Виховна година "Добрим словом виховуй добру людину"
Тема: Добрим словом виховуй добру людину
Мета: формувати моральні основи дитячої особистості засоба¬ми слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; роз¬вивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів; вихову¬вати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

Обладнання: презентація з теми; «Дерево мудрості» (на гілках якого висять написи муд¬рих висловів: «Добре ім'я краще від багатства», «Нічого так дешево не дається і так дорого не цінується, як ввічливість», «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Життя дано людині на добрі справи», «Світ не без добрих людей», «Усе добре пам'ятай, а зла уникай», «Посієш учинок, виросте звичка», «За добро добром платять», «З добром дружись, а лихих — стережись»); словник; гра «Виправ по¬милку»; роздатковий матеріал «Правила доброго чарівника», ТЕСТ.
Крик-народжує грубість;
Обман-народжує недовір`я;
Посмішка-розтоплює лід;
Прощення-приносить полегшення;
Турбота-наповнює життя змістом.
Посієш бажання-пожнеш вчинок;
Посієш вчинок-пожнеш звичку;
Посієш звичку-пожнеш характер;
Посієш характер-пожнеш долю.
Матір Тереза

Хід уроку
Учитель. Діти, перш ніж розпочати наше заняття, привітаймо¬ся з нашими гостями. Привітно всміхнувшися, ми побажали одне одному доброго дня.
Як ви думаєте, від чого так повіяло теплом? Від чого на крапли¬ну сонця, на краплину щастя збільшилось у світі? Від чого на крап¬лину радіснішим стало наше життя? — Так, навіть від одного доб¬рого слова стає краще й тепліше на душі.
А чи завжди ми буваємо добрими одне до одного?.. Один муд¬рець сказав, що людина — це її вчинки. Усе своє життя люди пізна¬ють, що таке добро і зло, гарно і погано... Але шлях до доброти непростий і не завжди легкий, тому треба вчитися доброти, учити¬ся бути уважним до людей, берегти і дбати одне про одного.
Давайте звернемо увагу на епіграф до нашої виховної години.
Сьогодні ми спробуємо зробити ще декілька кроків на шляху доброти. А в помічники я пропоную взяти: мислення, увагу до сло¬ва, творчість і фантазію. Ми вчитимемося спостерігати, згадувати, думати, творити, відчувати, робити висновки.
Все-із доброго чи злого -
Починається з малого.
Хліб-з маленької зернини,
Дощ-із чистої краплини.
День турботою почнеться,
Проганяй мерщій дрімоту -
І рукам давай роботу.
І роби невтомно,вміло,
Хоч мале та добре діло.
А які слова та поняття можуть бути складовими слова «Доброта»

Доброзичливість
вихОваність
доБросовісність
поРядність
тактОвність
чеснісТь
лАска

...Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чес¬не, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, го¬тові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людь¬ми, своєю совістю. Зло завжди буде покарано... Але як учинити щодо людей, які нас образили? Відповісти образою на образу? Помститися?
Зло породжує тільки зло... Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів і не брати прикладу з тих, хто вас зневажає чи кривдить. Здатність людини прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки — свідчить про силу та красу людської душі.
А чи добрі ви сини і дочки для своїх батьків? Чи задумувались ви коли-небудь над цим? Я пропоную вам послухати історію двох жінок, ви все зрозумієте самі…
Любить человечество легче, чем сделать добро родной матери - гласит старинное украинское изречение. В нём большая мудрость народной педагогики. Невозможно воспитать человечность, если в сердце нет доброты к самому близкому и дорогому человеку - матери, отцу, дедушке, бабушке.
История двух матерей
Не выдерживает материнское сердце, сгорает от горя и обиды, если вырастают недобрые, неблагодарные дети.
В маленькой больнице на окраине большого города лежали две матери – Чернокосая и Белокосая. Они родили сыновей. Сыновья родились в один день: у Чернокосой матери – утром, у Белокосой – вечером. Обе матери были счастливы. Они мечтали о будущем своих сыновей.
- Я хочу, чтобы мой сын стал выдающимся человеком, - говорила Белокосая мать. – Музыкантом или писателем, известным всему миру. Или скульптором, создавшим произведение искусства, которое будет жить века. Или инженером, построившим космический корабль, который полетит к далекой звезде.… Вот для чего хочется жить…
А я хочу, чтобы мой сын стал добрым человеком, - сказала Чернокосая мать. – Чтобы никогда не забывал матери и родного дома. Чтобы любил Родину и ненавидел врагов.
Каждый день к молодым матерям приходили в гости отцы. Они долго смотрели на маленькие личики своих сыновей, в глазах у них сияло счастье, изумление и умиление. Потом они сидели у кровати своих жен и долго-долго о чем-то шепотом говорили с ними. У колыбели новорожденного мечтают о будущем – конечно, только о счастливом. Через неделю счастливые мужья, ставшие теперь отцами, увезли домой жен и сыновей.
Прошло 30 лет. В ту же маленькую больницу на окраине большого города пришли две женщины – Чернокосая и Белокосая. В их косах уже серебрилась седина, лица были такими же красивыми, как и 30 лет назад. Они узнали друг друга. Их обеих положили лечиться в ту же палату, где 30 лет назад они родили сыновей. Они рассказывали о своей жизни, они молчали о сыновьях. Наконец, Чернокосая спросила:
-Кем же стал твой сын?
-Выдающимся музыкантом, - с гордостью ответила мать. – Он сейчас дирижирует оркестром, который выступает в самом большом театре нашего города. Он пользуется огромным успехом. Неужели ты не знаешь моего сына? – И Белокосая мать назвала имя музыканта. Да, конечно, Чернокосая мать хорошо знала это имя, оно было известно многим. Недавно она читала о большом успехе этого музыканта за рубежом.
-А твой сын кем стал? – спросила Белокосая.
-Хлеборобом. Ну, чтобы тебе понятнее было – механизатором в колхозе, то есть и трактористом, и комбайнером, и на животноводческой ферме приходится работать. С ранней весны до поздней осени, пока снег укроет землю, сын мой пашет землю и сеет хлеб, убирает урожай и снова пашет землю, сеет и снова убирает… Живем мы в селе – километров сто отсюда. У сына двое детей – мальчик трех лет и девочка недавно родилась…
-Все-таки счастье тебя обошло, - сказала Белокосая. – Твой сын стал простым, никому не известным человеком.
Чернокосая мать ничего не ответила.
И дня не прошло, а к Чернокосой матери приехал из села сын. В белом халате, он сел на белую скамейку, долго-долго о чем-то шептался с матерью. В глазах Чернокосой матери светилась радость. Она, казалось, в эти мгновения забыла обо всем на свете. Она держала в своих руках сильную, загоревшую на солнце руку сына и улыбалась. Расставаясь с матерью, сын, как бы извиняясь, выложил из сумки на маленький столик виноградные гроздья, мед, масло. «Поправляйтесь, мама», - сказал он на прощанье и поцеловал ее.
А к Белокосой матери никто не пришел. Вечером, когда в комнате воцарилась тишина и Чернокосая мать, лежа в постели, тихо улыбалась своим мыслям, Белокосая сказала:
-У сына сейчас концерт.… Если бы не концерт, он, конечно, пришел бы…
на второй день перед вечером к Чернокосой матери снова приехал сын-хлебороб из далекого села. Опять он долго сидел на белой скамейке, и Белокосая мать услышала, что в поле сейчас горячая пора, работают они день и ночь… Расставаясь с матерью, сын выложил на маленький столик пчелиные соты, белую паляницу и яблоки. От счастья лицо у Чернокосой женщины светилось и, морщины расправились.
К Белокосой матери никто не проходил.
Вечером женщины лежали молча. Чернокосая улыбалась, тихо вздыхала, боясь, чтобы ее вздохи не услышала соседка.
В третий день, перед вечером, к Чернокосой матери снова приехал сын-хлебороб из далекого села – привез два больших арбуза, виноград, яблоки. Вместе с сыном приехал трехлетний черноглазый внук. Сын и внук долго сидели у постели Чернокосой матери; в ее глазах сияло счастье, она помолодела. Белокосая мать с болью в сердце услышала, как внук рассказывал бабушке: вместе с папой он вчера полдня ездил на «капитанском мостике» комбайна. «Я тоже буду комбайнером», - сказал мальчик, и бабушка поцеловала его.… Белокосая мать в эти мгновения припомнила, что ее сын, выдающийся музыкант, отправляясь в длительные поездки, сдавал, как говорили в семье, маленького сына в какой-то интернат…
Месяц лежали в больнице две матери, ежедневно приезжал к Чернокосой матери сын-хлебороб из далекого села, привозил улыбку сыновнюю, и, казалось, мать только от той улыбки выздоравливает. Казалось Белокосой матери, что, когда к ее соседке приезжал сын, даже больничным стенам хотелось, чтобы мать сына-хлебороба скорее выздоровела. К Белокосой матери так никто и не пришел. Прошел месяц. Врачи сказали Чернокосой матери: «Теперь вы совершенно здоровы. В сердце нет никаких шумов, ни перебоев». А Белокосой матери врач сказал: «Вам еще надо полежать. Конечно, вы тоже станете совершенно здоровым человеком». Говоря это, врач смотрела почему-то в сторону.
За Чернокосой матерью приехал сын. Он привез несколько больших букетов красных роз. Цветы подарил врачам и сестрам. Все в больнице улыбались.
Прощаясь с Чернокосой матерью, Белокосая попросила ее остаться с ней на несколько минут наедине. Когда из палаты все вышли, Белокосая мать со слезами на глазах спросила:
-Скажи, дорогая, как ты воспитала такого сына? Ведь мы родили их в один день. Ты счастлива, а я… - и она заплакала.
-Мы расстаемся и никогда больше не увидимся, - сказала Чернокосая, - потому что не может быть в третий раз такого чудесного совпадения. Поэтому я скажу тебе всю правду. Сын, которого я родила в тот счастливый день, умер… Умер, когда ему не было и года. А это… не кровный сын мой, но родной! Я усыновила его трехлетним мальчиком. Он, конечно, смутно помнит это.… Но я для него – родная мать. Ты это видела своими глазами. Я счастлива. А ты несчастный человек, и я глубоко сочувствую тебе. Если бы ты знала, как я страдала в эти дни за тебя. Уже хотела, было уйти из больницы, ведь каждый приезд моего сына приносил тебе тяжелые переживания. Выйдешь из больницы, пойди к сыну и скажи: его бездушие повернется против него. Как он относится к матери, так и его дети будут относиться к нему. Равнодушие к отцу-матери не прощается.
Патриотизм начинается с колыбели. Не может быть настоящим сыном своего Отечества тот, кто не стал истинным сыном матери и отца.
Украинская народная мудрость гласит: «Три несчастья есть у человека: смерть, старость и плохие дети. Старость - неотвратима, смерть - неумолима, перед этими несчастьями, никто не может закрыть двери своего дома. А от плохих детей дом можно уберечь, как и от огня.
И это зависит не только от нас, родителей, но и от вас самих - детей. Умейте чувствовать тончайшие душевные движения матери и отца. Не приносите тревог, огорчений, обид. Не допускайте, чтобы жизнь родителей была отравлена вашим позорным поведением. Помните, что раннюю старость и болезнь нам приносят не столько труд и усталость, сколько сердечные волнения, переживания, огорчения, обиды. Когда болит сердце, за вас дети, седеют волосы. Не забываются оскорбительные слова. Рана от занозы заживает, и следа не остаётся. А рана от обидных слов заживает, но глубокий след оставляет.
Будьте добрым сыном, доброй дочерью до самой старости.
Умейте чувствовать сердце матери, умейте видеть в ее глазах мир и покой, счастье и радость, тревогу и беспокойство, смятение и огорчение. Если ты не научишься видеть в глазах матери ее душу, ты на всю жизнь останешься нравственной невеждой.
А тепер звернемося до стародавніх часів.
З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, мило¬сердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості. Вашим домашнім завданням було відшукати й підготувати прислів'я та приказки про добро і зло.
Учні. Добро довго пам'ятається; Хто людям добра бажає, той і собі має; Не одежа красить людину, а добрі діла; Зла людина зліша вовка; Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся; Злі язики страшніші зброї; Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.
Учитель. Я вам нагадаю ще таке народне прислів'я: «Мудра людина не завдасть образи, а мужня — не стерпить її». Як ви його розумієте? Тобто розумна людина ніколи нікого не зневажатиме та зверхньо не ставитиметься до інших.
Звучить пісня у виконанні дітей «Если добрый ты-это хорошо…»
Тож розважимося і пограємо у гру «Виправ помилку». Ви маєте знайти початок прислів'я у правій колонці, а його закінчення — у лівій.
Добре слово і безмежна.
Вітер рушить гори, мороз зігріє.
Сила слова що дощ у посуху.
Тепле слово і в залізні ворота відкриває.
Добре слово людині а зле руйнує.
Добро слово дім побудує яким відкривають серця.
Слово — ключ, а слово — дружбу.
Мале зле слово велику образу творить.
А зараз, діти, давайте поміркуємо вголос.
- Які якості людської поведінки ви б віднесли до доброти?
(Чесність, вдячність, щедрість, привітність, працелюбність, тер¬пимість, милосердя.)
- Чи можна прожити без доброти? Чому?
(Без доброти люди були б злі; жорстокі, байдужі, було б важко так жити.)
- Що означає бути добрим?
(Це вміти бачити, відчувати того, хто потребує нашої допомоги, наших добрих слів і вчинків. Треба вчитися не бути байдужим, твори¬ти добро.)
- Кого в нашому класі можна назвати добрим?
- На що, на вашу думку, схожа доброта? Мені здається, що на усмішку матусі, а вам?
- Пригадайте якийсь випадок із вашого життя чи життя товаришів, пов'язаний із людською добротою, який вам особливо запам'ятався.
(Учні розповідають.)
Високу моральну цінність добра,яке ми робимо сторонній людині,розуміли люди ще у сиву давнину.
- А які історії з давніх часів вам відомі?

Учень 1.
Колись у Сербії був такий закон:той,хто одружувався,мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років. Уже давно не має тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена,імена їхніх правнуків,а дерева,посаджені в 17ст.,плодоносять і радують людей ще й сьогодні.
Учень 2.
У Вавилоні був такий звичай:недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен,хто йшов повз нього,підходив, розпитував,коли знав якийсь засіб,радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив.
Вчитель.
Такий звичай побутував і в ассирійців,і в єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо.
Учень 3.
Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрів-ник, втамувавши голод чи спрагу,не може навіть подя-кувати,не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними,близькими,коли потрапляють у скруту.

Учень 1.
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека.
Учень 2.
Добро твориться просто-ні за так,
Так,як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в`ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.

Учитель. Діти! А чи знаєте ви, що слово — це справжнє диво. Воно може бути другом, а може бути ворогом. Словом можна по¬тішити, підбадьорити, підняти зі зневіри людину, а можна образи¬ти, завдати смутку, поранити і навіть убити. Ось як образно і вдало висловлюється про слово великий педагог, письменник В.Сухомлинський: «Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактов¬не — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину».
(Зауваження слід давати дуже обережно, тактовно, щоб людина не образилася (обов'язково наодинці, а не при сторонніх). Зауваження слід робити лише стосовно поганих звичок, рис характеру, які людина може виправити, і в жодному разі щодо вад її зовнішності.)
Проведення тесту
Перш ніж почати розмову по темі нашого заняття, я пропоную вам відповісти на запитання тесту.
1. У тебе є гроші. Міг(могла) би ти витратити все, що в тебе є, на подарунки друзям?
2. Приятель розповідає тобі про свої проблеми, але тебе це мало хвилює. Чи даси ти йому зрозуміти, що це тобі нецікаво?
3. Твій партнер дуже погано грає у якусь гру. Чи будеш ти йому піддаватися, щоб доставити приємне?
4. Чи часто ти говориш людям добрі слова?
5. Чи любиш злі жарти, розіграші?
6. Чи довго ти пам'ятаєш нанесені тобі образи?
7. Чи завжди ти не упускаєш можливості зробити яку-небудь добру справу?
8. Чи вважаєш ти, що якусь справу ти зробиш краще, ніж інші?
9. Чи кидаєш ти гру, коли починаєш програвати?
10. Якщо ти впевнений(а), що прав(а), чи слухаєш ти заперечення співрозмовників?
11. Чи охоче ти допомагаєш іншим?
12. Чи насміхаєшся ти над ким-небудь, щоб розвеселити компанію?
Підведення підсумків тесту
Давайте подивимося результати ваших тестів.
Так – 1-4, 7, 11 – 1 бал
Ні – 2, 5-6, 8-10, 12 – 1 бал.
8 і більш балів: ти люб'язний, доброзичливий, умієш поводитися з людьми; тільки одне побажання - будь щирим;
4-8 балів: твоя доброта має вибірковий характер: ти можеш бути добрим до одних людей і черствим стосовно інших;
0-4 бала: спілкування з тобою буває нелегким; тобі не вистачає доброзичливості до людей, відкритості серця.

Діти, а чи знаєте ви, що кожен із вас може бути добрим чарів¬ником? І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Бо чарів¬ник — це добра людина, яка дарує радість іншим. І я вам можу підказати правила для чарівника.
1. Правила доброти.
Подивися навколо — хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.
Постав себе на місце іншого. Зрозумій і виконай його бажання. Прощай помилки іншим. Принеси іншому радість.
2. Правила чесності.
Сказав — зробив.
Помилився — визнай.
Забув — попроси пробачення.
Говори те, що думаєш.
Не впевнений — не обіцяй.
Не можеш сказати правду — поясни, чому.
Не видавай чужу таємницю.
3. Правила ввічливості.
Ввічливість — це вміння поводитися так, щоб іншим було приємно, затишно з тобою.
Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допо¬могу, відходячи — попрощайся.
Не примушуй за тебе хвилюватися. Ідеш — скажи, куди йдеш та о котрій годині повернешся.
Не капризуй і не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.
Добрих людей дуже-дуже багато! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішують їх!
Однією з таких була Матір Тереза,слова якої є епігра-фом уроку.
(Учні зачитують)
Проживши нелегке життя,Вона творила добро всім своїм серцем,своєю посмішкою,своїми руками і ми будемо щасливі якщо дотримуватимемось Заповідей, які створила і за якими жила сама Матір Тереза.
На екрані висвітлюються Заповіді:
Бути добрим-це забути про себе самого,щоб думати за інших.
Бути добрим-це пробачати,пам`ятаючи,що слабкість людська є сильніша від злості.
Бутим добрим-це мати милосердя для слабкості інших людей і пам`ятати,що ми не є кращими від інших,навіть в їхніх ситуаціях ми були б,може,ще гірші.
Бути добрим-це закрити очі на прояви невдячності.
Бути добрим-це давати навіть тоді,коли нічого не отримуємо,посміхаючись до тих,які нас не розуміють, навіть недооцінюючих нашої доброти.
Бути добрим-це погодитись на те,що чим більше будемо давати,тим більше від нас будуть очікувати.

Гете писав: «Перед розумним треба схилити голову,а перед добрим серцем стати на коліна».
Лунає пісня «Дорогою добра»

Підступне зло на Землі, але невтомні й непереможні сили добра. А починається боротьба зі злом найперше з подолання у собі таких простих, звичайних, загальнолюдських вад, як заздрість, лінощі, байдужість, нечесність, хитрість, лукавство. Пам'ятайте! Щоб люди поважали вас, приязно ставилися до вас, завжди дотримуйтеся золотого правила вихованості:«Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставилися до вас!»
Звучить пісня у виконанні дітей «Дорогою добра»
Діти, ще раз повторимо і запам'ятаємо прислів'я і приказки про добро.
(Учні знімають і зачитують написи з «Дерева мудрості» : «Дерево мудрості» ( на гілках якого висять написи мудрих висловів: «Добре ім`я краще від багатства», «Нічого так дешево не дається і так дорого не цінується, як ввічливість», «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Життя дано людині на добрі справи», «Світ не без добрих людей», «Усе добре пам`ятай, а зла уникай», «Посієш учинок, виросте звичка», «За добро добром платять», «З добром дружись, а лихих – стережись»);. Хай мудрість і доброта стануть вам девізом у житті!

Класи: 8 клас

Предмети: Виховна робота