МЕТА: ознайомити з життям і творчістю письменниці, допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст казки; розвивати навички виразного читання, переказу твору та його аналізу щодо використання художніх засобів, поєднання минулого та сучасного, ролі фантастичних елементів; розвивати творчу уяву, самостійність мислення; виховувати усвідомлення важливості збереження історичної пам'яті народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу з елементами інтеграції.
Теорія літератури: літературна казка, сюжет, тема, кульмінація.

ОБЛАДНАННЯ: підручник, портрет письменниці; картина І.Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану"; ілюстрації до твору; карта зоряного неба; виставка книг про життя запорозьких козаків.

Чиїх батьків ми діти?
Т. Шевченко

Слово вчителя
Кожен народ має своїх геніїв.. Тих, доля яких нерозривно пов’язана з долею народу, тих, чиїми устами говорить увесь , тих, талант яких, як і любов до людей і до своєї батьківщини, є невичерпними. І саме ця невгасима любов робить їх безсмертними. Великою й справді геніальною людиною для українців є великий пророк України – Т. Шевченко. А сьогодні маємо особливий день, національне свято українського народу – 196 річниця від дня народження Т. Шевченка.

Епіграфом до нашого уроку будуть слова Т. Шевченка. Щоб дати відповідь на це питання, треба зазирнути у далеке минуле нашого народу – це і утворення нашої держави, і славне козацтво, і подвиги під Берестечком, Крутами, на Жовтих Водах. Але на сьогоднішньому уроці звернемося лише до однієї історичної сторінки – козацтва.

З давніх-давен людям відомо „дерево життя" - це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок символ минулого часу, другий - сучасного, а третій - майбутнього.
Зображення „дерево життя" зустрічається на каменях далеких часів і свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутнього.
Як це розуміти? А так, що все навколишнє - це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Діти, ми продовжуємо розглядати розділ з української літератури „Історичне минуле українського народу". Нам відомо, що без минулого нема майбутнього. Над цим висловом нам треба задуматись. На сьогоднішньому уроці ми повинні усвідомити і доказати іншим, що ми повинні знати історію свого народу, повинні знати звичаї, видатних людей, а найвагоміше, що ми повинні знати, – це рідну українську мову.
- Які твори з цього розділу ми вже вивчили?
- Яке враження справила на вас казка І.Нечуя-Левицького „Запорожці"? Над чим примусила замислитися?
- Що означає слово „козак"? ?(Козак - від татарського слова «кайзак» , що значить «вільний чоловік», «неустрашимий вояк». Жили за порогами Дніпра, тому їх ще називали запоріжцями. Це сильні, мужні воїни, які охороняли наш рідний край від ворогів.)
- Коли була заснована Запорізька Січ?
(Біля 1550 року заснував Січ Дмитро Байда-Вишневецький. Він і став першим кошовим на Січі)
- Які прислів'я та приказки ви знаєте про козаків?
Козача потилиця панам хохам не хилиться.
Степ та воля - козацька доля.
Коли козак у полі, то він на волі.
Де козак, там і слава.
- Назвіть українські пісні, у яких співається про козаків?
(«Не жур мене стара мати», «Пісня про Байду», «Засвистали козаченьки»)
- Що ви ще знаєте про козаків. Якою зброєю воювали козаки?
(Келеп - ручна зброя, яка використовувалася, щоб поцілити ворога у рукопашному бою. Дерев'яна ручка закінчувалася на одному кінці залізним молотком з тупим обушком і гострим носком, а на другому були дві дірочки для ремінної петлі. З її допомогою келеп надівався на руки, при згині ліктя, або прикріплювався до луки сідла.
Ще козаки мали гаківниці - довгі і важкі фортечні рушниці з гаком на прикладі. Свою назву вони дістали від слів «гакати», тобто стріляти, або «гак», тобто крючок, за який ця зброя підвішувалася до кріпосної стіни.
Кожен запорізький козак мав при собі і чотири пістолі, два носив за поясом, а два - у шкіряних кобурах, пришитих ззовні до шароварів. Цю зброю, оправлену в золото і срібло, завжди тримали у чистоті, за що вона дістала назву «ясної»)
- Чи мали козаки флот? (На Січі вважалося, що справжнім козаком є той, випробував себе в морському бою. Козацький флот складався з легких, надзвичайно маневрених човнів - чайок. Вони рухалися за допомогою весел або вітрил. Чайки - це великі човни, обшиті з боків осмоленим очеретом, щоб не тонули)

План
I. Відомості про Оксану Сенатович.
II. Літературна казка.
III. Зустріч з козаками
1. Образ Дмитрика.
2. Іван Сірко - кошовий отаман.
3. Образ козаків
4. Вигадка і правда в оповіданні.
IV. Висновок

І. Оксана Сенатович і її твір «Малий Віз»
1. Слово вчителя. У козаків понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і почуття гумору. Козаки захищали наш рідний край. Про славне козацтво написано багато творів. Т. Шевченко – «Великий льох», «Гайдамаки».
Але на сьогоднішньому уроці ми продовжимо нашу зустріч з козаками, дізнаємося про винаходи козаків. На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з твором Оксани Сенатович «Малий Віз». Але спершу пригадаймо собі, що ми знаємо про Оксану Сенатович.
Відома українська письменниця Оксана Павлівна Сенатович вважала себе вічною мандрівницею, хоча реально мандрувала небагато, а більшість свого життя провела у Львові, де здобула освіту, одружилася, народила і виховала двох синів, творила поезію і прозу. Відтоді було написано чимало, і кожен твір письменниці був близьким і зрозумілим для малечі. Адже Оксана Сенатович знала особливий секрет, яким поділилася з читачами в одній зі своїх поезій: „Як у світ виходять вікна, як заходять двері в хату - так мені з моїм дитинством: ні ввійти, ні вийти з нього".
- Що ви знаєте ще про Оксану Сенатович?
Павлівна Сенатович (1941 - 1997) - відома українська письменниця. Народилася 2 січня 1941 р. в Бережанах на Тернопільщині у сім'ї вчителів. Закінчила Львівський політехнічний інститут, працювала інженером. Але справжнім покликанням стала література. Вона є членом Спілки письменників України з 1976 р. Писала вірші, оповідання, казки, повісті, перекладала зі слов'янських мов. Твори для дітей особливо добрі і щирі, саме такі, які може розповідати любляча матуся. Перший вірш письменниці для дітей „Дорога" був надрукований у журналі „Барвінок" і відразу полюбився дітям. Він обійшов усі збірки, читанки, перекладався різними мовами. Для малечі письменниця написала чимало поезії. Ось назви деяких з них: „Вісім сотень колобків", „Вчиться вересень читати", „Сніговик", „Живемо в одному домі", „Шпаківня на колесах", „Не виростуть хлопці без дощу". Повість „Про Люлька Смока і Котів (місто чудесне)" друкувалася уривками в газеті „Діти Марії", редактором якої в останні роки життя працювала Оксана Сенатович. Перекладала вона також твори для дітей зі слов'янських мов.

2. Виразне читання казки О.П.Сенатович „Малий Віз" учителем.

З. Виразне читання казки за особами, (читають учні).

4. Словникова робота (запис на дошці)
дати нурка - пірнути; побічня - край воза;
дишель - палиці, якими з'єднується хмиз - тонкі гіллячки;
віз із упряжкою коня; канапа - ліжко без спинок, диван;
куліш - густий суп із пшона; бабахнувся - впав;
Малий Віз - сузір'я; казан - посудина з округлим дном;
курінь - тимчасове житло з гілок залагодити - владнати, допомогти;
хмизу в польових умовах; баритися - зволікати, не поспішати;
мана - привид; кривиться, як середа на п'ятницю -
кіш – військовий табір значення „дуже".

1. Де жили козаки? (У військовому таборі. Називався кіш)
2. Де сиділи козаки? (Біля куреня)
3. Яку їжу вживали козаки? ( Куліш - густий суп із пшона)
4. На кого чекають козаки? (На турків, татар, друзів, недругів)
5. Чому чекали на Дмитрика? (Не чекали на лежнів, лежнів серед них немає)
6. Як приймали гостей козаки?
7. До кого мав справу Дмитрик ? (Івана Сірка)
8. Про що хотів дізнатися Дмитрик у Івана Сірка? (Чи є у козаків підводні човни)
9. Як виглядав підводний човен? (Був подібний до великої жовтої черепашки)
10. Про що ще дізнався Дмитрик у коші? (Козаки мають ракети )

1) До якого літературного жанру належить „Малий Віз" О. Сенатович? Доведи думку.(Казки)
2) Що називається казкою?(Казка - це твір, у якому розказується про вигадані, фантастичні події)
3) Які фантастичні елементи ви помітили, яка їх роль у творі?
4) Це фольклорна чи літературна казка?(Казка, складена однією людиною -письменником, називається літературною)
5) Чому твір Оксани Сенатович називається «Малий Віз»? А як ще називають це сузір'я? Яка з його зірок має велике значення для мандрівників і мореплавців? Чому саме? (Мала Ведмедиця)
6) Пригадайте раніше вивчену вами народну легенду про сузір'я Малий Віз.(«Про зоряний Віз»)
Дуже давно сталася велика посуха, що не лише у річках, а й у колодязях повисихала геть-чисто вся вода. В тому краї жила одна вдова, у неї була всього-на-всього одна дочка. Захворіла вдова без води, і дочка, щоб не вмерла її мама, взяла глечик і пішла шукати воду.
7) Які українські назви зірок ви знаєте? (В українців існують свої назви небесних сузір'їв на зоряному небі: Велика Ведмедиця -Великий віз, Плеяда - Квочка, Гіада - Чепіга, Орел - Дівка воду несе)

1. Яким постає перед вами фантазер Дмитрик? {Допитливим, сміливим, бо не побоявся полетіти до козаків)

2. На основі оповідання доведіть, що Дмитрик дуже начитана й цікава дитина. Про що він хоче дізнатися? Про що це говорить? (Дмитрик хоче доказати своєму товаришеві, що козаки були сильними, винахідливими)

3. Де герой твору хотів дізнатись про те, чого не встиг побачити і розпитати в козаків? А куди б ти ще звернувся?

4. З ким і для чого хотів зустрітися Дмитрик? Про що він хоче дізнатися ? {Він мав справу до Івана Сірка. Хотів переконатись, що за часів Івана Сірка у козаків були підводні човни)

5. На вашу думку, чому саме до І. Сірка прилетів хлопчик?. Що вам відомо про козацького кошового Івана Сірка? {Іван Сірко - кошовий отаман Війська Запорозького, видатний полководець, національний герой українського народу. Брав участь у 55 походах проти Османської імперії, Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки. Козаки любили і поважали за батьківську турботу про них, мужність, винахідливість, відданість вітчизні. Вісім разів обирали запорожці Івана Сірка отаманом. Його вважали своєрідним чаклуном, якого не беруть ворожі кулі. Татари називали Сірка урус-шайтаном (руським чортом) і вважали, що йому допомагає нечиста сила. Запрошували його до французького війська під час війни з Іспанією)

Слово вчителя Іван Сірко (бл. 1610 - 1680) народився на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Учені-історики на основі відомостей , уміщених в історичних документах, реконструювали зовнішність І. Сірка. Найславетніший кошовий отаман мав зріст 174-175 см. Риси обличчя правильні, ніс рівний. На нижній губі з правого боку мав червону пляму. Сучасники вважали то Божою ознакою, що відрізняла від людей. Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв'язання проблем міждержавних відносин. І. Сірко ще за життя став героєм багатьох легенд. Фольклорна традиція пов'язує з ім'ям І. Сірка написання легендарного листа турецькому султанові. Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана Мегмеда IV визнати залежність від Туреччини й підкоритися йому, «непереможному лицареві», запорожці на чолі з І. Сірком склали того дотепного листа. Ми зачитаємо лише фрагмент цього листа:
«Запорізькі козаки турецькому султану. Ти - шайтан турецький... Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею, водою будем битися з тобою... Невгоден єси матері вірних християн! ...Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким».

- Прошу звернути увагу на репродукцію картин «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Репродукція – це фотографічне відтворення зображень.
Цю картину намалював відомий російський художник Ілля Юхимович Рєпін. Художник кілька разів звертався до постаті легендарного запорізького отамана І. Сірка, залишивши два варіанти картини на той самий сюжет. Картина нині зберігається в Державному російському музеї в Санки-Петербурзі. Історики кажуть, що працював І.Ю.Рєпін над „Запорожцями" майже дванадцять років, з 1880 по 1891 рік. На картині Іван Сірко - центральна постать із демонічним виразом очей, з люлькою в роті й у шапці, критій чорним сукном і підбитій сірим смушком. Сірка художник малював з популярного свого часу генерала, дотепника й веселуна М.І.Драгомирова. На передньому плані кремезна постать у червоному жупані, з шаблюкою. На дошкульні епітети, якими сипле товариство, козак відповідає реготом. На постать цього героя картини І.Ю.Рєпіну позував А.І.Рубець, професор Петербурзької консерваторії. Тепер киньмо погляд в інший бік, де стоїть високий красень козарлюга. Чорне, як у негра, лице, на пораненому лобі пов'язка. Прототипом цього героя І.Ю.Рєпіну слугував відомий в Одесі художник, силач М.Д.Кузнєцов.
З хрестиком на шиї. Це - Нікішка, кучер поміщика В.В. Тарнавського із села Качанівка на Чернігівщині. Одна із центральних постатей - писар. Лукава посмішка на обличчі, видать особа хитра, сама собі на умі. Писар добре чує круті дотепи, ущипливі словечка, які йому диктують, але він не квапиться писати їх на папері. Так увічнив Рєпін свого побратима – історика Дмитра Яворницького в картині „Запорожці".

— Чому боялися Сірка татари? Прошу зачитати, що пише про І. Сірка український історик, дослідник історії козацтва Дмитро Яворницький.
« Казали, що рівного Сіркові не було, не буде і не може бути ніколи, бо на те є закляття самого Сірка: «Хто ляже поряд зі мною, той ще брат, а хто вище мене - той проклят». Подейкували, ніби запорожці після смерті свого славного вождя п'ять років возили його тіло у труні й суходолом, і водою, твердо переконані, що Сірко й мертвий наводить страх на ворогів і що з ним, навіть мертвим, можна перемагати бусурманів. Та й зараз ще діди розповідають, що після смерті Сірка козаки відрізали його праву руку, з нею ходили на війну і в разі біди виставляли її наперед, приказуючи: «Стій, душа й рука Сіркові з нами!» І на ті слова вороги, мов зайці, тікали геть від козаків. Тільки згодом, коли й сама Січ була знесена і все Запоріжжя зруйноване, козаки поховали руку Сірка, але не поховали з нею душі його: ні, він не помер, він живе досі, він і тепер воює десь з ворогами Христової віри та козацької вольності».

1. Якими перед нами постають козаки?
2. Порівняйте козаків з оповідання Оксани Сенатович «Малий Віз» з козаками з казки Івана Нечуя-Левицького «Запорожці». Котрі з них вам більше подобаються і чому?
3. З якими традиціями, звичаями познайомився хлопчик?(Козаки приймають у свій кіш лише кінних, піших, тобто сміливих, сильних людей, а не таких, що лежать на канапі.
Гостей козаки приймали радо. Зразу посадили Дмитрика до спільного казанка з кулешем.)
4. Виписуємо цитати для характеристики козаків-запорожців.
«Сивоусий козак», «нам по 310 років».

1. Як ви вважаєте, подорож Малим Возом і козаки хлопчикові тільки сняться чи події відбуваються з ним реально? Чому?
2. Наскільки правдиво виглядає зустріч десятирічного хлопчика з 310-річними козаками та перебування І.Сірка в гостях у сучасного письменника?
3. Поясніть, яким чином письменниці вдалося поєднати минуле і сучасне?
4. Спробуйте відтворити в уяві різні картини чарівного сну хлопчика. Коротко перекажіть їх.
5. Заповнити таблицю

Слово вчителя.
В оповіданні «Малий Віз» Оксани Сенатович міцно переплелися вигадка і правда. Це й не дивно, адже все оповідання є лише сном маленького героя. В той же час ми дізнаємося, що Дмитрик дуже цікавиться історією свого краю, особливо козаками-запорожцями, багато читає і завжди жадібно очікує нових книг своїх улюблених письменників про січовиків.
Безперечно, що такий барвистий і змістовний сон міг приснитися лише дитині з багатою уявою, до того ж у сні лише допридумувалося те, про що Дмитрик читав у книжках і вже добре знав. У розмові із запорожцями, незважаючи на їхні кпини, хлопчик веде себе гідно, проявляючи знавцем і військової запорозької справи, й історії.

6. Що Дмитрик знає про козацькі підводні човни й ракети? Човен був вигадкою чи ні? (Він читав у книжках про підводні човни. Запорожці мали підводного човна, за допомогою якого непомітно підпливали до супротивника. Робили його із двох човнів. До дна одного кріпився
баласт для занурення у воду. При наближенні він відкидався, човен раптово піднімався над поверхнею - козаки з'являлися наче із самого дна. Мали запорожці й ракету, яка іскрила, як сьогоднішня петарда. Це лякало супротивника, особливо кінного)
7. Чи насправді козаки мали підводні човни?

Слово вчителя
У творі Оксани Сенатович запорозькі козаки наділені неабияким військовим умінням, зокрема, можуть пускати бойові ракети й мають на своєму озброєнні підводні човни й ракети. Про це, ви, мабуть, думали: художній домисел, вигадка письменниці, де там нашим далеким предкам до ракети й підводного човна. Аж ні! Виявляється, були в запорожців і ракети, і підводні човни. Ще в X ст. китайці, винайшовши порох, використовували «вогненні стріли» для воєнних цілей. Запорозькі козаки значно пізніше користувалися бойовим порохом не менш віртуозно від давніх китайців, чим наводили жах на своїх недругів.

Щодо козацьких підводних човнів, то посол Франції у Стамбулі прямо згадував про ці дивні плавучі засоби: «Черкаси піднімалися просто з дна моря і наводили жах». Дослідники вважають, що в переважній більшості запорожці просто протоплювали човни, щоб на поверхні моря їх було важко помітити, або й перевертали свої чайки (а їх могло в одному поході бути й сотня і вони взагалі не тонули в морі через специфічні пристосування для плавби) догори дном і з настанням сутінків допливали до ворожих галер, щоб з усіх боків штурмувати їх. Жах не¬сподіваної появи січовиків звідусіль паралізував команду турецького корабля. Французькому королю Людовіку XII посол писав: «Поява на морі чотирьох козацьких човнів наводила на Константинополь більший жах, ніж поява чуми в Мореї». Втім, є свідчення і про власне підводний запорозький човен, що мав два днища, між якими насипали піску, що відігравав роль баласту для занурення під воду. Рухався човен за допомогою весел, вмонтованих у борти так уміло, що вода не потрапляла всередину корабля, а через трубу — прообраз перископа — стерновий дивився, що робиться на поверхні води. При появі ворога прироблені стулки відкри¬вали, пісок висипався в море й човен виринав з-під води. Як бачимо, підводні човни були на озброєнні в запорожців ще в XVI столітті, отже, щонайменше на сто років раніше, ніж стало відо¬мо про спроби побудувати щось подібне передовими винахідниками інших країн. До того ж світова історія свідчить, що перші підводні човни таки справді будувалися з дерева і занурювалися у воду за допомогою спеціальних баків, у які набиралася вода, як це було й у козаків. В Англії перший підводний човен було збудовано в 1620 році голландським вченим К. ван Дреббелем, у Росії так зване «потаємне вогненне судно» сконструював у 1724 році кріпак Ю. Никонов. У 1776 році американець Д. Бушнелл здивував світ підводним човном «Черепаха», а в 1801 році Р. Фултон прославився завдяки підводному човну «Наутілус».

8. Український народ дуже обдарований. Чи знаєте ще про якісь винаходи українців?
Схему першого у світі реактивного літального апарата у XIX ст. розробив виходець з України - Микола Іванович Кибальчич (1853 - 1881), який народився у місті Короп на Чернігівщині. Цю схему він намалював прямо на тюремній стіні незадовго до своєї страти, а також належно обґрунтував можливість польоту людини в космос на літальному багатоступінчастому апараті з пороховим двигуном. Інший нині відомий на весь світ ракетобудівничий, заслугою якого є розробки схем ракет для міжпланетних подорожей, — Юрій Кондратюк(1900—1942) — теж народився в Україні, в місті Луцьк.

9. Козаки оберігали наші скарби. А ми спробуймо відшукати скарби української мови.
Виписати художні засоби мови.
Гра „Шукачі скарбів".
Діти вишукують художні засоби у творі.

Епітети:
Червневе небо
Зоряне озеро
Сивовусий козак
Порівняння:
Зоряне озеро - як небо
Човен подібний до великої жовтої черепашки

Метафори:
Небо обтрушувало в озеро зорі
Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба
Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари
Витяг з води Віз
Дмитрик разом з ліжком поїхав у невідоме
Підводний човен зблід.

Читаючи твір, нам самим хочеться бути на місці Дмитрика, але ж сни не приходять на замовлення, тому давайте пофантазуємо й напишемо твір-мініатюру: «Про що я міг би розповісти запорожцям, якби з ними зустрівся за допомогою машини часу».

Практична робота, (дошка)
1. Заповніть (усно) анкету на казку О.Сенатович „Малий Віз".

Слово вчителя
2. Гра „Займи позицію".
(Учні дають відповіді „так", „ні", „не знаю")
- Чи необхідно, на вашу думку, людям знати свою історію, історію свого краю та держави?

Слово вчителя.
Наш народ існує, тому що його обороняли і відстоювали мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, коли ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Івана Сірка. Захоплюємось подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія - не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу. Також потрібно знати і наших українських митців, які творили для нас – Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко. Минуло багато років від дня народження Т. Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Т. Шевченко, його слово. Він завжди підтримував і буде підтримувати нас, додаватиме снаги. Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас у справі збереження мови народу, звичаїв, пісень, історії України. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.

Класи: 5 клас

Предмети: Українська література