Оптика – розділ фізики, в якому вивчається оптичне випромінювання (світло), його поширення та явища, що спостерігаються при взаємодії світла з речовиною, належить до числа найбільш старих і добре освоєних галузей науки. Приблизно до кінця XX століття здавалося, що оптика як наука закінчила розвиток. Однак в останні десятиліття в цій галузі фізики відбулися революційні зміни, пов’язані як з відкриттям нових закономірностей (принципи квантового підсилення, лазери), так і з розвитком ідей, заснованих на класичних і добре перевірених уявленнях. Тут, перш за все, мається на увазі голографія, що значно розширює область практичного використання хвильових явищ і дає поштовх теоретичним та практичним дослідженням.
Голографія – метод отримання об’ємного зображення об’єкта шляхом реєстрації і подальшого відновлення хвиль. Хвилі можуть бути при цьому будь-які: світлові, рентгенівські, корпускулярні, акустичні тощо [9;11].
Голографія (від грец. «холос» – повний і «графо» – пишу) означає «повний запис». Мова йде про запис зображення предмета. Ми добре знайомі з плоским зображенням – фотографією. При фотографуванні зображення тривимірного предмета проектується на площину, і на фотопластинці відбувається реєстрація тільки амплітуди (квадрата напруженості електричного вектора світлової хвилі). Тому, розглядаючи фотографію під різними кутами, ми не отримуємо нових ракурсів, не можемо, наприклад, побачити, що робиться за предметами, розташованими на передньому плані, не можемо визначити, на яких відстанях знаходяться окремі точки предмета. Звичайно, частково ця інформація у фотографії існує, однак вона не пряма. Про об’ємність предметів на фотографії ми судимо на основі законів перспективи: близькі предмети мають більші розміри, а далекі – менші. Також зменшується з відстанню їх чіткість, яскравість. Крім того, ми завжди бачимо на фотографії зображення предметів з одної точки зору, не можемо розглянути їх зі сторони. Ця обмеженість інформації про предмети обумовлена тим, що для створення зображення використовується тільки один параметр – інтенсивність. Підвищити ж інформативність зображення можна, якщо використати й інші параметри – довжину хвилі світла, фазові співвідношення.
Голограма відновлює не двовимірне зображення предмета, а після розсіяння ним хвилі зміщує точку спостереження в межах цього хвильового поля, і ми бачимо предмет під різними кутами, відчуваючи його об’ємність і реальність.
Методи голографії (запис голограми у тривимірних середовищах, кольорове і панорамне голографування) набувають все більшого розвитку. Голографія застосовується не лише для реєстрації і відтворення унікальних речей (історичних реліквій, творів мистецтва, портретів), а й в інших сферах життя і діяльності людини.

Класи: 11 клас, 10 клас

Предмети: Фізика