Користувацький вхід

Останні публікації

Розвиток комунікативних здібностей учнів на уроках світової літератури

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

На сучасному етапі реформування літературної освіти школярів важливо мати таку особистість, яка здатна легко добувати, переробляти інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку, вести діалог на принципах толерантності та гуманізму.
У реальному житті учень може стати конкурентоспроможним та успішним за умови високої мовленнєвої культури, активної мовленнєвої діяльності та цільового використання засобів комунікації.
Основні підходи до вітчизняної і закордонної психології до проблеми вивчення комунікативних навичок
Комуникативні навички та спілкування – багатоплановий процес, необхідний для організації контактів людей упродовж спільної діяльності. Спілкування сприяє передачі, обміну, координації ідеальних утворень, які є в індивіда як уявлення, сприйняття, мислення та т.п.
Функції спілкування різноманітні. Їх можна виявити при порівняльному аналізі спілкування людини з різними партнерами, у різних умовах, залежно від використовуваних засобів і впливу на поведінку і психіку учасників спілкування.
У системі взаємозв'язків людини з іншими людьми виділяються такі функції спілкування, як інформаційно-комуникативна, регулятивно-комуникативна і афективно-комунікативна.
Інформаційно - комуникативна функція спілкування – це, власне, передача і прийом інформації, як якогось повідомлення. У ньому мають місце два складових елементи: текст (зміст повідомлення) і ставлення щодо нього людини (комунікатора). Зміна частки й правничого характеру цих складових, тобто. тексту й стосунку щодо нього передає, може суттєво вплинути на характер сприйняття повідомлення, на ступінь його розуміння і прийняття, отже, позначитися на процесі взаємодії для людей. Інформаційно-комунікативна функція спілкування добре представленій у відомій моделі
Р. Лассуелла, де серед структурних одиниць виділяються такі ланки, як комунікатор (хто передає повідомлення), зміст повідомлення (що передається), канал (як передається), реципієнт (кому передається). Ефективність передачі може виражатися ступенем розуміння людиною переданого повідомлення, його прийняття (відкидання), включаючи новизну і актуальність інформації реципієнта.
Регулятивно-комунікативна функція спілкування спрямована на організацію взаємодії людей і навіть на корекцію людиною своєї діяльності чи стану. Ця функція призначена співвідносити мотиви, потреби, наміри, мету, завдання, передбачувані способи діяльності учасників взаємодії, коригувати хід виконання намічених програм, регулювати діяльність. Афективно-комунікативна функція спілкування є процес внесення змін у стан людей, що можливий при спеціальному (цілеспрямованому) і при мимовільному впливі. У першому випадку свідомість та емоції змінюються під впливом зараження (процесу передачі емоційного стану на інших людей), навіювання чи переконання. Потреба людини у зміні свого стану проявляється в неї як бажання виговоритися, вилити душу і т.п. Завдяки спілкуванню в людини змінюється загальний настрій. Саме спілкування може як посилювати, так і знижувати ступінь психологічної напруги.
У результаті спілкування діють механізми соціальної перцепції, школярі краще пізнають один одного. Обмінюючись враженнями, вони краще починають розуміти себе, навчаються розуміти свої переваги й недоліки. Спілкування із реальним партнером може здійснюватися за допомогою різноманітних способів передачі: мови, жестів, міміки, пантоміми та інших. Нерідко у розмові слова мають менше значення, ніж інтонація, із якою промовляються. Те ж сааме слід сказати і про жести: часом лише жест може цілком змінити сенс вимовлених слів.
Психологічно оптимальним спілкування є в тому випадку, якщо реалізуються мети учасників спілкування відповідно до мотивів, які зумовлюють це, і з допомогою таких способів, які цікавлять партнерів.
Оскільки спілкування – це взаємодія щонайменше двох осіб, то труднощі при його протіканні (маю на увазі суб'єктивні) можуть бути породжені одним учасником або відразу обома. І наслідком їх зазвичай виявляється повне чи часткове недосягнення мети, незадоволення або ж неотримання бажаного результату у тій діяльності, яке обслуговувало спілкування.
Психологічними причинами цього може бути: нереальна мета, неадекватна оцінка партнера, його здібностей та інтересів, неправильне уявлення власних можливостей та нерозуміння характеру оцінки й відносин партнера, вживання не доцільних до цього випадку способів роботи з партнером.

Автор: 

Новицька Валентина Михайлівна

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі