Комунальний вищий навчальний заклад
«Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради
Кафедра теорії і методики виховної роботи

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
______, С.О.Моісеєв
"____ "____________2016р

Превентивне виховання підлітків середнього шкільного
віку в загальноосвітньому навчальному закладі
Випускна робота

Виконавець роботи:
слухач курсів підвищення кваліфікації заступників директорів з виховної роботи В.В.Гречаник
Маслівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Новокаховської міської ради
«___»___________2016р.

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики виховної роботи __________ Л.В.Чумак
«___»___________2016 р.

Кількість консультацій
годин
____________ підписи

Херсон 2016

Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….. .3
Розділ 1.Теоретичні засади превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку …………………………………………………..........................5
1.1.Сутність превентивного виховання у загальноосвітньому навчальному закладі………………………………………………………………………………5
1.2.Психологічні особливості підлітків середнього шкільного віку …….……11
Розділ 2.Методичні засади превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку……………………………………………..…….. ……………..18
2.1.Методика превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку в загальноосвітньому навчальному закладі……………………………………… 18
2.2.З досвіду роботи Маслівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів щодо питання превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку...…..23
Висовки…………………………………………………………………………...27
Список використаної літератури……………………………………………...28

Вступ
Проблема превентивного виховання завжди була і є пріоритетною в системі педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.
Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.
Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді [7] превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин.
Основними завданнями превентивного виховання дітей і молоді є:
- створення умов для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;
- забезпечення соціально-психологічної діяльністі, педагогічно зорієнтованої на протидію втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;
- надання комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги тим неповнолітнім, які її потребують;
- забезпечення адекватної соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
- стимулювання неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації;
- сприяння виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.
Актуальність вказаної проблеми зумовила вибір теми роботи «Превентивне виховання підлітків середнього шкільного віку в загальноосвітньому навчальному закладі».
Метою її є пошук шляхів вирішення проблем превентивного виховання підлітків середнього віку в загальноосвітньому навчальному закладі.
Завдання роботи:
-розглянути сутність превентивного виховання у загальноосвітньому навчальному закладі;
-висвітлити психологічні особливості підлітків середнього шкільного віку;
-визначити ефективні методи превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку;
-поширити досвід роботи Маслівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новокаховської міської ради.

Розділ 1.Теоретичні засади превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку у загальноосвітньому навчальному закладі
1.1.Сутність превентивного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Метою сучасної освіти і виховання є формування гуманної, всебічно розвиненої, творчої особистості, здатної до соціальної адаптації, індивідуалізації та інтеграції в соціальному оточенні. Нині педагогічна наука в пошуку нової системи превентивного виховання.
Термін «превентивний» (від лат. praeventivus) – означає запобіжний, захисний, охоронний. Превентивне виховання – це комплексний вплив на особистість під час її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізіологічний, психічний, духовний, соціальний розвиток, вироблення імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних виявів у поведінці дітей і молоді, на їхній захист, а також допомогу [9].
Взагалі проблема та корекція девіантної поведінки неповнолітніх стоїть гостро в усьому світі; вона є найпріоритетнішою у рамках ЮНЕСКО. Але особливої уваги заслуговує в нашій країні, про що свідчить прийняття «Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні» (1998 р.)[7][[[
Проблема превентивності набуває гостроти у зв’язку з тим, що діти формуються в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. Як наслідок, мають місце такі відхилення у поведінці учнів, як приниження людської гідності, бродяжництво, конфлікти у системах ”учитель-учень”, “учень-учитель”, ”учень-батьки”, ”батьки-вчителі”. Все це гальмує навчально-виховний та соціальний процес.
Проблеми нашого суспільства гостро впливають на школу. Помітним стало в учнів падіння інтересу до навчання. Кількість важковиховуваних учнів зростає. Зараз це складна соціальна та педагогічна проблема. Її подолання вимагає від загальноосвітнього навчального закладу розробки ефективних заходів та цілої системи превентивного виховання учнівської молоді.
Формуючи превентивне виховне середовище загальноосвітній навчальний заклад має враховувати цілі педагогічні (навчального закладу як системи) та непедагогічні (тобто цілі самих дітей) та об’єднувати зусилля всіх учасників навчально-виховного процесу.
Основою формування превентивного виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу є педагогічні дії з вивчення , добору, моделювання та використання потенціалів середовища життєдіяльності дитини, обмеження впливу негативних та посилення позитивних факторів[2].
Сучасна педагогіка пропонує теоретично-практичну базу, яка сприяє вирішенню та уникненню нагальних проблем превентивного виховання. Зокрема, В. М. Оржеховською [9]та М. Фіцулою [15]. створено методику профілактики важковиховуваних учнів. А. Л. Турчак розробив шляхи запобігання у дітей шкідливих звичок. На державному рівні запропоновано для впровадження в практику програми “Діалог”(наказ МОН України від 22. 07. 2003р. №489 “Про впровадження Комплексної програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків в навчальних закладах”)[[[12][[[.
Превентивна виховна діяльність забезпечується цілеспрямованою системою економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього та організаційного змісту на формування позитивних соціальних установок, запобігання вживання психоактивних речовин, формування навичок безпечних статевих стосунків. Вона є пріоритетним напрямом діяльності держави, усіх соціальних інституцій і здійснюється в інтересах держави і суспільства.
Головним осередком превентивної виховної діяльності в умовах превентивного виховного середовища є загальноосвітній навчальний заклад як простір спільного буття педагогів, школярів і батьківської громади, де створено модель утвердження самоцінності дитини, максимальне забезпечення її інтересів, ставлення до школярів як до стратегічних партнерів, де реалізуються перспективні технології соціального захисту, педагогічної підтримки, соціального, психологічного, медичного супроводу дітей з різними життєвими проблемами.
Педагогічний аспект превентивної виховної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, самоактуалізацією, свідомим вибором моделей просоціальної поведінки. Превентивна діяльність має допомогти кожній дитині оволодіти мистецтвом самореабілітації – механізмом і здатністю до самодопомоги у подоланні кризових ситуацій, виході зі скрутного становища, поверненні на тимчасово втрачену траєкторію життєвого шляху.
Соціальний аспект превентивної виховної діяльності передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізацію і поступове усунення детермінант, які викликають негативні прояви у поведінці дітей та молоді.
Психологічний аспект превентивної виховної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.
Правовий аспект обумовлює потребу у розробці нової стратегії захисту дитинства, визначенні виховної превентивної парадигми, яка спрямована на найповнішу реалізацію в Україні Конвенції ООН про права дитини [8], створення сприятливих умов для фізичного, пси хологічного, соціального і духовного здоров’я дітей, їх соціально-правового захисту.
Тому завданнями превентивного виховного середовища є:
- формування пріоритетних напрямів превентивної виховної діяльності, вдосконалення її змісту, методів та технологій реалізації в освітньому середовищі, підвищення її статусу в системі освіти та українському суспільстві в цілому;
- розширення складу суб’єктів превентивної виховної діяльності, посилення координації їхніх зусиль стосовно вирішення проблем профілактики девіантної поведінки;
- удосконалення форм і методів формування здорового способу життя;
- розроблення та запровадження ефективних форм роботи з превентивної виховної діяльності;
- забезпечення підвищення кваліфікації кадрів згідно із сучасними науково обґрунтованими підходами до проблеми превентивної виховної діяльності;
- забезпечення науково обґрунтованої допомоги сім’ї у розв’язанні багаточисельних проблем, в організації психолого-педагогічної просвіти батьків; проведення наукових досліджень, спрямованих на вивчення причин поширення девіацій в учнівському середовищі з розробкою науково обґрунтованих заходів профілактики цього явища;
Превентивна виховна діяльність в учнівському середовищі має спрямовуватись на розвиток дитини як суб’єкта власного життя й успіху, оволодіння нею життєвою компетентністю. Ці завдання можна позитивно розв’язати, створивши в умовах превентивного виховного середовища превентивний виховний простір у межах загальноосвітнього навчального закладу, в якому чітко простежується вплив факторів (предметного, екологічного, інформаційного, соціально-культурного, захисного), спрямованих на процес становлення і розвитку особистості.
Превентивна виховна діяльність має вибудовуватися на основі не одного підходу, а декількох. Разом вони складають стратегію превентивної діяльності та обумовлюють вибір тактики дій у конкретній ситуації та в конкретний проміжок часу. [ 4 ]
Основними принципами превентивної виховної діяльності у сучасному навчальному закладі є наступні:
- принцип гуманістичної орієнтації превентивного виховання - зосереджує увагу педагога на дитині як на вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, допомагає дитині розробити індивідуальну програму, стимулює відповідальне ставлення до своєї поведінки, діяльності, спілкування, життєвих виборів;
- принцип врахування вікових, гендерних та індивідуальних особливостей школярів у вихованні передбачає, що виховання по- винно узгоджуватися із загальними законами людського розвитку і вибудовуватися відповідно статі, віку та інших індивідуальних особливостей дитини;
- принцип стратегічної цілісності — визначає єдину цілісну стратегію виховної діяльності навчального закладу; передбачає наступність у реалізації профілактики негативних проявів у поведінці учнів на різних освітніх рівнях, і охоплює всі сфери життєдіяльності школярів; здійснюється різними соціальними інститутами у навчальній і позанавчальній діяльності;
- принцип наступності у вихованні вказує на безперервність процесу превентивного виховання (як на рівні поколінь, так і на рівні системи освіти), на необхідність особистісного присвоєння вихованцями культурно-історичних цінностей, моральних норм і традицій українського народу;
- принцип соціалізації школярів у колективі підкреслює, що ви- ховання, здійснюючись в дитячо-дорослих спільнотах різного типу, дає вихованцям позитивний досвід соціального життя і створює сприятливі умови для самопізнання, самовизначення та самореалізації;
- принцип індивідуалізації полягає у визначенні індивідуальної траєкторії соціального розвитку кожної дитини, виокремлення спеціальних завдань, що відповідають їх особливостям, включення дітей у різні види діяльності;
- принцип соціального загартування школярів передбачає включення дітей в ситуації, які потребують вольових зусиль для подолання негативного впливу соціуму, розвитку духовних і морально- вольових якостей;
- принцип соціального партнерства у вихованні орієнтує усіх суб’єктів виховання на рівноправне співробітництво, пошук порозуміння, досягнення консенсусу та оптимізацію відносин в інтересах розвитку особистості і суспільства; консолідацію зусиль органів державної влади і громадських інститутів у вирішенні проблем ви- ховання підростаючого покоління.
Зазначені принципи утворюють певну систему. Кожен принцип, як важлива складова системи, взаємопов’язаний з іншими. Їх поєд- нання є запорукою ефективності соціально-педагогічної діяльності з попередження і профілактики негативної поведінки школярів.

1.2.Психологічні особливості підлітків середнього шкільного віку.
Підлітковий вік від 10-11 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5-9 класам сучасної школи. Він є перехідним, головним чином в біологічному смислі, оскільки це вік статевого дозрівання, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму [5]. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферу особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та інше), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливу спілкуванні з ровесниками і дорослими. Також цей вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості [5].
У підлітковому, як і в молодшому шкільному віці, основними соціальним середовищем дитини залишається школа. Зовнішні умови розвитку тісно пов'язані із внутрішніми. На основі вищого, ніж у молодших школярів, рівня психічного та особистісного розвитку відбуваються докорінні зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій особистості підлітка. На цьому етапі у дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих [6].
В соціальному аспекті підліткова фаза – це продовження первинної соціалізації. Всі підлітки цього віку – школярі, вони знаходяться на утриманні батьків (держави), їхньою провідною діяльністю є навчання. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий. Для нього характерні максимальні диспропорції у рівні й темпах розвитку, обумовлені значною мірою біологічно. Найважливіше психологічне новоутворення підліткового віку є почуття дорослості Звідси – типові вікові конфлікти та їх переломлення в самосвідомості підлітка. В цілому це період закінчення дитинства і початку «виростання» з нього .
Вдосконалення нервової діяльності, розвиток усього організму дітей середнього шкільного віку зумовлюють і значні зміни в психіці.
Учні середнього шкільного віку здійснюють контроль за своїми жестами, положенням тіла, непогано орієнтуються в просторі і часі. Юнаки та дівчата спроможні зберігати увагу під час уроку, що забезпечує добре засвоєння навчального матеріалу, його осмислення. Вони вміють зосереджуватися на окремих деталях тих чи інших вправ для точного і докладного їхнього розгляду, в разі потреби легко переключаючи увагу з одного об'єкту на інший. Але й ще характерно, що в дівчаток більшою мірою виражено порушення емоційного плану – підвищена образливість, плаксивість, безпричинна зміна настрою, у хлопчиків – зміна поведінки і рухових реакцій, їхні дії супроводжуються супутніми рухами рук, ніг, тулуба (не можуть сидіти спокійно, щось крутять у руках, чіпають щось та інше) [5].
У юнацьких захопленнях проявляється та реалізується надзвичайно важливе для формування особистості почуття належності: аби бути цілком «своїм», необхідно виглядати «як усі» і розділяти загальні захоплення. Мода, скажімо, є засобом самовираження, комунікації, ідентифікації. Нарешті, засіб набуття статусу в своєму середовищі: оскільки норми і цінності юнацької субкультури є груповими, оволодіння ними (наприклад, уміння розбиратися у футболі чи рок-музиці) стає обов'язковим і служить способом самоствердження.
Учні середніх класів спроможні мобілізувати увагу для виконання завдань певної складності, що мають на меті подолання втоми. Проте не всі учні володіють довільною і не довільною увагою. Цю якість слід розвивати власними вольовими зусиллями. Так, брак уважності на уроках фізичної культури може спричинити травму [6].
Також деякі учні вже здатні запам'ятовувати великий за обсягом навчальний матеріал, і ті хто систематично займається фізичною культурою досягають значних успіхів у підвищенні рухової пам'яті. У підлітковому віці розширюється зміст навчання, оскільки набуття знань нерідко виходить за межі школи, навчальних програм і здійснюється самостійно й цілеспрямовано. З часом ця тенденція посилюється. У багатьох учнів з'являється стійке прагнення до розумової роботи, оволодіння новими знаннями та вміннями, усвідомлений інтерес до певних навчальних предметів і відповідних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту. У деяких підлітків обсяг знань з однієї чи кількох галузей може набагато перевищувати вікову норму [5].
Діти даного шкільного віку здатні до абстрактно-логічного мислення, вони можуть відволікатися від конкретного руху, факту, предмета й виявити найсуттєвіші сторони зв'язку між ними. Характерною особливістю є критичне ставлення до тверджень, висловлюваних товаришами або вчителями. Велика емоційність учнів у поєднанні з критичністю часто є причиною їхньої надмірної запальності в суперечках.
Також в підлітковому віці між силою подразника і реакцією на нього нервової системи певна залежність, яка має вікові та індивідуальні особливості порушуються, що пов'язане зі збудженим станом центральної нервової системи. Через це, наприклад, і сильні, і слабкі подразники можуть викликати однакову за силою реакцію-відповідь. Може бути й по-іншому: сильні подразники взагалі не викликають відповіді, а на слабкі відповідь є. Річ у тім, що центральна нервова система підлітка стає тимчасово нездатною до відповіді на сильний подразник, бо він її остаточно перезбуджує і переводить у стан гальмування, тому реакції немає. Слабкий же подразник цього не викликає, і тому на нього реакція зберігається. Нарешті, може бути такий стан центральної нервової системи, коли подразник узагалі викликає несподівану, неадекватну реакцію [2].
Рання юність – «найколективніший» вік. Діти бажають визнання з боку товаришів, хочуть почуватися потрібними, мати певний престиж і авторитет. Вони глибоко переживають невдачу свого колективу й щиро радіють успіху.
У період ранньої юності притаманний підвищений інтерес до себе. Не випадково деякі учні пишуть інтимні щоденники, «приміряють» до себе видатних акторів чи героїв художніх творів. Внаслідок цього підвищується інтерес до свого зовнішнього вигляду, тіла; тому учні бояться видаватися незграбними, смішними, і часом це призводить до того, що малопідготовлені учні починають уникати уроків фізичної культури.
Юність – завершальний етап первинної соціалізації. Більшість юнаків і дівчат ще навчаються, їхня участь у продуктивній праці розглядається не стільки під кутом зору її економічної ефективності, скільки з позиції виховної цінності. Діяльність і рольова структура особистості на цьому етапі набувають нових, дорослих якостей [5].
У юнаків підвищується почуття відповідальності і обов'язку. Все це спонукає виявити якнайбільше наполегливості й працьовитості в опануванні фізичними вправами, досягти найкращого результату в групі чи в класі при складанні контрольних нормативів на уроках фізичної культури в школі або на спортивних змаганнях.
Проблема у спілкуванні з дорослим, тобто вчителями – це так званий змістовий бар'єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що говорить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб запобігти утворенню змістового бар'єру не варто багаторазово повторювати одні й ті ж вимоги, на які підліток не реагує. Необхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції учня. Підлітки виконують усі вимоги вчителя, які роблять їх у своїх очах більш самостійними.
Вчитель повинен перейти на новий стиль спілкування з підлітком, ставитись до нього як до дорослого, передати підлітку відповідальність за свої вчинки і надати свободу дій. Для цього важливо встановити дружні взаємини з підлітком, будувати спілкування на основі взаємної поваги [5].
У юнацькому віці рішучість стає свідомішою, сміливість – усталенішою, а наполегливість – твердішою. Розвинуте почуття власної гідності є вагомим стимулом для різних вольових дій у процесі занять фізичною культурою й спортом
Усі ці знання про механізми психологічного розвитку в підлітковому віці необхідні педагогові для вироблення стратегії й тактики побудови і проведення занять, адекватної поведінки спілкування з учнями.
Однією з психологічних особливостей є відношення дитини середнього шкільного віку з товаришами, однолітками, однокласниками складніше, багатообразне й змістовне, чим у молодшого школяра. У підлітковому періоді відбувається становлення різних по ступені близькості відносин, які підлітками чітко розрізняються: можуть бути просто товариші, близькі товариші, особистий друг. Спілкування з ними усе більше виходить за межі навчальної діяльності й школи, захоплює нові інтереси, заняття, відносини й виділяється в самостійну й дуже важливу для підлітка сферу життя.
Спілкування з товаришами здобуває для підлітка дуже більшу цінність, причому нерідко настільки високу, що відсуває на другий план навчання, значно зменшує привабливість спілкування з рідними.
Для підлітка відношення з однолітками виділяються в сферу його власних, особистих відносин, у яких він діє самостійно. Він уважає, що має право на це, захищає своє право, і саме тому нетактовне втручання дорослих викликає образу,протест.
У підлітка дуже яскраво проявляється, з одного боку, прагнення до спілкування й спільної діяльності з однолітками, бажання жити колективним життям, мати близьких товаришів, друга, з іншого боку - не менш сильне бажання бути прийнятими, визнаними, шановними товаришами. Це стає найважливішою потребою [3]. Неблагополуччя у відносинах з однокласниками, відсутність близьких товаришів, друга або руйнування дружби породжують важкі переживання, розцінюються як особиста драма. Сама неприємна для підлітка ситуація - щіро осуд колективу, товаришів, небажання спілкуватися, а найважче покарання - відкритий або негласний бойкот.
Неблагополуччя у відносинах з однокласниками штовхає його на пошук товаришів і друзів за межами школи. Як правило, він їх знаходить, але вони не завжди бувають гарними. Такі факти досить відомі по їхніх сумних наслідках. Прагнення підлітка залучити до себе увага товаришів, зацікавити їх і викликати симпатію може проявлятися по-різному: це можуть бути демонстрації власних якостей як прямим способом, так і шляхом порушення вимог дорослих, а також блазнювання, різні розважальні дії.
Молодший підліток - громадський працівник по складу особистості. Хлопцям імпонує колективний спосіб життя й діяльності, вони тягнуться до суспільної роботи, люблять її. Вона створить змістовну основу для спілкування підлітків, дозволяє виявити ініціативу, активність, самостійність. У будь-якому заході вони воліють бути діячами, а не споглядальниками.
Взаємини підлітків, як особисті, так і міжгрупові, часто складаються незалежно від відносин з дорослими й навіть всупереч їхньому бажанню й впливу. Ці взаємини мають свій зміст і логіку розвитку.[3]
Для підлітків найбільш важливі достоїнства: якості товариша й друга, кмітливість і знання (а не тільки успішність), сміливість, уміння володіти собою.У підлітковому віці розвивається дуже важлива для спілкування особливість - уміння орієнтуватися на вимоги однолітків, ураховувати їх.
Причиною неблагополуччя у відносинах нерідко буває завищена самооцінка, що робить підлітка неприйнятливим до критики й вимог товаришів. Саме тому він стає для них неприйнятним. У непопулярних і знедолених класом підлітків самооцінка часто буває завищена. Благополуччю у відносинах адекватна або навіть небагато занижена самооцінка по цінними товаришами якостям.
Підлітки прагнуть до спілкування й дружби з однокласниками, які користуються повагою, з, виділяються просуненням у чомусь
Часто підлітка залучають хлопці дуже різні, із протилежними інтересами, і більше або менш тривалий час коло спілкування з буває широким, але нестійким: установлюються досить тісні, по тимчасові відносини - іде пошук близького товариша.
Підліток легко заражається інтересами симпатичного йому однолітка й сам намагається прилучити його до власних занять. Нерідке спілкування з товаришем буває настільки привабливо, що разом з ним підліток починає займатися справою, що раніше його не цікавило й зараз теж не з. Однак згодом він може зацікавитися їм власне кажучи. Тому спілкування з товаришами - джерело виникнення нових інтересів підлітка.
Розширення й поглиблення змісту, усвідомлюваного як важливе й особисте, народжує гостру потребу в другу, з яким можна поділитися й порадитися, знайти в нього підтримку й допомогу. Тому виникають особливі вимоги до дружніх відносин - взаємної відвертості й розуміння, чуйності й чуйності, співпереживання й уміння зберігати таємницю.

Розділ 2. Методичні засади превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку.
2.1.Методика превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку в загальноосвітньому навчальному закладі.
Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів.
Превентивне виховання ставить за мету виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості, а також зміна й вдосконалення особистих якостей правопорушників та створення умов для розвитку потенційних можливостей таких осіб, активне залучення їх до участі в суспільному житті.
Отже, метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.
Основні завдання превентивного виховання:
- створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;
- забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та молоді в негативні ситуації;
- надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;
- забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають наркотичними, психотропними речовинами;
- стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, виробленню з раннього віку навичок охорони власного життя і здоров’я;
- сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів), батьків, об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи [9]
Отже, призначення превентивного виховання –вчасно виявляти фактори й умови, що викликають утруднення в житті учнів, негативні прояви у взаємодії з навколишнім світом, попереджати розвиток у вихованців негативних звичок, асоціального поводження.
До „відхиляючого” індивіда, можуть застосовуватися різні форми й методи впливу. Соціальний контроль може здійснюватися правовими органами, які використають примусові міри; різноманітними соціальними інститутами й організаціями, де за відхилену від норм поведінку передбачені економічні або організаційні санкції [11].
Методом педагогічної профілактики відхиляючої поведінки можуть бути і способи спільної превентивної діяльності вихователів і вихованців по викорінюванню негативних проявів,формуваннюпозитивних норм поведінки.
Одним з основних методом реалізації процесу профілактики й перевиховання є перепереконання, що застосовується в тісному зв'язку з методами переконання й самопереконання. Метод перепереконання припускає цілеспрямований вплив на внутрішній мир і поводження важкого підлітка з метою відновлення, розвитку й закріплення позитивних і подолання його негативних особистісних властивостей й якостей. Він доповнює інші методи педагогічної профілактики й перевиховання, поєднує їхньої можливості в рішенні завдань по викорінюванню негативних і формуванню позитивних особистісних властивостей й якостей у важких дітей і підлітків[16]
У практиці превентивної діяльності перепереконання доповнюється методом переучування. Переучування призначається для зміни негативного життєвого досвіду, відновлення здорових соціальних потреб і звичок.
При реалізації виправної функції превентивної діяльності застосовується метод розриву небажаних контактів важких вихованців [13].
Метод критики й самокритики застосовується вихователями при усуненні негативних особистісних якостей, розвитку в дітей і підлітків високого почуття відповідальності за свою поведінку. У превентивній виховній діяльності критика й самокритика не обмежуються тільки перерахуванням і визнанням недоліків у важких вихованців. Основну увагу педагоги загальноосвітніх навчальних закладів приділяють розкриттю причин негативних якостей, пошуку педагогічних шляхів для їхнього усунення й оперативному вживанню профілактичних заходів для їхнього запобігання. Він може реалізовуватися за допомогою прийомів гумору, тактичного осуду, самоосуду, переорієнтації свідомості й самоусвідомлення й ін.
У превентивній діяльності застосовується метод опосередкованого педагогічного впливу та багато інших.
Не менш важливим аспектом превентивної діяльності педагога виступає відбір моделей, спостереження за якими буде сприяти зміні негативних форм поводження учнів. Дуже важливо, щоб модель була одного віку з вихованцями, мала знаки престижу (повага з боку педагогів, авторитет в однолітків), а демонструємі нею форми поведінки були доступні. Коли учні будуть виконувати самостійно складну моделюєму поведінку, їм буде потрібна допомога з боку педагога.
Методами превентивного виховання поділяються на:
1.Методи формування суспільної свідомості:
-фронтальна бесіда застосовується при розгляді поведінки окремого учня в колективі й поза навчальним закладом, щодо морально-етичних й правових норм поведінки. Наприклад, ставлення до окремих учнів неформальної групи всього колективу або про необхідність нормалізації поведінки когось з учнів;
-лекція як метод виховання має епізодичний характер, може належати до певної навчальної дисципліни та проводитись як масовий захід. Наприклад, проведення лекції на профілактичну тематику, а саме: попередження тютюнокуріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин чи про стан правопорушень і злочинів, здійснюваними неповнолітніми;
-дискусія в групі як метод формування свідомості особистості – це вільний, живий обмін думками, колективне обговорення теми. Наприклад, при оцінці якого-небудь явища чи події, або ж конкретної поведінки учня;
-позитивний приклад ґрунтується на природній схильності підлітка, юнака до наслідування і дає позитивні результати. Наприклад, зустрічі з цікавими людьми, ветеранами Великої Вітчизняної війни, зірками спорту, естради[17].
2.Методи формування досвіду поведінки:
-вимога – педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукання їх до позитивної діяльності або гальмування дій і вчинків учнів середнього шкільного віку , якщо вони мають негативний характер. Наприклад, звернення класного керівника, соціального педагога або вчителя-предметника припинити негативну поведінку окремими учнями, виконати поставлене завдання;
-громадська думка як вимога до колективу загальноосвітнього навчального закладу полягає в оцінці громадою дій і вчинків з метою спонукання учнів до зміни на краще в його поглядах, навиках і звичках поведінки; може бути виражена самою учнівською спільнотою, органами самоврядування, педагогами. Наприклад, формування ставлення до колективу, неформальних об’єднань у межах групи й поза ним, до моральних норм та проявів поведінки учнів;
-доручення – учням дають завдання, виконання якого вимагає відповідних позитивних дій і вчинків. Наприклад, здійснювати навчальну опіку над учнями, яким важко дається виконання пізнавальних і практичних задач[2].
3.Методи стимулювання діяльності і поведінки:
-творче суперництво – виникає як бажання підлітків до самоутвердження. Наприклад, поділивши групу учнів середнього шкільного віку на підгрупи згідно їх неформального поділу, зорієнтувати їх навчальну й поза навчальну діяльність на досягнення позитивних, суспільно значущих цілей:
-заохочення – діяльність колективу оцінюється позитивно і це стає стимулом до її самоорганізації й вдосконалення діяльності. Наприклад, відмічення позитивних досягнень колективу в ставленні до інших учнівських груп, до окремих учнів:
-покарання як педагогічний метод має місце з метою припинити або попередити негативну діяльність колективу. Наприклад, за негативну поведінку щодо окремих учнів, позитивне сприйняття колективом негативних дій підлітків чи неформальних об’єднань у межах колективу чи поза ним[17].

2.2. З досвіду роботи колективу Маслівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новокаховської міської ради щодо питання превентивного виховання підлітків середнього шкільного віку
Превентивне виховання – це успішна система підготовчих, попереджувальних та профілактичних дій педагога з метою запобігання формуванню негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки підлітків та організація належного догляду за їх діяльністю.
До завдань, які ставить перед собою Маслівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, передусім належить формування високоморальної свідомості учнів, яка є головним чинником,що впливає на вибір способів на основі морально – правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалась у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування індивідуальної свідомості.
Одним із завдань превентивного виховання Маслівської загальноосвітньої школи є формування в учнів моральних почуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо.
Другим завданням превентивного виховання учнів є вироблення у них навичок і звичок високоморальної поведінки. Оскільки у кінцевому підсумку вся виховна робота спрямовується на формування соціально активної особистості.
Третім завданням превентивного виховання школи є формування в учнів середнього шкільного віку активної позиції у соціальній сфері, тобто негативного і терпимого ставлення до проявів девіантної поведінки іншими та аморальних вчинків, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які, на жаль, ще мають місце у нашому житті, вироблення вміння протистояти негативним впливам.
Четвертим завданням превентивного виховання, яке пронизує всю виховну роботу Маслівської загальноосвітньої школи , є подолання у свідомості окремих учнів помилкових навичок і звичок поведінки, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків формування.
Зусиллями адміністрації та педагогічного колективу у школі проведено значну організаційно – управлінську, методичну роботу зі вказаної теми.
Вчителями опрацьовано відповідну теоретичну та методичну літературу, концепцію превентивного виховання, що сприяло підвищенню професійної компетентності педагогів. Це питання розглядалось на засіданні педагогічної ради, методичного об’єднання класних керівників, засіданнях творчої групи класних керівників, на заняттях батьківського всеобучу.
З метою психологічного забезпечення превентивного виховання у школі протягом останніх двох років працював практичний психолог. Проведено психологічне діагностування учніввікових груп, а також вчителів.
Діагностика проводилась за такими напрямами:
- психодіагностика загального розвитку та вплив на нього соціального оточення;
- психодіагностика окремих найважливіших якостей і властивостей особистості учня і педагога;
- діагностика стану знань та умінь у відповідності з їх віком та основними вимогами до рівня їх розвитку
Ефективність превентивного виховання підвищується, якщо:
- стимулюється здоровий спосіб життя і позитивна соціальна орієнтація у процесі соціалізації навчально–виховного процесу;
- використовуються активні форми і методи виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги, дискусії тощо);
- педагоги використовують досягнення педагогічної та психологічної науки, оволодівають новітніми педагогічними технологіями;
- гармонізується родинно-шкільне виховання на засадах гуманізму, доброзичливості, демократизму, партнерства учасників навчально–виховного процесу.
Величезне значення при корекції девіантної поведінки має перш за все розрахунок об’єкт та послідовність скрупульозно підібраних виховних впливів шляхом систематичного вправляння, тренування, що ефективно впливає на всі складові рівні особистості ( фізичний, інтелектуальний, соціальний). Щоправда, кращий результат дає робота за запитами вчителів, батьків, учнів. Безперечно, при цьому слід орієнтуватися на різні вікові структури і включати такі типові ігри: дидактичні, рольові, розвиваючі, сюжетні, ігри з правилами.
Отже, вчительським колективом проводиться відповідна робота:
- шкільний облік важковиховуваних підлітків та молодших школярів, які потребують допомоги, підтримки; організація відповідної психокорекційної роботи з ними;
- відвідування неблагополучних, проблемних сімей;
- спільні виступи на батьківських зборах, психолого–педагогічних семінарах;
- проведення виховних годин на морально – етичні проблеми, проблеми взаєморозуміння, поваги;
- ведення банку даних неблагополучних сімей, дітей – інвалідів, дітей – чорнобильців, малозабезпечених, неповних сімей, важковиховуваних дітей;
- консультативна робота з учнями, батьками, вчителями;
- співробітництво з комісією у справах неповнолітніх;
- співробітництво з медичними закладами;
- співробітництво з центрами соціальних служб для молоді;
- робота з педагогічним колективом школи ( ознайомлення з новинками психолого –педагогічної літератури, бесіди, консультації з питань профілактики правопорушень серед неповнолітніх тощо)
Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, з стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, з розпадом сімї, з розповсюдженням інших соціально-негативних явищ.
Загальновідомо, що головним напрямом діяльності у боротьбі з правопорушеннями є їх попередження, відповідним чином організована профілактична робота.
Пріоритетним напрямком освітньої політики нашої держави є особистісно орієнтована освіта. У зв’язку з цим розробка моделі особистісно орієнтованої системи профілактичної роботи серед учнівської молоді та підготовка до цієї роботи майбутніх учителів належить до важливих теоретичних і практичних проблем.
З урахуванням цьогоперебудовано форми виховної роботи. У школі переважають такі форми, які дозволяли б кожному учню самовиразитись, – конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. Це дозволяє школярам займатися улюбленою справою, спонукає їх до творчості, привчає до розумного використання вільного часу. Наша школа поступово стає центром виховної роботи.
Запобігання правопорушень неповнолітніх має бути справою не тільки дорослих, а й самих школярів. Вони повинні в міру своїх можливостей залучатися до цього. Тому у нашій школі активно працюєучнівське самоврядування і робота різноманітних загонів, секторів.(наприклад, сектор «Дисципліна і порядок»).
Профілактика вимагає своєрідного підходу і до вибору методів і форм виховної роботи.

Висновки
Таким чином, підвищення ефективності превентивного виховання можливе за умови забезпечення цілісної системи виховних впливів на неповнолітніх, підвищення теоретичного та методичного рівня знань педагогів і батьків з питань запобігання девіантній поведінці, налагодження гуманістичного управління діяльністю педагогічного колективу, пов’язаною з превентивним вихованням учнівської молоді. Належне формування моральної свідомості учнів середнього шкільного віку , яке є головним чинником впливу на вибір способів поведінки на основі морально – правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, має вирішальний вплив на формування індивідуальної свідомості, самосвідомості учнів.
Вплив суспільної свідомості на індивідуальну здійснюється через реалізацію виховних можливостей навчальних предметів і, безумовно, виховної роботи. Підвищенню результативності виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі сприяє вдосконалення нових форм роботи, пошук нових систем виховання, впровадження розвиваючих технологій.
Становлення української державності, інтеграція у європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, яка здатна працювати на процес державотворення, на становлення народу України як політичної нації.
Стрижнем цієї системи виховання в Україні є національна ідея, спрямована на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.Тому головною метою, є виховати громадянина як члена правового суспільства, демократичної держави, особи, що відчуває й цінує ідеали, свободи й рівності, усвідомлює вартість людської гідності, здатна сама визначити пріоритети власного життя, прагне стабільної політичної системи й готова підтримувати її існування. Тому питання підвищення професійної майстерності педагогів, які організуютьпрофілактичну роботу з учнями, є на сьогодні дуже актуальним.
Список використаної літератури
1. Виховання дітей девіантної поведінки: Методичний посібник ⁄ Упорядник Гусь Т. Й. – Херсон: РІПО, 2010. – 60 с.
2. Відмиш Л. І. Організація превентивного виховання учнів ⁄⁄ Виховна робота в школі. – 2006. № 12. – С. 2-29.
3. Возрастная и педагогическая психология/ Под ред. А. В. Петровского. М.: «Просвещение»,1973
4. Єжова О.О.,Кириченко В.Р.,Тарасова Т.В.Фрмування превентивного виховного середовища ЗНЗ.Навчально-методичний посібник./Кіровоград.,2014рік
5. Дуткевич Т.В. Загальна психологія: Конспект лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Кам'янець-Подільський, 2002. – 96с.
6. Липець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність. – Львів, 1993. – 132 с.
7. Концепція превентивного виховання дітей та молоді в Україні
8. Конвенція ООН про права дитини
9. Оржеховська В. М. Використання ігрових технологій для профілактики і корекції девіантної поведінки школярів ⁄⁄ Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. – К. ; Житомир, 2004. – Вип. 6,кн.2. – С. 202-206.
10. Оржеховська В. М. Превентивна педагогіка. Основні засади розвитку превентивного підходу ⁄⁄ Позакласний час. – 2011. - №3. – С. 73-80.
11. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Науково-методичний посібник. – К., 1996. – 352 с.
12. «Про впровадження Комплексної програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків в навчальних закладах». Наказ МОН України від 22. 07. 2003р. №489
13. Превентивне виховання дітей і молоді: методичні рекомендації для слухачів курсів підвищення кваліфікації (учителям, вихователям, організаторам виховної роботи, класним керівникам) ⁄ Укладач Т.І.Туркот – Херсон: РІПО, 2010. – 36 с.
14. Рання профілактика негативних проявів у поведінці дітей: навч. -метод. посібн. ⁄ Упоряд. та відп. за вип. О. І. Пилипенко. – К. : ТОВ «ХІК», 2003. – 128 с.
15. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. – Тернопіль, 1999. – 144 с.
16. Холодецька Н. Робота з дітьми «Групи ризику»: На допомогу початківцю ⁄⁄ Соціальний психолог. – 2010. - № 5. – С. 27-28.
17. Цивінський В. Теоретичні аспекти превентивного виховання школярів ⁄⁄ Психолог. – 2009. - № 42-43. - С. 5.

Класи: Середня школа

Предмети: Виховна робота