Найкраще видовище на світі -
дитина, що впевнено йде по життю,
після того, як Ви показали їй шлях.
Конфуцій

Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, висувають на перший план нові вимоги до підростаючого покоління. Це не тільки успішне засвоєння і відтворення успадкованих від минулого покоління цінностей і навичок, головне – самостійна творча активність, постановка і вирішення нових проблемних ситуацій, яких не було і не могло бути в досвіді минулих поколінь.
Саме тому стає актуальним пошук таких підходів до організації навчально-виховного процесу, який би забезпечував цілісне, культуровідповідне формування особистості, яка готова до самостійності, самовизначення і саморозвитку. Метою формування самостійності є досягнення гімназистами такого рівня розвитку, коли вони здатні самостійно ставити мету діяльності, мотивувати її необхідність, планувати свою навчальну діяльність, контролювати її здійснення, співвідносити отриманий результат з поставленою метою, тобто самостійно здійснювати навчальну та інші види діяльності.

Одним із компонентів успішної навчально-виховної діяльності є самоконтроль – здатність до самостійної організації будь-якого виду діяльності. Яке його місце в системі методів навчання літератури?

Метою вивчення курсу літератури в загальноосвітніх закладах є формування широкої читацької компетенції у старшокласників, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого характеру, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо. Іншими словами, формування «кваліфікованого» читача. У методичній літературі зазвучали такі поняття: «читацький талант», «читання як творчий процес», «читач-співавтор», «читач-критик», «читач-мислитель». Урок літератури – «це творче читання, сполучене зі спробами художньої інтерпритації і критико-публіцистичною оцінкою тексту» (Герман Іонін). Культуру читання, а згодом літературного пошуку набувають поступово, від класу до класу прищеплюючи учням знання і уміння. Кваліфікований читач не може не бути літературознавцем – дослідником. Якщо розглянути ідеальну модель учня, ми помітимо співвідношення художнього, критичного і наукового компонентів. Така гармонія має бути досягнута під час трьох основних етапів літературного розвитку учнів: 1-4 класи – художній компонент, 5-9 кл. – критичний, 10-12кл. – літературознавчий.
Учитель повинен чітко виконувати два головних завдання: допомагати учням осягнути літературний твір і пов’язані з ним життєві та культурологічні цінності та засвоїти спроби художнього пізнання. Одним із досягнень сучасної методики є право вчителя обирати будь-який метод вивчення літератури, будь-який шлях аналізу. Однак учень досі такого права не має. Справедливо пишуть про суперечності, притаманні викладанню літератури, - це суперечність між особистісною природою читацького сприйняття (кожен учень має своє розуміння твору) і обов’язковим розумінням твору вчителем.

Ось чому виникає потреба говорити про «поліфонічний» принцип викладання літератури, коли кожен урок буде також уроком навчання й уроком самоосвіти.

Поліфонічний принцип реальний насамперед як комплексна система організації спільної роботи вчителя й учнів. Пропоную основні компоненти цієї системи, які використовую я:
1) з’ясування типів читацького сприйняття («критик», «художник», «літературознавець», «мислитель») заради виявлення плідних шляхів освоєння матеріалу різними учнями;
2) пристосування інформації до особливостей читацького сприйняття, щоб готувати їх до самостійної роботи з теми;
3) самопланування навчальної діяльності з теми;
4) можливість висловлення читацької думки, що забезпечує поліфонію голосів;
5) обговорення виступів учнів з метою виявлення «раціонального зерна»;
6) можливість широкого вибору варіантів д.з., досліджень, творчих завдань; проектної діяльності.

Зовсім не обов’язково на кожному уроці поєднувати всі елементи поліфонії. На мою думку, такий принцип організації навчальної діяльності найбільш доречний на уроках літератури. Головні труднощі такої системи полягають в оцінюванні учнівської відповіді, висловлення, репліки, саме тому я використовую методику самооцінювання. Вважаю, необхідним у формуванні культуровідповідної моделі випускника – не помилитися, не відтрутити учня з його, зрозумілого йому шляху, підтримати і плідно розвивати «поліфонію голосів уроку», щоб здійснити їх взаємозбагачення та досягти «акорду» цих голосів на підсумковому етапі роботи над темою, - для цього й потрібно розрізняти типи образного мислення та формувати навички самоконтролю та самооцінки.

Замість післяслова:

1.Для успішного розв'язання означеної проблеми учитель літератури має пам'ятати «уроки Потебні», актуальні й донині: література — спільний витвір письменника і читача: «Мистецтво є мова митця, і як за допомогою слова не можна передати іншому своєї думки, а можна тільки пробудити в ньому його власну, так не можна її повідомити і в творі мистецтва; тому зміст цього останнього (коли він закінчений) розвивається уже не в художниках, а в тих, хто розуміє. Слухач може набагато краще мовця розуміти, що криється за словом, і читач може краще за самого поета осягати ідею його твору. Сутність, сила такого твору не в тому, що розумів під ним автор, а в тому, як він діє на читача або глядача, отже, в невичерпному можливому його змісті... Заслуга художника не в тому мінімумі змісту, який думався йому при ство¬ренні, а в певній гнучкості образу, в силі внутрішньої форми збуджувати найрізноманітніший зміст».

2. В основу курсу зарубіжної літератури покладено особистісно зорієнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення зарубіжної літератури. Отже, уроки зарубіжної літератури мають створювати умови для реалізації принципів національного й полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

3. Алгоритми та опорні схеми, індивідуальні консультації вчителя у роботі за принципом поліфонії дають можливість позбавитися випадковості у навчальних діях.

Предмети: Зарубіжна література