Користувацький вхід

Формування здоров'язбережувальної компетентності гуртківців засобами екологічного виховання

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0



Основи здоров’я закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального та позашкільного закладів. Для реалізації цього завдання особливо важливо формувати у вихованців відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.
Тож актуальною проблемою сьогодення позашкільних закладів, зокрема гуртків екологічного напрямку, є збереження здоров’я у вихованців та формування здорового способу життя як цінності. Адже, здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення, можуть привести до втрати здоров’я покоління наших громадян [12].
Пріоритетність здоров’язбережувальної компетентності в навчальному процесі постійно утверджував В.Сухомлинський. Він зазначав: «…Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили…» [10].
Як показує практика, вагомими умовами, що утруднюють формування в гуртківців здорового способу життя, є низький рівень належних знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, а також недостатня діяльність щодо формування в них екологічної, естетичної та фізичної культури.
Взаємозв'язок між здоров'ям і станом навколишнього середовища, який знайшов своє відображення в сучасних екологічних і валеологічних знаннях, виступив своєрідним каталізатором для актуалізації проблеми еколого-валеологічної освіти. Інтегративним показником цих взаємовідношень виступає здоров'я не тільки людини, але й усіх біо-еко-соціальних систем (М.Амосов, Г.Апанасенко, Ю.Бойчук, В.Волков, М.Гончаренко, В.Горащук, С.Горбунова, В.Казначеєв, О.Кушніна, З.Тюмасєва та ін.). Особливої актуальності набуває робота з розвитку в дітей здоров'язбережувальної компетентності, потреб у здоровому способі життя, включення здоров'я в число їхніх життєвих цінностей [9].

СУТЬ ПОНЯТТЯ
"ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ"

Здоров’я – найбільша людська цінність. Воно є однією з головних умов досягнення успіху в житті. Наше здоров’я значною мірою залежить від кожного з нас.
А.В. Царенко
Проблема збереження та цілеспрямованого формування здоров'я дітей та молоді у важких сучасних умовах розвитку України виключно значима та актуальна. За останні роки в Україні відбулося значне якісне погіршення здоров'я школярів. За даними досліджень, лише 10% випускників шкіл можуть вважатися здоровими, 40% мають різноманітну хронічну патологію. У кожного другого школяра виявлено сполучення кількох хронічних захворювань [6]. Тому і виникла нагальна потреба в навчальному процесі у використанні такого поняття як «здоров’язбережувальна компетентність».
Аналіз спеціальної літератури виявив, що суть поняття «здоров’язбережувальна компетентність» досліджена недостатньо, а також немає одностайності в його небагаточисельних трактуваннях, що пояснюється поліфункціональним характером даного терміну. Серед складових ключових компетентностей, що мають стосунок до проблеми збереження та зміцнення здоров’я людини, науковці Д.Воронін, І.Зімняя, В.Сергієнко виділяють компетентність здоров’язбереження.
І.А. Анохіна розглядає здоров’язберігаючу компетентність як готовність самостійно вирішувати завдання, пов’язані з підтримкою, зміцненням та збереженням здоров’я, як свого, так і оточуючих [1].
На думку Н.В.Тамарської суть поняття «здоров’язберігаюча компетентність» проявляється у проведенні профілактичних заходів і застосуванні здоров’язберігаючих технологій людьми, що знають закономірності процесу здоров’язбереження [11].
Д.Є.Воронін стверджує, що здоров’язберігаюча компетентність передбачає не тільки медично-валеологічну інформативність, але й застосування здобутих знань на практиці, володіння методиками зміцнення здоров’я й запобігання захворюванням. Формування спрямованості мислення на збереження й зміцнення здоров’я - невід’ємний компонент здоров’язберігаючої компетентності майбутніх фахівців [4].
Як зазначає О.Н.Московченко, здоров’язберігаючі технології – це сукупність наукових знань, засобів, методів і прийомів, що дозволяють оцінити функціональні та психофізіологічні параметри здоров’я індивіда; на основі оцінки параметрів здоров’я підібрати адекватне тренувальне навантаження, що дозволяє підвищити функціональні можливості організму з метою переходу його на новий рівень функціонування для збереження і зміцнення творчого потенціалу, підвищення рівня працездатності і соціальної активності, вирішення завдань спортивної підготовленості [7].
Т.Бойченко відмічає, що сутність здоров’язберігаючих технологій полягає в проведенні відповідних коригуючих, психолого-педагогічних, реабілітаційних заходів з метою поліпшення якості життя особистості: формування більш високого рівня її здоров’я, навичок здорового способу життя, забезпечення професійної діяльності та її мінімальної фізіологічної “вартості” [2].
В основу здоров'язбережувального навчально-виховного процесу покладено компетентнісний підхід як системоутворюючий фактор розвитку особистісних якостей учнів та формування позитивного ставлення до здоров'я людини.
Поняття «компетентність» - складне та багаторівневе і визначається як набір знань, умінь, навичок, здібностей, цінностей, способів діяльності, що сприяє особистому успіху, покращує якість навчально-виховного процесу. Валеологічне супроводження навчально-виховного процесу сприяє формуванню і розвитку декількох категорій компетентності, здоров'язбережувальна компетентність.
Здоров'язбережувальна компетентність – це комплекс знань, умінь, ставлень та цінностей, які спрямовані на збереження й укріплення здоров'я – свого та оточуючих, на уроках та в позаурочний діяльності.
Здоров'я – поняття багатопланове. Це не лише відсутність хвороб, а й комфортне психологічне самопочуття, гарний настрій, високий рівень пристосування, благополуччя. Тобто це гармонійне поєднання фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я як результат самодисципліни, самопізнання, самореалізації на основі стійкої потреби бути здоровим.
Основним завданням процесу навчання є не тільки навчити, сформувати повні вміння та навички, розвинути творчий потенціал, проводити дослідниць-експериментальну роботу, а й максимально зберегти здоров'я гуртківців. Цьому допомагає використання в навчально-виховному процесі здоров'язбережувальних технологій.
Таким чином, здоров'язбережувальні технології – такі, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці учнів у школі та позашкільному закладі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини.
Досягнення педагогічного ефекту в екологічній освіті та вихованні можливе за умови залучення учнів до інтегративного світорозуміння; формування стійкої мотивації на здоровий спосіб життя; формування в учнів потреби в турботі про майбутнє; формування особистісних якостей (інтелектуальність, воля, самовдосконалення, прагнення до самоосвіти тощо) [5].
Мета всіх здоров'язбережувальних освітніх технологій – сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати такі знання в повсякденному житті.

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТІСТІ ГУРТКІВЦЯ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Позашкільна освіта – це простір, у якому кожна дитина може не просто ввійти у світ знань, але й набути досвіду творчого, конструктивного спілкування, реалізації особистих ідей і поглядів, спрямувань. Це середовище, у якому народжується ініціатива, знаходять підтримку найрізноманітніші соціальні, культурні, технічні, еколого-валеологічні проекти, є можливість самореалізуватися. Ключовою ідеєю гуртків екологічного напряму при позашкільному закладі є створення умов для самореалізації, саморозвитку гуртківця, набуття ним необхідних соціальних, здоров’язбережувальних компетенцій, мотивації до пізнання себе та природи, заохочення до творчої діяльності [3].
Здоров’язбережувальна компетентність керівника гуртка входить до складу загально-професійних компетентностей і формується в процесі навчально-виховної діяльності позашкільного навчального закладу. У наведеній структурі компетентнісного підходу до змісту навчально-виховного процесу чітко прослідковується взаємозв'язок між пізнавальною, практичною, творчою, соціальною компетентностями та їх підпорядкуванням здоров’язбережувальній компетентності. Тобто, здоров'язбережувальна компетентність ієрархаїчно підпорядковує вищезгадані компетентності. Незалежно від напряму гурткової роботи керівник гуртка повинен володіти здоров’язбережувальною компетентністю, орієнтувати вихованців на здорове, безпечне життя та діяльність [13].

ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРО’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКІВ ЕКОЛОГІЧГОГО НАПРЯМКУ

Робота із формування дбайливого ставлення до довкілля, системи екологічних уявлень, вихованню почуття краси та любові до природи починається ще в початкових класах.
Здоров’язбережувальна компетентність вихованця гуртка екологічного напрямку – це інтегративна якість особистості дитини, яка складається із сукупності знань про людину та її здоров'я, здоровий спосіб життя; мотивації, що мають екологозберігаючу спрямованість стосовно до себе й навколишнього середовища, спонукають до дотримання здорового способу життя, потреби в засвоєнні способів збереження власного здоров'я, орієнтованих на самопізнання, самовиховання та самореалізацію.
Здоров’язбережувальна компетентність – необхідна риса сучасного гуртківця, який виховується в умовах модернізації суспільства, різноманітних екологічних проблем, поширення негативного впливу шкідливих звичок та нездорового способу життя. Як інтегральна властивість, здоров’язбережувальна компетентність гуртківця складається з низки компонентів, що проявляються на особистісному та суспільному рівнях.
Формування здоров’язбережувальної компетентності розглядається як взаємодія когнітивного, мотиваційно-спонукального (аксіологічного), діяльнісно-практичного, емоційно-вольового, оцінювально-рефлексивного, комунікативного, організаційно-технологічного, цільового компонентів [14].
На заняттях гуртків екологічного напрямку формування здоров’язбережувальної компетентності відбувається як процес здійснення активної профілактичної роботи, спрямованої як на попередження шкідливих звичок, так і включення гуртківців в активну еколого-валеологічну перетворювальну діяльність, організацію та участь у природоохоронних масових заходах екологічного та оздоровчого спрямування, участь у проведенні тижнів з безпеки життєдіяльності тощо, під час яких відбувається активний розумовий, фізичний, естетичний виховний вплив на особистість.
Заняття гуртків екологічного напрямку відрізняються від інших занять тим, що протягом року гуртківці проводять більше часу в природі, ніж в кабінеті, здійснюючи різноманітні прогулянки, екскурсії та походи. А вони мають велике освітнє і виховне значення, оскільки діти знайомляться з природою, рідним краєм і його визначними пам'ятками. Ці заходи також сприяють вдосконаленню навиків у ходьбі, бігу і іграх, загартовують організм і зміцнюють здоров'я гуртківців, сприяють набуттю навичок самообслуговування, поведінки та орієнтування на місцевості тощо. Неоціненну роль вони відіграють в створенні і зміцненні дитячого колективу, у вихованні почуття дружби і товариства.
Справжній педагог розуміє, що величезне значення для збереження здоров’я мають умови, у яких навчаються гуртківці. Тому в екологічному кабінеті потрібно створити такі оптимальні умови для навчання, щоб загальна атмосфера не лякала, а навпаки, налаштовувала позитивно. У кабінеті завжди має підтримуватись вологе прибирання, приміщення має бути достатньо освітленим і провітрюваним.
Недостатня рухова активність дитини спричиняє затримку тілесного та психічного розвитку, тому організація здоров’язбережувального процесу на заняттях обов’язково має бути валеологічно спрямованою, а саме: фізкультурні хвилинки, релаксаційні паузи, ухань, дихальні вправи, пальчикова та дихальна гімнастика тощо [8].
Фізкультхвилинка на заняттях є обов’язковим елементом (для учнів молодшого шкільного віку), який повертає втомленій дитині увагу, працездатність, знімає м’язове і розумове напруження, підтримує правильну поставу. Можна використовувати різні фізкультхвилинки: для розвитку дихання, для гімнастики очей, рухові, адже всі вони є одним із засобів здоров’язбережувальної компетентності особистості під час проведення занять, проте їх потрібно змінювати через кожні 2-3 тижні для більшої зацікавленості учнів.
На заняттях гуртків екологічного напрямку проводяться рухливі ігри, які сприяють перевірці своїх здібностей, сили, намаганням отримати позитивні емоції, радісне почуття задоволення своєю активністю, досягнутими успіхами, фізичній досконалості людини, зміцненню здоров'я та підвищенню її працездатності.
Важливою умовою здоров’язбережувального заняття або заходу є створення на всіх етапах певного психологічного клімату: ситуація успіху для кожної дитини, співпраця всіх учасників навчального процесу, доброзичливі стосунки. Допомогти встановити комфортну атмосферу на занятті можуть урізноманітнення, несподіванки, фантазії і завдання, які спонукають до дії. Це й казкові гості, і таємничі мандрівки, і дослідження.
На заняттях гуртків екологічного напряму корисно використовувати музичний супровід (спів птахів, звуки лісу, шум води та вітру) для створення відповідного настрою. Виявлено, що музика вводить у спеціальний стан релаксації, коли мозок відкритий для сприйняття потрібної інформації без ускладнень. Це стан «розслабленого усвідомлення», який значно поліпшує процеси сприймання, уваги, пам’яті, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу [8].
Основним результатом такого процесу є формування здоров’язбережувальної компетентності гуртківців, яка здійснюється під час проведення здоров’язбережувальних занять і заходів.
В нашому закладі учні також є активними учасниками багатьох Всеукраїнських, обласних, районних, позашкільних трудових та природоохоронних акцій та конкурсів, приймають участь в озелененні школи та позашкільного закладу. Озеленення кабінетів, збереження квітів у приміщенні й на подвір’ї закладу, позитивно впливає на здоров’я вихованців.
Участь у конкурсах та акціях, які вже стали для закладу традицією: «До чистих джерел», «Малі річки – життя України», «Ліси для нащадків», «Парад квітів біля школи», «Парки – легені міст і сіл», «Галерея кімнатних рослин», «В об’єктиві юного натураліста» тощо.
Значну роботу гуртківці проводять під час виконання екологічних природоохоронних та трудових операцій: «Опале листя!», «Живи ялинко!», «Годівничка», «Шпаківня», «Первоцвіт».
Дана природоохоронна робота проводиться з метою допомоги гуртківцям помічати спорідненість природи з людиною, їх взаємопов’язаність та взаємозалежність, дає дітям вміння дорожити дивом, що їх оточує і відповідно піклуватися про здоров’я майбутніх поколінь.

Отже, метою сучасної позашкільної освіти виступає формування та розвиток компетентної особистості гуртківця. Позашкільна освіта спрямована на розвиток особистості, формування її компетентності, сприяє максимальній інтеграції в соціум та адаптації до сучасних вимог життя. Виділені компоненти здоров’язбережувальної компетентності існують не ізольовано один від одного, вони тісно взаємопов'язані між собою, що дає можливість ефективно формувати здоров’язбережувальну компетентність вихованців на заняттях гуртків екологічного напрямку у позашкільних навчальних закладах.
Тому, одне з найважливіших завдань сучасної позашкільної освіти є навчання гуртківців берегти і зміцнювати своє здоров’я засобами екологічного виховання.
У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.


Автор: 

Гавінська Наталія Вікторівна, керівник гуртків екологічного напрямку Комунального закладу "Новопразький будинок дитячої та юнацької творчості Олександрійського району"

Джерело: 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Анохина И. А. Приобщение дошкольников к здоровому образу жизни: методические рекомендации / И. А. Анохина. —Ульяновск: УИПК-ПРО, 2007. — 80 с. — (Серия «Здоровый ребенок»; вып. 2).
2. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим /Т.Бойченко // Здоров’я та фізична культура. — 2005. — №2. — С. 1—4.
3. Бойчук Ю.Д. Компетентнісний підхід до формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя / Ю. Д. Бойчук // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. –Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2009. –No7. –С.26 –30.
4. Воронін Д. Є. Здоров’язберігаюча компетентність студента в соціально-педагогічному аспекті / Д. Є. Воронін //Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2006. — № 2. — С. 25—28.
5. Горяна Л.Г. Організація навчально-пізнавальної діяльності на екологічних стежках, як здоров’язбережувальна технологія.//Науково-методичний посібник.- К.:ФОСПД Куц В.М. – 2012р.-120с.
6. Заклади охорони здоров'я та захворюваність населення України у 1999 році. // Стат. Біол. - К., 2000. - 39 с.
7. Московченко О.Н. Оптимизация физических нагрузок на основе индивидуальной диагностики адаптивного состояния у занимающихся физической культурой и спортом (с применением компьютерных технологий) : автореф. на соискание учен. степени докт. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры” /О. Н. Московченко. — Москва, 2008. — 62 с.
8. Науково-методичний журнал Основи здоровя. – Харків; «Основа». – Квітень 2012, №4. – с.21
9. Пометун О. Компетентнісний підхід –найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти / О.Пометун // Рідна школа. –2005. –No 12. – С. 65 –69.
10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 – ти т. Вид.рад.шк. К.,1997 т.4 с.637
11. Тамарская Н. В. Управление учебно-воспитательным поцессом в классе (здоровьесберегающий аспект): Учебно-методическое пособие для учителя / Тамарская Н. В. Русакова С. В., Гагина М. Б. — Калининград: Изд-во КГУ, 2002. — 31 с.
12. Формування здоров’язбережувальної компетентності учнів початкових класів [Електронний ресурс]. Доступ / http://vitadorosh.blogspot.com/2013/12/blog-post.html
13. Шаповалова Т. Г. Здоров'язбережувальний компетентнісний підхід до навчально-виховного процесу в ПНЗ / Т. Г. Шаповалова // зб. наук. праць ІІ Всеукр.наук.-практ. конференції / [за заг. ред. акад. Прокопенка І. Ф.]. –Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2012. –С. 327 –331
14. Шаповалова Т. Г. Формування здоров'язберігаючої компетентності гуртківців у позашкільному навчальному закладі / Т. Г. Шаповалова // Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології [зб. наук. праць].–Вип. No2(20). – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2012. – С.191–200

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі