Сценарій виховного заходу
«Народна пісня в моєму серці»
Мета:
• збагатити знання учнів про народну пісню;
• вчити школярів слухати і співати українські народні пісні;
• відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу;
• виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.
Обладнання: зала святково прибрана, плакати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.

Гасло заходу: Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями.
М.Гоголь
Зала прикрашена українськими рушниками та вінками. У залі лунають українські пісні.

Ведучий: Добрий день вам, милі люди!
Хай нам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Починаймо наше свято!
Людей зібралося багато,
Щоб веселитись і співати,
І вас на святі розважати!
Дівчина тримає хліб і сіль на рушнику.
Ведуча:
Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов'ю і миром.
Ведучий:
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
Ми концерт підготували,
В нього ми всю душу вклали,
Ведучий:
Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це душа народу, його історія.
Виконується українська народна пісня “Ой у саду калинонька”.
Ведуча:
Дві подружки до калини
Вийшли погуляти
Та Іванка попросили
Їм сопілку дати.
- Ой, Іванку, на сопілці
Дай мені заграти.
Ти з Оксаночкою гарно
Будеш танцювати.
- Підійдемо до калини,
Виберемо гілки,
І для вас мій батько зробить
Новенькі сопілки.
Навчимося на сопілках
Ми чудово грати,
Щоб усі пісні народні
Українські знати.

Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов,
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
В піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря.

Ведучий:

Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Саме з піснею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко безсмертя і славу рідної землі:

Всі разом.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине
От де, люди, наша слава, Слава України.

Виконується пісня “Будем козаками”.

Ведучий:
Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.
Ведуча:

Колискова пісня, колискова —
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами. і споришами.
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова —
То солодка материна мова.
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки з далека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами — мальви,
В саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спрагла води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Мій отчий дім, ти дав усе мені,
Моя Вкраїна, піснями багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
Як та любов, яку дарує мати.
Звучить народна колискова пісня «Ой ходить сон коло вікон».

Ведуча:
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів'їв, загадок, пісень. Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається.
Ведучий:
- Як створювалися народні пісні?
Одна людина чи група людей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву тощо), під час праці або відпочинку складали текст пісні разом з мелодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише обдаровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише виконували вже відомі пісні, а й складали свої. Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на боротьбу з поневолювачами. Оспівували подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю...
Україно, були і в тебе
Кобзарі - гудці народні,
Що співали, віщували
Заповіти благородні.
Ведуча:
З давніх-давен люди складають пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати. Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, називаються історичними.
Ведучий:

Є і нам про що згадати.
Пісне, душу возвелич,
Ой, була в нас ненька-мати
Запорозька славна Січ.
Гей ви, запорожці —
Вітер в чистім полі,
Научіть нащадків
Так любити волю.
Гей ви, козаченьки —
Спомин з м'яти-рути,
Научіть минулу
Славу повернути.
Виконується пісня “Ой на горі та й женці жнуть”.
Ведуча:
Пісні про громадянську та Другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними. Цю пісню, яку ми вам заспіваємо, любили та співали партизани.
Виконується пісня "Розпрягайте, хлопці, коней".
Ведучий:
Найдавніші серед народних пісень - обрядові - виникли, ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснити різні явища навколишнього світу, а тому вважали, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами (богами), від яких нібито залежали. життя і добробут людей.
Ведуча:
Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії - обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що виконуються під час обрядів, називаються обрядовими. Більшість обрядів та обрядових пісень пов'язана з працею людей на землі.
Виконується пісня “Вийшли в поле косарі”.

Ведучий:
Пісні запрошують до роботи – (виконують з рухами пісню “Грицю, Грицю, до роботи”). Пісні з нами жартують ("Сіяв мужик просо”); з нами танцюють ("Коломийки"), грають ("Дрібушечки"), мирять нас ("Мир миром").
Ведуча:
Пісня наша, пісня - це душа народу.
Пісня українська, рідна, чарівна.
Вона з нами поруч в праці, на заводі,
На ланах широких, за станком вона.
Пісня - чарівниця, гарна, мов зірниця,
Мелодійна, ніжна, серцю дорога.
Веселить, танцює, мирить і жартує,
В іграх та забавах — всюди є вона.
Цю пісню співала моя бабуся, а потім співала моя мама.
Я думала: "Чому вони співають таку сумну пісню, та ще й сльозу, відвернувшись, витирають?"
Я зрозуміла, що, крім веселих пісень, є й сумні, які теж допомагають людям у житті. Ось ця пісня: “Летіла зозуля.”
Ведучий:
Та годі журитися, у нас же свято, будемо веселитися.
О пісне! Від народу кров і плоть
Ти узяла, щоб лиш йому служити.
Тебе ніхто не може побороть,
Бо вільний дух твій правдою повитий.
Ведуча:
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим.
Даруй мені легенди і пісні,
І мамине до болю рідне слово.
Ведучий:
Та як же нам жити на рідній землі,
Щоб люди довіку щасливі були,
Щоб пісня народна в повазі була,
Від роду до роду між нами жила.
Ведуча:
Старайтеся завжди прожити лиш так,
Щоб потім про вас пам'ятали,
Про ваше прекрасне і чесне життя
Народні пісні розказали.
Ведучий:
Єдності дай, Боже, нам усім,
Нас не лишай на шляху своїм,
Єдність зішли українцям-братам,
Дай зазвучати народним пісням
Всі виконують пісню “Не цурайся пісні”.
Ведуча:
Бігла стежка в далеч і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.
Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.
Ведучий:
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній,
Україна в рідній школі,
Майбутності ясній.
Ведуча:
Народна пісня — голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний,
Не вийде з моди сущого життя.
Виконується пісня “І в Вас і в нас хай буде гаразд”.

Ведучий:
Шановні гості!
Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірний товариш. Любіть свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу українську пісню, продовжуйте традиції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщину України.

Предмети: Народознавство, Виховна робота, Патріотичне виховання