Мета: знайомити учнів зі скарбами рідної мови, виховувати патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого, звичаїв, обрядів нашого народу, прищеплювати любов і повагу до української мови,
Хід свята:
Звучить музика про Україну, мову Звучить пісня в виконанні Р.Кириченко «Звучи, рідна мово» і під неї діти заходять до зали.
Звучить тихо мелодія 1
Вчитель: Із пуп`янка долонь
Вихоплюється слово,
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.
Молись за нас, молись, Пречиста рідна Мово,
Народжена з хлібів і чистої лози.
Єдина і свята, Пречиста Діво Мово,
У полум`ї свічок прийди в пусті серця,
Навчи молитись нас блакитно й калиново,
Навчи чудових слів, яким нема кінця.
Чудова наша мова – міцне моє коріння,
А як же я без нього міг би на світі жить?!
Тоді б мене чекало духовне зубожіння,
Бо мову і Вітчизну не можна розділить!
Доброго дня шановні гості нашого свята! Сьогодні у нас особливий день, бо ж говоритимемо про найдорожче, найсвятіше, те, що чули першим від мами те, що увібрали в серце разом з бабусеною казкою, те, що понесемо у своє життя, допоки й віку нашого земного, а потім – і небесного. А понесемо мову – «золоту зоряночку» нашої душі й долі.
Злата : Є у нас єдина рідна Україна.
Є в Україні мова солов’їна.
Єднає мова всі народи,
Що прагнуть щастя і свободи
Саша К. Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Альбіна : Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині — державна!
Все в тобі є : і багатство, й краса!
Катя К. : Мова наша, мова −
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Костя : Мова наша, мова –
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Соня : Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.
Славік О. Хоч про тебе, Україно,
Я ще мало знаю,
Та чомусь, серденько, щиро
Я тебе кохаю!
Деніс З далекого краю,
З далеких світів
Журавлик на крилах
Додому летів.
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля?
Чиї це долини?
Чиї це луги?
Чию це калину
Гойдають вітри?
Впізнав Батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут гніздечко
І мова моя!
Пісня про Україну Катя «Лине Україною» 2
Вчитель: Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких літ пережила наша рідна мова, мужньо витерпівши знущання, заборони. Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Мова – це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями і сотнями попередніх поколінь».
Деніс Вона ніколи не вмирала,
Вкраїнська мова голосна
І хоч не раз її топтали
Знов оживала, мов весна.
Міша Зазнала ти немало у віках,
Не раз топтали твою мову й пісню,
Я не зречусь квітучого вінка,
В якому майорить душа вкраїнська
Славік О Не раз над нею насміхались,
Були такі, сказати слід
І все ж бо нею розмовляли
І прадід і увесь мій рід.
Славік Я І ми шануймо нашу мову,
Топтать нікому не дамо.
Бо наше слово, вільне слово
Для нас, українців дано.
Катя В У кожне серце, хату, школу, клас.
Стань, мово, України половинкою,
В твоїм разку я стану намистинкою
Соня На цій планеті живе вона –у віковічному серпанку
Та калиновому вінку, вродлива, бо прокинулася зранку,
Струнка і горда, серед руж червони
І солов`їв, у сукні волошковій.
Єгор Я чую мови рідної ходу,
Я їй назустріч радісно іду,
Вітаю і запрошую до нас.
Під музику входить дівчинка Мова. 3
Монолог Мови :Я невтомна й працьовита, не омину жодного закутка, жодної оселі. Загляну і в карпатські гори, і в поліські простори. Не шкодую ні сили, ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї незрівнянної душі. Дзвеніла потоком у джерельній річці, співала жайворонком над білосніжними хатинами…От лиш панське ярмо уривало шию, напувало гірким потом. Летіли роки, а я все не старіла, а я розквітала більше і яскравіше. Ніжними ліричними піснями, войовничими віршами розливалася степовими шляхами. Свіча надії ще палає у моєму серці, і сію, я сію свою запашну любов і мелодійне слово з калиновим присмаком. Допоки живу я дзвінка і солов`їна, допоки житиме і український народ.
Вчитель : Мова – це душа народу. Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам всихає від спраги. «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».
Альбіна Вся історія народу - в мові,
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови -
Це означає вбити народ.
Ксюша О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
Лера Ми з нею відомі усюди,
Усе в ній, що треба нам, є,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.

Вчитель: У жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. Свято стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною великого, гордого, нескореного народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови. Це свято об’єднує українців у одну велику дружну сім’ю. Тож звертаємося до вас сьогодні мовою землі вашої, мовою матері вашої, народу українського мовою.
Дівчинка МОВА Мова Я українська —
Батьківська, і материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Пісня Ксюша «За яку таку сажи провину»
Вчитель :Не можна ходити на рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Мова - надбання предків, наше багатство, державна перлина. «У кого рідна мова, в того й душа здорова» - каже народне прислів’я. Саме завдяки мові ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання.
Злата: Мов солов’ї наша мова співуча.
Чують її і рівнини і кручі
В радісну мить, чи у днину негожу
Серце зігріть лише словом я зможу
Дівчинка Мова
Розвиваюся, звеселяюся, я ж бо твоя мово!
У барвінки зодягаюся, українське слово.
Колосюся житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
Ніжна, мила, світанкова
Ясна, чиста, колискова,
Мелодійна, дзвінкотюча,
Дивна, радісна, співуча,
Лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова,
Найдорожча, добра, власна,
Мудра, сонячна, прекрасна,
Солов’їна, барвінкова
Українська рідна мова! .

Лера: Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс—лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є ще й байрак !
І така розкішна і гнучка, як мрія…
Соня : Є в ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, слово, дякуєм тобі.
Ксюша : Слово мене як завжди обігріє,
Вічність мине, а воно не зотліє.
Має воно дужу силу єднання,
Слово – вікно, в світ краси і кохання.

Слайди про єднання
Вчитель : За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби минулого і сучасного. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалась протягом багатьох століть. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку. Мова – це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – наша українська мова.
Музика 4
Сценка за оповіданням Панаса Столярчука «Чия мова найбагатша?»
Слова автора :
Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого поїзда Львів—Відень їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велись навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови — чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць.
Англієць: Англія — країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова — мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів і вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
Німець: Ні в якому разі! Німецька мова — це мова двох великих імперій — Велико Німеччини і Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Канта, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
Італієць: Панове, ви обидва не праві, італійська мова це мова сонячної Італії, музика і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.
Українець: Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова — це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу — Л. Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі й нахваленими тут, проте рідною, а отже, найбільш дорогою, вважав українську. На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом я не піду. Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажіть, на своїх мовах написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з одинакової літери?
Всі. Ні, ні, ні! Це неможливо.
Українець: Ось на ваших мовах це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву.
Німець: Хай буде буква «П».
Українець: Добре. Оповідання буде називатись «Перший поцілунок».
Популярному поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюете, повеселитесь». Павло Петрович поспішив,прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїзджого поета. ( Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поруч панночки — премилої Поліни Полікарпівни.
Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії, Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Поня- товського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку, прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: Портвейну, Плиски, Пшеничної, підігрітого пуншу, пиво, принесли печені поросята, приправлені перцем півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні парцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятись по Підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підішла прихмелілому поету. Походили, погуляли.
... Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плюшем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поету приймакувати.
Німець: Ну, а коли б я назвав іншу букву? Ну, наприклад, буква «С»?
Українець: Гаразд, хай буде «С»! Я на своїй мов: можу створити не лише оповідання, а навіть вірш де всі слова будуть починатися на «с», до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якшо ваша ласка, прошу послухати.
«Самотній сад»
Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток, срібним сніг. —
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх Сіріє.
Сам солодкий СПОКІЙ спить, —
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад. —
Срібно стеляться сніжинки —
Спить самотнії сад.
Англієць, німець.
Геніально! Незрівнянно!
Вчитель: Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
Ваня: Ми — українці — велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх — Україна.
Катя В: Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша—солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
Єгор Моя земля — це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене, немовби птицю,
У небо тихе і ясне.
Костя Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
Дівчинка Мова: Я - українка
Я родом із величної землі,
Чиє імення вимовляю дзвінко,
Моя Вкраїно, ти весь час в мені,
Бо я твоя дочка, я – українка.
Тобі вклоняюсь, матінко моя,
За те, що ти мене благословила,
Найкраща в світі батьківська земля
Вона мені подарувала крила.
Танок Музика 5
Вчитель: Кажуть, допоки живе мова, то до тих пір живе народ. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них материнська ласка і любов. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, радість і смуток, любов і гнів, пожартувати. Українська народна пісня вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва . Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе у ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна.
Деніс : Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.
Соня: Рідна мово материнська,
Ти душа мого народу,
Будь від роду і до роду,
Рідна мово українська.
Катя В. Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
Катя К Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!
Пісня колискова у виконанні мами музика 6
Вчитель: Мово рідна! Світлоносна! Ти – як море, безкрайнє і бездонне.. І не вистачить життя, аби перепливти твій мовний океан. Бо ти є вічність, ти – часточка народу, ти єднаєш родину, ти – рушник вишиваний, який стелиться від батьківської хати і показує нам дорогу у світ. Мине час, ви станете дорослими. Мені хочеться, щоб ви зростали в ріднім краї, де вас постійно супроводжуватиме рідне слово. І ніколи не цурайтеся нашої рідної співучої мови.
Де є іще такі слова привіту,
Такі красиві, сонячні пісні?
Українська серед мов усього світу
Здається найбагатшою мені.
І зайвих слів для вислову не треба –
Є речення короткі і ясні.
Вона подібна зорепаду з неба,
Польоту птаха у височині.

Саша С. Чому люблю я українську мову
Чому люблю я українське слово,
Співучіше за пісню солов’я?
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
Дівчинка Мова
Буду я навчати мови золотої
у трави-веснянки, у гори крутої
в потічка веселого, що постане річкою
в пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчати мови-блискавиці
в клекоті гарячім кованої криці
в корневищі пружному ниви колоскової
в леготі шовковому пісні колискової,
щоб людському щастю дбанок свій надбати,
щоб раділа з мене Україна-мати.
Женя М Будемо жити, землю любити,
Як з давнини повелося.
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Злата Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Деніс Тож, вивчаймо рідну мову
Вже тепер, з маленьких літ,
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ.
Славік Я Будем рідну мову
Дружно ми вивчати
Розберемо кожне слово
Щоб її нам краще знати.
Стас П Бо вона така чарівна,
Мелодійно так звучить.
Поміж мовами – царівна
Як без неї в світі жить?!
Саша К. Бо вона нам найрідніша,
Зрозуміла і ясна.
Поетична, найсвятіша
І чарівна, як весна.
Катя К Вірте – не вірте,
Твердо я знаю:
Мова – це вірність рідному краю.
Єгор Рідна мово моя!
Багата скарбниця життя,
Ти навчила мене Україну любити,
Чесно й правдиво жити.
Люблю, люблю вкраїнську мову!
Ваня: Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніше?
Що нам ближче і миліше,
І дорожче в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Женя М: Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Костя Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла
Ваня Ми малі, та всі ми друзі,
Ми – одна родина.
Та найбільша наша мати -
Ненька – Україна.
Маша К. Кохаю край наш дорогий,
Що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
Зрости достойним сином.
Міша Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
Злата Все, що рідне, я кохаю.
Всім, хто рідний – помагаю.
Своє ціню, свого вчуся
І до рідного горнуся.
Катя К. Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Лера Українська чарівна мово,
Ти у серці народу живеш.
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя, пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
Костя Розцвітай же слово,
І в родині, і у школі.
Й на заводі, і у полі.
Пречудесно, пречудово -
Розцвітай же, мово!
Женя М. Хай буде з хлібом кожен дім,
Хай пахне сонячно, медово,
А поруч з ним – струмком дзвінким
Натхненне українське слово!
Костя: Ой, прекрасна у нас рідна мова,
Як сердечна, душевна розмова.
Рідній мові усі ви навчайтесь
І ніколи її не цурайтесь!

Вчитель : Виростай, дитино, й пам’ятай,
Батьківщина - то найкращий край.
Для кожного - диво своя Батьківщина,
В ній рідне коріння і мови душа,
І скільки б світів не пізнала людина,
На рідній землі лиш вона ожива.
Учи, дитино, рідну мову,
Гордися нею і лелій,
А зрадити голубоньку чудову
Ти навіть в думці не посмій.
Молися нею юними устами,
Вона твоя, як серце і душа,
Вона від прадіда, від тата і від мами,
Вона – Шевченкова, Франкова, Куліша.
Люби її, як матінку природу,
Горнись до неї - ти ж бо її син!
Вона- безсмертя рідного народу,
Могутній, вічний український дзвін…
На цьому наше свято закінчується дякуємо всім за увагу. Муз 8

Предмети: Виховна робота, Патріотичне виховання

Класи: 1 клас