Користувацький вхід

Зв’язне мовлення. Культура мовлення і спілкування. Мовленнєва діяльність.Рецептивні й продуктивні види мовленнєвої діяльності. Сприймання, розуміння, відтворення, створення інформації.

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

2

Тема. Зв’язне мовлення. Культура мовлення і спілкування. Мовленнєва діяльність.Рецептивні й продуктивні види мовленнєвої діяльності. Сприймання, розуміння, відтворення, створення інформації.
Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про рецептивні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання), їх різновиди, удосконалювати вміння сприймати почуте і прочитане, ставити запитання до тексту; розвивати рецептивне мовлення, мис¬лення (аналітичне, синтетичне, критичне); вихову¬вати духовність, любов до читання.
Обладнання:
Хід уроку
І. Мотиваційно-організаційний етап
Мотивація навчальної діяльності учнів
► Прочитайте подані афоризми. Що їх об'єднує? Зробіть висно¬вок і сформулюйте тему уроку.
1. Кожен чує те, що розуміє (Й. Гете).
2. Тільки той, хто вже розуміє, буде вслухатися (М. Хайдег-гер).
3. Щоб почути, треба заплатити увагою (П. Таранов).
4. Пам'ятайте: вміння слухати — велика сила. Світ потребує слухачів (Б. Зігель).
5. Слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (М. Монтень).
6. Той, хто слухає, часом витрачає свій час корисніше за того, хто говорить (А. Жуссьє).
7. Переставши читати, люди перестають мислити (Д. Дідро).
8. Читаючи добре написані книжки, навчаються гарно говорити (Больтер).
9. Немає розваги дешевшої за читання книг, і не існує задово¬лення більш тривалого (М. Монтегю).
10. Поки ти маєш можливість читати, не можеш вважати себе повністю нещасним (П. Буаст).
11. Очі читача — значно вимогливіші судді за вуха слухача (Боль-тер).
► Як ви гадаєте, яким видом мовленнєвої діяльності люди найчас¬тіше послуговуються в житті і чому? (метод «Займи позицію).
► Пригадайте, що вам відомо про аудіювання / читання та їх різ¬новиди. В яких сферах сучасного життя і з якою метою засто¬совують кожен різновид аудіювання/читання? (актуалізація особистісного досвіду кожного учня методом «Асоціативний кущ», з'ясування практичної значущості теми уроку, уточ¬нення мети і завдань уроку).
ІІ. Інформаційний етап
Види мовленнєвої діяльності

Актуалізація опорних знань учнів (відомостей про мовленнєву діяльність, аудіювання/читання).
Довідкова інформація
Види мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-ро-зуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є про¬дуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мов¬леннєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (го¬товий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої ді¬яльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45 %, гово¬ріння — 30 %, читання — 16 %, письмо — 9 % (див. діаграму).

Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вда¬ються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформа¬цію можна глобально, докладно й критично.
Різновиди аудіювання
1) глобальне або ознайомлювальне вимагає від слухача загаль¬ного охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;
2) докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;
3) критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки, оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйня¬того на слух.
Читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що по¬лягає в одночасному сприйнятті і розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. Розрізняють читання вголос і мовчки. Основною ознакою читання вголос є використання позамовних засобів (інтонації, сили та темпу, тембру голосу, міміки), дотри¬мання орфоепічних, акцентуаційних норм на відміну від читання мовчки, що передбачає безшумне сприймання в оптимальному темпі писемної інформації та її розуміння. У школі до читання вголос вдаються у процесі колективної роботи, навчання й удо¬сконалення виразного читання, проведення переказів та диктан¬тів. Під час індивідуальної роботи з текстом вдаються до читання мовчки. Сприймати писемну інформацію можна глобально, де¬тально й вибірково.
Різновиди читання
Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Перегля¬нувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.
Для навчання найдоцільнішим вважається поглиблене (ви¬вчальне, критичне, творче) читання. У процесі такого читання не просто сприймається інформація, читач з'ясовує менш зрозу¬мілі для нього фрагменти тексту, що передбачає якомога повніше охоплення змісту тексту з метою максимально повного і точного розуміння інформації. Це уможливлює ефективне запам'ятовування сприйнятого. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи но¬вий матеріал на незнайому або малознайому тему.
Вибіркове читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, фіксує увагу тільки на потріб¬них йому аспектах, одержує якусь конкретну інформацію. Його здебільшого застосовують для повторного читання книжки після попереднього перегляду. Сторінки перегортають, доки відшука¬ють потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання — вивчальне (поглиблене).
Останнім часом виокремлюють ще один вид читання-скану¬вання. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий пе¬регляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.
► Сформулюйте висновки щодо сприйнятого.
ІІІ. Процесуально-діяльнісний етап
Актуалізація знань учнів щодо технології аудіювання (читання)
ГАРНА КНИГА — АБЕТКА ДЛЯ ДУШІ
Як не прикро визнавати, але в нинішньому житті чи не весь вільний час заполонив домашній телевізор із бойовиками, детек¬тивами і трилерами, а книги залишилися в минулому, як і книж¬ковий бум, який спостерігали 20-30 років тому. Тоді люди не уяв¬ляли жодного дня без книги і з рук у руки передавали збірки поезій Василя Симоненка і Ліни Костенко, романи Михайла Бул¬гакова та повісті Василя Бикова. Інтелігентна людина не могла собі дозволити не прочитати твори Василя Земляка, Павла За¬гребельного, Юрія Мушкетика... Сьогодні ж більшість людей та¬мує інформаційний голод і забезпечує емоційні потрясіння з до¬помогою телевізійного екрана, а в газетах вишукує кримінальні страхіття і скандали.
Як тут не згадати відомого булгаковського професора Преображенського, який застерігав: «Боже вас бережи, не читайте до обіду радянських газет. Я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, які не читали газет, почували себе чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати «Правду», втрачали у вазі. Мало цього. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу.» Автор цих рядків був лікарем, і він, як і сьогоднішні ескулапи, обстоював думку, що постійне читання негативної інформації може при¬звести до пригніченого стану, та й до хвороби недалеко. Цим матеріалом хочемо привернути увагу читачів до цікавої теми — лікувальні властивості книги, посилаючись на досвід лікаря-психотерапевта В. Клешича.
Дивовижний лікувальний вплив книг відомий здавна. Ще Нестор у Лаврентіївському літописі (1037 р.) зазначав: «...книги є глибина, бо самі в печалі втішаємося». Відгомоном цього твер¬дження стала фраза відомого київського бібліотекаря П. Должи-кова: «.кабінет для читання — аптека для душі».
Можна було б обійтися без цих сентенцій, оскільки ми, самі того не підозрюючи, під час хвороби наближали одужання саме завдяки читанню. «Читаючи, я почував себе здоровішим, силь¬нішим. Позбавлений книг, я став в'ялим, мене почала поборю¬вати незнайома мені раніше забудькуватість»,— писав у свій час М. Коцюбинський. Не потребує доведення думка, що дуже часто пацієнту більше необхідна бесіда з лікарем, ніж ліки. Але набе¬реться чимало випадків, коли «спілкування» з письмовим дже¬релом стає більш дієвим, ніж усна розмова.
Наприклад, відомий професор І. Вельвовський лікував паці¬єнта від неврозу. Бесіди не давали ефекту, але оскільки лікар і хворий не могли якийсь час бачитися, між ними зав'язалося листування. Воно несподівано й викликало сильнішу дію, ніж усі попередні зустрічі. Так буває у людей, в яких зорове сприй-няття більш розвинуте, ніж слухове. Друковане слово на них діє сильніше, ніж розмова.
Лікування читанням входить як одна з ланок в систему психо¬терапії. Ще великий терапевт XIX ст. І. Дядьковський у своєму під¬ручнику «Загальна терапія» (1836 р.) назвав читання одним із за¬собів медицини. Термін «бібліотерапія» почали використовувати у 20-ті рр. XIX ст. у США. За визначенням, прийнятим Асоціа¬цією лікарняних бібліотек США, бібліотерапія — це використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині й психіатрії для вирішення особис¬тих проблем за допомогою керованого читання».
Справді, під час захворювання дуже важливо діяти не лише на організм, але й на настрій, почуття і характер хворого. Це важливо при лікуванні не лише психічних порушень і невро¬зів, але й таких серйозних захворювань, як туберкульоз. При цьому книги підбираються так, аби підтримувати зацікавленість до життя, віру в одужання.
Не завжди корисно читати книги, в яких описується анало¬гічна хвороба пацієнта, іноді потрібно відволікти від конкретного діагнозу, переключити його думки в інше річище. Хоча підбір лі¬тератури проводиться психотерапевтом індивідуально в кожному конкретному випадку, однак існують також загальні принципи. Наприклад, той же І. Дядьковський стверджував, що різна за фор¬мою та змістом література впливає на організм по-різному. Сер¬йозний художній твір збуджує розумову діяльність і пригнічує емоції та пристрасті, які дуже сильно впливають на функціону¬вання внутрішніх органів. Під час читання розважальної літера¬тури отримуємо зворотний ефект. Здавна говориться про цілющі властивості сміху, а значить і гумористичної літератури. Особливо цінними є сміх і радість, які приносять веселі книги хворим ді¬тям. Відоме свідчення К. Чуковського про благотворний вплив книги Р. Е. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена на дітей, які лікувалися в кістково-туберкульозному санаторії.
Бібліотерапія ефективна в багатьох випадках, коли необхід¬ний вплив на особистість хворого. Ще у 60-ті роки співробітники кафедри психотерапії під керівництвом професора І. Вельвов-ського склали перелік книг, які можна рекомендувати в кон¬кретних випадках.
Метод бібліотерапії психотерапевти використовують дуже зрідка. Сьогодні активно порушуються питання про здорове хар¬чування, а про розумове і духовне «живлення» говорити якось не прийнято. Але оскільки надто гостра їжа може викликати по¬рушення у травленні, то й захоплення негативною інформацією може призвести до сумних наслідків. Треба читати і прислуха¬тися до себе: після якої літератури ми почуваємо себе бадьорими і сповненими сил, яка пригнічує нас і вносить душевний диском-форт. Можна порадитися у виборі літератури з психотерапевтом, щоб і справді читалося на здоров'я (з газети «Буковина»).
Cтворення тестових завдань
1. Про лікувальний вплив книг зазначав Нестор у літописі:
А Київському;
Б Лаврентіївському;
В Видубецькому;
Г Галицько-Волинському.
2. «.„кабінет для читання — аптека для душі» — це вислів:
А І. Дядьковського;
Б І. Вельвовського;
В П. Должикова;
Г М. Коцюбинського.
3. Термін «бібліотерапія» почали вживати у:
А 20-ті роки XIXст.;
Б 30-ті роки XIX ст.;
В 20-ті роки XX ст.;
Г 30-ті роки XX ст.
4. Текст належить до:
А художнього стилю;
Б публіцистичного стилю;
В наукового стилі;
Г розмовного стилю.

Учні продовжують формулювання тестових питань у групах.

ІV. Контрольно-рефлексивний етап
1. Підсумки уроку (колективне складання пам'ятки «Як ефек¬тивно сприймати усний / писемний текст»).
Як ефективно читати книгу
1) Визначте мету читання.
2) Читаючи, виявляйте активність, фіксуючи ключові слова та фрази, ідеї та образи.
3) Виявіть, чим хвилює вас цей текст.
4) Закінчивши читання, знову перегляньте і визначте місця, які вас найбільше зацікавили.
V. Оцінювання
VІ. Домашнє завдання (на вибір)
► Доберіть цікавий текст для аудіювання/читання і сформу¬люйте запитання до нього.
► Запропонуйте ситуації, в яких людина змушена використову¬вати той чи інший різновид аудіювання/читання.
► Запропонуйте однокласникам завдання, що передбачають ви¬користання певного різновиду аудіювання/читання.

Автор: 

Косянчук Світлана Володимирівна

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі