Користувацький вхід

Останні публікації

Формування сталих світоглядних орієнтирів особистості у процесі пошуково-дослідницької діяльності

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Тема досвіду:

«Формування сталих світоглядних орієнтирів особистості в процесі пошуково – дослідницької діяльності»

Підготувала: Меланіна Н.А.

"Людина стала людиною тільки тоді, коли
побачила красу вечірньої зорі й хмарин, що
пливуть у блакитнім небі, почула спів
солов'я й пережила замилування красою
простору. З тих пір думка й краса
йдуть поруч, підносячи й звеличуючи людину.
Але це облагороджування вимагає більших
виховних можливостей".
В. Сухомлинський.

Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Увесь світ зіткнувся з глобальною екологічною кризою. Ця проблема потребує негайного вирішення. Тому серед багатьох напрямів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку екологічна освіта набуває дедалі більшої актуальності.
Основою формування свідомого ставлення до природи є знання про неї, усвідомлення себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому живе дитина. Актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільників
Екологічне виховання є складовою частиною всебічного і гармонійного розвитку особистості. Я хочу спрямовати свою діяльність на те, щоб виховати в кожної дитини почуття особистої відповідальності за все живе на Землі.
Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Своїм завданням вбачаю те, щоб сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.
Емоційне життя дитини виявляється у формі почуттів, а почуття, як стійкі емоційні стани, можуть перейти у якість особистості, тобто у характерну стійку реакцію на об'єкти і явища дійсності. Тому, формуючи у дошкільнят екологічну свідомість, як ставлення до довкілля, вкрай важливо виробити у них таке емоційно-вольове сприймання природи, яке б вело їх по шляху становлення переконань у подальші вікові періоди.
Становлення екологічної свідомості - складний і тривалий процес. Оскільки екологічна свідомість є психологічним явищем, яке, маючи відповідне спрямування, проходить крізь розум і волю дитини й опосередковується ними, вона відбиває ставлення дитини до свого буття, до природного середовища, до знань про нього. Вважаю, що екологічна свідомість як компонент інтелектуальної діяльності, визначає зміст поведінки особистості, і тому так важливо починати формувати її з дошкільного віку. І найкращим помічником у цьому стає сама природа.

У виховній системі В.О.Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів», можна визначити «точки опори». Це-Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя». На мою думку, природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з природою.
Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою. Тому більшість занять бажано проводить на свіжому повітрі. В.О.Сухомлинський писав: «...спостереження мають осмислюватися і запам'ятовуватися. Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, і природа постійно живили свідомість дітей яскравими барвами, картинками. Ми йшли в природу вчитися, думати, спостерігати».
Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога,потрібно брати дітей за руку і вести їх спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля. Спостереження пов'язувати з працею (в кожному куточку вчить залишати серця частинку). «Діти не тільки спостерігають, думають. Вони шукають відповіді серед природи на численні дитячі «чому ?». Такі заняття залишать у кожної дитини іскру любові до природи. Під час спостережень влучно використовувати оповідання В.О.Сухомлинського, які допоможуть зачепити струни душі кожної дитини («Що найтяжче журавлям?», «Як Марійка поливала дерева», «Зайчик і Горобина»).
Сутність екологічного виховання вбачаю у систематичному, терплячому впливі на розум дитини з метою, щоб та усвідомила і відчула себе «як частинку природи, здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірний син матері - природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе, поки вона діяльна клітина організму, що називається природою» (Сухомлинський В.О.) .Виходячи з цього, в моїй роботі одним із головних напрямків виступає процес формування у дітей світоглядних переконань: природа - Єдине ціле. «У цьому цілому своя гармонія і постійність, взаємозв'язки і залежності; вона - джерело нашого буття і сама суть нашого буття, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожний з нас - природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи...»(Сухомлинський В.О.)
Діти дослідники від народження. Саме дослідження допомагає їм пізнавати навколишній світ. І саме етапи наукового дослідження вони несвідомо використовують, ознайомлюючись з довкіллям. Підготовка дитини до дослідницької діяльності, навчання її вмінь та навичок дослідницького пошуку стає найважливішим завданням сучасної освіти.
Доступна для дітей дошкільного віку пошуково-дослідницька діяльність під керівництвом дорослого створює широкі можливості для виховання в малят пізнавального інтересу до довкілля та розуміння його значення.

Довкілля – поле пізнавальної діяльності, зона актуального розвитку.
Головним принципом ознайомлення дітей з довкіллям є безпосереднє дослідження об’єктів та явищ, результати якого повинні узагальнюватися та відбиватися в діяльності дошкільнят. Тому пошуково-дослідницька діяльність червоною стрічкою проходить через всю пізнавальну діяльність дітей.
Дослідження — це усвідомлене здобуття нових знань, адже це постановка і розв'язання нової проблеми принаймні для себе.У різних дітей потреба до дослідницької діяльності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе дитина, умови розвитку в дитинстві.
Від самого народження вони починають самостійно обирати теми власних досліджень, з часом отримують перші результати. Звісно, спочатку не всі етапи дослідження наявні в повному обсязі, але кожний із них присутній тією чи іншою мірою навіть у найперших дослідженнях
Усі діти за своєю природою – дослідники. У повсякденному житті дитина постійно зустрічається з новими, незнайомими їй предметами і явищами живої і неживої природи, у неї виникає бажання дізнатися це нове, зрозуміти незрозуміле. І наше завдання – допомогти дитині у спробах встановити прості закономірності, звернути увагу на об’єктивні причини і явища оточуючого середовища. Треба лише дібрати цікавий та доступний матеріал для дитячого експериментування.
Організація елементарної пошукової діяльності дошкільнят за умов суспільного виховання і під керівництвом педагога створює широкі можливості для виховання в малюків інтересу до природи та розуміння її значення. Така діяльність допомагає дитині зрозуміти основи екології. У процесі виховання органічно поєднується раціональний та емоційний аспекти пізнання.
Структурними компонентами пошуково-дослідної діяльності є: спостереження, поетапне фіксування результатів, зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів.
Розглядаючи пошуково-дослідну діяльність як чуттєво-практичну (а саме такою вона і є), беремо до уваги, що здійснюється вона теоретично пізнаними засобами і вміннями та навичками, здобутими практично. Цей вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання може визначити зміст діяльності відповідно до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість, варіювати їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає доступним те, що в об’єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У зв’язку з цим пошуково-дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація зв’язків, недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи тощо.
Досліди — це важливий шлях пізнання. Цінність їх полягає в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога.

Досліджуючи те чи інше явище, дитина отримує знання у певній логічній послідовності. Так, вода, винесена на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає льодом; лід, коли його підігрівати, стає холодною водою, потім теплою, гарячою і парою; пару охолоджують, вона стікає на холодному предметі й знову стає водою.
У дітей формуються чіткі усвідомлені уявлення: вода і лід — одні й ті самі речовини, які змінюються залежно від умов. Кожна з них при цьому має особливості: лід — твердий, крихкий, його можна порубати, він займає певний об’єм; вода — рідина, не має сталої форми, набуває такої, в якій посудині знаходиться.
Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.
Отже, у чотирирічному і п’ятирічному віці дитина повинна вже добре знати:
1. Об’єкти неживої природи — воду, сніг, лід, пісок, глину.
2. Явища неживої природи: дим, вітер тощо (іде дощ, падає сніг, град).
У шестирічному віці її треба ознайомити з такими явищами неживої природи, як грім, блискавка, веселка, снігопад, хуртовина, льодохід, туман, іній, град.
Пошуково-дослідницька діяльність сприяє створенню активної пізнавальної діяльності в дітей, збагачує, урізноманітнює педагогічний процес; її елементи органічно переплітаються з іншими видами дитячої діяльності. Спираючитсь на базові завдання дітей з різних ліній розвитку, пошуково-дослідницька діяльність поглиблює весь процес розвитку дитини, формує системні та глибокі знання про навколишній світ і взаємозв’язках і залежностях. Пошуково-дослідницька діяльність найближче підводить дитину до проблеми, а винагородою за активність та допитливість малюків є їх самостійні відкриття у світі природи. Дитяча зацікавленість, бажання до пізнання дає змогу формувати особистісні якості, зокрема сприяє формуванню здатності прогнозувати результати власної діяльності та поведінки..
Для реалізації поставлених завдань створена лабораторіїя «Маленькі дослідники», так як досліди мають природничий характер.
Розроблена система планування пошуково – дослідницької діяльності, система алгоритмів. Зміст відповідає таким основним принципам і правилам:
- від простого до складного, від знайомого до незнайомого, спираючись на наявні у дітей знання і досвід;
- врахування особливостей певної пори року;
- доведення експерименту до кінця;
- повторення дослідів для уточнення, поглиблення знань про той чи інший об'єкт або явище;
- підсумок результату досліду;

- виховання дбайливого ставлення до речей, що оточують, до природи з використанням позитивних прикладів поведінки дорослих і малюків.
Під час організації пошуково-дослідницької діяльності педагог повинен дотримуватись таких вимог:
- допомогти дітям правильно орієнтуватися у формуванні активності пізнавальних інтересів в ознайомленні з довкіллям;
- сприяти формуванню колективної думки і критичної оцінки щодо фактів негативного ставлення чи згубного впливу на природу;
- формувати практичні вміння і навички активної пізнавальної діяльності, моральні якості, які виховуються в умовах колективних видів діяльності.
Пошуково-дослідницька діяльність виконує основні пізнавальні функції: демонстрацію зв’язків, недоступних для органів чуття дитини та проникнення в саму сутність явищ природи.
Формування знань з кожного основного напряму доцільно здійснювати етапи: формування системи знань про загальні потреби рослинних організмів в умовах навколишнього середовища; формування системи знань про сезонні явища у рослинному світі як результат циклічності умов неживої природи, функціонування окремих факторів або їх сукупності.
Використовуючи різні методи й прийоми роботи з дітьми, вихователь пояснює й показує, що любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата.
Треба пам'ятати й знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди. Природа дає свої скарби, а нам потрібно віддячити їй людською добротою й турботою. Тільки тоді, коли діти любитимуть природу, співчутливо ставитимуться до неї, привчатимуться до праці, ми менше говоритимемо про дефіцит милосердя й співчуття в нашому суспільстві.
У результаті, порівнюючи діагностичні дані початку і кінця року, можна сказати, що:
- діти виявляють цікавість до яскравих явищ природи;
- у них розвинена висока творча активність;
- самостійність, ініціативність;
- вони швидко осмислюють завдання, точно виконують їх без допомоги дорослого;
- уміють легко встановлювати найпростіші причинно-наслідкові зв'язки;
- більшість з дітей дуже дбайливо ставляться до природи, володіють основними нормами поведінки в ній;
- доглядають за рослинами й тваринами в садку і дома.
Концепція дошкільного виховання націлює практиків на докорінну переорієнтацію з репродуктивних методів на продуктивні, тобто на формування у дітей навичок пізнання природи, активних дій, самостійних «відкриттів» її таємниць. Адже саме такий підхід посилює інтерес дітей, стимулює їх прагнення до діяльності в чому переконуємося і ми в своїй роботі з дитячого експериментування.

1. Ашиков В., Ашикова С. Природа, творчість і краса // Дошкільне виховання. N 7- 2005, с. 2-5; N 11. - с. 51-54.
2. Балаценко Л. Робота з батьками з екологічного виховання дітей // Дитина в дитячому садку. - 2002. - N 5. - с. 80-82.
3.Бєленка Г. Експерементування – крок до пізнання // Дошкільне виховання, 2007. – № 5.
4. Бобилева Л., Дупленко ПРО. Про програму екологічного виховання старших дошкільників // Дошкільне виховання. - 2005. - N 7. - с. 36-42.
5. Бобилева Л. Чи бувають "корисні" і "шкідливі" тварини? // Дошкільне виховання. - 2004. - N 7. - с. 38-46.
6. Большакова М., Морева Н. Народні назви рослин як одне із засобів формування інтересу до природи // Дошкільне виховання. - 2005. - N 7. - с. 12-20.
7. Букін А. П. У дружбі з людьми й природою. - М.: Освіта, 2004. - с. 111-113.
8. Васильєва А. І. Учите дітей спостерігати природу. - М, 2002. - с. 56.
9. Вербицкий А.А. Ігрове моделювання: Методологія й практика / Під ред. І.С. Ладенко. - Новосибірськ, 2006. - 145 с.
10. Виготський Л.С. Гра і її роль у психологічному розвитку дитини //Питання психології. - 2006. - № 6.
11. Виготський Л.С. Уява й творчість у дитячому віці. - М, 2004. - 156 с.
12. Зерщикова Т., Ярошевич Т. Екологічний розвиток в процесі ознайомлення з навколишнім // Дошкільне виховання. - 2005. - N 7. - с. 3-9 Гаврина С.Е., Кутявина Н.Л. Сто кросвордів про рослини й тварин. Ярославль: Академія розвитку, 2004. - 178 с.
13. Груздєв П.Н. і ін. Питання виховання мислення в процесі навчання. - М, 2005. - 427 с.
14. Іванова Г., Курашова В. Про організацію роботи з екологічного виховання // Дошкільне виховання. - 2006. - N 3.
15. Иванова А.И. Экологические наблюдения и эксперименты в детском саду. – М.: ТЦ Сфера, 2007. с. 10-12.
16. Йозова О. Наочні приладдя в екологічнім вихованні // Дошкільне виховання. - 2005. - N 5. с. 70-73.
17. Коломіна Н. В. Виховання основ екологічної культури в дитячому садку: Сценарії занять. - М.: ТЦ Сфера, 2004. - с. 144.
18. Костюченко М. Експериментуємо!// Дошкільне виховання. - №8 – 2006. – с. 272.
19. Мурашковська І., Ю. Мурашковський. Від "чомучок" до «томучок».
20. Нестеренко А.А. Система моделей керування розумовою діяльністю з ОТСМ-ТРИЗ.
21. Ніколаєнко В.М. Екологічне виховання в ДНЗ.2-6 років – Х.: Вид. група « Основа », 2010. – 207с.

Автор: 

Меланіна Наталя Аналіївна
вихователь
ДНЗ №167 м. Маріуполь

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі