«Формування життєвих компетентностей і самореалізація особистості на уроках суспільно – гуманітарного циклу»

Нема найважчої роботи, ніж учительська
Нема виснажливішої роботи від учительської,
де нерви паляться, мов хмиз сухий, де серце рветься .
Але нема щасливішої долі, коли людина з твоїх рук, учителю, іде у світ – на краплю світ людніє.

Хто такий вчитель? Людина, яка пише крейдою на дошці, ставить двійки і п'ятірки, викликає до школи батьків, змушує прибирати кабінет ,намагається вкласти хоча б крихти знань в голови дітей? Безумовно. Проте, на мою думку, поняття вчитель уособлює щось більше. Адже кожна людина -це маленька ҹастоҹка великого суспільства, в якому ми живемо.. Вчитель повинен навчити дитину орієнтуватися в житті, щоб знайти свій стрижень, давати їй поради, які дійсно допоможуть, коли це буде потрібно.
В.О. Ключевський писав: «Щоб бути хорошим викладачем, потрібно любити те, що викладаєш, і любити тих, кому викладаєш». Основним завданням педагога в даний час є допомагати учням здобувати нові знання, використовуючи сучасні та ефективні методи навчання. Кажучи іншими словами, сучасний учитель не просто передає наявні в нього знання з будь-якого предмету, а навчає дітей мислити, знаходити правильні рішення, відстоювати свою думку і поважати думку інших людей, використовуючи знання, отримані на заняттях в школі.
Ще Сократ більше двох тисяч років тому сказав: «У кожній людині сонце, тільки дайте йому світити». Кожен з нас може подарувати частинку свого тепла, любові іншим.
Дитина - головна цінність суспільства, вище якої нічого бути не може. У кожній дитині криється невідомий нам потенціал, який повинен обов'язково реалізуватися. І наш педагогічний принцип - дуже обережно і дбайливо допомогти дитині розкритися, вселити в нього впевненість, дати відчути свою самоцінність незалежно від конкретних успіхів у навчальній діяльності в даний момент.
Тому наша позиція по відношенню до дитини така: він - наш соратник, союзник, співавтор, що приймає і дає, що має право на незгоду, сумнів і навіть помилку.
Відповідно до Концепції Нової української школи, дитині недостатньо дати лише знання . Ще необхідно навчити користуватися ними. Знання та вміння , взаємопов’язані з ціннісними установками учня , формують його життєві компетентності , необхідні для успішної самореалізації у житті , навчанні та праці. Школа повинна формувати конкурентоздатну, компетентну особистість учня. Набуття компетентності перетворює учня з носія академічних знань на людину соціально активну, налаштовану на соціалізацію у суспільстві з метою практичного використання здобутих знань.
Компетентнісний підхід до вивчення предметів розглядається як такий cпociб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання i досягнення цілей навчання при розв'язанні певних проблемних завдань. Компетентний спеціаліст, компетентна людина - гідна перспектива для суспільства, що успішно розвивається.
Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як
Особистісно зорієнтований (потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі “для всіх” на суб’єктивні надбання одного учня, які можна виміряти);
діяльнісний (може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).
Перехід до компетентнісного підходу означає:
а) переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі;
б) зміщення акценту з накопичування кількості знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях.
Що означає переорієнтацію на компетентністий підхід в освіті?
• Мета уроку повинна задаватися в діяльнісній формі.
Наприклад,
• Після цього уроку ви навчитесь…
Наприклад, емоційно-ціннісна складова компетентності може визначатись так:
Після цього уроку ви навчитесь: особисто формулювати…, оцінювати…; висловлювати ставлення…
Соціальна компетентність:
Після сьогоднішнього уроку ви отримаєте досвід:
- виконання типових соціальних ролей: громадянина, члена сім’ї, споживача…,
Загальнокультурна:
• Навчитесь аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової культури…
У системі компетентнісного підходу до навчання нових акцентів набувають вимоги до засобів навчання.
Життя вимагає, щоб шкільне навчання надавало можливості для формування досвіду розв'язання проблем і нестандартних завдань, досвіду спілкування та взаємодії, досвіду емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу та до себе самого. Збагачення змісту освіти, забезпечення зв'язку з життям, залучення особисто важливої для дитини інформації, задіяння її емоційної сфери, організація навчальної діяльності не тільки на рівні відтворення знань, умінь і навичок, але й на творчому рівні, має сприяти формуванню компетентності учнів.
Широкий арсенал інтерактивних методів навчання також може бути використаним в контексті реалізації компетентнісного підходу до навчання. Інтерактивні методи, без сумніву, здатні забезпечити безпосереднє спілкування учнів, що сприяє формуванню комунікативної компетентності. Але, що є дуже важливим, вони ґрунтуються на навчанні у взаємодії, яка передбачає організацію спільної роботи, налагодження контактів задля розв'язання навчальних завдань, взаємонавчання, актуалізацію досвіду безконфліктних відносин. Все це зумовлює велику цінність інтерактивних методів навчання в системі формування компетентності учнів.
Формування інформаційної компетентності передбачає обов'язкове використання в навчальному процесі комп'ютерної техніки й медіа-засобів та забезпечення оволодіння учнями прийомами опрацювання інформації. Серед дидактичних збірників доцільно віддати перевагу таким з них, які містять комунікативно-ситуативні завдання, завдання, що вимагають залучення досвіду школярів, наближені до життя, завдання, що стимулюють активну мисленнєву діяльність учнів.
Вчитель має бути зараз не транслятором інформації, а організатором спрямованої на розв'язання навчальних завдань діяльності учнів. «Як би активно не прагнув учитель викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив активну діяльність учнів, її мотивацію й організацію, процес навчання фактично не функціонує в зв'язку з відсутністю дидактичної взаємодії між носієм інформації (учителем) та її споживачем (учнем)». Отже, закономірною є зміна акцентів і в учнівській діяльності — вона має бути активною, передбачати самостійну та самоосвітню роботу. «Чим різноманітнішою є навчальна діяльність, тим більшою розвивальною функцією наповнюється учіння». Тільки за таких умов можна досягти компетентності учнів як інтегрованого результату навчання.
Отже, компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок. умінь,інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну або подальшу навчальну діяльність
Життєві або ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити життєвий успіх молоді у суспільстві знань.

Відповідно до проекту нового базового Закону «Про освіту» ключовими для Нової української школи визначено такі компетентності:
Спілкування державною мовою
Спілкування іноземними мовами
Математична грамотність
Компетентності в природничих науках і технологіях
Інформаційно-цифрова компетентність
Уміння навчатися впродовж життя
Соціальні і громадянські компетентності
Підприємливість
Загальнокультурна грамотність
Екологічна грамотність і здорове життя
Усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них діти набуватимуть послідовно, поступово під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти. Спільними для всіх компетентностей є такі вміння:
Уміння читати і розуміти прочитане
Уміння висловлювати думку усно і письмово
Критичне мислення
Здатність логічно обґрунтовувати позицію
Ініціативність
Творчість
Уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення
Уміння конструктивно керувати емоціями, застосовувати емоційний інтелект
Здатність до співпраці в команді

Яка ж роль учителя у формуванні життєвих компетентностей на уроках суспільно-гуманітарного циклу?
Скульптор уже в брилі холодного каменя бачить бездоганну постать Венери. Художник із різнобарв’я Всесвіту вибирає кольори, потрібні для створення Мадонни. Композитор зі звуків природи вихоплює ті, що виллються у місячну сонату…
Що ж потрібно зібрати по крупиночці вчителю, щоб розкрити людську душу?
«У кожній дитині образ Творця, але Творцеві потрібен помічник, який виявить цей образ…» – вважає Шалва Амонашвілі. Таким помічником є школа, вчитель. І якщо вся діяльність на уроці буде творча та особистісно значуща, то це сприятиме розвиткові життєтворчого спрямування особистості. Лев Толстой писав: «Якщо учень у школі не навчився сам нічого «творити», то в житті він завжди тільки наслідуватиме, копіюватиме».
Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення і самовираження. Тому процес навчання має бути максимально наближеним до запитів і можливостей дитини.
Метою роботи учителя-словесника є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі. Тому слова відомого педагога В.О.Сухомлинського звучать як наказ і сучасному вчителю: «Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця».
Творчістю називають діяльність людини зі створення нових матеріальних цінностей, що мають суспільне значення. Залучення дітей до творчої, а не лише «сприймальної» діяльності дає велику користь їхньому загальному розвиткові. Адже школярі набувають рис, котрі притаманні творчій особистості, а саме нешаблонності сприйняття, асоціативності мислення, емоційності з окриленістю, радістю від творення.
Безперечно, українська мова і література, як ніякі інші навчальні дисципліни, мають неабиякі можливості заглибитись у внутрішній світ людини, розкрити діалектику людської душі.
За час своєї педагогічної діяльності учителі-словесники виробили алгоритм розвитку творчої діяльності школярів, керуючись методикою, розробленою В.О.Сухомлинським. За нею кроки до творчості розпочинаються зі спілкування з природою, глибокого ознайомлення з довкіллям, збагачення лексики учнів і поліпшення якості володіння словом, із перших спроб дитини висловити й відстояти свою думку. Розвиток мовлення школяра неможливий без знання художніх творів і класиків, і сучасних авторів. Велику роль у цьому відіграє і мова вчителя, який на власному прикладі показує, як користуватися словом, щоб воно вигравало всіма кольорами веселки. Крім того письменницька спадщина видатного педагога В.О. Сухомлинського є могутнім стимулом для власних творчих починань не лише вчителя, а й учня.
У педагогічній діяльності базовим для учителів суспільно- гуманітарного циклу є формування у вихованців компетентності продуктивної творчої діяльності та соціальних умінь, а саме набуття загальнолюдських цінностей, активної життєвої позиції, оцінне сприйняття навколишньої дійсності
Учителі української мови Кирпа Т.О. та Савченко Н.В. на уроках використовують найрізноманітніші сучасні форми та методи роботи. Твердо переконані в тому, що тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп’ютерної техніки, потребують невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, а також вивільнити час для інших видів роботи па уроці. При складанні тестів, наприклад із української літератури, користуються підходами методиста А. Фасолі, розробляючи завдання 4-х рівнів: 3-й і 4-й мають творчий характер . Сприяють формуванню у школярів соціальних компетентностей такі запитання: «Як народжується лідер?» (за оповіданням «Салдатики!» В.Винниченка), «Чи можна вважати образ Герасима Калитки суціль негативним?» (за комедією «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), «Якою має бути дружина державного діяча?» (за твором О. Назарука «Роксоляна»), «Чи була в білого коня Шептала можливість зберегти своє власне Я?» (за оповіданням В.Дрозда «Білий кінь Шептало») та інші. Це допомагає виховувати не просто інтелект, а інтелект, здатний співчувати й співпереживати, емоційно відгукуватися на переживання інших людей, проникати в їхній внутрішній світ, розуміти думки, почуття. Тобто, ми спочатку вчимо бачити Людину за словами і діями літературного героя, а пізніше – у кожному, хто поряд.
Використовуючи такі завдання на уроках літератури, готують учнів до написання власного висловлювання – завершального етапу роботи під час зовнішнього оцінювання з мови, що перевіряє, як вони засвоїли комунікативну лінію програми, сформованість їхньої мовленнєвої компетенції. Будуючи власне висловлювання, учні мають виявити вміння дотримуватися структури тексту цього типу мовлення, а також висловлювати власні думки на запропоновану тему, логічно викладати їх і доречно та правильно аргументувати, добирати приклади з літератури, інших видів мистецтва, історії тощо.
Безперечно, зацікавлена, усвідомлена робота учнів підвищує рівень їхніх навчальних досягнень, хоча справжні плоди роботи вчителя-словесника неможливо побачити. Якщо ми ставимо сьогодні за мету сформувати людину з високими моральними чеснотами і жити в досконалому суспільстві, то мусимо взяти на себе відповідальність за всебічний розвиток особистості, яка буде конкурентоспроможною в сучасному соціумі. У цьому плані хочеться пригадати слова відомого педагога: «Філологи – це найнебезпечніший і найсвятіший фах… Решта вчителів у школі працюють із розумом та головою, а філологи – із серцем і душею. Вони посередництвом слова душу формують…Філологи – молодці, вони свідомі своєї місії…». Інакше і бути не може: учитель-словесник має бути творцем, відкриваючи віще і вічне звучання рідного слова тим, хто продовжуватиме слід нашого народу в третьому тисячолітті.
У процесі організації навчальної діяльності учителі прагнуть гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при цьому враховують навчальні потреби дітей, їх індивідуальні здібності. Виявляючи пізнавальний рівень кожного учня й класу, планують свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання.. Ось низка проблемних питань, над якими була організована робота: «Григорій Многогрішний – український супермен чи приклад для наслідування?», «Палагна – кат чи жертва?», «Чи зуміли вирватися брати Половці із «подвійного кола»?», «Любов Пузиря до землі – це благо чи зло?» Сприяють формуванню у школярів соціальних компетентностей такі питання: «Чи живуть Пузирі у наш час?», «Як би ви доповнили сьогодні статтю У.Самчука ―Нарід чи чернь?» Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-фестивалів, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований , урок-пошук ,урок-відкриття, урок- дослідження . Такі уроки ви зможете побачити сьогодні.
Велику увагу приділяють використанню комунікативно - ситуативних вправ , які, породжують мотив висловлювання. За допомогою ситуативних вправ з української літератури перевіряються вміння проявляти певний рівень знання теми, опираючись на власний соціальний досвід; складати висловлювання, що відповідає запропонованій ситуації та меті висловлювання; уміти аргументувати висловлені тези з метою бути зрозумілим, переконливим співрозмовником; розуміти можливість наявності різних точок зору на дану тему. Щоб навчити учня аналізувати певну життєву ситуацію спілкування, використовують навчально-методичні прийоми: ділову гру, імітаційне моделювання, неімітаційні ігри. Використання комунікативно – ситуативних вправ дозволяє наблизити учасників до реальних життєвих ситуацій через моделювання їх під час ділової гри та знаходження більш оптимального розв’язання проблеми, закладеної в сюжеті гри. Такі види роботи закріплюють теоретичні знання, розвивають творчість, формують функціональні вміння, вчать ділового спілкування.
Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Практикують підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де вивчаються значні за обсягом оглядові теми: «Становлення нової української літератури», «Література 40-60-х років ХХ ст.», а також життєвий і творчий шлях письменників. Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп’ютерної (у програмі Power Point); ефективним є складання опорних схем, таблиць . Потрібно пам’ятати, що, формуючи творчу особистість, передусім необхідно:
- закласти міцний фундамент
– збагатити знанням великої кількості фактів;
- дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлювати думки;
- виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події, привчити мати про них власну думку;
- навчити дитину орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне
На уроках учителі української мови намагаються добиватися високого рівня пізнавальної діяльності. Тексти диктантів, переказів, тренувальних вправ підбирають, щоб учні якомога більше отримали корисної інформації. Учні нашої школи беруть активну участь у Тижнях української мови та літератури, в олімпіадах та конкурсах, пишуть вірші, складають проекти й електронні презентації, підвищують свій кругозір . Як засіб розвитку рефлексії, практикують на уроці створення асоціативних рядів, формулювання запитань, що змушують дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським: «Чого навчає цей твір (образ)?», «Як би ви вчинили на місці літературного героя?», «Чи були подібні випадки з вами?», «Що наближає літературного героя до нашого часу?» Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності. При оцінюванні вважають за необхідне: створення ситуації успіху, заохочення школярів до подальшої праці. Оволодіння навичками оцінювання, взаємо- і самооцінювання, гласність оцінки приводять до зниження конфліктності, формування позитивних Я-концепцій, що сприяє виробленню критичного ставлення до власної роботи, адекватного сприйняття відгуків .
На уроках історії та правознавства вчителі Гаврюк З.В. та Кривоконь О.І. використовують такі форми і методи роботи, що допомагають виконувати поставлені завдання .Це:
Імітаційні ігри: імітується конкретна діяльність людей
Розігрування ролей: у таких іграх відпрацьовується тактика поведінки, дії, виконання функцій, обов’язків конкретної особи, пов’язаних із професійним етикетом.
Метод "Мікрофон": Учні по-черзі дають відповіді на запитання, висловлюючи свою думку чи позицію.
"Коло думок": дуже ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, він досягається шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька варіантів вирішення конкретного питання.
Робота в малих групах: дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці.
Робота в парах: ця форма роботи також дозволяє набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями не тільки висловлюватись, а й активно слухати
Метод "Прес": використовуємо у випадках, коли виникають спірні думки з певної проблеми і школярам потрібно зайняти і аргументувати чітко визначену позицію із суспільної проблеми, що обговорюється.
У процесі активної діяльності учні набувають досвіду, оволодівають вміннями ставити собі життєву мету, освоюють духовні цінності, вчаться поважати особисту гідність та гідність інших.
Дані прийоми і методи дозволяють виховувати в дітей толерантність, розуміння іншого, врегульовувати конфлікти, усвідомлювати потреби і погляди інших, володіти культурою спілкування, виявляти готовність надати допомогу іншим людям у складних ситуаціях.
Вчителі допомагають дитині особисто зростати, розвивати свої здібності і нахили, набувати навичок конкурентоздатності в суспільстві з ринковою економікою, вміння орієнтуватися в системі суперечливих цінностей, будувати власне життя за законами краси, віри, любові. Свої завдання вбачають в тому, щоб навчити школярів володіти етичною теорією, обґрунтовувати власну поведінку, передбачати її результати; самореалізовуватись, визначати духовні орієнтири, свідомо ставитись до головних життєвих проблем.
Головне завдання вчителя іноземної мови Гужви Т.М. - навчити вчитися, а це значить уміти самостійно здобувати знання в процесі пошукової діяльності, застосовувати отримані знання на практиці, творчо підходити до вирішення поставлених завдань, здійснювати самоконтроль. Вчитель застосовує на уроках інформаційно –компютерні технології, урізноманітнює форми викладання матеріалу.
У зв’язку з тим , що предмет « іноземна мова» є одним із найважчих предметів, необхідним є пошук різноманітних форм, методів та способів підвищення мотивації учнів до вивчення англійської мови.
На її думку, інтерактивне навчання є рішенням цієї проблеми. це навчання в режимі діалогу, постійна активна взаємодія всіх його учасників з використанням моделей комунікацій,стосунків, ролей тощо. Це навчання, занурене в спілкування під час якого діти вчаться висловлювати свою точку зору, шанобливо ставитися до думки іншого, погоджуватися з точкою зору товаришів, якщо вони були ближче до істини при обговоренні навчальної ситуації.
Інтерактивні форми роботи дозволяють сформувати у дитини соціокультурну компетентність, уміння вести діалог і полілог. Використовує на уроках такі методи:
Метод «Так чи ні»
Метод «Мікрофон»
Метод «Викинути зайве»
Метод «Мозаїка»
Метод « Блайденс»
Відгадай задумане»
Метод «Гирлянда запитань»
Асоціативний кущ
Метод Телефон
Деякі з них ви побачите сьогодні на уроці

А найголовніше для вчителів суспільно-гуманітарного циклу - реалізувати найважливіші принципи освіти: навчити пізнавати; навчити працювати; навчити жити разом; навчити жити.
.

Широкі можливості в процесі формування ключових компетентностей отримують учні школи під час роботи з Internet-ресурсами. Вчителі їх використовують:
для підготовки повідомлень, творчих робіт, мультимедійних презентацій та публікацій;(побачені сьогодні презентації створені нашими учнями)
для перегляду та обговорення освітніх, науково-популярних відеоматеріалів;
для обміну інформацією та консультування.
Ми вважаємо, що використання презентацій сприяє кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу. При їх систематичному використанні зростає продуктивність навчання. Ключові ідеї кожної теми курсу в презентаціях містяться в систематизованому вигляді. У такій формі зміст кожної теми представлено коротко й наочно. При вивченні нового матеріалу вони супроводжують, ілюструють розповідь учителя, спонукають дітей до діалогу.
Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано «знаннєві» уміння і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо, ураховуючи не тільки знання й зміст освіти, формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку..
Щоденна робота по формуванню життєвих компетентностей спрямована на реалізацію такої моделі випускника школи:
Випускник – це гармонійно розвинена особистість
Має високий рівень загальнолюдської культури
Може приймати рішення й нести відповідальність за нього, упевнений у собі
Уміє жити в суспільстві, співпрацювати в колективі
Здатний розв'язувати життєві проблеми
Усвідомлює необхідність учитися впродовж всього життя
Готуючись до кожного уроку, вчителі прагнуть зробити процес навчання багатоаспектним: виробити в учнів уміння грамотно писати і висловлюватись, емоційно розповідати, доречно підібрати слово у певній ситуації, передати своє ставлення до зображуваного тощо. За таких умов реалізується кінцева мета вивчення мови і літератури, англійської мови , історії та правознавства у шкільному курсі освіти, а з іншого боку – школярі пізнають життя і всі його глибини, вчаться не розгублюватися у його круговерті. Учитель не повинен зупинятися ні на своєму навчанні, ні в своїй творчості, ні в оволодінні новими методами і прийомами. Якщо педагог припинив своє творче зростання, значить, він перестав жити. Саме про це писав і Б.Степанишин: ‖Творчість учителя треба розуміти не як суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету, одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Невпинний пошук і тремтливе очікування інтелектуального задоволення учнів від зустрічі зі світом образів красного письменства – ось результат творчості педагога‖. Тому в подальшій педагогічній діяльності ставимо такі завдання:
- розвиток особистісних здібностей і інтересів учня, створення умов, необхідних для самопізнання, самовираження, самовдосконалення, що забезпечує успішну адаптацію в соціокультурному середовищі регіону;
- якісне навчання української мови та літератури з використанням таких принципів:
• гуманізація, гуманітаризація освіти, диференціація навчання з використанням інтерактивних методів роботи;
• розвиток творчих здібностей учнів, загальнокультурного рівня;
• виховання творчо активної особистості, здатної співпереживати, співчувати.
Вирішення цих завдань через урок й позакласну роботу – найважливіший елемент педагогічної діяльності учителів Токівської школи.

Предмети: Управління школою

Класи: Середня школа