Користувацький вхід

Сценарій святкового концерту до 8 Березня

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

2

В цей день чудовий
Ми зiбрались,
Шановнi, любi, дорогi ,
Щоб привiтати вас зi святом
Усмiшок і квiтiв ,
Нiжностi й краси.

О цiй порi розквiтає весна i в наших серцях прокидаються найтеплiшi почуття любовi й нiжностi .
А найбiльша наша радiсть i щастя - це, звичайно ж, - ви, любi жiнки.

Лагiднi i нiжні,
Розумнi i надiйнi,
Уважнi i чуйнi,
Охайнi й привiтнi,
Без винятку всі.
В чомусь талановитi.
Кмiтливi й стараннi,
Енергiйнi i вiдповiдальнi,
Авторитетнi i неординарнi,
Усi будь-де не є не останнi.

Земля зітхає ледве чутно
І прокидається від сну...
І березень дарує чудо,
Розпочинаючи весну.
Це чудо – в усмішках чарівних,
У морі квітів навкруги.
Ми Вас вітаємо царівни,
Найкращі, милі, дорогі

Пісня «Квітка-душа»
Ой, не зоря в небі запалала,
То на землі квітка розквітала,
Там де трава, як зелений шовк,
Ранок прийшов, але квітку не знайшов.

Ой то цвіла та не квітка красна,
Ой то душа, що шукала щастя,
Квітка-Душа ніжна і жива,
Вітер почув і приніс її слова.

Приспів:
Весен і зим - дай Бог!
Віри і сил - дай Бог!
Щастя усім - дай Бог!

Ой де Весна коси розплітала,
Квітка цвіла і не облітала,
Мрії і сни, зелена трава,
Тільки душа і квітуча, і жива!

Ви промінь сонця, цвіт весни,
Вам квітом квітувати.
Ви найсвятіші на землі –
Дочка, дружина, мати.

Ви подих вітру в жаркий день!
П’янкий, як трунок м’яти.
Ви найлюдяніші з людей –
Дочка, дружина, мати.

Ви наша гордість і краса,
Натхнення і наснага.
Нехай ніколи не згаса
До вас людська повага.

Усе ви робите не згірш,
Для кого це новина?!
Від сильних у стократ сильніш –
Ви – слаба половина!

Зі святом ЖІНКИ, з ДНЕМ ВЕСНИ
Дозвольте привітати
Вас – найдорожчих на землі –
Дочку, дружину, матір!
Пісня «Мамина сорочка»
Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела.
Щоб я легких стежинок не шукала,
Щоб я завжди привітною була.
Виконуй, доню - мама говорила,
Життя закони істини прості.
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

А сорочка мамина - біла, біла,
А сорочка мамина серцю мила.
А сорочка мамина зігріває,
Я її до серденька пригортаю.

Літа неначе птахи пролітають
Матусі коси димом зацвіли.
І я сорочку білу вишиваю,
Як вишивала матінка мені.
Виконуй, доню - мама говорила,
закони Божі - істини прості.
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

Теплий промінь березневий
Розбудив дзвінку весну.
Ароматом квітів перших
День святковий огорнув.
Він вітання наші щирі
Передасть всім дамам милим,
Щоб жили в добрі і мирі
Щоб здійснились їхні мрії,
Щоб коханими були,
Щоб у радості цвіли.
Це для вас сніги розтали,
Це для вас прийшла весна.
Ви собою полонили
Наші душі і серця.
То ж будьте завжди милі,
Ніжні, щирі, чарівні,
І розумні, і вродливі,
І веселі, і прості!
Вітаємо ми Вас зі святом!
Нехай життя буде багатим:
На здоров"я і на силу,
І на доленьку щасливу!
На яскраві довгі роки
Без турбот і без мороки.
На прибутки і достаток-
На фінансовий порядок!
На підтримку і повагу,
На рішучість і відвагу,
На тепло і розуміння,
На удачу і везіння.
На шикарний стиль та моду,
Елегантність і на вроду!
На круїзи при погоді,
Відпочинки на природі.
На розумне, добре, вічне,
На строкате й різнобічне,
Словом-на усе прекрасне,
На постійне й своєчасне!
Зичим успіхів, визнання
І великого КОХАННЯ!

Пісня «Мама і тато»
Найважливіше, знай, у кожному житті –
Це слово батька й ніжна пісня мами
На вишитому хрестиками білім полотні
Влетять у твою долю рушниками

У даль летять роки і гасить день зоря
А ти батькам приводиш вже онуків
І диво-казка знов веде мале життя
У світ, де тільки щастя без розлуки

Приспів:
Мама і тато – дитинства далекого лагідний звук,
Мама і тато – завжди бережуть твою долю
Ти пам’ятай все тепло їхніх рук, тільки тепло ніжних лагідних рук
Мама і тато навіки в житті із тобою

І знов летять роки і знов минають дні
Вже ти мережиш рушники хрещато
А десь там у полях співають солов’ї
Та їх вже слухають твої внучата

У даль летять роки і гасить день зоря
А ти батькам приводиш вже онуків
І диво-казка знов веде мале життя
У світ, де тільки щастя без розлуки

Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п'янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!
Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...
Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти- найкраща і жадана,
Для когось лик святий - твоє лице...
Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!
І як би там не склалось майбуття,
А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,
Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..
Пісня «Чарівна скрипка»
Сценка «Два куми на 8 Березня. Квіточка»
Один з кумів сидить та схвильовано переминає в руках квітку. Підходить другий кум.
- Куме, га, куме?!
- Чого вам?
- Та щось я вас зовсім не впізнаю! Їй-бо, не впізнаю!
- А що, може постарів?
- Ба ні, куме! Ви, тойво, не те, щоб постаріли…. Ви, куме (киває на квітку, крутить біля виска пальцем) зацвіли наче…
- Я?
- Ну а хто ж іще? Не впізнати вас. То раніше, було, кума тілько за салом можна було здибати, а тепер, хи!... Цвіточок. Не чоловіче то діло. Н-дя…
- Та-а, куме, нема куди діваться. То я такий увесь зацвівший от великої мороки.
- Так я вам узяв та й повірив! А чи став би я цвіточки від мороки винюхувати? Чи я яка дама? Що то за оказія приключилася? Признавайтеся, куме, раз така вже притичина.
- Та в чім признаватися? Хіба в тім, що березень!
- Ну… І що?
- Весна!
- Та хто би того не знав!
- Восьме на носі.
- Що, в ніс б’є?
- Ні, в мозги свердлить! Отак, наскрізь, яко свердлом!
- Ого! Не знаєте, що Одарці подарувати?
- Та ось же… (кум показує квітку) подарую.
- То в чом печаль?
- Їй-бо, куме, не знаю, як преподнести.
- І чо?
- Та нічо! Пізно нагадав! Пень моя голова. На базарі був, і в генделі був…
- І що?
- А квітки уже розкупили. Ні задрипаного тобі тюльпанчика, ні якої паршивої розочки. На жіночий день. Спробуй це Одарці пояснити…
- Що, не пойме?
- Пойме. Хіба сковорідкою по лобешнику - хрясь! З усього маху! З усієї любові! В неї, знаєте, яка сковорідка? Ого-го! Отакенна (показує)
- А цей цвіточок чим поганий?
- Так він же з вазона! З Одарчиного!
- Ого! Круто…
- Мусив же я якось викручуватися! Вляпався.
- Ото вже, куме, ви уміло викрутилися… Гвинтообразно, я би сказав.
- А тепер мені сидьма сиди і ридьма ридай, що 8 Березня буду голодний.
- Отак і справді? Жах! Та пропади воно пропадом! І восьме, і дев’яте з п’ятнадцятим! Одарка їсти не дасть?
- Та може й нагодувала б, та, куме, хто сирі котлети їстиме…
- Тю-ю, і справді, не 8 Березня, а кінець світу. Нащо ж та жінка в хаті здалася, коли сирими котлетами давитися?
- Та вона може й насмажила б, та я те-е, як заради празника вазончика ізнічтожив, то й усі, того-о…
- Що?
- Усі сковорідки й попратав… двох зайців, так-сать, убив.
- А це ж куме, як?
- А отак! Захоче Дарка, приміром, аби я на її Жіночий день скнів біля плити, та котлетками її балував. А я - р-раз!
- Що?!
- А нема скоровідки!
- І?..
- І в такому випадку обійдемося з Одаркою чаєм, телевіром і цукерками! І їй добре, і мені не найгірше.
(кум дістає цукерки і пригощає усіх жінок у залі)
Пісня «А ми удвох»
Вірш «Історія жінки»
Так, жiнка в свiт приходить для любовi!
Любити маму – поки ще мала,
Любити ляльку – трохи пiдросла,
А коли вперше вийшла за порiг,
Любити сонце i м'який морiг,
Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,
Бо жінка в свiт приходить для любовi.
Вона росте – росте її любов,
Ростуть її бажання i надїї.
І от приходять роки молодiї,
І по землi вона не йде – несеться,
Тривожно прислухаючись до серця,
Що в гулi мiст чи шелестi дiбров
Пiдкаже їй: – Оце твоя любов!
Це та любов, що перша i остання!
Такої ще на свiтi не було!
Її дiткнутися не смiє зло!
Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя!
Вона – твоя ! Вона лише твоя!
Тобi її на сотню рокiв стане!
Це та любов, що перша i остання.
І відшумить весільний водограй,
Та як же знову свiту не радiти,
Коли народжуються в тебе дiти!
І ночi всi недоспанi дарма,
Коли воно лепече вперше: – Ма...
І ти – свята. І в серцi в тебе рай,
Хоч здаленiв весiльний водограй.
І от пливуть лiта, лiта, лiта...
Годуєш всiх, сама, бува , голодна,
Часами все те винести не годна,
Та будеш захищати як в бою,
Оту домашню каторгу свою
Хоч сум торкає очi i уста,
І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....
Але якби усе почати знов?
Адже обiд щоденний – це любов!
Сорочка, чисто випрана, – любов!
І ночi, що не спала ти – любов!
І пiсня, що спiвала ти, – любов!
І квiти, що посiяла, – любов!
І очi правнукiв яснi – любов!
І Україна вся – одна любов!
Було б все так, якби почати знов.
Жiноча доля в свiтi – це любов

Жінка щаслива сім’єю.
Тим, що вона є кохана,
Тим, що в родині із нею
Сонце встає вранці рано.

Жінка щаслива в коханні
І у дитячій любові.
Адже без цього є марні
Будні й години святкові.

Жінка щаслива душею,
Тим, що вона – берегиня.
Серце жіноче безмежне:
Сповнене ласки й терпіння.

Жінка щаслива і люба
Навіть в рутинності справ,
Лише коли її іменем,
Хтось свою мрію назвав.

Пісня «Смерека»

Сценка «Не чекала»...
Дійові особи: Жінка, Чоловік – Степан.
(Степан пере штани, підмітає в хаті, варить борщ – і все одночасно. Потім, глянувши на годинник, вибігає з хати). Заходить жінка (звертається до глядачів):
- Охо-хо-хо!... Нє, ну ви бачили, га? Ну такого ще не було! Та це не може буть! Кіно безплатне!... Людоньки… мій Степан, ой, боже, не можу… Ха-ха!
Ну дав копоті, га?
Штани! (витягує мокрі штани з тазика) Ха-ха-ха!.. штани постірав! Та хіба воно згарне, га? Ой, бо…Оце дав! За двадцять літ – перший раз. Мо, заслаб? Степане! Степане! (гукає) І куди він подівся? А ну-ну, гляну (дивиться у вікно). О! так і є! Правильно, поплентав до бару. Ото харцизяка! А штани нащо мучив? Га? А це ще що таке? (заглянула до каструлі) Тю! Сказився. І коли? На старості літ! Якби мав казиться, то хай би замолоду, може з ним би й не звікувала! Поки гарною була… Ех… нічого не понімаю! (нюхає каструлю) Борщ! Диви…Що це з ним? А про бар, гаспид, не забу-у-в!.. От щоб йому ще й туди дорогу отшибло! (наливає в миску борщу, куштує) Нє, а борщ нічо-о-о… Їсти можна… Чи це, може, думає отравить? А побий його лиха година! А штани ж тут до чого? Хай–но з’явиться! А поки поїм… Тю, і віник не на тому місці… Все вже бачила, але щоб віники самі по хаті ходили…
А борщ добрий! Коли до нього ще сметанки-и… Треба з молока вершки зібрати (полізла під стіл) Та побий мене нечиста сила! Сметану зібрав! То це він що, на старість газет начитався? Чи якої пам’яті? (вилізла з-під столу, виглянула у вікно) О! Суне! Підожди, підожди, голубочку, поки я ще жива… (заходить чоловік, ховаючи за спиною квітку)
- Де був? У барі?
- Угу…
- Гроші всі процвиндрив?! (чоловік киває у відповідь) То ти ж так, харцизяко, кожний божий день! (чоловік знову киває) Знову на пиво ходив? Чи може й вино цмулив? Тількти з хати...Тільки з хати...(чоловік наміряється щось сказати, але його перебиває жінка) Мовчи, сама знаю! А за спиною що ховаєш? На запас прихопив?
- Ну… Та я… У барі... Ось, купляв.
- Що? Що купив? Наче я не знаю! Хе!..
- Вітаю тебе з Восьмим Березня! (витягує квітку) (варіантів подарунків та вітань може бути безліч - автор)
- Опа-а! (жінка здивовано падає на стілець)

Вірш «Жінка – це запрошення до щастя»
Шарль Бодлер
Є жінки — запрошення до сяйва,
До загадки, вгору, до зірок...
Є жінки, з якими слово зайве,
Все в очах, ступити варто крок...
Є жінки з душею, як метелик,
Що летять на світло і вогонь...
Є такі, що у душі хурделить,
Їх сховати б в затишку долонь.
Є жінки, що схожі на стихію —
Жанна Д’Арк, чи Саша Колонтай,
Є красиві, аж зірки тьмяніють,
З ними і пустеля — справжній рай.
Милостиві, як свята Тереза,
Доброчинні й чисті, як Естер...
Є жінки, що погляд — гостре лезо.
Вся немов оголений нерв...
Ти ж — і Анжеліка, й Магдалина,
Ти — торнадо, ти — вечірній бриз…
Ти — Карпатське джерело неспинне,
Ти небесна кара, ти — каприз.
Я не знаю, що в житті ще вдасться:
Успіхи, кар’єра — майбуття,
Будь комусь Запрошенням до Щастя
І чиєсь прискор серцебиття…
Будь комусь Запрошенням до Дива,
Стань комусь Причиною буття...
Жінка не буває нещасливою,
Шлях до Щастя іноді — з життя.

Пісня «Я піду в далекі гори»

Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.

Гумореска «Як Пилип із Лушкою на 8 березня до театру збиралися»
Прийшов Пилип додому, кладе на стіл квитки.
— Любуйся,— каже жінці,— усучили-таки.
Якийсь агент з театру на службу їх приніс,
На п'єсу чи прим'єру, узяв би його біс!
А Лушка рада-рада (це так дружину звуть):
— Ми ж не були в театрі вже років три, мабуть.
Не ходимо нікуди, як в лісі живемо.—
Швиденько одяглася і сіла до трюмо.
Пилип узув сандалі, надів новий піджак.
— Ну,— каже,— я готовий, а ти що мнешся так?
Закінчуй марафети, уже он скоро сім.
Даю одну хвилину, збирайся і ходім.
Намазуйся скоріше! Ну точно, так і знав...
Вважай, квитки пропали, даремно купував.
О, робить очі косі, прямі набридли їй.
Японку з себе корчить, а ти, як турок, стій.
Диви, квацює губи... Скажи, чи буде край?
Тобі вже сорок років, про це не забувай!
Не встиг Пилип сказати фатальні ці слова,
Як в нього побіліла відразу ж голова,
Бо пудра, і флакони, і тюбики помад
На нього полетіли, посипались, як град.
Схопила в гніві жінка Пилипові квитки
І кинула під ноги, роздерши на шматки.
Пилип сказав спокійно: — Мені усе одно...—
Пішов і грав з дружками до ночі в доміно.
А Лушка сумувала і плакала вночі.
— Так що ж тут є смішного? — спитають читачі.
Не поспішайте, друзі, смішне було якраз:
Пилип козлом остався в той вечір вісім раз.

Надривається жінка під торбами,
Розривається жінка між чергами.
... А кажуть, слід бути гордими!
... А кажуть, слід бути чемними!
А жінка рахує ті гривні,
Як вижити, думає жінка.
Обступили проблеми противні,
Набухає на скроні жилка.
А діти, хоча й не голодні,
Але кривлять губи над юшкою.
Чоловік знов прийде сьогодні
Не «під мухою», то «під мушкою».
Йому що! Він на жінку надіється!
Його клопоти йдуть за водою.
Що ж воно з вами, жінко, діється?
Ви ж колись були молодою,
Ви ж були казково прегарною,
Обіцяв на руках носити,
А тепер було б справою марною,
Щоб за хлібом пішов, попросити.
На роботі своя морока:
Зазирає в вічі скорочення.
Б'ється жіночка кароока,
Тяжко змучена, заморочена.
Поможи їй з глибин історії
Хоч ти, матінко Берегине,
І тоді в піднебеснім просторі
Україна не вмре, не загине.
І наповнює море краплина,
Сходить сонце в небеснім склепінні.
Постає велика Вкраїна
На великім жіночім терпінні.
Пісня «Через сад виноград»
«Спостереження чоловіків за жінками» або «Жіноча логіка»
1. Дивиться серіал і засинає, а тільки переключиш на футбол одразу ж прокидається і кричить «Я ж дивлюсь!»
2. Надівши колготки, підстрибує і старається себе в них припідняти, як барон Мюнхгаузен.
3. Часами розмовляє по телефону – навіть коли у нього вже й зарядка сіла, вона все одно ще хвилин сорок щось розповідає.
4. У скільки потрібно вийти з дому, щоб о 18-30 бути в гостях, якщо відомо що дорога від дому до гостей складає 45 хвилин. Її відповідь – о 18-30!
5. Переодягається ще мінімум пару раз після того, як скаже: «Ну, все, я готова!»
6. Як можна зайти в магазин за хлібом і витратити 300 гривень, при цьому забути купити хліба.
7. Постійно ховає чоловічі шкарпетки в пральну машину.
8. Жужжить феном під час футболу.
9. Або під час матчу підсідає з фразою: «Ну поговори зі мною, а?», а під час «Дому-2» -ніколи.
10. Коли ти вже вийшов з магазина й завів машину, вона звонить по-мобільному і каже: «Заодно візьми ще що-небуть до чаю!»
11. Запитує: «А ти пам’ятаєш, який сьогодні день?», замість того, щоб просто сказати.
12. Регулярно забуває, любить її чоловік чи ні, тому постійно запитує про це.

Пісня «Червона рута»
Веселі фрази про жінок
1. Сьогодні вранці, поки фарбувалася, 5 разів непритомніла від своєї краси ...
2. Ми, баби, сильні: і сміття винесемо, і мозок, якщо потрібно ...
3. Жінка повинна бути коханою, щасливою, гарною! А більше вона нікому нічого не винна.
4. Жінка в торгівельному центрі - як маршрутка - поки не крикнеш, не зупиниться.
1. Жіноча народна забава: сама придумала - сама образилася.
2. Я як шампанське, можу бути грайливою, а можу і в голову дати ...
3. Так хочеться бути слабкою жінкою, але, як на зло, то коні скачуть, то хати горять ...
4. Жінка повинна належати тому чоловіку, який вирішить всі її проблеми, а не створить нові.
5. Іноді чоловіка від мене трясе - все-таки я приголомшлива жінка!
6. У принципі, жінка може і промовчати, але справа в тому, що у жінки немає такого принципу.
7. Жінка - як інспектор ДАІ: дурниць наговорить, гроші відбере, настрій зіпсує, а ти ще і винен...
8. Прокинулася, вмилася, одягнулася, посміхнулася і пішла прикрашати світ собою...
9. Мовчання - єдина золота річ, не визнана жінками...
10. Як покорити жінку? Робити їй компліменти. Поважати її. Шанувати її. Пестити її. Цілувати її. Піклуватися про неї. Жартувати з нею. Створювати їй затишок. Обіймати її, захищати її. Витрачати на неї гроші. Пригощати її їжею і випивкою. Говорити з нею. Стояти за її спиною. Підтримувати її. Діствати для неї зірки з неба. Приносити їй каву в ліжко. Купувати їй красиві речі. Дуже уважно слухати її.....
Як покорити чоловіка? Приготувати поїсти. Роздягтися.
11. Фраза: "Любий, подай, будь ласка, КОЛЬОРОВІ Невидимки", геть руйнує чоловічу логіку.
12. Жіноча краса: для очей - Рай, для душі - Пекло, для кишені - Чистилище.
13. Зробити жінку щасливою неважко. Важко самому після цього залишитися щасливим...
14. Мужчини, носіть жінок на руках! Бережіть шию.
15. - Що таке природний відбір? - Це коли дружина відбирає у чоловіка зарплату.
16. 29. Чому чоловіки говорять: "Всі баби - дури", а коли потрібно прийняти важливе рішення, кажуть: "Піду з дружиною пораджусь" ???
17. Жінка постійно любить одягнути щось нового. Зазвичай не для того, щоб зробити собі приємність, а для того, щоб завдати прикрості сусідці.
18. Жінок губить думка, що всі мужчини однакові. А чоловіків губить переконання, що кожна жінка є іншою.
19. Компліменти - то мед, який жінки п"ють вухами.
20. Мужчина повинен удавати, що не розуміє жінок. Це йому обійдеться дешевше.
21. 36. Друже, коли хочеш іти ввечері на футбольний матч, поцілуй жінку ще з самого ранку.
22. Коли чоловік може дати жінці все, що вона бажає, це означає - що вона хоче дуже мало.
23. Жінка чоловікові двічі не повторює. Вона повторює по сто разів...
24. Звичайно, якщо чоловік жінці не цікавий, то вона йому і нерви псувати не буде.
25. На жінку не можна ображатися, а то вона образиться!
26. ТОСТ. Пливе по морю черепаха, а на спині в неї сидить змія. Черепаха думає: "Якщо я скину з себе змію, то вона мене вкусить." Змія думає: "Якщо я вкушу черепаху, то вона мене скине в море." Тож вип"єм за міцну жіночу дружбу!!!
27. Жінки говорять правду тільки для того, щоб збрехати.
28. Жінка - це троянда, пелюстки якої дістаються коханцям, а колючки - чоловікові.
29. Чого хоче жінка - того хоче Бог!
30. Рука, що гойдає колиску - править світом!
31. Чи правда, що жінки живуть довше від чоловіків? - Вдови - точно.
32. Жінку легше змінити, аніж зрозуміти.
33. Жодна жінка не є аж такою поганою, як говорять про неї інші жінки.
34. Коли жінка певної репутації вже не може бути взірцем розпусти, то вона стає взірцем святенності. ....
35. Одній жінці легше відкрити ресторан, аніж згодитися, щоб мужчина пригостив її кавою. Іншій простіше заставити коханця купити їй машину, ніж заробити хоч би на тролейбусний квиток.
36. Жінка плаче з двох причин: або вона пережила потрясіння, або збирається принести потрясіння в життя мужчини.
37. Жінки не бувають некрасиві, це чоловіки бувають несміливі.
38. Красива жінка зазвичай хворіє на дві хвороби: манію величі та манію переслідування.
39. Мужчина повинен допомогти жінці бути слабкою, а сильною вона може бути і без нього.
40. Якщо жінка тебе ненавидить, значить, вона тебе любила ... або любить ... або буде любити
41. Красиву жінку люблять очима, а добру - серцем.
42. Якщо хочете, щоб жінка була ангелом, то організуйте їй Рай.

Пісня «Гітара»

Дорогі жінки, дівчата!
Наші рідні і красиві!
Кращого немає свята,
Аніж те, що прийшло нині!

До Вас посміхається ранок весняний
Даруючи чистих небес голубінь.
Ви завжди прекрасні, кохані, жадані,
Серця зігріває Ваш погляд ясний.

Нехай Вам завжди посміхається доля,
Хай шириться простір для сонячних мрій.
Хай низько вклоняються квіти довкола,
Бо Ви у цей день – королеви весни.

Хай сонце заходить з весною в ваш дім
Хай з снігом розтануть і біль ваш і гнів.
Хай білий підсніжник любов принесе
І хай вам завжди буде весело все !

Хай пролісок перший дарує вам ніжність,
А сонце весняне дарує тепло.
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!

Фінальна пісня «Роса»
1. Смарагди - росинки гойдає трава,
Вгамовує спрагу життя.
Трава ця живе, ці росинки - слова
Складаються в серцебиття.
А, може, то вірш солов'їний
Стучить в мої груди здаля?
Чи квіти ці винні, чи небо це синє?
Чи вся це ранкова земля?

П: Я бажаю Вам сонця і миру!
Я цю мить не забуду нізащо!
Не кажіть, де у світі є краще,
Не повірю! Не вірю... Не вірю...
Я бажаю Вам сонця і миру!
Я цю мить не забуду нізащо!
Бо росою умився допіру,
Нащо ж інша роса мені, нащо?

2. Спасибі Вам, мамо за ранню росу,
Якою мене повели.
Живу цю красу я до Вас принесу,
Щоб вічно здорові були,
Щоб завжди лишались земною
О, мамо, мадонно моя!
Хай ходить за мною, хай буде зі мною
Молитвою Ваше ім'я.

3. Чи буде для мене ця рідна земля,
Де вперше я "мамо" сказав:
З роси звідсіля - ген за обрій мій шлях...
Росинка... Росинка... Сльоза
О земле моя, о мадонно!
Віддам я багатства усі!
Віддам навіть долю, за щастя додому
Прийти по ранковій росі.

Автор: 

Грузін Світлана Василівна, педагог-організатор Суботцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Знам'янського району Кіровоградської області

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі