наважився послати і вірші. Ісаковський, який працював у редакції газети «Робочий шлях», прийняв юного поета, допоміг йому не тільки друкуватися, а й сформуватися як поетові.
Після закінчення сільської школи молодий поет прийшов у Смоленськ, але не міг влаштуватися не тільки на навчання, але й на роботу, тому що у нього не було ніякої спеціальності. Довелося існувати «на Копійчаний літературний заробіток і оббивати пороги редакції.
Коли в московському журналі «Жовтень» Свєтлов надрукував вірші Твардовського, той приїхав до Москви, але «вийшло приблизно те ж саме, що з Смоленськом».
Взимку 1930 він знову повернувся до Смоленська, де провів шість років. «Саме цим рокам я зобов’язаний своїм поетичним народженням», - сказав згодом Твардовський. У цей час він вступив до педагогічного інституту, але з третього курсу пішов і доучувався вже в Московському інституті історії, філософії та літератури, куди поступив восени 1936.
Твори Твардовського друкувалися в 1931-1933, але сам він вважав, що тільки з поеми про колективізацію «Країна Муравія» (1936) він почав своє існування як літератор. Поема мала успіх у читачів і критики. Вихід цієї книги змінив життя поета: він переїхав до Москви, в 1939 закінчив інститут, випустив книгу віршів «Сільська хроніка».
В 1939 поет був мобілізований до лав Червоної Армії, де брав участь у звільненні Західної Білорусії. З початком війни з Фінляндією, вже в офіцерському званні, був на посаді спец кореспондентом військової газети. Він сам брав в ній участь як кореспондент. Своїми очима бачив поранених на полі бою бійців, чув їхні розповіді. З червня 1941 року Олександр Твардовський починає роботу в редакції газети Південно-Західного фронту «Червона Армія». Він пише вірші, нариси, фейлетони, статті, пісні, замітки. На жаль, зошит із записами Твардовського про перші місяці роботи пропав. Але залишилися рядки, які відобразили перші дні війни, - найстрашнішого і сумного періоду Великої Вітчизняної. Під час Великої Вітчизняної війни була створена поема «Василь Тьоркін» (1941-1945) - яскраве втілення російського характеру і загальнонародного патріотичного почуття. За визнанням Твардовського, « «Тьоркін «був… моєю лірикою, моєю публіцистикою, піснею і повчанням, анекдотом і приказкою, розмовою по душам і реплікою до випадку».
Майже одночасно з «Тьоркіними» і віршами «Фронтові хроніки» поет почав закінчену вже після війни поему «Будинок біля дороги» (1946).
У 1950 -1960 була написана поема «За даллю-даль» і в 1967-1969 -поема «По праву пам’яті», де розповідається правда про долю батька поета, що став жертвою колективізації. Ця поема була заборонена цензурою і опублікована тільки в 1987 році.
Поряд з віршами Твардовський завжди писав прозу. У 1947 була опублікована книга про минулу війну під загальним заголовком «Батьківщина і чужина». Виявив себе і як глибокий, проникливий критик: книги «Статті та нотатки про літературу» (1961).
Багато років Твардовський був головним редактором журналу «Новий світ», мужньо відстоюючи право на публікацію кожного талановитого твору, який потрапляв до редакції. Його допомога і підтримка позначилися в творчих біографіях таких письменників як Абрамов, Биков, Айтматов, Залигін, Солженіцин та ін.
Незабаром після розгрому його журналу Твардовський захворів на рак легенів. Помер письменник 18 грудня 1971 року в дачному селищі Червона Пахра Московської області. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка №7). У Смоленську, Воронежі, Новосибірську та Москві, його іменем названі вулиці.

5. Літературна вікторина.
- Інформація наших біографів дала нам змогу детально ознайомитись з життєвим та творчим шляхом О. Твардовського. Зараз я пропоную вам вікторину, яка має на меті перевірити, як ви запам’ятали основні віхи біографії та літературної діяльності письменника..
1. Де і коли народився О. Твардовський?
2. Який край був для О.Твардовського «малою батьківщиною?» (Смоленщина).
3. В якому році поет був призваний до лав Червоної Армії? (1939).
4. У яких фронтових газетах та журналах працював поет у період ВВв (Червона армія «Червоно-армійська правда»)
5. Який твір О. Твардовського, написаний у період ВВв, вважається найзначнішим у його спадщині? («Поема Василь Тьоркін. Книга про бійця»)
6. Яка поема Твардовського була написана у 1950-60 роках («За даллю-даль»)
7. Головним редактором якого журналу був Твардовський? («Новий світ»)
8. Твори яких письменників читала вечорами вголос сім’я (Пушкіна,Гоголя, Лермонтова, Некрасова, Толстого.)
9. У скільки років майбутній письменник став писати замітки в смоленські газети ( у 14 років).

Вчитель. Не менш важливу роль у житті та творчості письменника відіграла Україна. Слово надаємо групі «Біографи».

6. Розповідь групи «Біографи». Україна в житті та творчості О. Т. Твардовського.
О. Т. Твардовський, видатний російський поет, тісно пов'язаний з Україною і українськими письменниками. Про нього впевнено можна сказати, що він щирий, люблячий друг України. Поет вільно читав українською, знав українські пісні і любив їх співати.
Уперше письменник побував на Україні ще юнаком за відрядженням смоленської обласної газети. З літературою, народною поезією України він детальніше ознайомився в 1936-1939 роках, коли почав перекладати твори і поезії Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка (слайд).
По-справжньому тісне зближення Твардовського з Україною та українськими письменниками відбулося в гірку годину тяжких випробувань - на початку Великої Вітчизняної війни. Фронтовий кореспондент, він разом з військами Південно-Західного фронту, які оборонялися, відступав від кордону щедрими, родючими полями України.
Синівською любов’ю і гіркотою, стражданнями за її долю сповнені рядки його проникливого послання «Тебе, Украина!», написаного в липні 1941 року. Разом з автором читач милується красою цього краю, де на родючих полях буяє налите золотом колосся пшениці та жита і під промінням вранішнього сонця розливаються пахощі зрілого зерна, а на горизонті безкраїх степів, долин і гір постають мальовничі села, гігантські заводи.
Твардовський настільки болісно переживає за долю України, що йому, народженому на «незнаменитій», але найріднішій Смоленщині, здається, що він родом з України, що тут стежки, протоптані його ногами, що тут він зустрів своє перше кохання і якби треба було обрати ще одну Батьківщину, то для поета це, можливо, була б Україна.
В цей час Твардовський зустрівся у фронтовій газеті і подружився з Олександром Довженком, Андрієм Малишком, Олексою Тесняком, Савою Голованіським, та іншими українськими письменниками. А. Малишко переклав вірш Твардовського «Тебе, Украина!». Цей український переклад, надрукований у вересні 1941 року, побачив світ першим.
Взагалі у творчій долі Малишка знайомство і зближення з Твардовським залишило глибокий слід. У «Посланні» Олександру Твардовському написаному в 1944 році, наш земляк згадує перші місяці війни і фронтову дружбу з російським побратимом.
Чимало українських письменників перекладали твори Твардовського. Але особливо багато для популяризації його поезії зробив А. Малишко, який і в роки війни, і в повоєнний час, крім поем, перекладав багато віршів свого приятеля.

- Що поєднувало Твардовського з Україною? (знайомство з українськими письменниками, перекладав твори Шевченка, Франка, фронтовий кореспондент).
Вчитель. Темі війни присвячено багато творів літератури, кіно, живопису. Зараз ми не тільки згадаємо про те, як самовіддано захищали солдати рідну землю, а й спробуємо поглянути на війну через дзеркало поезії, тобто через її відображення й відлуння у віршах Олександра Твардовського.
- Поезія Олександра Твардовського стала однією з яскравих сторінок історії російської літератури XX століття, сама доля цієї людини і поета глибоко символічна. Вже після війни, у 1945-1946 роках, Твардовський створює, може бути, найсильніший свій твір про війну - "Я був вбитий під Ржевом".
- Чому поет використовує географічну назву саме міста Ржева? Зробимо спробу це з’ясувати.

7. Розповідь групи «Дослідники»

Ржев - місто, розташоване на правому березі річки Волги. Вперше згадується в 1216 р. як місто Смоленської землі. Під час Великої Вітчизняної війни, восени 1941 р., було захоплене німецько-фашистськими загарбниками. В районі Ржева, який фашисти перетворили на укріплений пункт, в серпні - вересні 1942-го і взимку 1943 р. відбулися жорстокі бої. Бої під Ржевом були найбільш кровопролитними в історії війни, стали її найтрагічнішою сторінкою. Ржевсько - в'яземський плацдарм німці хотіли використати для удару по Москві. Сюди було направлено 32 дивізії (28 піхотних, 3 моторизованих і 1 танкову). Коли радянське командування побачило небезпеку, був виданий наказ про ліквідацію плацдарму і подальший розвиток наступу в напрямку Смоленська. В результаті жорстоких боїв фашисти змушені були відступити. Темпи переслідування противника — лише 6-7 кілометрів на добу. Це пояснювалось весняним бездоріжжям, широким використанням ворогами різноманітних оборонних споруд. Ржевсько - в'яземська операція послабила загрозу захоплення Москви, фашистські війська були відкинуті від столиці на 100 - 120 км. З березня 1943 р. Ржев був звільнений від загарбників.

Вчитель.
- Чи випадковим було використання назви міста Ржев автором поезії? Коли герой у нас безіменний, то не краще б було не використовувати географічну назву?

8. Виразне читання учнями фрагментів вірша О. Твардовського "Я був вбитий під Ржевом…"

9. Робота над аналізом прочитаного вірша.
Бесіда за ідейним змістом вірша «Я був вбитий під Ржевом…».
- Визначте тему вірша.
- Як на вашу думку, хто є ліричним героєм вірша?
- У чому особливість твору?
- Яке значення має цей прийом для розкриття ідеї твору?
- Яким зображений герой?
- Знайдіть рядки, які підтверджують цю думку.
- В яких словах виражається оцінка солдатом своєї ролі у війні?
- Який заповіт солдат дає живим?
- Яке значення має цей заповіт для розкриття теми вірша?
- Визначте головну думку вірша.
- Які художні засоби використовує автор?

Вчитель. Отже ми бачимо, що вірш «Я вбитий під Ржевом» сприймається і як заповіт мертвих, і як реквієм за вбитими, і як клятва живих на вірність Вітчизні. Ми завжди схилятимемо голови перед тими, які врятували світ від «чорної смерті», принісши визволення від фашизму народам Європи. В ім'я полеглих на тій війні ми маємо і сьогодні пам'ятати про те, що ще не всюди панує мир, хоча голуб миру все вільніше літає над нашою планетою.
Слово вчителя. Гострий біль утрати, пам'ять про тих, які не повернулися із війни, відчуття обов’язку, навіть провини перед полеглими не залишає О. Твардовського у поезії «На карб не ставте дотепер мені…»
10. Виразне читання учнем вірша О. Твардовського "На карб не ставте дотепер мені…"

11. Робота над аналізом вірша
- Визначте тему цього вірша.
- Хто є ліричним героєм твору?
- Яка форма поезії?
- Про що цей вірш?
- У яких рядках викладена ця думка?
- Знайдіть у вірші повтор. Яка його роль у творі?

12. Узагальнююча бесіда
- Що спільного і відмінного є у проаналізованих віршах?
- Яку проблему порушує автор у цих поезіях?
- Яке ваше враження від прочитаних творів7 Чи сподобалися вони вам?

ІV. Підбиття підсумків уроку
Вчитель. Поезія О. Твардовського — це своєрідний поетичний заповіт пам'яті майбутнім поколінням про величезний подвиг захисників Батьківщини. Кожен живий мусить пам'ятати подвиг загиблих і відчувати моральну відповідальність перед солдатами, які не повернулися з війни.
- Отже, проаналізувавши твори, присвячені війні, який ви можете зробити висновок?

13. Заключне слово вчителя.
- Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, доки про них пам’ятають». Тема війни в літературі – це тема обов’язку шани, боргу сучасника, тема наступності поколінь, сходинка до наступних звершень. Змінились покоління, вражає ставлення сучасників до пам’ятників, але ніщо не зможе заглушити величі подвигу і сили скорботи за полеглими у Великій Вітчизняній війні, ніщо не зможе вбити пам'ять про них. В народі кажуть, що найбільша честь – полягти за незалежність Батьківщини. Нехай у житті ви ніколи не зустрінетесь із страшним словом - «війна». Нехай світанки ваші будуть мирними, а служіння Батьківщині не потребуватиме від вас найдорожчого – життя.

V. Оцінка діяльності учнів.

VІ. Домашнє завдання.
Прочитати оповідання Г. Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..". Підготувати інформацію про життя та творчість письменника.

Автор: 

Горбатюк Тетяна Володимирівна, вчитель світової літератури

Джерело: 

Література

1. Л. А. Чередник. Зарубіжна література. 7 клас. Авторські уроки. – Х.: Веста, - 2008.
2. Булава З. Співець подвигу солдата –визволителя // Всесвітня література. – 2010. - №4.
3. Проценко С. Друга світова війна у дзеркалі літератури // Всесвітня література. – 2011. - №6.
4. Поведа С. Воїни світла // Всесвітня література. – 2010. - №5.

Інтернет-ресурси

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Твардовський
2. http://www.zarlit.com//article/64.html
3. http://www.parta.com.ua/ukr/composition/view/958/
4. http://lib.exdat.com/docs/410/index-39760.html

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі