Користувацький вхід

Причини виникнення комп’ютерної залежності та шляхи її ефективного подолання

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Причини виникнення комп’ютерної залежності та шляхи її
ефективного подолання

Мета: розкрити позитивний і негативний вплив комп»ютера на дитину її здоров»я та психіку . Показати роль батьків та вчителів у раціональному використанні комп»ютерної техніки, Інтернет-ресурсів. Запобігання та корекція «комп»ютерної залежності» підлітків. Вироблення рекомендацій по безпечному використанню комп’ютера.
ПЛАН
Технічне забезпечення- проектор, ноут-бук, відеоматеріали
Наочність : Дерево , брошури
Матеріал: стіки, скотч
(Діляться на групи при вході)
Вправа "Знайомство"
ПЛАН
Не секрет, що, купуючи персональний комп'ютер, батьки тішать себе надією на розширення можливостей домашньої освіти для дитини – добре, що сьогодні достатньо навчальних ігрових програм.
Але світле завтра чомусь не настає. Дитина, нехтуючи цим безмежним інформаційним ресурсом, просто грає. І, між іншим, це досить зручно нам, дорослим.
По-перше, дитина завжди у нас на очах, а не швендяє невідомо де; по-друге, тихо сидить і нікому не заважає; по-третє, начебто чимось розумним зайнята, і взагалі – знання комп'ютера сьогодні скрізь знадобиться.
Далеко не кожен дорослий користувач утримається від безглуздого багатогодинного блукання від сайту до сайту, що ж говорити про підлітка, який рідко самостійно може сформулювати особисту мету інформаційного пошуку! Так само, як далеко не кожен дорослий уміє самопрезентуватися в особистій web-сторінці на рівні, що перевершує «наскальний живопис» з його принципом «тут був Василь». (Сьогодні у віртуальному світі близько 320 мільйонів особистих «сторінок» – по 1 на кожні 15 осіб нашої планети.)
Чого ж вимагати від підлітка, у якого завдання особистісного самовизначення лише починає вимальовуватися. У більшості випадків такої комунікації він або зірветься на епатаж – використання ненормативної лексики, великого шрифту, великої кількості знаків оклику, – або, швидше, «послухавши», відійде у бік: мене тут не поміча­ють. Що залишається? Грати…

Тому ми продовжуємо серію семінарів, присвячених вихованню наших дітей. Обранню теми передувало соціальне опитування батьків та учнів школи стосовно проблеми впливу комп»ютера на здоров»я та психіку дитини, сімейні відносини. Нами було опитано 60 респондентів, батьків 3-х навчальних закладів.
Чи має ваша дитина комп»ютер?
Так – 54
Ні – 6
Для чого ви його придбали?
Для розваг – 2
Для навчання – 58
Що роблять ваші діти в Інтернеті?
Спілкуються – 40
Навчаються і розвиваються - 40
Розважаються – 9
Немає Інтернету – 20
Чи впливає комп»ютер на здоров»я ваших дітей?
Так – 48
Ні – 12
Ні, бо я створив усі необхідні умови – 10
Робота за комп»ютером є найбільшою необхідністю для дитини?
Так – 58
Не завжди – 2, це може замінити читання книг.

Такою невтішною є статистика.
Отож, проблема, яку ми піднімемо на сьогоднішньому семінарі є актуальною, а тому ми запросили соціальних педагогів, психологів, методистів міського управління освіти, працівника ЦСССДМ, батьків.
Епіграфом – «Цей компютерний світ чудовий, але не забути б мені повернутися».

Вправа
Робота над проблемним питанням « Прогрес – це руйнація чи розвиток…?» ( сім»ї, суспільства, взаємин…).

- Я запрошую висловити думку батьків,
- а зараз послухаємо, що про це думають наші дорослі діти,
- для нас цінною є думка і педагогів.
! після висловлення думки, кожен із учасників прикріплює до «Дерева» стік певного кольору( зеленого – прогрес, коричневий – руйнація). Дерево має гілки «здоров»я», «сім»я», «суспільство», «психіка» і розділено навпіл: ліва сторона –думки дітей, права – дорослих.
Висновок. Однозначної відповіді немає. Отож мета нашого семінару:
розкрити позитивний і негативний вплив комп»ютера на дитину її здоров»я та психіку . Показати роль батьків та вчителів у раціональному використанні комп»ютерної техніки, Інтернет-ресурсів. Запобігання та корекція «комп»ютерної залежності» підлітків. Вироблення рекомендацій по безпечному використанню комп’ютера.
Комп’ютерні ігри розвивають у дитини Комп’ютерні ігри вчать дитину
- Швидкість реакції;
- Дрібну моторику рук;
- Візуальне сприйняття об’єктів;
- Пам’ять і увагу;
- Логічне мислення;
- Зорово-моторну координацію. - Класифікувати й узагальнювати;
- Аналітично мислити в нестандартній ситуації;
- Досягати своєї мети;
- Удосконалювати інтелектуальні навички.

Підлітки класифікують наявний комп'ютерний «ігровий набір» так:
1. «Стрілялки-наздоганялки» – ігри типу автомобільних гонок, вертолітних польотів. Основне, що потрібно від гравця, – швидкість реакції і швидкість керування «мишею».
2. «Бродилки» – ігри, в яких гравець переходить з рівня на рівень, переслідуючи якусь ігрову мету (наприклад, пошук скарбу), потрапляючи в різні за своєю структурою віртуальні простори, розв'язуючи певні завдання. Від гравця потрібно мінімум логічного мислення, пам'яті й просторової уяви.
3. «Стратегії» – ігри, організовані за принципом відомої «Цивілізації», коли гра­вець має створити подобу реального світу у всьому розмаїтті його структури (з економікою, державою, армією, різними групами мирного населення), змусивши його успі­шно функціонувати. Крім наявності мінімуму знань, гравець має все-таки вміти прораховувати причинно-наслідкові залежності.
Останнім часом усе більше поширюються так звані MUD («багатокористувацькі підземелля»), що передбачають одночасну креативну гру багатьох користувачів. Це змушує їх вступати в ігрове спілкування один з одним, виробляти спільні рішення, поєднуватися у віртуальні товариства, здобуваючи певний ігровий статус. За експертними оцінками, саме цьому типу ігор належить майбутнє.
При проведенні досліджень підлітки зазначали такі причини свого захоплення комп'ютерними іграми: «цікаво» (понад 80% відповідей), «кайф від перемоги», «довести самому собі, що я це можу» (понад половину відповідей), «це круто, престижно, модно», «про це говорять друзі», «щоб не виглядати дурнем» (близько 30% висловлювань).
Таким чином, мотиви самоствердження і підвищення свого статусу в групі однолітків можуть перевищувати такий досить умовний пізнавальний мотив, як «інтерес».
Коли дітей спитали про реакцію батьків на ігрову комп'ютерну діяльність наших дітей. Приблизно в половини з них запитання викликало здивування: «що їм до того?», «якщо уроки зробив, їм усе одно», «вони на роботі і цього не бачать» тощо. Інші говорили про батьківське невдоволення, якщо занадто довго грають. Як з'ясувалося, «занадто довго» – це понад 2-3 годин поспіль. Своєрідний рекорд у нашій вибірці – 12 годин безперервного ігрового часу.) Майже всі підлітки помітили в себе відомий з досліджень інтернет залежності феномен – втрата почуття реального часу в ситуації захопленості комп'ютерною грою.
Звичайно є підлітки, які направляють свою енергію за допомогою і підказкою дорослих: батьків, учителів в інше русло – це підлітки, які відвідують різні комп'ютерні гуртки, клуби тощо, тобто діти, орієнтовані на вибір відповідних професій, що заявляють про свої пізнавальні інтереси (навчитися робити веб-сторінки, опанувати комп'ютерну графіку, мережеве моделювання тощо) і під час навчальних годин (один раз чи двічі на тиждень) зайняті саме цим.
Усе сказане вище веде нас до старої істини: як у ситуації реальної дійсності дорослий якийсь час зобов'язаний бути своєрідним посередником між підлітком і світом, так і в процесі освоєння віртуального світу, який усе більше стає повсякденною реальністю, зростає роль дорослого «медіатора» між дитиною і Мережею – для того, щоб дитина не заплута­лася в цій «павутині». Наскільки ми вчителі, батьки готові до такої ролі? Настільки ж, наскільки готові до залучення підлітка до реального соціального світу. Ця готовність немислима без наявності психологічного контакту з дитиною, заснованого на знанні, бажанні зрозуміти, розв'язати наявні проблеми.
Дитина повинна завжди відчувати, що її люблять понад усе в світі, що вона цікава і потрібна. Якщо цього немає, у дитини виникне бажання чимось заповнити душевну пустку – чи це будуть комп'ютерні “стрілялки”, чи наркотики, чи алкоголь.
Залежність, якою б вона не була, страшна тим, що чим далі, то страшніше, – дитина поволі котиться в прірву.
Якщо ж сім'я гармонійна, там панують любов, повага і взаєморозуміння, жодних до психосоматичних захворювань, розладів нервової системи, інфаркту міокарда і навіть до інсульту.
Згідно норм, проблем з дітьми не виникає. Як правило, батьки в таких родинах поділяють захоплення малечі, беруть активну участь в вихованні і не шкодують свого часу.
Батьки повинні обов'язково слідкувати, що робить їхній син чи донька за комп'ютером, в яку гру грає. А також – дозувати час.
Так, 12-річна дитина може перебувати за комп'ютером не більше 20 хвилин на день. Після 12-ти років – не більше двох годин. Головне при цьому – робити перерви. Наприклад, посиділа дитина перед монітором 20 хвилин і зробила 10-хвилинну перерву.
______________________________________________________________
(презентація)
Ознаки ігроманії:
1. Ейфорія від гри.
2. Невміння визначити час закінчення гри.
3. Роздратування, коли хтось просить відволіктися від гри.
4. Ідентифікація з героєм гри.
5.Чаювання, прийоми їжі перед монітором.
6. Гра на комп'ютері стає альтернативою сну, відпочинку.
7. Агресивна поведінка, замкнутість. Дитина не хоче спілкуватися, а якщо щось каже, то крізь зуби, на підвищених тонах.

А тепер декілька порад щодо процесу, який з розвитком комп’ютерної техніки, на жаль, входить у життя суспільства, і від якого не застраховані ні ми, ні наші діти. Мова йде про комп'ютерну залежність.

Термін «комп'ютерна залежність» з'явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емо­ційної «наркоманії», спричиненої технічни­ми засобами. Головний зміст комп'ютерної залежності в тому, що комп'ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а процес, у якому втрачається контроль над часом.
ПЕРШІ ОЗНАКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ДИТИНИ:
• пропуски шкільних занять через ком­п'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;
• просиджування біля комп'ютера у нічний час;
• приймання їжі під час комп'ютерної гри;
• асоціювання себе з героями комп'ю­терних ігор;
• відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;
• віддавання переваги комп'ютерним іграм, а не спілкуванню;
• загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
• дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;
• конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводи­ти час за комп'ютером.________________________________________

Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп'ютером. В результаті цього в таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення постави тощо), звуження кола інтересів, прагнення створити особистий світ, втеча від реальності.
Замість подолання труднощів дитина поринає у комп'ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна... Але час, проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому, повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона –переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі.
(презент)Головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми.
Більше схильні до комп'ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від'їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але, як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки на знак відшкодування дефіциту уваги.
Отже, комп'ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка.
Вправа «Робінзон Крузо»
Давайте зараз усі разо уявимо,що ми на безлюдному острові, й по рації ви можете замовити щось із запропонованого списку,тільки одне і через певний проміжок часу (через годину, день,тиждень, місяць, рік).
Список:
Солодощі Книги Іграшки Радіо Телевізор Комп’ютер Маму Тата Друг

1-ша група – група досліджуваних (учні).
2-а група – статистична (ті,хто буде аналізувати)
На папері напишіть,що ви хотіли б замовити через годину? Через день? Через тиждень? Через місяць? Через рік?
______________________________________________________________
(презентація)
( отримані дані: через годину тільки 25% дітей хочуть бачити комп’ютер, 13% - маму, 10% - друга;
Через день: 13% - комп’ютер, 10% -книги, 25% маму;
Через місяць: 40% - маму, 10% - друга, 5% -солодощі, 5% - комп’ютер.
Через рік: 80% - маму, 5% -друга, 5% - комп’ютер.)

Ми бачимо реальні наші результати: мама проти комп’ютера! Хто переможе?

За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків залежними стають діти з неадекватною самооцінкою (заниже­ною або завищеною). Часто таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. Дитині набридає доводити одноліткам, якою вона є насправді, і вона поринає у віртуальний комп'ютерний світ, де отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми вадами, комплексами і амбіціями.
Комп'ютерна залежність дитини обумовлена і схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генетичному рівні.
Коли вдома немає комп'ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп'ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує.
Також відомі випадки, коли захоплення комп'ютерними іграми призводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей. Таким чином, підлітки намагаються бути схожими на улюблених комп'ютерних героїв.
ЩО МОЖЕ ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ПОЯВИ В НЕЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ?
Відповіддю на це запитання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ, тоді дитина буде захищена від комп'ютерної та інших видів залежностей.
Отже, для дітей важливим є:
— яскраве, насичене, цікаве життя;
— можливість відчувати азарт і ризик;
— можливість виражати агресію прий­нятним способом;
— можливість грати і реалізовувати свою цікавість;
— можливість повноцінно спілкуватися з батьками й однолітками.

Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей батьки і педагоги можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:
1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп'ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри.
3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хв. комп'ютерної гри, З0 хв. заняття іншими видами діяльності.
4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.
5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.
6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.
7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.
8. Помічайте, коли дитина дотримуєть­ся ваших вимог, обов'язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.
9. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп'ютер не повинен стати компенсацією.
10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.

Якщо ви помітили ознаки залежної комп'ютерної поведінки у дитини, дотримуйтесь рекомендацій:
1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які вона приносить від знайомих.
2. Звертайте увагу на ігри, в які грає ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.
3. Обмежуйте час роботи за комп'ютером. Різко забороняти працювати на комп'ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп'ютерної залежності, вона може проводити за ним дві години в будні дні і три у вихідні. Обов'язково з перервами.
4. Запропонуйте інші можливості проведення часу. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).
5. Не дозволяйте дитині розважатися в комп'ютерному клубі вночі.
6. Навчайте дитину критично ставитися до комп'ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.
7. У випадку, якщо ви не можете самостійно вирішити цю проблему,

Що робити,якщо дитина не відходить від комп’ютера?
(презент.)
** Діти 7-9 років
1.Виробити правила щодо використання Інтернету.
2.Використовувати Інтернет варто в присутності батьків.
3.Без відома батьків дитина не може розміщувати інформацію в Інтернеті.
4.Адреса електронної пошти,використовувана в цьому віці,має бути спільною сімейною адресою електронної пошти.

**Діти 10-12 років
1.Обговорювати з дітьми сайти,які є надійними і заслуговують на довіру, а також, де можна знайти достовірну інформацію.
2.Щоб дізнатися,як перевірити веб-сайт,скористайтеся порадами,що містяться за адресою htt://www.demos-internet.ru/services.ssl.description.html.
3.Дотримання правил використання інтернету(що дозволено робити,що –ні).
4.Узгодити з дитиною,яку особисту інформацію вони можуть розміщувати в Інтернеті,а яку – ні.
5.Необхідно регулярно оновлювати засоби безпеки комп’ютера.
6.Умовний безпечний час (біля комп’ютера) становить 20-30 хв.,перерва не менше 1 год.
**Діти 13-15 років
1.Важливо відкрито спілкуватися і зацікавитися тим,що робить дитина в Інтернеті.
2.Батькам варто проявляти інтерес до «онлайнових» друзів дитини.
3.У розмові з дитиною важливо не протиставляти реальне життя та Інтернет,а показати,як вони можуть доповнювати один одного.
4.Ваша дитина захоплена іграми-стрілялками?Запропонуйте їй стати сильним героєм не тальки на екрані,а справді зайнятися спортом.
5.Дотримуватися встановлених правил використання Інтернету.

ВПРАВА на завершення семінару.

Перегляд відео.

Автор: 

Григорук Зоя Михайлівна
психолог
ЗОШ І-ІІІ ст.№7 м.Славути
Хмельницької обл.
спеціаліст І категорії

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі