Користувацький вхід

Етнопедагогіка як основа для формування морально – духовних чеснот та цінностей дошкільника

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Етнопедагогіка як основа для формування морально – духовних чеснот та цінностей дошкільника

«…в центрі етнопедагогіки має стояти людина,
і не просто людина, а українець.».
І.Підласий

На сьогоднішній день розвиток педагогічної думки в Україні є одним із основних завдань для забезпечення національної спрямованості освіти, але питання історії розвитку української етнопедагогіки, її реалізація в навчально – виховному процесі закладів освіти різних типів є надзвичайно актуальною. Адже на початку третього тисячоліття, коли Україна здобула незалежність, став очевидним той факт, що освіта потребує докорінної переорієнтації. Тому що, майбутнє покоління повинне бути освячене відродженням і розвитком нації, держави, науки й культури, освітніх і виховних систем, високою духовністю і мораллю, свободою особистості і розмахом творчих сил людини.
Після певних подій, які уже на протязі року відбуваються в Україні, розгорнулася широка робота з дослідження шляхів реалізації у змісті освіти закономірностей історичного розвитку, етнічної історії та етногенезу українців. Набуває першочергового значення реформування змісту виховання, наповнення його культурно – історичними надбаннями українського народу, формування поваги до старшого покоління.
На перший план вийшли саме ті питання, які є надзвичайно важливими для розвитку суверенної Української держави, серед яких і проблема національного виховання, адже саме виховання підростаючого покоління є найважливішим складником національної культури. Передача всіх культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів завжди гарантували вічність життя нації.
Упродовж віків людство намагалося осмислити, зрозуміти і передати майбутньому поколінню свій досвід, знання, уміння, формулюючи і втілюючи їх у стислих словесних формах. Цю невичерпну скарбницю людської мудрості називають історичною педагогічною спадщиною. Вона давня, як рід людський, і сформувалася за довго до того, як педагогіка виділилася в окрему науку.
Вивчення народного педагогічного досвіду на всіх етапах історичного розвитку українського суспільства викликало науковий інтерес передових учених.
Народна педагогіка – це те, чим займається народ усе своє життя, всю свою історію, оскільки виховання – категорія вічна;а етнопедагогіка – це те, чим займаються дослідники народної педагогіки.
Дуже вдало термін «етнопедагогіка» обґрунтував Г.Волков закріпивши за ним таке визначення: « Народна педагогіка – це вироблені й застосовані в середовищі людей праці знання, засоби й досвід виховання й навчання дітей та молоді, а етнопедагогіка – наука про предметну педагогіку».
На сьогоднішній день назріла потреба для вихователів і батьків глибоко вивчати українську етнопедагогіку, потрібно відновлювати народне виховання дітей з метою збереження нації, забезпечення духовної єдності поколінь. Не випадково у народі кажуть: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо твої плани розраховані на десятиліття – саджай дерева, якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей». (№7, с.4)
Усе починається у дошкільному віці. Саме в дитинстві формуються уявлення про довкілля, накопичуються знання та закладаються основи духовності, моралі. Л.Костенко висловила свою думку стосовно цього: «Душа летить у дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там». Практика суспільного виховання дітей родинним вихованням перевірена твердження В.О.Сухомлинського: «Без наукового передбачення, без уміння закладати в людині ті зерна, які зростуть через десятки років, виховання перетворилося б на примітивний догляд, вихователь – в неграмотну няньку, педагогіка – в знахарство.» (№9, с.12)
Протягом віків в Україні викристалізовувався педагогічний досвід народу, втілений в його мудрості, вміннях і навичках виховання наступних поколінь. Цей досвід відображений у фольклорі, іграх, танцях, у мистецьких творах, обрядах, традиціях.
Традиції української етнопедагогіки творчо розвинув видатний філософ Григорій Сковорода. У своїх працях він гостро засуджував відірвану від практичного життя систему виховання, яка ігнорувала природу дитини, пригнічувала в ній людські нахили й прагнення. В ті часи деякі українські поміщики та старшини віддавали перевагу «модному» вихованню, часто далекому від справжнього пізнання життя, забуваючи свої національні традиції. Григорій Сковорода нагадував їм: «Якщо ти українець, будь ним. Якщо ти поляк, будь поляком. Якщо ти німець, будь німцем. Все добре на своєму місці і своєю мірою, і все прекрасне, що чисте, природне, тобто неподібне» Успіх використання цього досвіду в сучасних умовах залежить від ретельного врахування його специфічних особливостей.
І тільки зараз, в роки гуманізації, демократизації суспільства ми звернулися до тих духовних цінностей, які завжди несли у собі реальний зміст: мова, традиції, звичаї, культура. Народна педагогіка дістає новий могутній імпульс для свого подальшого творчого розвитку. Це свідчить про те, що справжні можливості для здійснення своїх виховних ідеалів народна педагогіка має в умовах духовного відродження суспільства.
Немає сумніву, що зміцнення педагогічних позицій родинно – суспільного виховання і формування підростаючої особистості оптимально реалізуються тоді, коли дошкільнята будуть зростати і розвиватися, засвоюючи духовні надбання народу. Коли у виховному процесі широко будуть застосовуватися споконвічні засоби впливу, завдяки яким кожне наступне покоління практично буде продовжувати національні традиції та звичаї, сімейно – побутову суспільну культуру.
Українська педагогічна система має свій виховний ідеал, свою мету та засоби її досягнення, які визначаються громадським життям народу, відповідають його характерові і уявленню про те, якою повинна бути людина в певний період свого розвитку. Говорячи про це, М.Стельмахович так визначає виховний ідеал української етнопедагогіки – це високо свідомий українець, сформований в дусі чеснот народної моралі, який з повагою ставиться до народу, роду, до рідної природи та оточуючого світу, тобто це ідеал людини, що зрісся з душею народу, увійшов у плоть й кров його і став керівним в особистому й громадському житті народу. Цю думку далі розвиває А.М.Щербань, наголошуючи, що виховуючи людину – це значить « вчити дітей добра і поваги до старших; відданості своїй землі та схилянні перед матір’ю і жінкою; терпимості до чужої думки і милосердя». (№6. С.65)
За допомогою етнопедагогіки, ми можемо забезпечити глибоке осмислення дошкільнятами народних моральних та етичних ідей, правил, принципів. Для того, щоб краще сформувати у дітей морально – духовні чесноти, необхідно включати їх в працю, побут, виконання традицій, звичаїв, обрядів. Батькам і вихователям непотрібно забувати той факт, що український народ надає пріоритет моралі перед усіма іншими сферами, факторами життя. За народною мудрістю, кожна людина має визначити вищість, верховенство моральних знань (ідей, норм, принципів), підпорядкованість їм інших галузей, видів знань (політичних, та ідеологічних тощо). Народна виховна мудрість стверджує, що у всіх справах і вчинках найголовнішим є моральний та духовний аспект.
Огієнко І. був переконаний у тому, що рідна мова, історія, народне мистецтво, ігри, традиції, звичаї і обряди як основні засоби етнопедагогіки мають надзвичайно важливе значення у навчанні і вихованні дітей. Засоби народної педагогіки втілюють у собі національну свідомість, вони є основою формування особистості.
Найважливішим фактором виховання підростаючого покоління учений вважав виховання рідною мовою, її він сприймав як джерело духовного духу, культури. У центрі виховної системи Огієнка І. лежить виховання історією. «Кожен народ глибоко шанує свою історію, бо вона душа його, серце його. Історія – це основа нації. Вчений довів, що в навчально – виховному процесі повинні формуватися, насамперед, свідомість, самосвідомість, світогляд, патріотизм, глибока повага до споконвічних традицій свого народу.
У теперішніх сучасних умовах, коли український народ вступив в нову еру історичного розвитку, національне виховання найбільш відповідає потребам відродження України. У дошкільних закладах проводиться конкретна робота. Серед організаційних форм навчально – виховної роботи перевагу слід надавати зустрічам з цікавими людьми, організації екскурсій та екскурсій – оглядів, тематичним та інтегрованим заняттям, святам, розвагам, гуртковій роботі тощо.
Педагоги нашого дошкільного навчального закладу намагаються використовувати усе багатство методів і засобів етнопедагогіки. Ще з раннього віку, знайомимо дітей із сім’єю, українською народною іграшкою, одягом … Із року в рік знання дітей розширюються та збагачуються новими розділами. У кожній групі є свій український національний куточок, у якому діти можуть споглядати народні іграшки,вишивку, народні ремесла, гончарство, ткацство та інше.
Працюючи з дітьми старшого дошкільного віку , вже у цьому навчальному році включила в освітній виховний процес ознайомлення вихованців із історією українського народу. Щоб більш краще і мальовничіше розповісти дітям про побут, одяг, вирішила відвідати з ними Хмельницький обласний краєзнавчий музей. На протязі декількох хвилин, ми наче на машині часи поринули у минуле, і були не прсто глядачами, а мали змогу відчути таємничий дотик минулих століть, милуватися природними і рукотворними шедеврами, знайомитися з надбаннями минулого. Після відвідування музею, емоції зашкалювали, але на цьому ми не зупинилися. Будемо й надалі з ним співпрацювати по запропонованій програмі, тому що саме краєзнавство –це своєрідна «батьківська скринька». Це – жива легенда та бабусині перекази, звичаї рідного краю та його вікова культура. Це та сама спадщина, яку ми повинні не тільки якнайширше використовувати у житті, а й оберігати як зіницю ока, усіляко розвиваючи та поширюючи її серед нащадків.
Слідуючою формою робити була зустріч з працівником обласного художнього музею Мар’яною Рибак, яка провела для дітей майстер - клас по виготовленню ляльки мотанки. Адже, лялька мотанка – це не просто українська іграшка, це символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка здатна заспокоїти дитину, зосередити на позитивних емоціях. Виготовляючи цей сокральний предмет своїми руками, діти вкладали у неї свою енергію, віру, надію і найголовніше бажання - щоб в Україні настав мир. Наступним нашим кроком буде організація зустрічі з народною майстринею Ольгою Федорівною Сичовою по виготовленню дитячої глиняної іграшки - свистульки.
Ці та інші форми роботи сприяють фомуванню у дітей постійного інтересу до історико - культурної спадщини, що є золотим запасом нашої духовності, та запорукою сувернітету.
Мене як педагога, це спонукає до щоденного самовдосконалення, поглиблення знань про культурну спадщину українського народу, бажання якнайбільше цікавого передавати своїм вихованцям.
І завершити свою статтю хочу словами В.О.Сухомлинського: «Процес виховання, полягає у єдності духовного життя вихователя і вихованців – у єдності їхніх ідеалів, намагань, інтересів, думок і переживань.» (№9,с.23)
Література
1. А.М.Богуш, Н.В.Лисенко. Українське народознавство в дошкільному закладі.- К.:, «Вища школа», 1994.
2. Виноградов Т. Народна педагогіка. – Иркутск,. 1926. – с.4
3. Гутник І. Козацька педагогіка як складова системи національного виховання молоді (Текст)/Гутник//Початкова школа.-2003.№10.-С.47
4. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. – К.:, 2003.
5. Лазарук А. Батьківська педагогіка Василя Сухомлинського:аксіологічний ракурс проблеми(текст)/А.Лазарук//Початкова школа.-2004.-№5-С.3-5.
6. Лисенко Н.В. Ентопедагогіка дитинства. Навчально – методичний посібник/Н.В.Лисенко. –К.:Видавничий дім «Слово»,с.89
7. Є.Лозинська Українське народознавство дітям дошкільного віку: Метод. посібн. для дошкільн. закл. – Львів: Оріяна – Нова, 2008. – 208с.
8. О.Макаренко. Роде наш красний. Дошкільне виховання, 1991, №9,11,12;1992, №1-4.
9. В.О.Сухомлинський.Серце віддаю дітям. – К., 1988.
10. Т.І.Поніманська.Дошкільна педагогіка. – К., 2004.

Автор: 

Дида Валентина Володимирівна
ДНЗ№48 «Червоненька квіточка»
Вихователь

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі