Користувацький вхід

ДИТЯЧА КОЛЕКЦІЯ – КЛЮЧ ДО ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Белан Е. А. Детская коллекция – ключ к личности ребенка.
В статье предпринята попытка определить место детского коллекционирования в процессе становления личности ребенка, выяснить главные мотивы этой деятельности. Автор утверждает, что коллекционирование – это важная часть развития познавательных способностей ребенка, и в связи с этим, пытается определить основные способы поддержки этой деятельности со стороны родителей и педагогов.
Ключевые слова: коллекционирование, коллекция, личность, мотив, познавательная способность

Bielan O. A. Childhood collection as a key to child’s personality
The article represents an attempt to define the place of childhood collecting in the process of evolution of child’s personality, find out main reasons of this activity. The author asserts that collecting is an important part of the development of child’s cognitive abilities, and thus, makes an attempt to define basic steps to support this activity taken by parents and teachers.
Key words: collecting, collection, personality, reason, cognitive ability

Колекціонування – складний феномен із власною історією та логікою розвитку. Від найдавніших часів люди відчували потребу у збиранні найрізноманітніших речей, які, з одного боку, не були предметами першої необхідності, але, з іншого, мали естетичну чи пізнавальну цінність. Сьогодні колекціонування повертається у культурний простір України не тільки як один із видів хобі та людських захоплень, а й як важливе соціокультурне явище. В наш час колекціонування дедалі більше асоціюється з торгівлею антикваріатом та творами мистецтва, музейницькими практиками, меценатством тощо. Але не слід забувати, що в цьому явищі закладений універсальний механізм реалізації базових людських потреб у самоствердженні, пізнанні, естетичному задоволенні і т.д., який притаманний як дорослим, так і дітям. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати яким чином реалізуються механізми колекціонування у дитячому віці і встановити їх зв'язок з педагогічною практикою.
Навряд чи існує людина, яка б стверджувала, що ніколи в своєму житті нічого не колекціонувала. Особливо це стосується дитячого віку, коли малюки тільки починають освоювати світ. За спостереженнями вчених, переважна більшість дітей у різному віці схильна до збирання предметів, і це є ознакою цілком нормального розвитку дитячої особистості. В зібраних предметах діти найчастіше бачать будівельний елемент символічної системи свого «Я» [4, c. 131]. Завдяки речам, що належать дитині, вона приходить до осмислення навколишнього світу та самої себе – унікальної особистості, якій вдалося серед тисяч інших предметів віднайти ту чи іншу річ, тим самим надавши їй нового смислу. Для дітей каміння – це не просто непотріб, якого вдосталь навкруги, а втілення їх особистих якостей – спостережливості, уваги, вміння вирізнити незвичайну форму чи колір каменя.
За оцінками дослідників, розквіт колекціонерського захоплення припадає на вік 7–12 років. Прихильники психоаналізу пов’язують це із сексуальним розвитком особистості [1, c. 98], тоді як інші вчені наголошують на тому, що в цей час у дитини формується апарат логічного мислення, вона вчиться класифікувати та впорядковувати предмети за тими чи іншими критеріями [4, c. 136]. Саме удосконалення логічного мислення є головною умовою того, що дитина починає не просто безсистемно накопичувати речі, які припали їй до смаку, а формувати змістовні колекції, побудовані за зрозумілими, ясними критеріями.
Колекціонування лежить в основі методу порівняння за подібністю і відмінністю, запропонованому О. Декролі для розвитку мислення у дошкільному віці. Суть цього методу полягає в тому, що діти приносять в дитячий садок все, що вони знаходять на вулиці, в ході екскурсії і розкладають за видами (тварини, мінерали, рослини). Якщо дитина вагається у класифікації, вона кладе свій предмет в один з ящиків для колекціонування. Для ілюстрацій і картинок передбачені спеціальні конверти, в кожному з яких концентрується матеріал за однією з тем «центру інтересу» (їжа, житло, одяг, засоби спілкування і т.п.) [2].
Результати емпіричного дослідження, проведеного І. А. Корепановою та Є. А. Журковою, свідчать, що в дитячому колекціонуванні можна виділити кілька основних мотивів, які можуть змінювати один одного або співіснувати в рамках функціонування однієї колекції. Осердям одного з таких мотивів є зосередженість на процесі колекціонування, який не тільки дає можливість позбутися нудьги, а й приносить задоволення власними досягненнями, відчуття особистого успіху. Другим з мотивів, відзначених дослідницями, є утилітарність колекцій, себто, їх придатність для практичного використання. Третій мотив передбачає залучення колекції до пізнавальної діяльності дитини, розширення її знань про навколишній світ чи конкретну обрану дитиною галузь. Нарешті, існують колекції, спрямовані на налагодження спілкування з ровесниками. Володіння колекцією певних предметів впливає на статус дитини в групі і ставлення до неї, допомагає дитині в спілкуванні та знаходженні нових друзів [3, c. 35].
З’ясування мотивів дитячого колекціонування значною мірою сприяє усвідомленню дорослими значення цього заняття. Батьки повинні пам’ятати, що принесені малюком додому камінці, каштани, листочки, усілякі блискітки і т.д. – це не просто забаганка малого збирача, а його практичні кроки у пізнанні і освоєнні світу, а також самого себе. Таким чином він вчиться вирізняти з усього багатства предметного світу ті речі, які йому подобаються, а, значить, так чи інакше, він їх співвідносить з собою. Тому різка критика, намагання переконати дитину позбавитися «непотребу» може бути травмуючим фактором, який позбавить дитину упевненості в собі. Маленького колекціонера необхідно підтримувати, одночасно даючи йому основні знання про правила класифікації, впорядкування колекції, показати йому можливості естетичного оформлення його збірки: придбати альбом для марок, папку чи конверт для листівок, звільнити полицю для фігурок, статуеток, моделей тощо.
Якщо колекціонування дітей дошкільного віку ще межує з накопиченням, то молодші школярі вже цілком здатні самостійно задати системність своєї колекції. В цьому віці діти вже бачать в своїй колекції не стільки сукупність окремих предметів, скільки їх єдність, сплав, в якому усі предмети взаємопов’язані, і саме цей зв'язок є запорукою функціонування колекції. Дещо змінюються мотиви поповнення збірки: на перший план виходить не стільки бажання володіти конкретним предметом, скільки потреба включити його в серію предметів, якими дитина вже володіє. В цей час коло інтересів маленьких колекціонерів значно розширюється. Вони починають збирати м'які іграшки (марктофілія), паперові гроші (боністика), монети (нумізматика), ляльок (плангонологія ), музичні записи (філофонія), магнитики на холодильник (магнитофілія) тощо. В своїй збирацькій діяльності діти вчаться налагоджувати контакти не тільки з ровесниками, а й дорослими, в них формуються навички комунікації, здатність грамотно вести переговори, домовлятися, відстоювати власні інтереси.
Однак, найбільш важливим, з точки зору педагогіки, є пізнавальний потенціал, закладений у колекціонуванні. Процес збирання колекції передбачає велику дослідницьку роботу, пов’язану з вивченням предметів інтересу колекціонера, їх особливостей, виявленню взаємозв’язків з іншими предметами. По суті, дитина вчиться здобувати необхідну їй інформацію, розширює свій кругозір за рахунок нових джерел, причому керується в цьому своєю внутрішньою мотивацією. Більше того, під час пошуку предметів для колекції розвиваються увага, пам'ять, уміння спостерігати, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, комбінувати і т.д. Колекціонування виховує в дитині посидючість, акуратність, здатність концентрувати увагу, а також сприяє розвиткові цілеспрямованості і вміння доводити почату справу до логічного кінця.
Дитяче колекціонування може здійснюватися не лише як стихійна діяльність, а й набувати форми цілеспрямованого й спеціально організованого процесу. В педагогічній практиці колекціонування може набувати значення квазідослідницької діяльності, яка допомагає сформувати пізнавальні навички та розкрити творчий потенціал дитини [3, c. 34]. Окрім того, що дитина ставить перед собою конкретні цілі і шукає шляхи їх досягнення, вона ще й опановує дослідницький апарат: веде реєстр колекції, де занотовує час, місце знаходження того чи іншого предмету, його значення тощо. Разом з цим, маленький колекціонер ще й здобуває навички рефлексії над власною діяльністю, адже постійно «звіряє» той чи інший крок зі структурою своєї збірки, оцінює свою діяльність, порівнюючи «ідеальний» образ колекції з тією, якою він володіє.
Колекціонування – це унікальний спосіб активізації дитячої пізнавальної діяльності, сприяння розвитку їх допитливості й творчого підходу до дійсності. Вчитель повинен уважно ставитися до усіх проявів колекціонерської діяльності учнів, адже навіть найдивніші захоплення внутрішньо збагачують дитину, даючи їй власний орієнтир в цьому світі й даючи їй зрозуміти свою унікальність, здатність бачити те, що недоступно іншим людям. Знайомство з колекціонерськими захопленнями дітей чимало значить для розуміння особистості дитини, тому вчитель не повинен ігнорувати цей фактор у навчально-виховній роботі. Насамперед необхідно з'ясувати, кого і який вид колекціонування приваблює, яку мету ставить кожен колекціонер, які має досягнення, з якими труднощами стикається, якої допомоги потребує. Відповіді на ці питання, по-перше, дасть вчителю уявлення про тип особистості дитини, її особливі інтереси, справжні мотиви, а, по-друге, накреслить план тих способів підтримки, яких потребує той чи інший учень: комусь потрібно роз’яснити мету і значення колекціонування, а комусь – допомогти практично в збиранні, оформленні, дати поради щодо зберігання, каталогізування зібраних матеріалів. Окрім того, корисно організувати в класі огляд учнівських колекцій, під час яких учні повинні не тільки експонувати свої збірки, а й презентувати їх – коротко характеризуючи найцінніші чи найцікавіші екземпляри. Така виставка не тільки об’єднає учнів, але й дасть кожному з них відчуття значущості обраної справи, успішності [5, c. 341–342].
Батьки найчастіше позитивно ставляться до колекціонування, адже з цим заняттям, як правило, у дорослих асоціюються спогади про власні дитячі роки, коли вони збирали марки, листівки, значки і т.д. В такому разі дорослі заохочують інтерес дитини до збирання будь-яких предметів, створюють доброзичливу атмосферу, надають допомогу дитині (купують енциклопедії, розмальовки, оформлюють разом коробки для колекцій). Іноді батьки частково цікавляться захопленням дитини або ж взагалі не виявляють інтересу до захоплень дитини, вважаючи колекціонування марною тратою часу. Часом дорослим зручно відгородитися від малюка: нехай він там займається чим хоче, аби не заважав. В цьому випадку педагогу необхідно звернути увагу батьків на виховання їх малюка, підштовхнути їх до того, щоб зробити крок до дитини, і постаратися захопити колекціонуванням. В такий спосіб батьки зможуть знайти спільні точки дотику з інтересами своєї дитини, стати для неї не тільки батьками, а й хорошими друзями. Разом з тим, батьки повинні «тримати дистанцію», щоб не нав’язати власних стандартів та поглядів на те, якою повинна бути колекція. До того ж часто прагнення дорослих надати колекції системності, оснастити її більшим інформативно-пізнавальним потенціалом призводить до того, що втрачаються «чари» колекції для дитини. Дитяче колекціонування, власне, тим і відрізняється від дорослого, що на усіх його етапах пов’язане з грою: діти або включають зібрані експонати до своєї гри, або сам процес збирання сприймають як захоплюючу гру, і в цьому полягає вся привабливість цього заняття для малюків.

Література
1. Бодрийяр Ж. Система вещей. Перевод с франц. / Жан Бодрийяр. – М.: Рудомино, 2001. – 221 с.
2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. [Електронний ресурс ] / І. М. Дичківська. - К.: Академвидав, 2004. – 351 с. Режим доступу: http://ualib.com.ua/br_6569.html
3. Корепанова И. А. Коллекционирование – феномен культурный и психологический / И. А. Корепанова, Е. А. Журкова // Культурно-историческая психология / Ред. В. П. Зинченко. – 2007. – №4. – С. 32–38
4. Осорина М. В. Секретный мир детей в пространстве мира взрослых. 4-е изд. / М. В. Осорина. – Спб.: Питер, 2008. – 304 с.
5. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 528 с.

Автор: 

Бєлан Олена Анатоліївна, вихователь групи продовженого дня Криворізької гімназії № 91

Джерело: 

1. Бодрийяр Ж. Система вещей. Перевод с франц. / Жан Бодрийяр. – М.: Рудомино, 2001. – 221 с.
2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. [Електронний ресурс ] / І. М. Дичківська. - К.: Академвидав, 2004. – 351 с. Режим доступу: http://ualib.com.ua/br_6569.html
3. Корепанова И. А. Коллекционирование – феномен культурный и психологический / И. А. Корепанова, Е. А. Журкова // Культурно-историческая психология / Ред. В. П. Зинченко. – 2007. – №4. – С. 32–38
4. Осорина М. В. Секретный мир детей в пространстве мира взрослых. 4-е изд. / М. В. Осорина. – Спб.: Питер, 2008. – 304 с.
5. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 528 с.

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі