Семінар – практикум:
Життя дітей з особливими потребами
Підготувала:
Практичний психолог ДНЗ №13 "Гвоздичка"
Семенова І.В.
Мета: підвищити рівень психологічної компетентності педагогів щодо ефективної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами; активізувати особистісний потенціал та оптимально реалізувати креативний підхід у проблемних ситуаціях.
Вступне слово психолога:
Шановні колеги. Сьогодні пропоную поговорити нам з Вами на непросту тему – про
життя дітей з особливими потребами
Правила роботи
Кожні наші зустрічі мають певні правила, виконання яких обов’язкове, щоб бути задоволеним як процесом заняття так і його результатом. Так як ми досить часто проводимо семінари у формі тренінгів або семінарів – практикумів , то ці правила вам знайомі, тому я лише їх нагадаю:
• дотримуватися регламенту;
• слухати і чути (один говорить — усі слухають);
• бути доброзичливими;
• бути активними;
• говорити тільки за темою і від свого імені;
• не критикувати: кожний має право на власну думку;
• говорити коротко;
• говорити по черзі.
Чи всі погоджуєтеся з такими правилами?
Прохання виконувати їх.
Вправа «Графік очікувань»
Кожен з нас, починаючи яку-небудь роботу, чекає від неї певних результатів. На що очікуєте ви? Наскільки важливою для вас є обі¬знаність щодо труднощів життя дітей з особливими освітніми потребами?
На ватмані намальована пряма лінія - графік , де проставлені бали — від 1 до 10. Учасникам пропону¬ють позначити точку на лінії, наскільки вони себе відчувають і оцінюють важливість знань за темою. Потім кожен висловлює очікування від семінару.

Теоретичний виступ психолога
Традиційно виокремлюють такі порушення розвитку, як порушення слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату, затримка психічного розвитку, емоційні, інтелектуальні порушення.
1. Діти з порушеннями слуху
Визначення Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов'язаних з розладами слуху, що включає і глухоту. Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе. Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі – зниження слуху від 15 до 75 дБ) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих. Різні джерела фіксують, що шість із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в одної дитини із цих шести фіксують глухоту. В цілому, у світі щодня народжується 33 дитини з різним ступенем зниження слуху. Багато з цих дітей мають інші порушення та особливі потреби.
Вправа: « Я тебе не чую…»
В групі педагогів виділяють одну людини, якій вдягають навушники, при цьому всі учасники мають домовитися, яким чином покращити спосіб передавання м’яча, щоб прискорити процес. Учасники мають донести людині, яка не чує про що саме вони домовились. Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушеннями слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися. Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності6 під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри. Говорити з дитиною потрібно: – однією літературною словесною мовою (не змішувати українську та російську, діалектну); – у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати, не розтягувати мовлення штучно; – при достатньому освітленні; – голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше); – чітко промовляти, не «ковтати» закінчення; – дотримуватися правильних інтонацій; – не відвертатися; – не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу; – емоційно заохочувати дитину до спілкування.
2.Діти з порушеннями зору.
Визначення Такі поняття як залишковий зір, знижений зір, слабозорий, тотально сліпий використовуються для опису стану дітей, які мають порушення зору. Стан зору можна характеризувати наступним чином: • «слабозорий» – означає наявність певних проблем із зором, що потребують спеціального навчання; • «зі зниженим зором» – людина не може прочитати газету навіть за допомогою окулярів або контактних лінз. Для навчання використовується комбінація зорових та інших сенсорів, проте вони можуть потребувати відповідного освітлення, збільшення розміру шрифту, використання спеціальних збільшувальних приладів тощо; • «із залишковим зором », коли гострота зору становить 0,04 і нижче на краще око або має дуже обмежений кут зору (20 градусів в найширшій точці); • тотально сліпі у яких фіксується цілковита відсутність зору (рівна 0) навчаються за допомогою друку Брайля або інших не візуальних засобів.
Вплив порушення зору на розвиток дитини залежить від ступеня зниження зору, типу розладу, віку, коли почалося погіршання, та загального рівня розвитку дитини. Багато дітей, які мають психофізичні порушення, можуть мати також і розлади зору, що затримуватиме моторний, розумовий та/або соціальний розвиток.
Перегляд відео
Робота із дітьми з вадами зору у ДНЗ ( https://youtu.be/iV6IgYobW2o )
2. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату
Церебральний параліч – стан, спричинений ушкодженням ділянок мозку, які контролюють здатність використовувати м'язи тіла, внаслідок шкідливого впливу на мозок (нестача кисню, ушкодження тканин головного мозку, інфекції, крововиливи, хімічні та метаболічні порушення).
Такі ушкодження трапляються до пологів, під час пологів, або одразу після пологів. Церебральний параліч, який класифікують за типами м'язових розладів, може бути слабким, середнім та сильним. Слабкий – дитина незграбна; середній – шкутильгає (дитині можуть знадобитися спеціальні пристрої для пересування або милиці); сильний – може позначитися на загальному фізичному стані дитини. Дитина, яка страждає на середній або сильний церебральний параліч, може потребувати пересувного крісла або спеціального обладнання. Інколи, діти, які страждають на церебральний параліч, можуть мати проблеми у навчанні, порушення слуху та зору (сенсорні порушення), або порушення розумового розвитку. Звичайно, чим значніші ушкодження мозку, тим сильніші прояви церебрального паралічу. Проте церебральний параліч не прогресує з часом. Церебральний параліч спричинює порушення рухової сфери. Передбачено, що дітям із церебральним паралічем мають завчасно надаватися превентивні послуги, спеціальна освіта та супутні послуги. Існують три основні типи церебрального паралічу: Спастичний – коли тонус м'язів підвищений. Рухи незграбні, особливо ніг, рук та /або спини. Діти, які страждають на цю форму церебрального паралічу, переставляють ноги незграбно, під час ходьби вони вивертають ступні, або шкутильгають. Це найпоширеніша форма. Атетоїдний (дискінетичний) – може бути уражена вся рухова сфера. Зазвичай, за такої форми церебрального паралічу спостерігаються повільні, погано контрольовані рухи тіла, низький м'язовий тонус. Все це ускладнює можливості людини сидіти прямо і ходити. Змішаний – комбінація двох вищеописаних симптомів. Дитини, яка страждає на змішану форму церебрального паралічу, має одночасно підвищений та знижений тонус м'язові. Одні м'язи дуже напружені, а інші – дуже розслаблені, це спричинює незграбні, мимовільні рухи. Для детального опису видів церебрального паралічу використовують наступні поняття: Диплегія – означає, що уражені лише ноги. Геміплегія – означає, що уражена лише одна половина тіла (наприклад, права рука і права нога). Квадріплегія – означає, що уражені обидві руки та ноги, іноді лицеві м'язи та корпус.
Вправа « Перешкоди »
Одному педагогу пропонується зв’язати руку та ногу чи дві ноги та подолати перешкоди у вигляді предметів, що заважають.
4. Діти з порушеннями мовлення.
До мовленнєвих порушень належать: • Дислалія (порушення звуковимови); • Порушення голосу дисфонія та афонія); • Ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов'язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату); • Дизартрія порушення звуковимови та мелодико-інтонаційної сторони мовлення , зумовлені недостатністю іннервації м'язів артикуляційного апарату); • Заїкання; • Алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічними ураженнями головного мозку); • Афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічними локальними ураженнями головного мозку); • Загальний недорозвиток мовлення; • Порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія). Більшість цих порушень усувається в дошкільному та молодшому шкільному віці.

5. Діти з порушеннями емоційної сфери
В першу групу включаються такі стани як:
• Ейфорія, яка характеризується неадекватним підвищенням настрою. Дитина в цьому стані, як правило, володіє підвищеною імпульсивністю, нетерплячістю і прагненням до домінування.
• Дисфорія – протилежна форма ейфорії, що характеризується проявом таких емоцій як: злість, дратівливість, агресивність. Є різновидом депресивного синдрому.
• Депресія – патологічний стан характеризується проявом негативних емоцій і поведінкової пасивністю. Дитина в даному стані відчуває пригнічений і тужливий настрій.
• Синдром тривоги – стан, при якому дитина відчуває безпричинне занепокоєння і виражене нервове напруження. Виражається в постійній зміні настрою, плаксивості, відсутності апетиту, підвищеної чутливості. Найчастіше цей синдром переростає у фобію.
• Апатія – важкий стан, при якому дитина відчуває байдужість до всього, що відбувається навколо, а також характеризується різким зниженням ініціативних функцій. Більшість психологів стверджує, що втрата емоційних реакцій поєднується із зниженням або повною втратою вольових спонукань.
• Паратамия – характерне розлад емоційно фону, при якому переживання однієї конкретної емоції супроводжується зовнішніми проявами абсолютно протилежних емоцій. Найчастіше відзначається у дітей, що страждають на шизофренію.
Друга група включає в себе:
• Синдром гіперактивності та дефіциту уваги, виділяється такими симптомами як рухова дезорієнтація, імпульсивність. З цього випливає, що ключові ознаки цього синдрому – це відволікання і надмірна рухова активність .
• Агресія. Дане емоційний прояв сформована як частина риси характеру або як реакція на впливи навколишнього середовища. У будь-якому випадку перераховані вище порушення потребують корекції. Однак перед тим як корегувати патологічні прояви, в першу чергу виявляється головна причини захворювань.
Вправа « Наша емблема »
Педагогам пропонується розділитися на 2 команди ( мінімум по 3 людини ) та створити назву, емблему своєї групи та девіз, враховуючи при цьому особливі потреби всіх учасників ( з вадами зору, з порушеннями слуху та опорно – рухового апарату, розладами мовлення та емоційної сфери .)
Вправа «Я сьогодні зрозуміла, що…»
Кожен учасник висловлює свою думку щодо своїх певних відчуттів, висновків, які він зробив, чи може зробити на даному занятті. Чи допоможе це йому у власних регуляціях свого стану, поведінки, відношення до інших.

Заключне слово. ( лунає спокійна музика)
Наше заняття мені хотілося б завершити рядками вірша відомого психолога
Р. Волдо Емерсона:
Якщо ви боїтесь, що вас поб’ють,
Вважайте себе побитим.
Якщо ви гадаєте, що ви не можете,
Ви не зможете ніколи.
Якщо ви вважаєте, що програєте,
Ви вже програли.
Тому що в усьому світі ми бачимо,
Що успіх починається з волі людини —
Усе залежить від стану розуму.
Якщо ви будете вважати, що вас лишать позаду,
Це так і буде.
Ваші думки повинні летіти високо,
Щоб дати можливість вам піднятись.
Перш ніж ви зможете отримати перемогу,
Ви повинні бути впевнені в собі.
Найсильніший і найшвидший
Не завжди перемагає у життєвих битвах.
Рано чи пізно перемога дістається тому,
Хто вважає, що він це може.
Тому люди, які мають особливі потреби часто є настільки сильними, що можуть бути прикладом для багатьох із нас…
Прощання в колі. Вправа «Усміхнений комплімент»
Давайте, взявшись за руки, станемо в коло, і скажемо приємний, з посмішкою комплімент один одному.

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Психологія