Малокопанівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Голопристанської районної ради Херсонської області

Виховна година:

«Херсонщина – мій рідний край»

Класний керівник 10-А класу Сахарнацька Людмила Миколаївна

Мета: формувати свідому громадянську позицію; дати коротку характеристику регіону; ознайомити учнів з історією Голопристанського району,своєї місцевості, символікою області, району, села; розвивати логічне мислення, просторову та творчу уяву, розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідної землі – Херсонщини, виховувати громадянина-патріота України та українського народу;формувати його особистісну відповідальність за долю своєї держави.
Обладнання: мультимедійна презентація, відеоролик, вислови про Батьківщину,ілюстрації, символіка , кетяги калини, вишиті рушники
Епіграф:
Допоки живемо і любимо ми,
Не висохне цілющая криниця.
Хай розквітає край наш степовий,
І колоситься золота пшениця!
В. Лабунська ХІД ЗАХОДУ
Учитель
У кожної людини в світі є рідний край. І для кожного він обов’язково, щось значить. Рідний край, як домівка, дуже рідний для нас. Нас завжди охоплює почуття любові до рідного краю.
Але іноді замислюєшся, щоб було, як би ми не мали рідного краю? Напевно, люди шукали б його, але серце нічого не приймало б за рідне. І навіть тоді, коли вони десь поселялися ,то все не вважалось милим, як у рідному краї. Люди були б сумні, злі , бо вони не відчували любові, щастя. І це було б дуже-дуже погано. Але нам пощастило - у нас є рідний край, і це наше найбільше щастя. Бо іншого краю в нас ніколи не буде. Бо це наш дім.
Читець 1
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.
І найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить.
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі! Відеоролик ’’Україна – це ти’’
Учитель Щасливі ми, що народилися на чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.
Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
І саме на сьогоднішній виховній годині ми з вами поговоримо про наш край, де ми народилися і живемо. А живемо ми на півдні України в барвистому Таврійському краї. Ознайомимося з символікою Херсонської області , історією створення Голої Пристані та нашого села.
Читець 2
У всіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не спитай, Рідніша їм своя пустиня, Аніж земний в чужині рай Їм красить все їх рідний край Нема без кореня рослини, А нас, людей, без Батьківщини.
Пісня ’’Це моя земля’’
Учитель.
З 25 областей України Херсонська область розташована на півдні України в Причорноморській низині, у степовій зоні, у ніжній течії Дніпра. Херсонська область була утворена 30 березня 1944 року. Адміністративний центр - місто Херсон. Демонстрація символіки Херсонської області та Голопристанського району. Короткі історичні повідомлення учнів.
Учень 1
Герб міста Херсон - ворота жовто-золотистого кольору символізують гостинність міста. Перехрещені золоті якорі вверх лапами: один торговий, другий – військово-морський. Нижня частина щита обрамлена зліва дубовою, а справа – лавровою гілками, символами міцності і слави міста. ( сл.1)
Прапор міста Херсон - Сині полоси символізують три рукави Дніпра: Бакай, Рвач и Конку. ( сл.2)
Герб Херсонскої області представляє собою геральдичний щит бірюзового кольору із розміщеними в ньому колосками пшениці, морським якорем і навігаційним пристроєм (що означає з’єднання двох морів). ( сл.3)
Прапор складається з трьох горизонтальних полос: синьої, білої (яка в два рази ширше останніх) і синьої. На білу полосу в древкової частини полотнища накладено герб Херсонської області. Довжина полотнища прапора в два рази більше його ширини. (сл.4)
Учитель Херсонська область об’єднує 18 районів. У одному із цих районів мешкаємо ми. А проживаємо ми з вами у квітучому Голопристанському районі.
Відеоролик ’’Гола Пристань’’
Читець 3
Південь Херсонщини - квітка барвиста
Край, де янтарні пшеничні поля.
Схоже на казку смарагдове місто,
Тут наша батьківська щедра земля.
Славсь, Гола Пристань, ти наша гостинна!
Вдале створіння від Бога й людей!
Знай, Україно, моя батьківщина
Завжди із хлібом стрічає гостей!
Є в нас своє історичне коріння:
Скіфи бродили над морем, в пісках.
Люди і час працювали сумлінно -
Вербове місто розквітло в степах.
Таврія сонячна, серцю ти рідна,
Скільки про тебе написано од!
Славляться здравниці і заповідник,
Гордість твоя - працелюбний народ.
Місто, що скупане в сонці і квітах,
Працю шанують тут із давніх часів.
Край наш таврійський піснями сповитий,
Є в нас герої боїв і полів.

Учень 5
Оазис України, Золоті Ворота Херсонщини – це наш Голопристанський район, який, мов перлина, розташований на Півдні України у Придніпровській низовині серед таврійських степів, зігрітих щедрим сонцем. Наша благородна й родюча земля, Голопристанщина, з півдня омивається Чорним морем, з південного заходу – водами Дніпровського лиману, а з півночі оповита річками Конка і Чайка. Наші предки – козаки заснували місто в 1711 році на голому березі річки, який назвали Голий перевіз, розуміючи, що воно згодом стане перлиною в степу та займе економіко – географічне положення, маючи зручний зв’язок з Херсоном та іншими містами сухопутними і водними шляхами. ( сл.5) Учень 6
Адміністративно – територіальні одиниці Голопристанського району налічує 53 населених пунктів.
В районі функціонує Чорноморський державний біосферний заповідник. Він був заснований у 1927 році з метою охорони птахів під час перельоту, зимівлі та гніздування, а також для збереження та вивчення ділянок причорноморських цілинних степів, які залишилися лише на незначній площі півдня України. З 1984 року його включено ЮНЕСКО в міжнародну мережу біосферних заповідників. Сьогодні він найбільший в Україні. Учитель Ми з вами проживаємо в гарному, рідному для нас селі – Малі Копані.
Пісня ’’Це край, де я родилась і живу’’
Учитель
Перші згадки про село в 1786 році залишив французький мандрівник-дослідник Жільбер Ромм, який подорожував таврійськими степами: ’’ Із Збур’ївки на конях ми приїхали в Ближнє Копаньє.Пасовища тут займають козаки, що живуть в земляних ямах, вкритих очеретом і соломою ’’. Ця дата і вважається датою заснування села.
( сл.6)
Учень 7 Отже, село було засноване на місці козацького посту російської армії і звалося спочатку Ближнє Копаньє.
З початком заселення краю назву козацького поста Ближнє Копаньє змінила назва Малі Копані, яка пішла від слів ’’ мало копати ’’. В ті часи вода знаходилася дуже близько від поверхні, по селі були поширені неглибокі копанки, з яких так просто добувалася вода у напівпустому тоді степу.
Після приєднання Таврії до складу Російської імперії розпочалося залюднення колись напівпустих Причорноморських степів. Сюди біжать селяни-кріпаки, а також селяни-переселенці ( 1975 рік ).
Учень 8 Друга хвиля переселення в наше село припадає на 1810 рік, коли з Ковельського повіту Чернігівської губернії було надіслано велику групу державних селян. Всього на цей момент в нашому селі налічувалось 449 ревізійних душ.
Ще в ХVІІ ст. тут існував козацький маяк – велика піщана кучугура, заввишки 7-8 м, з якої велося постійне патрулювання.
Учень 8
Початок села жителі називають ’’ Бузничкою ’’- наймолодша частина села , яка раніше була найменш заселена. Тому ця територія була майже повністю пороща бузиною. З заселенням цієї території бузина поступово зникла. Значної шкоди селянам завдавали піски, які в окремі роки засипали цілі села. Історія заліснення цієї місцевості починається з 1834 року, саме з того часу зберігся перший документ ( записка Таврійського віце-губернатора Логвинова про необхідність розведення лісів і виділення для цього коштів ).(сл.7)
В кінці 1920 років в селі були створені този ’’ Червоний факел ’’, ’’ Червона зірка ’’, ’’ Перемога ’’, ’’ П’ятирічка ’’, ’’ Господар ’’. В 1930 році почалася масова колективізація та розкуркулювання. Спочатку розкуркулювали заможних селян, потім середняків, а далі й найбідніших. Люди масово пухли і вмирали. Село геть занепало. Розвалені хати, пусті городи. Було дуже важко тоді, але Бог дав, вижили, не всі правда…
Учень 9
Через деякий час селяни почали отримувати в колгоспі по 100 г хліба за 1 трудодень. Село почало потроху оживати. На його території сформувалися три колгоспи : імені Кірова, імені Димитрова і ’’ Червоний факел ’’. В 1936 році в колгоспах села почали з’являтися перші трактори. В 1935 році на базі початкової школи відкрилася неповна середня. Першим її директором був Григор’єв Микола Якович, а завучем Черниш Микола Андрійович, яки загинув на війні. В 1937 році під лозунгом ’’ злиття нації ’’ розгорнулась прихована кампанія радянської влади русифікації та знищення предковічних традицій українського народу. Ритуальні обряди вважалися буржуазними пережитками. Репресовані не мали права переписки. Членів репресованих сімей висиляли за межі села і району. В кінці 1980 років всі репресовані були реабілітовані, проте живими повернулися дуже мало.
Учень 10 Йшли роки, і хоч багато не змінилось, та все ж жили з вірою у краще майбутнє. Але прийшла війна…
Усіх чоловіків, деяких жінок, і навіть підлітків села було призвано до лав радянської армії. На захист Батьківщини піднялися 263 місцевих жителів, з яких 87 чоловіків нагороджені орденами та медалями. Живими з війни повернулися 105 чоловік. Село Малі Копані окупували в суботу, 13 вересня 1941 року. Проте особливих військових дій на території села не велося. В селі інколи простоювали обози як німецьких так і радянських військ. Наприкінці літа – початку осені в селі вже знали, що незабаром радянська армія визволить їх від окупантів .За кілька днів до відступу німців по селі пройшла чутка, що відступаючи німці спалять село. Вночі з 3 на 4 листопада в село зайшла козача частина, яка звільнила село від окупантів.На честь воїнів, які пройшли через це пекло у центральному парку села встановлено обеліск Слави. (сл.8)
Учень 11 Після звільнення Херсонщини, в селі відновилася робота медпункту, розпочалися заняття в школі, почалася відбудова народного господарства. Відновлення заліснення місцевості продовжили при радянській владі в 40-50 роки.В 1961 збудовано нову одноповерхову школу, а в 1980 році здано в експлуатацію нову, двоповерхову школу. В 1972 році було збудовано типовий будинок культури. Трохи пізніше будують два нові багатоквартирні двоповерхові будинки для робітників, новий дитячий садок, двоповерхову контору радгоспу, пекарню, повністю забудовано одноповерховими будинками вул. Нову, куди поселяли переселенців з інших областей. В 1983 році стає до ладу новозбудований винзавод.(сл.9,10,11,12,13) Але нажаль прийшло банкрутство села і село залишилося в руїнах.
Учень 12 Крім того, з 2002 року, вперше в своїй історії село має свої офіційні символи – герб, гімн та прапор, затверджені сесією депутатів Малокопанівської сільської ради. Прапор з трьома рівномірними паралельними кольорами : блакитним, білим та зеленим по праву символізує незмінну віру, свободу та незалежність жителів села.(сл.14) Герб, створений колишнім жителем села в 2002 році. Цей герб ввібрав в себе віковічний символ Малих Копанів – копанку, дату заснування та православну віру тутешніх жителів.(сл.15) Гімн Малих Копанів написала випускниця Малокопанівської загальноосвітньої школи – Форсюк Ірина.

Учень 13
На сьогоднішній день в нашому селі працює Малокопанівська сільська рада, працює школа, дитячий садок ’’´Вербиченька ’’, працює ФАБ, є пошта. Село обслуговують 12 магазинів. Новозбудована маслобійня. На території села є собор. ( сл.16, 17, 18, 19, 20, 21, 22) Наше село починає відновлюватися і збагачуватися. І ми можемо впевнено сказати, що доля нашого краю в наших руках. Адже, саме від нас, підростаючого покоління залежить процвітання нашої Батьківщини.
Учитель Херсонщину можна порівняти з невеликою казковою країною, де є всі умови для гідного існування. Величні озера, могутній Дніпро, що через лиман впадає в Чорне море, річечки, що котяться ярами.
О.Сизоненко стверджує, що «ніхто не вартий поваги, якщо забуває землю, яка його породила, і нехтує людьми, у яких виріс».
Від вас, юні друзі, залежить, якою завтра буде земля, де чорніють скіфські могили, де в далекі часи гуляли запорожці й гайдамаки, де вершили свій подвиг солдати Великої Вітчизняної війни.
Хай вашими зусиллями цей край завжди буде квітучим і міцним.
Завершити наш захід хочу словами, які взяті епіграфом до нашої виховної з вірша поетеси В.Лабунської:
Допоки живемо і любимо ми,
Не висохне цілющая криниця.
Хай розквітає край наш степовий,
І колоситься золота пшениця!
Пісня ’’За сонце, за небо, за спів солов’я’’

Список використаних джерел
1. Арцишевський Р.А. Громадянська освіта: Підручник для 10 класу. - Київ:
Генеза , 2002.
2. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у
позаурочній діяльності загальноосвітньої школи – Київ,1997.
3.Ігнатенко П.Р., Поплюжний В.Л., Косарєва Н.І.Виховання громадянина. –
Київ,1997.
4.Іова В.Ю., Люріна Т.І. Формування громадянської культури особистості. –
Кам’янець-Подільський: Абетка, 2003.
5.Концепція гуманістичного виховання. .
6.Кращі позакласні заходи. Учитель року. Вип. 2./Укладач Є.І. Науменко. – Х. :
Видавнича група «Основа», 2008.
7.Коломієць Н.А. Гола Пристань – лілея моя: Поезія. — м. Гола Пристань:
«Літера», 2009. — 101с.
8.Філончук З.В. Наймолодша область в українському Причорномор’ї / З.В. 9.http://images.yandex.ua/yandsearch?text=херсонська%20область&uinfo=ww-
1263-wh-916-fw-1221-fh-598-pd-1

Класи: Середня школа

Предмети: Виховна робота