Сьогодні реформування системи освіти в Україні набуло глобального характеру. В зв’язку з цим в основу побудови змісту та організації процесу навчання математики покладено компетентнісний підхід, відповідно до якого кінцевим результатом навчання предмета є сформовані певні компетентності, як здатності учня застосовувати свої знання в навчальних і реальних життєвих ситуаціях, повноцінно брати участь в житті суспільства, нести відповідальність за свої дії.
Зрозуміло, що зміст і методика викладання математики має специфічні особливості щодо формування ключових компетентностей школярів. На сучасному етапі розвитку суспільства все більше спеціальностей потребують високого рівня освіти, застосувань математичних знань, а відтак розширюється коло учнів, для яких математика стає професійно значущим предметом. Крім того, в повсякденній практичній діяльності кожна людина в тій чи іншій мірі має справу з розрахунками, плануванням, моделюванням, прийомами геометричних побудов та вимірювань, складанням та читанням таблиць, схем, діаграм, графіків, виконанням алгоритмів, аналізом масивів даних. Тому, вивчаючи кожну тему з математики, слід пов’язувати її зміст з практичними задачами з життя чи інших навчальних дисциплін, доводити на конкретних прикладах її практичну значимість та коло застосувань.
«Математика – знаряддя для міркування, бо все, що є на небі, в душі і на землі можна виразити в точному числі. І зовсім нестерпно, коли математик викладає математику без її застосування…» (Р. Фейман). При цьому важливим є ще один напрямок – зацікавлення дітей предметом, тобто тим матеріалом, яким повинна володіти кожна людина для ведення своєї трудової діяльності. За М.М. Фіцулою, для уроків з міжпредметними зв’язками характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес у школярів і «сприяє їх оптимальному розвитку й вихованню».

Класи: Середня школа

Предмети: Педагогіка