Користувацький вхід

З досвіду роботи щодо партнерської взаємодії вчителів початкової школи і батьків з метою забезпечення наступності в навчанні і вихованні

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

1

Самойлова О.Л. « Класний керівник у школі », м.Татарбунари

Посібник містить фахові рекомендації ,щодо виховної сфери загальної середньої освіти. Посібник допоможе дати відповіді на запитання щодо організації навчально-виховного процесу. Ця робота стане у пригоді класним керівникам та педагогам-вихова-телям.

Зміст
Вступ............................................................................4
Погляд історії……………………………………………………......5
Погляд документів………………………………………………….7
Власний погляд ........................................................18
Психолого-педагогічна характеристика класу ……..23
Модель самоуправління класу……………………………...27
Розробка виховних справ класного керівника
Програма «Здоров'я » …………………………………………...29
Учнівський проект «Здоровий спосіб життя»………..32
Захист проекту. Виховна година «Ні – палінню!»….35
Програма «Спілкування» ……………………………………...49
Програма «Моральне виховання» ……………………….56
Національно-патріотичне виховання…………………….59
Програма «Успішність»……………………………………….…61
Програмa «Довкілля»……………………………………………66
Поради щодо підготовки виховного заходу ….………69
Робота з батьками…………………………………………………..74
Батьківські збори-бесіда на тему шкільної успішності дітей………………………………………………………………………..76
IV. Висновок……………………………………..………………………….89
V. Використані джерела………………………………………………90

ВСТУП
Така дісталась вже мені робота.
Є в ній і радість, та є й турбота,
Є вічний пошук, безсонні ночі,
Та гріють душу дитячі очі.
Виховання - процес, починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві при- нципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового розуму і зай- няти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особис- тістю й індивідуальністю. Велике місце у вихованні посідає школа, а основним структурним елементом в школі є клас.
Класний керівник… Хто він? Інтелектуал, гуманіст, організатор,психолог, актор, друг, партнер. Цей спи -сок можна продовжувати. Адже, лише цікава, інтеле- ктуальна, інтелігентна людина, вчитель може і має право виховувати. Класний керівник – багато- гранна особистість, що має створити умови для тако -го ж всебічного розвитку усіх членів учнівського колективу; саме він організовує пізнавальну діяльність, формуює соціальні відносини між учнями. Представницькі функції в органах самоврядуванняшколи реалізуються також частіше за все від імені класу. У класах
здійснюється турбота про соціальне благополуччя учнів, вирішуються проблеми дозвілля учнів, згур- тування колективів, формується відповідна емоційна атмосфера.
Мета посібника наочно показати роботу класного керівника у класі, показати, що в центрі уваги пере -буває особистість, індивідуальність кожного вихован- ця, його захист і розвиток, а колектив, клас повинен ста- ти сприятливим середовищем для цього розвитку.
З повагою Самойлова О.Л.

Погляд історії
Історія класних керівників сягає XIX ст. Тоді це був наглядач, класна дама, вихователь, звільнений від уроків. Після 1917 року ці посади були скасовані і лише подекуди виконувалися на громадських засадах.
У 20-і роки ХХ ст. класне керівництво офіційно заборо- нялося як атрибут старої, дореволюційної школи, але фактично вводилося, оскільки було об'єктивно не -обхідним, особливо в початковій школі. Були гру -пові керівники-організатори навчально-виховної роботи вчителів, у багатьох великих школах утво- рювалися комісії вчителів. На засіданнях цих комісій вчителі колегіально обговорювали основні питання.
Історія класних керівників (груповодів ) офіційно почалася в 1931 р., Це був нормативний акт, що за- вершив період становлення класного керівництва. Відтоді функції класних керівників неухильно розширю -валися, але підготовка вчителів до їх виконання не здійснювалася, не передбачалася й оплата їхньої праці.

Під час війни та в перші післявоєнні роки класні керівники брали на себе функції батьків, піклувалися не лише про успішність і поведінку дітей, а й про їхнє здоров'я, харчування, самоорганізацію тощо. У 50-і роки класному керівникові додається функція «наглядача», що віддаляло дітей від педагогів. Наприкінці 50-х років класним керівникам надається велика свобода в прояві творчої ініціативи, розвитку самодіяльності в навчанні, праці, дозвіллі; розвивається учнівське самоуправління, що призвело до відміни класного керівництва в старших класах деяких шкіл. У1974 році вийшов методичний лист «Про роботу класних керівників», який мав позитив -не значення, бо розкривав зміст діяльності класних
керівників, але він був і «шаблоном», бо не врахову -валися регіональні та національні особливості, не було оплати за роботу та за підготовку класних керівників. Разом з тим функції класних керівників розширю -валися, бо збільшувалась кількість учнів у класі, кількість дітей, схильних до правопорушень; у педінститутах вводиться спеціальний курс «Класний
керівник».
У 80-і роки дещо поліпшилося методичне забезпе- чення класного керівництва: з'явилася серія книг «Бібліотечка класного керівника»,

вийшло 10 випусків щорічного посібника «Супутник класного керівника» (1981-1990), на курсах перепід -готовки вчителі почали отримувати знання не лише з предметів, а й з організації виховної роботи.В останні роки у зв'язку із загостренням стосунків у дитячих колективах, погіршенням дисципліни, зниженням інтересу до навчання особливо зростає значення особистісних, суто людських якостей класного керів -ника, розуміння ним важливого соціального і пси- холого-педагогічного захисту дітей, довірливих сто- сунків, духовної відвертості, співпереживання тру- днощам і проблемам дітей.
Погляд документів
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
1. Класний керівник є керівником навчально-виховного процесу в класі.
2. Повинен знати психолого-педагогічні
особливості дітей даного віку, вивчати індивідуальні психологічні особливості учнів свого класу.
3. Формує класний актив, його самостійність.

4. Повинен здійснювати контроль за дисципліною, поведінкою, успішністю, відвідуванням учнів свого класу.
5. Правильно і вчасно оформляти шкільну докумен тацію і здавати необхідні дані зам. директора з вихов- ної роботи.
6. Тримати оперативний зв‘язок з батьками, прово дити регулярні батьківські збори.
7. Організовувати творчу роботу в канікулярний час.
8. Організовувати в класі трудову діяльність з приб -рання класу, чергування по школі.
9. Активно взаємодіяти з учителями-предметниками, аналізуючи психологічну ситуацію в класі.
10. Активно взаємодіяти з шкільним психологом з метою вивчення індивідуальних особливостей колек- тиву.
11. Проводити психолого-педагогічні консиліуми з проблем свого класу.
12. Брати участь із класом у всіх шкільних справах.
13. Зобов‘язаний відвідувати семінари класних керівників, педради.
14. Класний керівник несе персональну юридичну

відповідальність за життя і здоров‘я дітей.Несе персональну відповідальність за якість викладання.
15. Має право звертатися в атестаційну комісію
16. Має право вільного вибору форм виховної роботи.
17. Має право звертатися через зам. директора з виховної роботи до директора з питання фінансу -вання творчих справ.
АДМІНІСТРАТИВНІ ОБОВ’ЯЗКИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
• Організувати навчально-виховний процес у класі. Обов‘язковим при цьому є відвідування п‘яти уроків на тиждень.
• Нести відповідальність за стан класного журналу.
• Нести відповідальність за санітарний стан закріп- леного кабінету.
• Вивчати сімейні і побутові умови життя вихован -ців, підтримуючи тісний контакт з батьками, надавати батькам педагогічне сприяння у вихованні дитини. При цьому обов‘язковим є відвідування учнів удома.
• Залучати учнів класу до систематичної діяльності шкільного колективу.
• Здійснювати постійне вивчення особистості учня .

обов‘язковим є ведення на кожного учня психолого-педагогічної карти, запис у якій робиться один раз у 6 тижнів, не менше 4 разів на рік.
• Фіксувати психологічні і педагогічні відхилення в розвитку школяра, сповіщати про це адміністрацію і знаходити ефективні способи педагогічного коректування.
• Вести документацію, що відбиває хід і результативність виховної роботи, психолого-педагогічні карти на кожного учня, педагогічний щоденник.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Основним документом для роботи класного керів ника є річний щоденник, у якому день за днем відбиті відвідування уроків, відвідування учнів удома, вивчення особистості вихованця і ведення психолого-педагогічних карт, індивідуальна робота з учнями, організація колективних справ.
Контроль ведення педагогічних щоденників здійснюється директором школи і його заступником з позанавчальної роботи. Основним критерієм оцінки роботи класного керівника є зростання підвищення вихованості учнів, їх інтелектуальний, моральний,

правовий, статевий, а також світоглядний розвиток. Критерієм оцінки служать і ступінь розвитку клас -ного колективу, педагогічна майстерність класного керівника і його активна життєва позиція у школі.
ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Класний керівник – це педагог-професіонал, духовний посередник між суспільством і дитиною у засвоєнні культури, накопиченої людством, той, хто організує систему відносин через різноманітні види діяльності, виховує, створює умови для індивідуально виражен- ня кожної дитини і здійснює індивідуальні корективи розвитку кожної особистості. Основне призначення класного керівника – максимальне розвинення кож- ної дитини, збереження її неповторності і розкриття її потенційних здібностей.
Провідні завдання класного керівника:
• безпосереднє спостереження за індивідуальним розвитком школяра;
• створення самих сприятливих умов для формува ння його особистості;
• здійснення необхідних педагогічних коректив у системі його виховання;
• організація необхідних виховних впливів для

створення сприятливого мікросередовища і позитив-
ного психологічного клімату в класі;
• координація зусиль усіх дорослих і педагогів, що впливають на становлення особистості вихованців.
Виходячи з цих цілей, основними завданнями вихова теля є:
• створення класного колективу як виховного сере довища, що забезпечує соціалізацію кожної дитини;
• організація усіх видів групової, колективної й індивідуальної діяльності, що залучає учнів до суспільно-ціннісних відносин;
• корекція індивідуального розвитку учнів класу, що сприяє вільному і повному розкриттю всіх здібнос тей школярів і їхньому формуванню.

ФУНКЦІЇ І ЗМІСТ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Основними функціями класного керівника є:
1. Аналітична:
• вивчення індивідуальності, що вчиться;
• аналіз і вивчення характеру колективу, що розвивається, і особистості у ньому;
• аналіз і оцінка сімейного виховання кожної дитини;
• аналіз і оцінка рівня вихованості особистості і коле ктиву.
2. Організаційно-координуюча:
• організація і стимулювання різноманітної діяльності дітей;
• установлення зв‘язку школи з родиною;
• робота з «малим» педколективом;
• індивідуальний вплив на кожного учня і колектив - суб‘єктів цієї діяльності;
• забезпечення найкращих матеріально-побутових умов для цієї діяльності.
3. Комунікативна:
• регуляція міжособистісних відносин між дітьми;
• встановлення оптимальних взаємин «учень –

учитель»;
• сприяння загальному сприятливому психологічному клімату в колективі;
• допомога учням у встановленні відносин з людьми.
ПОВНОВАЖЕННЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Класний керівник як адміністративна особа повинен: одержувати регулярно інформацію про фізичне і психі- чне здоров‘я дітей, контролювати відвідування навчальних занять учнями його класу, контролювати навчальні успіхи кожного учня, координувати роботу вчителів-предметників, які здійснюють виховний вплив на його учнів через проведення педагогічних конси -ліумів, «малих» педрад і інших форм . Відвідувати уроки вчителів у своєму класі з метою спостереження за учнями і здійснення перерахованих вище обов‘язків.Класний керівник має право: вносити на розгляд адміністрації, методичної ради або ради школи погоджені з колективом класу пропозиції,
запрошувати батьків (або осіб, які їх заміняють) у школу, за узгодженням з адміністрацією звертатися в комісії, інспекцію у справах неповнолітніх, ради сприяння родині і школі на підприємствах, в інші організації для рішення питань, пов‘язаних з навчанням і вихованням учнів класу,

визначати вільно режим індивідуальної роботи з дітьми, вести дослідно-експериментальну і методичну роботу з різних проблем виховної діяльності, виби- рати форму підвищення педагогічної майстерності через систему перепідготовки педагогіч- них кадрів, участь у різних колективних і групових формах мето- дичної роботи, через систему освіти і виїзне стажу -вання, апелювати до ради школи у випадку незгоди з оцінками адміністрації, методичної ради щодо ста- ну виховної роботи в класному колек -тиві, його результатів, рівня моральної вихованості учнів.
Етапи планування класним керівником виховної роботи
Перший етап Визначити рівень вихованості ті розвитку класу, вивчити його зрушення в житті й роботі; потурбуватися про організацію більш змістовної практичної діяльності.
Визначивши особливості класу, його позитивні сторони й недоліки, слід написати вступну частину плану.
Другий етап Розробка позакласних видів роботи з питань усебічного розвитку та виховання учнів (бесіди на різні теми, тематика класних зборів, екскурсії,
участь у благоустрої школи, тематика спільних зборів учнів із батьками, наради з активом, літературні

вечори, участь у спортивних змаганнях,
диспути, тематичні огляди газет і т. ін.).
Третій етап Розробка пропозицій з питань вирішення основної виховної мети:
• зустрічі з учителями, які працюють у класі і батьками учнів з цього питання;
• бесіди з учнями щодо проб- леми «Професія - школяр»;
• відвідування учнів вдома;
• зустріч учнів із директором школи;
• проведення практичних занять;
• класні збори разом з учнями та батьками.
Четвертий етап Оформлення плану виховної роботи на чверть, півріччя з визначенням терміну проведення, cкладений план слід обговорити з учнями, познайомити їх провідними завданнями, на які вони повинні звернути особливу увагу, урахувати всі пропозиції учнів.
План – важливий документ класного керівника.

Циклограма роботи класного керівника
Щоденно
З'ясування причин відсутності учнів на заняттях,
фіксація пропусків у класному журналі.
• Бесіди з учнями, що запізнюються.
• Організація чергування по класу.
• Індивідуальна робота з учнями.
• Контроль зовнішнього вигляду учнів.
• Організація харчування учнів.
Щотижня
• Проведення виховних годин.
• Перевірка щоденників.
• Проведення заходів у класі за планом роботи.
• Робота з активом класу, організація діяльності органів учнівського самоврядування.
• Контроль за виконанням доручень.
• Організація прибирання закріпленого кабінету, території пришкільної ділянки.
• Робота з батьками.
• Робота з учителями, що працюють в класі.

• Зустріч зі шкільним лікарем (медсестрою) з питань довідок про хвороби учнів.
• Щомісяця
• Проведення класних зборів.
• Проведення бесід з безпеки життєдіяльності.
• Організація чергування класу по школі.
• Відвідування уроків учителів-предметників у своєму класі.
• Консультації у шкільного психолога.
• Тестування та анкетування учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу.
• Контроль за станом підручників.
• Зустріч з батьківським активом.
Один раз на семестр
• Оформлення класного журналу за підсумками семестру, складання звіту.
• Заповнення табелів успішності та видача їх учням.
• Проведення батьківських зборів.
• Аналіз виконання плану роботи, корекція плану

виховної роботи.
• Складання плану роботи на канікули.
Один раз на рік
• Аналіз та складання плану виховної роботи.
• Оформлення особових справ учнів.
• Статистичні відомості про клас (на 5 вересня).
• Робота з підручниками.
• Написання характеристик (за необхідності).
• Страхування учнів від нещасних випадків.
Орієнтовний перелік документації, яку веде
класний керівник
• Класний журнал.
• Особові справи учнів класу.
• Табелі успішності та відвідування занять учнями.
• План виховної роботи.
• Матеріали виховних годин, годин спілкування тощо.
• Щоденник психолого-педагогічних спостережень за учнями.
• Протоколи батьківських зборів.
• Матеріали щодо запобігання дитячого травматизму,

бесіди про правила дорожнього руху тощо; облік проведення інструктажів.
• Журнал обліку занять з учнями, які навчаються вдома (якщо є такі учні).
• Літопис чи фотоальбом класу.

Можливі види контролю за діяльністю
класного керівника з боку адміністрації школи
• Перевірка ведення документації.
• Аналіз виховної роботи з класом.
• Аналіз роботи на канікулах.
• Контроль за проведенням виховних годин та виховних заходів.
• Контроль за санітарним станом кабінету та чергуванням класу по школі.
• Контроль відвідування занять учнями.
Власний погляд
Виховуючи власних трьох доньок і сина та за роки роботи у школі зрозуміла, що підростаючій людині передусім за все потрібні фізичне здоров ‘я, моральність і здібності (розумові, трудові, художні, комунікативні, які в свою чергу є базою для формування здібностей до саморозвитку). Тому цими такими блоками визначаю завдання роботи класного керівника. Як на мене, то класний керівник формує дитину не частинами, а цілісно, тобто повинен піклуватися про здоров'я, моральність і здібності. Але, як свідчить практика, учитель більше працює у сфері навчальної діяльності, батьки піклуються про здоров'я і здоровий спосіб життя, а педагог-організатор забезпечує культуру дозвілля. Тому й зробила висновок:
класний керівник у цьому ланцюгу займає особливе місце, він працює разом із сім'єю, з громадськістю, координуючи їх виховний вплив. Ця робота класного керівника повинна бути вторинною. Головна лінія в його роботі — взаємодія із самою дитиною, місце керівника — поряд із нею, головна функція — взаємодія з окремою особистістю на основі взаєморозуміння. І лише тоді, коли цього недостатньо, починається контактна робота з батьками, іншими вчителями, з громадськістю.
Першочерговим завданням не лише батьків, а й класного керівника є захист дитини (від життєвих знегод, конфліктів, самотності тощо),
створення умов для вільного розвитку її духовних і фізичних сил. Хто в школі може взяти на себе цю функцію? Хто ближче від усіх стоїть до підростаючої особистості? Звичайно, класний керівник. Проводити бесіди з окремими дітьми потрібно для того, щоб дізнатися, чому дітям важко, чому вони нетактовні, що заважає їм спілкуватися іншими дітьми, добре вчитися, а не для того, щоб робити їм зауваження. І головне — дізнатися про це потрібно, щоб захистити дитину, а не звинуватити її. Думаю, що така позиція робить класного керівника справжнім другом дітей. Позиції захисту учня стають фундаментом розвитку особистістю, основою індивідуального підходу. Класний керівник повинен знати фізіологічні особливості й основні показники здоров'я дитини, щоб установити причини нервування, запальності, роздра -тованості.
Отже, перша цільова Програма, яку реалізую, як класний керівник, є Програма «Здоров'я», яка передбачає самоосвіту учителя в цій сфері,
спільну роботу з дільничним педіатром, шкільним лікарем, розробку оптимального для кожного учня режиму життя і роботи відповідно до його індивідуаль -них особливостей та стану здоров'я..Наступна сфера, у якій дитині потрібен захист, — це спілкування.
Нелегко доводиться деяким дітям у колективі: одних ніхто не помічає, інших дражнять, з третіх насміхають- ся, четвертих не приймають у спільні ігри, з п'ятих просто знущаються морально і фізично. Через це підлітки часто стають закомплексованими,психологічно нестійкими, агресивними в сім'ї, у стосунках із молодшими та вчителями. Увійти в сферу спілкування дітей, зрозуміти стан кожного в ній, навчитися коригувати стосунки між дітьми — важливе і не дуже легеньке завдання вихователя, бо як писав А. Макаренко: «Потрібно йти не слідами подій, а вести серйозну пропедевтичну роботу — виробляти у дітей культуру спілкування, культуру поведінки, дотримання норм моралі та етики у взаємостосунках.» Отже, проблема спілкування виводить на моральність людини — це третя цільова програма діяльності класного керівника. У цьому напрямку спираюсь на такі цінності:
• Людське життя — вища цінність. Посягати на нього ніхто не має права. Воно дається людині природою, і тільки природа його забирає.
• Боготворіння матері, схиляння перед людиною, яка дала тобі життя, — друга цінність, усвідомлена людством ще на зорі свого існування.
• Рідна земля, дім, сім'я — це цінності, з яких формується гідність людини, прагнення до свободи, її патріотизм і громадянськість.
• Повага до унікальності іншої людини, її фізичної й духовної самобутності, її права на власну думку і власні оцінки. Ця цінність, якщо вона добре усвідомлюється з дитинства, сприяє розвитку окремих особистостей і суспільства загалом.
• Природа, продукти людської праці, культурна спадщина різних народів і націй також належать до загальнолюдських цінностей.
З позицій захисту дитини інакше виглядають основні напрями роботи класного керівника щодо забезпе чення успішного учіння — це четверта програма. Мабуть, багато хто погодиться зі мною, що навчання — це дуже важка робота, найважча з усіх видів діяльності. Якщо підліток не виконує навчальних вимог, то за цим стоїть досвід (не завжди позитивний) початкової школи, інтелектуальний і культурний рівень батьків, психологічні особливості самого учня, його здоров'я. Дисциплінарними заходами, жорсткими вимогами нічого не зробиш. І давно вже зрозуміла, що якщо ти бачиш в учневі «лінивого» та «безнадійного», тобто підходиш до нього з установкою «з цим що не роби — нічого не змінеш», то , як не крути, то ти є не захисником особистості. Думаю, що на цьому етапі потрібно вибудувати захист учня : роз'яснення учителям-предметникам індивідуальних особливостей учня, прагнення досягти, щоб кожен учитель розумів учня і співчував йому.
Згадаємо, що в школі В.О. Сухомлинського вчили всіх — і слабких, і хворих. Сухомлинський не ставив двійок, для нього найважливішим була не оцінка, а те, що людина залишилася у сфері пізнання. У роботі класного керівника програму «Навчання» веду за такими основними напрямами:
• вивчення роботи учнів на уроках шляхом відвідування занять і спостереження за дітьми;
• словесна робота на «малих педрадах» (спілкування з учителями-предметниками, завуч ;
• предметні консультації для окремих дітей;
• проведення позакласних заходів з метою розширення світогляду та пізнавальних інтересів учнів; вироблення спільної «політики» і тактики допомоги кожному з боку сім‘ї;
• організація навчальної роботи класу.
А ще дитина повинна розвиватися, тому , згодіться, що важлива роль у формуванні особистості школяра, особливо підлітка, належить програмі «Дозвілля». Дозвілля — це широкий простір і час життєдіяльності школяра за межами навчальної роботи.
• Це - відпочинок, відновлення фізичних і духовних сил.
• Це - розвиток здібностей та інтересів
• Це - вільне спілкування з цікавими людьми.
Особливістю сфери дозвілля є вільний вибір учнем занять, форм відпочинку. Не для кого не є секретом, що дозвілля підлітки ставлять вище від навчання, мотивом відвідування школи для більшості з них є бажання спілкуватися з товаришами, брати участь у заходах, які проводяться після уроків.Спільно з сім'єю та іншими вчителями реалізую ще одну цільову рограму — «Спосіб життя». Це сфера матеріального побуту учня, способу його життя, яка має кардиналь -ний вплив на його розвиток. Шкода, але у моєму класі є сім’ї, у яких немає нормальних умов для навчання та відпочинку, є сім'ї малозабезпечені. Несприятлива атмосфера в сім'ї дуже впливає на здоров'я, навчання та моральність дітей.
У школі разом з дітьми піклуюся про оформлення класу, налагоджую самообслуговування і чергування. Проводжу бесіди про здоровий спосіб життя, про первинні і вторинні цінності в житті, орієнтири поведінки, дискусії про моду, сенс життя. Тут спра- цьовує програма «Моральне виховання».
Отже, стараюся працювати так, щоб в центрі уваги перебувала особистість, індивідуальність кожного вихованця, його захист і розвиток, а колектив, клас повинен стати середовищем, сприятливим для окремої дитини.
Психолого-педагогічна характеристика класу Привіт! Це – ми, учні 2-А класу Татарбунарського НВК. Наше кредо
“За Батьківщину, добро і справедливість”
І.Загальні відомості про клас:
а) Кількісний, статевий, віковий склад.
В класі 26 учня із них:
дівчат - 10
хлопців – 16
б) Час та зарахування учнів в один клас.
Більшість учнів класу зараховані до школи ще з першого класу за бажанням батьків, клас не є профільним.
г) Характеристика особливостей сімейної ситуації дітей.
Шкода, але у моєму класі є сім’ї малозабезпечені. У класі є неповні родинии і, більшість з них благополучні, функціонально-спроможні. Рівень психо-педагогічної освіченості – добрий,загальний
психологічний клімат сімей відповідає нормі.
ІІ. Соціально-психологічна характерис тика класу.Організаційним ядром класу є голова класу (Бондарчук Тетяна) та завідуючі різними секторами зам.старости – Абрамович Максим, скарбник – Баранюк Настя, відповідальна за чергування –Чумаченко Віолетта, культурно просвітницька робота – Пушкова Валерія, відповідальний за поведінку – Гіржев Максим ) Діти обрані на основі голосування. Голова класу та зав.сектором культурно-просвітни -цької роботи користуються авторитетом серед однокласників. Учні класу завжди прислухаються до думки класного керівника. Вчасно виконують розпорядження та вказівки.Взаємини між учнями класного колективу ґрунтуються на доброзичливості. При виконанні спільної справи більшість членів учнівського колективу виявляють щиру зацікавленість. У будь-яких заходах більш активні дівчата.
ІІІ. Особливості спільної діяльності класу.
а) Навчальна діяльність.
Найвищих результатів досягли у вивчені таких предметів –літ.читання,математика , трудове навчання, фізична культура, музика , малювання.
Найважче дітям даються такі предмети: англійська мова, укр..мова. Потрібно звернути більшу увагу на ці предмети як дітям, так і батькам, вчителям.
Більшість дітей класу активні і старанні, відвідують Загалом діти доброзичливі, дружні, люблять проводити час разом: готуватись до свят, спілкуватись.

Форми робо ти класного керівника (за Т.В.Виногра
довою)
Форми роботи
Групові(з учнівським колективом)
• класні години
• диспути
• дискусії
• засідання за круглим столом
• поетичні свічки
• соціальні ринги
• історичні розповіді
• написання
творчих робіт
• огляди-перегуки
• прес-конференції
• вистави
• діалоги
• години
спілкування
• вечори
• інтелектуальні
ігри

З батьками
• Збори
• Психолого-педагогічні
практикуми
• лекції, бесіди
• конференції
• відвідування
вдома
• огляд літератури
• засідання
батьківського
комітету
• родинні свята
• дні відкритих
дверей
• вечори запитань і
відповідей
• позакласний всеобуч
• аукціони родинної педагогіки
• альбоми-естафети
• виставки сімейних реліквій
• творчі портрети сім‘ї
• педагогічний всеобуч
Індивідуальні доручення:
• бесіда
• написання творчих робіт
• вступи
• дослідницький пошук
Спільно з шкільним
бібліотекарем:
• керівництво
читанням
• аналіз читацьких
формулярів
• бібілотечно-бібліографічні
заняття
• захист читацьких
формулярів
• прем‘єри книги, вечори поезії та інші форми пропаганди книги
Спільно із шкільним психологом:
• педконсиліум
• анкетування
• спостереження
• тестування
• вивчення продуктів
діяльності
• складання програм розвитку особистості учня і учнівського колективу
Спільно з учителями-предметниками, керівниками
гуртків, секцій:
• обмін інформацією
• вироблення єдиних вимог
• складання програм
спільних дій

Програма «Здоров'я »
Здорові діти – це основа будь-якої нації.
Аксіома
Програма «Здоров‘я» передбачає самоосвіту класного керівника в цій галузі, вивчення вікових, психоло- гічних особливостей дітей, спільну роботу із шкіль - ним лікарем, психологом, логопедом. Класний керівник разом з батьками виробляє оптимальний режим для даного учня, планує роботу інших вчителів з проблем перевантаження, створення комфортних умов. Оволодіває методами релаксації. Стежить за режимом харчування й вирішує питання про організацію додаткового харчування для хворих та ослаблених дітей.
Початок XXІ століття незвичайний тим, що людство, досягнувши величезних технічних успіхів, опинилось перед фактом, що здоров‘я воно не примножило. Бажання забезпечити собі більш комфортні умови життя призвело до стрімкого науково-технічного розвитку, наслідком якого є збільшення небезпечних чинників та посилення їх негативного впливу на
організм людини.Не кожна дитина усвідомлює, що здоров‘я – це одна з головних умов фізичного і статевого розвитку, досягнення успіху в здоровому

житті, реалізація здібностей і талантів. Здоров‘я потрібне всім, щоб знайти своє місце у житті. Щоб кохати і бути коханим. Щоб радіти, сміятися і насо- лоджуватися життям. Здобути знання, проявити свої здібності, мати життєву перспективу, вміти, нарешті, стати корисним суспільству може тільки така особис -тість, яка фізично розвинена, соціально адаптована, психічно врівноважена, живе в гармонії з природою і має чіткі свідомі позитивні мотивації, усвідомлює свої родинні й народні цінності, має духовну осно- ву.Виховання здорової дитини, охорона її здоров‘я в освітньому просторі
– ось основна мета цієї роботи, тому що ми несемо відповідальність перед нею за свою діяльність, ми зобов‘язані забезпечити якнайповнішу реалізацію здорового навчання учнів і при цьому вирішити завдання
виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить
інтелектуальний, духовний потенціал, ресурс розвитку суспільства.
Проблема здоров‘я дітей зараз стоїть настільки гостро, що ми повинні, в свою чергу, поставити запитання: що для нас важливіше – фізичне здоров‘я дітей чи освіченість? Як, «гризучи» граніт науки, зберегти

здоров‘я?
Збереження і відновлення здоров‘я залежить від рівня культури і становить культуру здоров‘я людини. Тому поняття «здоровий спосіб життя» розглядається у співвідношеннях тріади:
Здоровий спосіб життя учнів – це сукупність ціннісних орієнтацій та установок, звичок, режиму і темпу життя, спрямованих на збереження, зміцнення, формування, відтворення здоров‘я в процесі навчання ,виховання, спілкування, праці і відпочинку і передачі його у майбутньому.
Складові здорового способу життя включають елементи, які стосуються всіх аспектів здоров‘я, це:
• усвідомлення цінності здоров’я (домінуючий у світогляді людини духовний пріоритет і відповідна психічна установка);
• відсутність шкідливих звичок (тютюнової, алкогольної, наркотичної залежності, безладних);
• доступ до раціонального, збалансованого харчування (у тому числі здоров'я
здоровий спосіб життя
культура здоров'я

якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів та харчових добавок);
• умови побуту (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки);
• умови праці (безпека не тільки у фізичному, але й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов для професійного розвитку);
• рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень).Наших дітей ми повинні націлювати на усвідомлення того, що майбутнє кожного – за здоровим поколінням, бо фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь іншим людям. Вони повинні чітко розуміти, що для того, щоб сформувати здоров'я, треба знати, як воно закладається, зберігає- ться і руйнується, від чого залежить?
П’ять основних складових здоров’я:
Фізична Інтелектуальна
Соціальна Психічна

Духовна
Складові
здоров‘я
Учнівський проект «Здоровий спосіб життя»Здоровий спосіб життя
Тип проекту: інформаційно- дослідницький та практично- рієнтований.
Учасники проекту – учні 2 класу Татарбунарського НВК.
Основні питання:
Ключове питання: світ говорить: «Курінню – ні!». Що знаємо ми, що зможу я?
Тематичні питання:
1. Фактори, що впливають на формування здоров’я:
2. Якої шкоди задає здоров‘ю тютюнопаління?
3. А що ж треба робити, щоб вести здоровий спосіб життя?
4.Як видатні люди відносяться до куріння?

І.Актуальність
Проблема тютюнокуріння та вживання наркотиків за останній час стала однією з найгостріших для людства. За даними Всесвітньої організації охорони доров‘я, у світі понад 1,1 мільярд курців. Щорічно на планеті помирає понад 4 млн. осіб у результаті тютюнокуріння. Тобто кожні 8 секунд з цієї причини вмирає людина. Сучасна молодь вступає в життя не тільки в період бурхливого розвитку ссупільства, але й у період негативного впливу на здоров‘я низки чин- ників. Перше місце серед них посідає тютюно -куріння, шкідлива дія якого відчувається не відразу, а поступово. Тютюнокуріння та його вплив на організм стали сьогодні соціальної та медичною проблемою.
Дивно, але проведені численні опитування вчених показали, що багато хто не знає достатньою мірою про шкоду й усі наслідки тютюнопаління. Слід активно формувати суспільну думку, що засуджує куріння. Адже від того, який вибір зробить молодь.залежить наше майбутнє.
І ІІ. Мета та завдання проекту
• Вивчити прични, через які люди починають палити.
• Ознайомити учнів із небезпечними наслідками тютюнопаління

• Довести, що того, хто обирає здоровий спосіб життя, не менше поважають у суспільстві, ніж того, хто курить.
• Навчити учнів робити вільний вибір при повній поінформованості
• Надати учням можливість продемонструвати власні здібності переконувати
• Розвивати життєві компетенції учнів
ІІІ. Етапи проекту
(Тривалість проекту з 23 січня – 20 березня 2018року)
І. Підготовка до проектування. Визначення теми, завдань, мети проекту.
1. Обговорення актуальності проблеми
2. Пошук необхідної додаткової інформації
ІІ. Планування
1. Визначення джерел інформації.
2.Вибір засобів презентації результатів. (малюнки, відеоролики).
3. Планування завдань між членами проекту.
4. Планування завдань
ІІІ. Дослідження

1.Збирання інформації
2. Анкетування між учнями 2 класів.
3. Робота з літературою. Та матеріалами сайтів в мережі Інтернет.
IV. Результати
1. Аналіз інформації.
2. Формування висновків.
V. Оформлення звіту. Підготовка до презентації.
1. Узагальнення та класифікація зібраних матеріалів.
2. Виготовлення інформаційних плакатів
3 Робота над презентацією «Здоровий спосіб життя»у форматі Power Point. (вчитель)
4. Складання сценарію презентації.
VІ. Презентація
1.Показ результатів у формі виховної години «Здоровий спосіб життя».
2. Звіт з демонстацією матеріалів
VІІ.Оцінка проектної діяльності та її результатів.
1 Колективне обговорення.
2. Самооцінка результатів

VІІ. Післяпроектні дії.
1.Корекція.
2. Використання проектних результатів.
Захист проекту. Виховна година «Ні – палінню!
Мета: узагальнити знання учнів про здоров’я, формувати бажання вести здоровий спосіб життя, поглибити знання учнів про шкідливі звички та їх вплив на здоров’я, виховувати почуття відпові -дальності за збереження свого здоров’я.
Здоровий спосіб життя
Оформлення:
На дошці ( закрите):
1. Фактори, що впливають на формування здоров’я:
- спадковість – 20%;
- рівень медицини – 10%;
- екологія – 20%;
- спосіб життя – 50%.
2. Фактори, що не сприяють для здоров‗я:
- Нікотин

- Тривале сидіння за комп‘ютером
- Наркотики
- Алкоголь
- Самолікування
- Забруднення середовища
- Пасивний спосіб життя
- Переїдання
- Негативні емоції
- Відсутність гігієни
- Соціальні проблеми
3. Фотографії, малюнки, таблиці.

4. На партах для кожного учня: - аркуш паперу - невеличкі
таблички з номерами 1,2,3.
Вчитель: Подивіться мені в очі. Погляньте один на одного, посміхніться. І з цих про- мінчиків добра, що засвітились на наших обличчях, ми і розпочинаємо нашу годину спілкування.Сьогод- нішня наша розмова –вільне спілкування. Нікого з вас до неї не готували заздалегідь. Кожен може

висловити свою думку, поставити запитання, дати пораду, поділитися досвідом.А працювати ми будемо за таким девізом:
Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно й плідно працювати.
Якою буде тема нашого спілкування , ви дізнаєтесь, прослухавши вірш
Лариси Шевчук:Життя твоє – безцінний дар.
Не забувай про це ніколи.
Ти спиш під зорями стожар,
Чи з друзями ідеш до школи,
Живеш ти в місті, чи в селі,
Подумай, як життя прожити?
Ти слід залишиш на землі -То треба гарний залишити.
Сьогодні ми з‘ясуємо, у чому цінність людського життя та його неповторність. Епіграфом до уроку будуть слова Леонардо да Вінчі «Пам‘ятай, життя – це подарунок; і той, хто його не цінує, на цей подарунок не заслуговує»

Вчитель:
Така ситуація: ( в учнів на партах таблички з номерами 1,2,3)
- уявіть собі, що ви заблукали в густому лісі. І ось перед вами три дороги. Кожна може вивести з лісу за певних умов.
1. Першою дорогою підеш – велике багатство знай -деш, та здоров’я втратиш.
2. Другою дорогою підеш – половину багатства зна- йдеш і половину здоров’я втратиш.
3. Третьою дорогою підеш – нічого не знайдеш, але здоров’я збережеш.
Покажіть номер дороги, якою ви підете. Поясніть своє рішення.( учні висловлюють свою думку).
Вчитель:
Питання учням:1. Чому так говорять?
- Здоров’я – найдорожчий скарб.
- Здоров’я не купиш.
- Без здоров’я немає щастя.( учні висловлюють свою думку)

2. Як поводиться людина, коли вона здорова?( добре здоров’я - це коли кожному з нас добре, нічого не болить. Якщо ми веселі, нам хочеться бігати, стрибати, якщо ми їмо з апетитом, міцно спимо, займаємося
улюбленою справою, отже, ми – здорові.)
3. Який висновок ми можемо зробити?
Хто здоровий, той сміється.Все йому в житті вдається.
Він долає всі вершини.Це ж чудово для людини!
З давніх – давен найціннішим скарбом людини вва- жалося здоров‘я. Це відображено у народній твор- чості, прислів‘ях, приказках, казках, піснях тощо. Давайте пригадаємо, які прислів‘я і приказки про важливість здоров‘я ми знаємо:
Здоров 'я - найдорожчий скарб.
Бережи плаття знову, а здоров 'я - змолоду.
Весела думка — половина здоров 'я.
Нема здоров 'я — нема щастя.
Хто здоровий, той ліків не потребує.
Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
Здоровий хворого не розуміє.
Тримай голову в холоді, а живіт у голоді - будеш

здоровим. Вчитель: Ви вивчаєте предмет «Основи здоров’я». І я хочу, щоб ви пригадали, а від чого ж залежить здоров’я.( учні відповідають):
спадковість – 20% , екологія – 20%,рівень розвитку медицини – 10% , спосіб життя людини – 50%.( відкрити напис на дошці) Сучасна наука налічує більш 200 визначень здоров’я:
- Це і одне з джерел радості, щасливого життя.
- Стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб.
- Стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.
Здорова людина добре працює та вчиться, вона є життєрадісною і веселою. Така людина потрібна і корисна своїй сім’ї, суспільству та державі. Здоров’я – це спосіб життя людини. І головним у збереженні та примноженні свого здоров‗я є здоровий спосіб жит- тя.Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямо- вані на запобігання захворюванням, зміцнення всіх систем організму й поліпшення загального самопочуття людини.Здоровий спосіб життя – це дотримання, звичне виконання певних правил, які забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність,

душевну рівновагу, здоров’я.
А що ж треба робити, щоб вести здоровий спосіб життя? (учні висловлюють свою думку).
Завдання: на дошці ви бачите перелік факторів, що сприяють здоров‘ю чи руйнують його. Ви повинні на аркуші паперу з лівого боку написати ті, що сприяють, а з правого – що руйнують здоров’я.( учні виконують вправу, потім за бажанням зачитують).А тепер перев-і римо, чи все ви назвали.
В основі здорового способу життя лежать такі принци -пи:
- відмова від шкідливих звичок;
- раціональне харчування;
- оптимальний руховий режим;
- загартування організму;
- особиста гігієна;
- позитивні емоції;
- інтелектуальний розвиток;
- етичний і духовний розвиток;
- формування та розвиток вольового початку.
Одним з факторів, що руйнує здоров‘я – шкідливі

звички. Назвіть їх. ( учні називають).Ви вже багато знаєте про ці звички.А зараз – перевірка – «Правда чи неправда».
1. Чи правда, що людина, яка викурює пачку цига-рок на день, одержує дозу радіоактивного опроміне- ння у 3-5 разів вище норми, встановленої міжнарод- ною угодою із захисту від радіації?( Правда, бо в тютю- новому димі виявлений радіоактивний елемент –полоній, є у тютюновому димі з‘єднання калію, свинцю, стронцію, що призводять до опромінення);
2. Чи правда, що алкоголь у малих дозах корисний для здоров‘я дітей та підлітків?
( Ні, проведені дослідження показали, що в молодому віці алкоголь діє на організм тільки негативно.);
3. Чи правда, що речовини, що містяться в сигареті, не корисні, але й не містять отрути?
(Неправда. До тютюнового диму входить 4200 речовин, найнебезпечніший – аміак, що сприяє виникненню злоякісних пухлин.)
4. Чи правда, що можна вилікуватись від наркотичної залежності?(Ні, вилікуватись неможливо. Тільки 1-2% наркоманів мають шанс вилікуватись від наркотичної залежності за допомогою лікування, інші швидше

або повільніше вертаються до вживання наркотиків.
Відбувається це тому, що для відновлення атрофова- ного центра задоволень, що виділяє ендорфіни, пот- рібно не менше 10 років.)
А ось що говорять про куріння відомі нам усім люди, наші українські зірки, яким було поставлено по 4 запитання:
1. Чи курите Ви?
2. Чи курили Ви, коли Вам було 16?
3.Якими тоді були Ваші захоплення?
4.Ваші поради — як досягти в житті успіху?Ось що вони відповіли:
1 .Чемпіони світу з боксу брати Клички відповіли, що на куріння просто не було часу, а також і ба- жання. Вони в 16 років займалися спортом. Порадили старшокласникам знайти заняття по душі. А головне запам'ятати, що в 16 років молодь творить своє майбутнє і потрібно цілеспрямовано працювати, а не тратити час марно, бо результати будуть протилеж- ними.
2. Чотириразова чемпіонка Олімпійських ігор, Герой України Яна Клочкова відповіла, що в неї не те, що

бажання, навіть, думки не вини- кало спробувати закурити. Найголовнішим в 16 років для неї були постійна праця, творча напру- га,тренування, бажання досягти перемоги, не підвести своїх на- ставників. Вона від своїх успіхів завжди була щаслива і горда.
Кожна людина від природи наділена талантом, спробуйте якомога раніше розпізнати його в собі.Тре ба багато працювати, витрачати енергію на справ- жнє, корисне, шукати однодумців і вірити в своє по- кликання. Тоді успіх, визнання, повага від людей при йдуть. А це потрібно кожному.
3.Народна артистка України, переможниця міжнародного конкурсу «Євробачення - 2004» Руслана Лижичко відповіла, що вона не палить і дуже не любить бути там, де палять. У її сту- дії закон: «Ніякого куріння!». Вона з раннього дитинства захоплювалася музикою і мрі- яла стати музикантом. Тому присвячувала заняттям з музики багато часу. А щоб досягти успіхів у житті, вона радить бути сміливим і сильним у своїй справі.

Причому, сильним потрібно бути передусім до себе. Дуже легко піддатись чиємусь впливу, а відстоювати свою власну думку та ідею, в яку ти справді віриш, працювати над собою - це справжня перемога. Вона особисто завжди робила так. А зараз про те, що треба робити, щоб вести здоровий спосіб життя.( можна роз- друкувати та дати кожному учневі).
Здоровий спосіб життя.
Якщо ви вирішили змінити своє життя, то почніть з самого головного –навчіться вести здоровий спосіб життя. Це непроста, але вдячна справа.
Нижче наведені основні принципи здорового способу життя.
Крок 1.
Здоровий спосіб життя не можна почати, не проаналізувавши свої звички і уподобання. Потрібно вирішити, що ви хочете змінити в собі, від чого відмо- витися, а до чого привчитися. Причому деяким лю- дям потрібно поетапно впроваджувати зміни, а декому кардинально, в один день. Зробіть план, за яким поч- нете діяти.
Крок 2.
Харчуйтеся здоровою їжею. Намагайтеся повністю

виключити «бутербродний спосіб життя»і фастфудову їжу. По можливості пийте тільки чисту воду. Якщо ви маєте зайву вагу, то варто підібрати для себе дієту, при якій скоротилася б кількість споживаних калорій, але ви не відчували б себе постійно голодним.
Крок 3.
Інтенсивна ходьба не менше 40 хв. В день. Неодмінно доведеться вибрати для себе певні фізичні навантаження. Який же здоровий спосіб життя без спорту! Але якщо спорт не став для вас щоденним
супутником життя, то почніть з чого-небудь нес- кладного. Плавайте, робіть вранці зарядку, багато ходіть.
Крок 4.
З шкідливими звичками покінчено. Як банально це не звучить, але здоровий спосіб життя несумісний з курінням, наркотиками і надмірним вживанням алкоголю. Оберіть для себе прийнятний метод відмовитися від шкідливих звичок. І пам‗ятайте, що немає нічого неможливого для цілеспрямованої люди ни.
Крок 5.Здоровий сон необхідний кожному. Сон – важлива частина нашого життя.

Тільки в стані здорового нормального сну правильно відновлюються сили нашого організму. Середньостатичній людині на сон необхідно не менше 8 годин на добу, а деяким людям і більше.Позбавляючи себе декількох годин сну, ми змушуємо наш організм використовувати резервну енергію, яка «приберігає ться» для екстремальних ситуацій. Витрачаючи її в повсякденному житті ми виявимося слабкими і не готовими впоратися з ситуацією, коли це дійсно буде необхідно.
Крок 6.
Прогулянка на свіжому повітрі. Частіше бувайте на свіжому повітрі, за містом. Віддайте перевагу прогу- лянці по місту замість посиденьок у клубі. А у вихід- ні дні робіть прогулянки на велосипеді або на ли- жах, в залежності від пори року.
Здоров‗я – це одна з головних умов досягнення успіху в житті. Бережіть його з молодих літ, зміцнюйте й примножуйте його. Не витрачайте даремно цей безцінний скарб, дарований Природою. Пам‗ятайте, що Ваше здоров‗я – у Ваших руках. Будьте здоровими!
 узагальнити знання учнів проздоров‘я, формувати бажаннявести здоровий спосіб життя;
 поглибити знання учнів про шкідливі звички та їх

вплив наздоров‘я. виховувати почуттявідповідальності за збереження свого здоров‘я.
Фактори, що впливають на формуванняздоров‘я:
- спадковість – 20%;
- рівень медицини – 10%;
- екологія – 20%;
- спосіб життя – 50%.
Здоров 'я - найдорожчий скарб.Бережи плаття знову, а здоров 'я – змолоду
.Весела думка — половина здоров 'я.
Нема здоров 'я — нема щастя.
Хто здоровий, той ліків не потребує.
Здоровому здається, що ніколи не захворіє
.Здоровий хворого не розуміє.Від чого ж залежить
здоров‘я?.
спадковість – 20%
екологія – 20%
рівень розвитку медицини – 10% -спосіб життя людини – 50%
В основі здорового способу життя лежать такі

принципи:
- відмова від шкідливих звичок;
- раціональне харчування;
- оптимальний руховий режим;
- загартування організму;
- особиста гігієна;
- позитивні емоції;
- інтелектуальний розвиток;
- етичний і духовний розвиток;
- формування та розвиток вольового початку.
На куріння просто не було часу, а також і бажання.
Програма «Спілкування»
Всі дослідники феномена авторитету акцентують увагу на довірі як якісній характеристиці об‘єднуючого
початку авторитетних стосунків суб‘єктів навчально-виховного процесу. Завдяки довірі вихованця до вихователя останній може ефективно впливати не лише шляхом переконання, але й навіювання.
Довіра–це почуття безпеки комфорту в міжособистісних стосунках, які є необхідними для створення позитивного психологічного мікроклімату

Кожна людина від природи наділена талантом, спробу- йте якомогараніше розпізнати його в собі. Треба багато працювати, витрачатиенергію на справжнє, корисне, шукати однодумців і вірити в своє покликання. Тоді успіх, визнання, повага від людей прийдуть. А це потріб но кожному в колективі. Чесність, справедливість,від- критість, повага до учнів, безоцінне ставлення є запорукою довірливих стосунків між класним керів- ником і кожним членом учнівського колективу, які забезпечують становлення особистості, що само реалі- зується.Важливо, щоб учитель – класний керівник володів умінням спілкуватися в різних ситуаціях, з людьми різного віку і різної міри близькості (учні, їхні батьки та ін.). Не менш суттєвим є вміння співпрацювати у різних видах діяльності.Дуже важли- вою є культура мовлення. Якщо класний керівник ро- бить неправильні наголоси, вживає примітивні вирази, учні одразу використовують цей факт проти нього, нерідко у своєму колі насміхаються над учителем. Мовна культура постає в оригінальності зворотів, відсутності штампів. У багатьох людей прагнення до репутації гумористів реалізується у застосуванні штампованих, модних у певний час зворотів та слів. Педагогу бажано бути творчою особистістю і уникати подібних трафаретів.
І.Бех наголошує, що саме від комунікативної компе-

тентності та вмілості педагога залежить рівень особис- тісно розвивального середовища класу. При цьому труднощі спілкування вчителя, які є нерідким освіт- нім
явищем, пов‘язується з проявом у нього таких особис- тісних властивостей як комунікативна пасивність і слабкість ―Я-концепції‖: невпевненість у собі, нерішу- чість, замкненість, відсутність вираженої схильності до спілкування, залежність від зовнішніх обставин та оцінок, безініціативність, недостатній самоконтроль і саморегуляція. Саме ці властивості і складають узага льнений психологічний портрет учителя з трудноща-ми спілкування.Для успішного в педагогічном спілку- ванні класного керівника характерні домінування діалогічної комунікативної спрямованості,контактність, відкритість і довіра у спілкуванні, неконфліктність. Для вихователів, які за своїми особистісними характерис- тиками належать до особистісно орієнтованого стилю спілкування, характерними є: позиція ―поруч і разом з дитиною‖, яка враховує її інтереси й права, забез- печує емоційний контакт із нею; тактика спілкування –співробітництво, що ґрунтується на розумінні й прий нятті особистості учня, забезпеченні умов для прояву її активності, ініціативи, самостійності дій, вибору рішень, оцінна діяльність спрямована на оцінку конкрет них результатів діяльності, на надання переваги ус-

пішним діям і має в основному позитивний характер.
Слід наголосити, що вихователі особистісно орієнто- ваного стилю спілкування менш конфліктні у взаєминах з вихованцями завдяки більш гармоній- ному поєднанню їхніх особистісних якостей. Особис- тісно орієнтована взаємодія з дітьми, яка відбуваєть- ся в рамках співробітництва вихователя і дитини й базується на розумінні, прийнятті і повазі особистості дитини, породжує у ній впевненість і особистісну значущість, які допомагають їй долати вплив на пізнавальну діяльність, на загальний тонус взаємин. Дитина набуває здатності правильніше оцінювати світ і поводитися відповідальним [І.Бех, т. 2; с. 105].
Комунікативна компетентність педагога також передбачає, що він має чітке уявлення про відмін- ність між конструкціями: ―Ти -повідомлення‖ і ―Я - повідомлення‖ і постійно використовує останню. Конструкція ―Я - повідомлення‖ виявляється більш ефективного, оскільки вона реалізує довіру й повагу, даючи вихованцеві можливість зберегти хороше само- почуття. Більше того, вона зменшує антагонізм між педагогом і дитиною.Класний керівник має запобігати відчуженню між ним і вихованцями, натомість прагнути встановлювати з ними взаємно поважливі, дружні відносини. Педагог повинен бути значущим,

близьким, а не просто тим, хто ―наглядає‖. На практиці це означає одночасно максимально активну й максимально обережну участь у дитячому житті. Діти,як і дорослі, прагнуть бути почутими з увагою і розумінням. Якщо класний керівник ігнорує їх, вони швидко навчаються обговорювати свої важливі проб- леми і почуття десь і з кимось.Працюючи на засадах особистісно орієнтованого виховання, педагогові слід пам‘ятати, що серед різноманітності виховних засобів особлива роль належить міжособистісному спілкуван- ню, і за умови набуття ним належної компетентності в такому спілкуванні максимально втілюватиметься конструктивний вплив на дитину.Однією з основних помилок значної більшості педагогів-немайстрів (за виразом І.Беха), є реалізація так званого ―інструмен- тально -рольового‖ підходу до дитини, оцінка її особистості тільки з погляду якості виконування нею функцій учня й систематичне недоврахування індиві- дуально-вікових особливостей. Тому хороша успішність і нормативна поведінка часто стають основним критерієм оцінки учня як особистості.Факти засвідчують, що значна кількість учителів ще погано розбираються в індивідуальних особливостях учнів, неправильно бачать структуру соціальних зв‘язків і від- носин серед учнів у класному колективі, а їхні форми поводження з учнями і вчинки стосовно них суттєво

розходяться з тим, що від них очікують їхні вихова- нці. Подібна психологічна неузгодженість в очікуван нях і вимогах один до одного негативно відбивається на психологічному самопочутті учнів і педагогів, веде до формування так званих смислових бар‘єрів [І.Бех; с. 81].
Схема успішного розуміння вчителем учнів, що веде до плідної співпраці класного керівника з вихованцями
Умови успішного розуміння учнів
Розуміння невербальних повідомлень
Авторитет вчителя – класного керівника
Довіра з боку учнів
Свідомість, хто що бачить
Свідомість шкільної дистанції‖
Застереження перед вибраністю
Щирість
Емпатія
Надання інформації
Вияв розуміння
Програма «Моральне виховання»
Треба так впливати на свідомість і почуття вихован-

ців, щоб вони переживали привабливість добра і нетерпимість до зла, щоб уже в ранньому дитинстві їх полонила краса людської поведінки, щоб дитинсама прагнула до щастя бути морально красивою
Василь Сухомлинський
Завдання школи – на основі моральних цінностей,ство- рених, здобутих, завойованих старшими поколіннями, створювати реальні моральні, високоідейні,громадян-ські відносини в колективі. А хто, як не класний ке- рівник , повинен сприяти цьому завданню.Моральні ці-нності повинні стати особистим духовним багатством кожного вихованця. Цього досягають за умови, коли моральна ідея, розкрита перед розумом і серцем вихо вихованця в яскравому образі, пробуджує в нього глибокі морально-етичні почуття. Морально-етичне виховання – це спільна діяльність школи і сім‘ї форму- вання стійких моральних якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, а саме:
• усвідомлена любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого,
сьогодення і майбутнього рідного краю, почуття любові і поваги до рідного народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збільшення її багатств;

• уміння жити і працювати в суспільстві;
• потреба брати активну участь у громадському житті свого класу, школи, міста, країни;
• усвідомлення основних принципів гуманізму;
• розуміння високої цінності людського життя, прагнення будувати свої взаємини з людьми за законами совісті, добра і справедливості;
• здатність до співпереживання, шляхетності і щедрості;
• потреба захистити слабкого, допомогти відстаючому, уміння поважати честь і гідність людини;
• дбайливе і людяне ставлення до природи, тваринного і рослинного світу;
• розуміння морально-етичної основи культури поведінки, гармонійного поєднання культури поведінки з моральною вихованістю;
• потреба знати основні правила повсякденного етикету і бажання виконувати їх, уміння поводитися згідно правил культури поведінки;
• почуття міри і такту в спілкуванні з людьми.
Принципи, форми і методи морально-етичного виховання

Одне із завдань морально-етичного виховання в школі – правильно організувати діяльність дитини. Тому важливо вивчити способи організації морально-етичного виховання (принципи, форми і методи).
Принципи морального виховання
• Принцип гуманістичної цілеспрямованості вимагає формування у школярів моральної свідомості, розвит- ку почуттів, вироблення поваги і звичок моральної поведінки у відповідності з вимогами і нормами вироблених людством загальнолюдських моральних цінностей.
• Принцип зв‘язку виховання з життям зобов‘язує вчителів знайомити учнів не лише з життям суспільства, а й активно залучати школярів до його перетворення на краще.
• Принцип виховання у праці передбачає залучення дітей до активної трудової діяльності.
• Принцип виховання в колективі вимагає організації в процесі морального виховання спільної діяльності, колективних зусиль у розв‘язанні спільних завдань, що стоять перед школою, класним
колективом.
• Принцип індивідуалізації виховання передбачає

розкриття в дитині кращих духовних і морально-етичних можливостей, здібностей, задатків і талантів; високу вимогливість і велику повагу до особистості вихованця.
• Принцип систематичності і послідовності полягає в розкритті завдань і змісту морального виховання, у використанні методів його здійснення.
Форма виховання – це спосіб організації виховного процесу Класифікують форми виховання залежно від кількості вихованців:
• фронтальна (охоплено весь клас);
• групова (не великі групи);
• індивідуальна (окремі учні).
Правомірна і класифікація форм організації виховної діяльності залежно від методів виховання:
• словесна форма (збори, лекції, доповіді, диспути, зустрічі);
• практична форма (походи, екскурсії, спартакіади, Олімпіади,конкурси);
• наочна форма (шкільні музеї, виставки різних жанрів, тематичні стенди та ін.)
Форми роботи морального виховання:класні години

бесіди
диспути
читацькі
конференції
Результати морально-етичного виховання:
Усе шкільне навчання і все шкільне життя, мають бути пройняті розумним і моральним началом. ―У школі повинні панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи в жарт, ласка- вість без нудотності, справедливість без причетності, доброти без слабості, порядок без педантизму і, голов- не, постійна розумна діяльність. Тоді добрі почуття й прагнення самі собою розів‘ються у дітей, а початки поганих схильностей, набуті, можливо, раніше, потроху згладяться‖.К. Д. Ушинський.
Моральність
Моральні почуття
Моральні звички
Моральна спрямованість
Моральна свідомість
Національно-патріотичне виховання

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується
В. О. Сухомлинський.
Сьогодні моя країна переживає відповідальний період. Проблеми й труднощі, що накопичувалися впродовж попередніх десятиліть, спонукали наших си- нів, братів, дочок, чоловіків до активної участі в політич них подіях. Все це - більшої актуальності набуває вихо вання в молодого покоління почуття патріотизму, від даності загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.Мета національно -патріотичного виховання—виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовува ти її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілі зовано відстоювати свої громадянські права та викону вати обов'язки, сприяти громадянському миру і зла- годі в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успіш но самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'я нин, професіонал, носій української національної культури.
Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують вихов

ний ідеал. Вище йшлося про громадянські й націо нальні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і тради цій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і люд ства.
У процесі реалізації напрямів національного вихова ння потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:
• національну психологію — психологію працьовитого господаря,
вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної
незалежності, духовної спадщини народу;
• національний характер і темперамент — вічне

правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолю бивість і душевне багатство;
• національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворю ються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;
• народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;
• народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;
• народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;
• національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі;
національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу націо нальної духовності;
• національна ідеологія — ідейне багатство нації,

система філософських, політичних, правових економіч них, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;
• національна свідомість та самосвідомість - відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.
Програма «Успішність»
Робота класного керівника з організації навчальної
діяльності класного колективу становить істотну части ну його виховної діяльності в цілому.Дана робота скла да ється з таких завдань:
• допомога учням і вчителям у досягненні високого рівня організованості;
• формування навчальної мотивації та розвиток зага льно навчальних навичок учнів;
• підтримка в учнів інтересу до навчання, впевнено сті в значенні високого рівня знань;
• розвиток пізнавальних інтересів;
• здійснення індивідуального підходу до учнів;
• залучення батьків до організації навчальної роботи;
Форми реалізації цих завдань такі:
• оптимальне розташування учнів у класі на уроці;

• відвідування уроків вчителів-предметників(не мен ше двох разів на семестр із кожного предмета);
• проведення циклу класних годин із серії «Вчись учитися», на яких
необхідно знайомити дітей із прийомами розвитку ува ги, пам‘яті, вчити їх раціонально будувати свою навчальну діяльність;
• проведення підсумкових класних годин один раз на чверть, на яких
дітей учать підбивати підсумки, аналізувати причини успіхів і невдач, намічати нові реальні цілі;
• організація й проведення навчальних екскурсій,пред метних ігор, конкурсів, предметних тижнів;
• залучення учнів класу до проведення бесід, лекцій, навчальних екскурсій, профорієнтаційної роботи, до надання психологічної допомоги, до роботи предметних гуртків, до допомоги окремими учнями класу з окремих предметів;
• залучення учнів до науково-дослідницької роботи.
Як організувати роботу з учителями –предметниками
Класний керівник – директор у своєму класі, тому від того, як він зуміє організувати роботу з учите лями -предметниками, багато в чому залежить стан

навчальної роботи в класі, успішність учнів класу, рівень комфортності для кожного школяра.
Завдання в цій роботі такі:
• координація діяльності учителів-предметників з метою дотримання єдності вимого і ліквідації перевантаження учнів;
• допомога вчителю-предметнику в роботі з розвитку пізнавальних інтересів школярів;
• сприяння індивідуального підходу до учнів у процесі навчання ( допомога невстигаючим, підтримка сильних учнів);
• сприяння контактові вчителів-предметників батьками учнів;
Форми реалізації цих завдань такі:
• систематичне відвідування уроків учителів-предмет ників ( 1-2 рази на тиждень);
• організація малих педрад;
• організація за необхідності педагогічних консиліумів з метою
здійснення індивідуального підходу до окремих учнів;
• складання графіка контрольних і відстеження його виконання протягм семестру

• запрошення вчителів, що працюють у класі, на бать ківські збори й на педради за підсумками семестру, а також на бесіди з батьками окремих учнів;
• координація впливу вчителів класу на окремих учнів і на клас в цілому;
• участь в організації й проведенні навчальних екскур сій, предметних ігор, конкурсів, олімпіад. Інтелектуальних марафонфів, предметних тижнів тощо.
Класному керівникові необхідно відвідувати щонайменше
один - два уроки на місяць у вчителів-предметників свого класу. Відвідуючи уроки,
класний керівник має таку мету:
• підвищення рівня успішності учнів класу;
• спостереження за організацією класного колективу на уроці;
• дотримання однакових вимог до учнів;
• відстеження навантаження учнів з метою подолан няїх перевантаженнями домашніми завданнями;
• здійснення індивідуального підходу до учнів різних категорій.

Під час відвідування уроків своїх колег необхідно дотримуватися
деяких правил:
1. Збираючись на урок колеги, поепердьте його
заздалегідь, спитайте дозволу, обов‘язково дайте
зрозуміти, що ви йдете на урок не з
інспекторською перевіркою, а з бажанням
побачити роботу учнів на уроці, допомогти тим, кому це
необхідно.
2. Під час відвідування уроку стежте не тільки за змістом,
скільки за роботою учнів, рівнем їх інтересу, увагою, участю на
уроці рівнем організації класу.
3. Зверніть увагу на форми спілкування вчителя з класом, на
здійснення ним індивідуального підходу, на дотримання ним
єдності вимого до учнів, на доступність пояснення;
4. Стежте за тим, як поводяться діти( наскільки вони готові до
уроку, наскільки зацікавлені, уважні, які особистісні якості
виявляють)
5. Ідучі з уроку, не забудьте подякувати колезі, постарайтеся
відзначити щось позтивне в уроці, критичні зауваження
висловлюте обережно й в абсолютно коректній формі.
Під час відвідування уроку майте на увазі: Ваше становище
неоднозначне: з одного боку, Ви – колега й повинні бути доброзичливим, з
іншого боку, Ви – «директор» у своєму класі й зацікавлені в тому, щоб
Ваших вихованців учили добре. Якщо у Вас виникли претензії до колеги,
обговоріть це питання з адміністрацією, при цьому зберігаючи абсолютну
доброзичливість.
Для зручності оцінювання відвідуваного уроку можна користуватися
таблицею №1 й оцініть кожний параметр за 5 – 10- бальною системою.
Наприкінці таблиці занотуте спостереження за окремими учнями.
66
Таблицю зручно створити на окремому аркуші, розмножити за допомогою
ксерокса і заповнювати на кожному уроці, групуючи зпа предметами.
Програмa «Довкілля»
Роботу класного
керівника може полегшити
спеціальна картотека виховних
заходів, яку слід складати в міру
накопичення досвіду.
Обов‘язковим є проведення не
менш двох тематичних класних
годин на місяць і однієї-двох
справ у чверть.
Вихователь є творцем цікавих для дітей і різноманітних форм роботи.
Необхідним є оволодіння такими формами виховної роботи, що
гуманізують особистість: виявляють її індивідуальні властивості, ставлять
вихованця в позицію суб‘єкта розвитку своєї творчої індивідуальності,
вчать діалогічному спілкуванню, розвивають емоційну сферу.
Практика підказує, що найбільшою мірою цим вимогам відмові
дають пріоритетні для сучасних школярів ігрові, театралізовані,
дискусійні, творчі, ситуативно-творчі, психологічні, змагальні форми
виховної роботи, що дозволяють дітям усвідомлювати самих себе.
Необхідно відзначити, що кількість форм колективної і групової діяльності
нескінченна:
Свята фантазії і фантастики: ярмарок фантастичних ідей, конкурс
розповідей, фантастичний спектакль, вечір знавців фантастики, наукові
зустрічі, конкурс малюнків (комп‘ютерних), фестиваль фільмів власної
творчості тощо.
67
Свята гумору і веселі конкурси: конкурс акторської майстерності,
гуморина, парнас, безглуздий словник, конкурс веселих атракціонів,
конкурс карикатуристів, конкурс брехунів, конкурс пантоміми на відомі
прислів‘я, конкурс святкових сюрпризів, вечір веселих питань, базар
головоломок, вечір розиграшів, конкурс шумових оркестрів і т.п.
Свята творчості, художньо-естетичні заходи: коло пісень, концерт
«Ромашка», фестиваль мальованих фільмів, естафета улюблених занять,
місто веселих майстрів, турнір знавців поезії, суд над цигаркою, неуцтвом),
музей снігових скульптур, захист професій, жива газета, подорож у
минуле, «Справи давно минулих днів», день іменинника, телевізійний
огляд за матеріалами життя класу, лицарський турнір, «Це ви можете»,
«Від усієї душі», «Вечір гарячих сердець», конкурси виробів (з соломки,
квітів, тканин, гілок і т.д.).
Свята народної творчості, національних звичаїв: подорож у
минуле, огляди-конкурси, огляди обрядових пісень, казок, билин, частівок,
приказок, загадок, переказів, огляд жанрів народної творчості, народні
спортивні ігри і конкурси, конкурси на перевірку сили і спритності,
виготовлення з природного матеріалу іграшок, ляльок, предметів побуту,
день хлібосольства, вечір пісень, свята зустрічі і проводів зими, весни,
осені, коло улюблених казок, приказок, а також свята народного і
релігійного календаря (Різдво, Масниця, Великдень).
Суспільно-корисні трудові колективні заходи: трудові десанти,
розчищення території від снігу, сміття, прикрашання будинку школи (до
свята), класного кабінету; прибирання під‘їздів у мікрорайоні і т.п.;
операція «Подарунок далеким друзям» - ветеранам, літнім людям, дітям-інвалідам, малятам дитячого садочку, (одяг, медикаменти, іграшки, листи,
малюнки і т.п.); «Пошта» - рольова гра – забезпечення поздоровленнями до
свята людей, що потребують прояву турботи, будівництво сніжного міста
малятам.
68
Спорт, туризм: спортивний аукціон, веселі старти, воєнізовані ігри
на місцевості, дні бігуна, стрибуна, метальника, конкурс веселих пірамід,
крос, малі олімпійські ігри, сніжні спартакіади, спортивний КВВ, шахово -шашкові турніри й інші різні рухові змагання, конкурси, забави.
Форми дозвільного спілкування.
Спілкування для підлітків дуже значуще. Для того щоб уміти жити
серед інших людей, спілкуватися з ними, людина вже в ранньому дитинстві
повинна емоційно переживати ті фази свого розвитку, що зроблять її
здатною до повноцінного спілкування з іншими людьми. Майже всі форми
дозвілля побудовані на спілкуванні дітей. Особливо в цьому плані важливі
ігри і танці. Але в дітей найсильніше тяжіння до спілкування «без форми»,
до звичайних людських контактів. У цьому їм допоможуть деякі форми
дозвільного спілкування:
• «Вогники», чаювання, дні народження в класі – дні
іменинників, вечори відпочинку, вечори танців, дискотеки,
«телеміст», ігрова година, вечір «Від усієї душі», клуб
вихідного дня; виїзди за місто з багаттям, турпоходи й інше.
• Ігрові форми бувають: ігри активного відпочинку,
інтенсивного навчання (ділові, тренінги, ігри, що навчають і
розвивають, комп‘ютерні, інтелектуальні тести), психологічні
ігри (взаємодії і підготовчі), тренінги спілкування, творчі ігрові
вечори), комунікативні ігри, дискусії, «мозкові атаки», ділові
ігри, сюжетно-рольові й ін.).
Головні завдання класного керівника щодо реалізації програми
"Дозвілля":
• виявлення індивідуальних інтересів дітей, допомога у виборі
гуртків, спортивних секцій, клубів;
• розширення пізнавального і культурного кругозору класу
(екскурсії, літературні, історичні, географічні, математичні та
69
інші вечори, зустрічі, конкурси, відвідування театру,
концертів); допомога дітям у громадській роботі, у можливості
заробити кошти на суспільні потреби;
• організація колектив них творчих справ, спільний відпочинок
на природі;
• підтримка дітей, які не мають успіхів у навчанні, їхнього
авторитету перед класом та іншими вчителями за рахунок
демонстрації їхніх досягнень у сфері дозвілля.
ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
Виховний захід – це одна з
організаційних форм, що широко
використовується у позаурочній і
позашкільній виховній роботі.
Виховна справа дозволяє виробити в
учнів визначену систему ставлення
до оточуючої дійсності, формує
образ дитини, її цінності, мотиви, духовні потреби, відповідальність за
вчинки; впливає на суспільну думку, залучає до життя колективу, формує
його традиції.
Виховний захід є процесом, що передбачає у своєму розвитку кілька
взаємодіючих між собою стадій:
1. Аналіз обстановки визначає актуальність теми заходу, напрямок
діяльності.
2. Визначення мети.
3. Планування.
4. Підготовка безпосереднього виховного впливу на учнів.
5. Наслідки – аналіз виховного потенціалу даного заходу.
70
Такий логічний ланцюжок постійний для будь-якого заходу,
змінюється лише зміст, підсилюється значення того або іншого етапу в
залежності від мети проведеної справи.
Кожний з етапів уже є процесом виховання, що дозволяє включати
вихованців в аналітичну, комунікативну, організаторську діяльність.
Що слід враховувати під час підготовки та проведення заходу?
І етап. Планування
Підготовча частина:
• Визначити мету і завдання заходу.
• Вибрати вид, форму і методи роботи з урахуванням віку учнів .
• Вибір форм виховання залежить від: змісту і спрямованості виховних
завдань, віку учнів, рівня їхньої вихованості й особистісного
соціального досвіду, особливостей дитячого колективу і його
традицій; особливостей і традицій регіону, технічних можливостей, а
також рівня професіоналізму вчителя (вихователя).
• Продумати, як оптимально зайняти вихованців у підготовці і
проведенні заходу.
• Визначити можливість участі батьків, фахівців із профілю тематики
заходу, психолога, представників громадських організацій.
Організаційна частина:
• Підбір тематичного матеріалу - за змістовністю, переконливістю – з
урахуванням методів виховних впливів.
• Використання цікавих, творчих засобів (інноваційних): тестів, анкет,
відеосюжетів, ігрової діяльності й ін.
• Побудова логічної послідовності розгляду теми відповідно до
поставленої мети заходу.
• Вирівнювання (розрахунок) за тривалістю заходу відповідно до віку
вихованців, місця проведення.
• Підбір ілюстративного матеріалу для композиції з метою досягнення
емоційності сприйняття (за необхідністю).
71
ІІ етап. Розробка
Складання програми позакласного заходу:
1. План підготовки (докладний).
2. Написання послідовності етапів проведення заходу.
3. Написання самого сценарію.
4. Складання схеми аналізу даного заходу.
АНАЛІЗ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
Головними аспектами в аналізі виховного заходу повинні, насамперед,
виступати:
• аналіз діяльності педагога і діяльності вихованців;
• реалізація поставлених цілей;
• оптимальність застосовуваних форм і методів;
• відносини вихователя і вихованців;
• професіоналізм педагога-вихователя.
Орієнтовна схема аналізу виховного заходу
І. Загальні відомості
• Назва заходу.
• Дата і місце його проведення. Хто проводить.
• Склад групи учнів: хлопчики, дівчатка.
• Вид діяльності: ЧИ ВХОДИТЬ вона в систему або є епізодичним
заходом.
• Мета заходу: на рішення яких завдань класного колективу і
формування яких якостей особистості учнів розрахований даний
захід.
• Психологічне обґрунтування вибору даного виду і змісту діяльності:
- відповідність заняття загальним виховним завданням;
- рівню розвитку класного колективу;
- віковим особливостям учнів.
II. Аналіз підготовки заходу
72
1. Хто був ініціатором даного заходу, як він готувався. У чому і як
виявлялася активність, самостійність та ініціатива учнів.
2. Методика підготовки заходу:
- планування;
- розробка;
- участь у них дітей.
3. Чи вдалося у підготовчий період викликати розуміння
необхідності та значущості майбутньої діяльності.
ІІІ. Хід заходу
• Наскільки переконливо, чітко, емоційно були розкриті перед учнями
цілі та завдання майбутньої діяльності.
• Наскільки змістовно, цікаво й організовано проходила робота.
• Які знання придбали учні під час заходу, які соціальні установки
формувалися в учнів, до якої суспільно корисної діяльності
спонукало їх заняття.
• Які висновки зробили учні під час підготовки заходу, його
проведення, яких результатів досягли?
• Як позначився проведений захід на формуванні суспільної думки
колективу й окремих учнів, на їхніх взаєминах? Якими можуть бути
наслідки цього заняття для розвитку колективу, для формування його
суспільної спрямованості?
• Який його вплив на окремих учнів:
- емоційно-естетична чуйність до прекрасного в мистецтві;
- етика;
- етика праці, художня діяльність;
- естетика поведінки.
• Роль і місце старших (класного керівника, психолога, запрошених) на
даному занятті.
73
• Методика роботи, характер відносин, їхня відповідність виховним
завданням, віковим та індивідуальним особливостям дітей рівню
розвитку колективу.
IV. Загальна оцінка виховного заходу
1. Наскільки вдалося досягти поставлених цілей і завдань. Фактори
успіху та причини невдач, помилок.
2. Загальна оцінка виховної цінності проведеної роботи.
3. Психолого-педагогічні висновки і пропозиції на адресу
вихователів і учнів.
V. Аналіз діяльності вихователя
• Які риси характеру вихователя сприяли проведенню виховної роботи
з учнями, які, навпаки, заважали?
• Які педагогічні здібності проявилися під час проведення виховної
роботи з учнями?
• Чи проявився педагогічний такт вихователя й у чому саме? Випадки
нетактовності вихователя.
• Сприяв або заважав психічний стан вихователя, стиль його діяльності
проведенню виховної роботи і чому?
74
Робота з батьками
Головний сенс і мета сімейного
життя - виховання дітей.
Головна школа виховання дітей -це взаємини чоловіка і дружини,
батька і матері.
Сухомлинський В. А.
Робота класного керівника не може бути високоефективною, якщо він не
ідтримуватиме тісного контакту з батьками. Цей напрям роботи вихователя
можна вважати найскладнішим.
Важливе місце у вихованні дитини завжди відводилося сім‘ї, а тому
співпраця з батьками повинна мати кілька стратегічних напрямків:
• психолого-педагогічна просвіта батьків (на засіданнях батьківського
всеобучу адміністрація школи, вчителі, шкільний психолог,
представники правоохоронних органів, лікарі спрямовують батьків
на необхідність створення оптимальних умов для збереження життя і
здоров‘я дітей, формування гуманних стосунків з дітьми,
попередження насильства в сім‘ї);
• організація діяльності батьківського комітету школи;
• участь представників батьківської громади в діяльності ради школи,
ради профілактики правопорушень, що сприяє підвищенню
авторитету батьків серед учнів та педагогів школи;індивідуальна
робота з батьками учнів, які потребують посиленої педагогічної
уваги через такі засоби впливу як рада профілактики правопорушень,
педагогічний консиліум, індивідуальна бесіда з представниками
адміністрації, індивідуальна бесіда та корекційна діяльність
психолога.
75
Велике значення під час роботи з батьками учнів мають продуманість і
організованість системи співпраці.
Пропаганду педагогічних знань здебільшого здійснюють через
батьківські куточки, де розміщують консультативні матеріали. У
спеціальних папках містяться укладені педагогами і психологами добірки
методичних рекомендацій для батьків, а також консультативні матеріали,
що укладені медпрацівником та інструктором з фізичної культури.
Вдалою формою роботи з батьками є ефективне використання
закритих скриньок та інформаційних кошиків, до яких будь-хто з батьків у
зручний для себе час може внести пропозиції, зауваження. На основі цих
зауважень педколектив може коригувати свою роботу, робити висновки,
щодо питань, які хвилюють батьків.
Одним із видів роботи вчителя з батьками є анкетування. За
допомогою анкет педагоги отримують дані, інформацію про будь-яку із
сторін сімейного виховання від великої кількості батьків одночасно.
Завдяки анкетуванню можна виявити ступінь залучення сімей до
освітнього процесу, рівень батьківських вимог, рівень педагогічної
культури сім‘ї.
76
Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу – це
важлива й відповідальна місія вчителя. Рішення даної проблеми є
можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями
діяльності класного керівника з батьками:
• вивчення родин учнів;
• педагогічна освіта батьків;
• забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних
справ у класі;
• педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;
• індивідуальна робота з батьками;
• інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й
розвитку учнів.
Батьківські збори
Широко відомий
той факт, що навіть для
вчителя, працюючого у
школі багато років,
досконало знаючого свій
предмет, володіючи
методикою, здатних
встановлювати дружні відносини з колегами, тісний контакт з учнями,
серйозною, психологічною проблемою є батьківські збори.
А для вчителів-початківців батьківські збори – це стрес, здатний
надовго вивести їх з рівноваги.
Як же позбавитись відчуття страху, невпевненості у собі перед
зустріччю з батьками?
По-перше, треба створити відповідний – психологічний настрій,
установку на успіх. Необхідно переконати себе у тому, що батьківські
77
збори – це той самий урок, де учнями є не учні, а їх батьки, які прийшли за
інформацією, можливо за допомогою. І як вчитель, ви добре знаєте: для
того, щоб урок пройшов успішно, до нього необхідно підготуватись.
По-друге, відмовтесь від звичних записів у щоденник, про дату
зборів. Буде краще, якщо кожному з батьків ви передасте індивідуальне
запрошення. Такий нестандартний хід здійснює одночасно сильне і
приємне враження а батьків, так як, подібні запрошення, з одного боку,
носять суто офіційний характер, а з іншого – демонструють вашу
зацікавленість, повагу та ввічливість. Якщо ж батьки не зможуть прийти,
то на зворотній стороні запрошення вони повідомлять вам про це і
сповістять про дату приходу до школи у інший раз.
По-третє, приведіть у порядок класну кімнату, в якій відбудеться
зустріч. Продумайте свій зовнішній вигляд. Ваша зовнішність повинна
демонструвати діловитість, впевненість у собі, гарний смак. Запам‘ятайте
народну мудрість: ―Зустрічають по одежі...‖
По -четверте, обов‘язково складіть план свого виступу, а якщо
необхідно, напишіть його розвернутий конспект. Це дасть вам можливість
чітко сповістити усе необхідне, не зайнявши при цьому зайвого часу. Не
слід дуже надовго затримувати батьків, пам‘ятайте, що в них теж був
важкий робочий день. Формуйте свої думки коротко, логічно, уникайте
повчань, неприязного тону, проявляйте доброзичливість і такт. Краще за
все, якщо ви обговорите усі проблеми за годину, але неприпустимі збори
на 20 хвилин, так як батьки не розуміють навіщо їх запросили.
По-п’яте, привітавшись з батьками, не забудьте продемонструвати їм
свою радість з приводу зустрічі, з відвертою посмішкою подякуйте їм за
прихід до школи. Введіть бесіду так, як би в класі присутні тільки ваші
однодумці, здатні вирішити любі проблеми. Ніколи не починайте збори з
негативної інформації. Для початку знайдіть добрі слова про клас в цілому,
про окремих учнів, про спільні повчання, нехай про маленькі але успіхи.
78
Такий виступ допоможе вам встановити контакт з батьками, налагодить їх
співпрацю.
Після чого впевнено переходьте до складних питань: проблем успіш-ності, дисципліни, спілкування, тобто до такої інформації, яка визиває у
багатьох батьків неадекватну реакцію. Висловлюючись про дітей,
використо-вуйте займенники ―наші‖, а не ―ваші‖, такий психологічний
підхід повністю виправданий, він ще раз нагадає батькам про спільність
вирішення проблем.
Якщо з якогось питання у когось з батьків буде особиста думка,
протилежна вашій, не гарячкуйте, уважно вислухайте його, а потім щоб
уникнути конфлікту, впевненим і спокійним тоном намагайтесь його
переконати. Для цього рівним голосом, не виражаючи своєї незгоди,
скажіть, що якщо б ви були на місці батьків, то, можливо, думали б так
само, але на своєму місці, так не ви враховуєте інтереси усього класу, то не
маєте змоги з ними згодитись. Запропонуйте збудженому батькові чи
матері погляд на дану проблему очима вчителя. Якщо і це не заспокоїть
―бунтаря‖, то запросіть його прийти до школи в інший день для
спілкування з іншими вчителями, адміністрацією, щоб картина була більш
повною і об‘єктивною.
Якщо у вас є негативна інформація для одного-двох батьків, не
повідомляйте її перед усіма, а попросіть цих батьків затриматись.
Завершити зустріч потрібно так само, як ви її розпочали – приємними
висновками. Висловіть подяку за допомогу та впевненість у подальшій
співпраці. Не бійтесь використовувати усю свою красу, гумор, вміння
переконувати і подобатись. Пам‘ятайте, що ваша мета нелегка, але досяжна
– зробити батьків своїми союзниками, залишити у них про себе, про школу,
де навчаються їх діти, гарне враження, бажання зустрітися знову і
впевненість в тому, що ви для них надійний помічник.
З власного досвіду співпраці з батьками підлітків можна зробити
висновок про основні причини непорозуміння у сім'ях. Перш за все це
79
завищені вимоги до власних дітей, постановка перед ними нер еальних
цілей. Особливо часто це відбувається в сім‘ях, де батьки за певних причин
не змогли самореалізуватися та не здійснили своїх життєвих планів. У
своїх дітях такі батьки намагаються втілити власні втрачені мрії, часто не
враховуючи дитячих інтересів, особливостей характеру, а нерідко, й
розумових здібностей. Обмаль інформації про власних дітей та надмірна
амбіційність деяких батьків призводять до кризових ситуацій в сім‘ях. Такі
конфлікти можливо розв'язати класному керівникові. Тут доречно згадати
твори видатного французького педагога С.Френе. Пам‘ятаючи про те, що
дитина справді любить змагатися з однолітками в суперечках та іграх, він
вважав неприйнятним змагання, які переносяться на навчання, адже воно
завдає тяжких душевних травм, розвиває комплекс неповноцінності (у
підлітків особливо). Педагог був впевнений, що завдання школи полягає в
іншому – в культивуванні успіхів дитини .
У виховному арсеналі класного керівника є безліч можливостей
створити ситуацію успіху, яка допоможе підвищити самооцінку підлітку, а
батькам – відчути гордість за свою дитину та побачити її з іншого, зовсім
їм невідомого, боку.
80
Батьківські збори-бесіда на тему шкільної
успішності дітей.
Як допомогти дитині досягти успіхів у навчанні?
Мета: допомогти батькам правильно організовувати навчальний
процес власної дитини, дати батькам установку більшої лояльності до
шкільних успіхів дитини.
Бесіда з батьками
Велика частина труднощів, з якими діти стикаються у школі,
пов‘язана швидше з поводженням, ніж зі здібностями до навчання.
Наприклад, багато хто з учнів, які погано вчаться, не виконують домашніх
завдань або погано поводяться під час уроків. І навпаки, більшість
відмінників — це ті, хто поводиться добре в школі: виконує вказівки
вчителів, правильно реагує на критичні зауваження і ладить з
однокласниками. Учні, що володіють гарними навичками спілкування,
найчастіше не мають особливих проблем з успішністю.
Тому поговоримо про те, що потрібно робити батькам вдома, щоб
допомогти дитині краще вчитися і поводитися в школі.
По-перше, допоможіть вашій дитині навчитися тому, як
дотримуватися вказівок.
По-друге, постійно беріть активну участь у їхньому навчанні, бо
шкільні успіхи дітей тісно пов'язані з тим, наскільки батьки втягнені в їхнє
шкільне життя. Якщо ви будете регулярно цікавитися, як пройшов у вашої
дитини її шкільний день, це вже покладе гарний початок вашій участі.
Однак буде ще краще, якщо розпитуючи дітей, ви звернете увагу на
такі деталі:
Замість того щоб ставити загальне запитання, на яке дитина може
дати коротку й односкладну відповідь, попросіть її розповісти або навіть
показати щось конкретне. На такі прохання, як: «Покажи, що ви сьогодні
робили в школі» або «Розкажи, чим ви займалися на уроці математики»,
81
дитина зможе дати набагато більш докладну відповідь, ніж на загальне
питання: «Як справи в школі?». Цікавлячись тими сторонами шкільного
життя, які їй особливо до душі, ви завоюєте довіру дитини і відкриєте
можливість обговорювати інші шкільні теми. Запитайте дітей про її друзів
та однокласників, про те, які предмети або вчителі їй більше подобаються,
а які — не подобаються.
Нижче наведені деякі навички, яким ви можете вчити вашу
дитину, щоб поліпшити її успішність у школі.
1. Як виконувати домашню роботу.
Рідко зустрінеш дитину, яка б сприймала домашні завдання як велике
задоволення. Однак уміння швидко і добре готувати уроки знадобиться їй
протягом усього життя. Виконуючи домашню роботу, дитина повинна
дотримуватись такого порядку:
З'ясувати в школі, що задано з кожного предмета.
Не забути взяти книги й інші матеріали, необхідні для виконання
уроків.
Сісти за уроки у відведений для цього час. Ретельно і старанно
виконати всі домашні завдання.
Акуратно скласти приготовані на завтра уроки в портфель або сумку.
Що варто пояснити дитині
Якщо ти будеш робити уроки без ниття й опору, у тебе залишиться
більше часу на ігри.
Уроки краще робити на свіжу голову, тоді ти виконаєш завдання
більш точно і правильно, отже, сідати за них треба раніше.
Якщо тобі заздалегідь дали велике завдання з якогось предмета,
почи-най виконувати його одразу, не відкладаючи. Поділи завдання на
невеликі частини, склади список і викреслюй з нього те, що зробив у міру
того, як будеш справлятися з завданням. Звичайно, учні, що сідають за
уроки одразу, одержують кращі оцінки, ніж ті, хто відкладає це до
останньої хвилини.
82
Будь готовим до несподіванок. Якщо ти почав робити уроки раніше,
у тебе в запасі буде більше часу і непередбачені труднощі або надзвичайна
ситуація не перешкодять тобі виконати все завдання.
2. Як підготуватися до уроку.
Якщо дитина навчиться правильно готуватися до уроків, вона буде
почувати себе більш впевнено і зможе краще вчитися. Ось як слід
готуватися до уроків:
Підготуй усі необхідні книги, зошити, домашню роботу, олівці і
ручки.
Приходь до класу вчасно.
Показуй домашні завдання на першу вимогу вчителя. Записуй
завдання.
Що варто пояснити дитині
Якщо ти готовий до уроку, тобі буде легше вчитися, і вчителі будуть
відноситися до тебе і твоєї роботи з повагою.
Якщо станеться якась надзвичайна ситуація і ти не зможеш
правильно підготуватися до уроку, учитель буде знати, що це випадковість,
і виявить поблажливість.
Підготуватися до уроку — означає вивчити те, що задано на цей
день. Якщо ти будеш знати пройдений матеріал, тобі легше буде зрозуміти
новий.
3. Як привернути увагу вчителя.
Значна частина життя дитини проходить у класі, тому важливо, щоб
вона вміла правильно взаємодіяти з учителями. Однією з навичок, яка їй
для цього буде потрібна, — привернення уваги вчителя. Наступні поради
допоможуть дитині у її формуванні.
Подивися на вчителя.
Спокійно підніми руку.
Почекай, щоб учитель тебе викликав. Спокійним голосом постав своє
запитання або дай відповідь на запитання вчителя.
83
Якщо вчитель відповість на твоє запитання, подякуй йому.
Що варто пояснити дитині
Пам'ятай, що ти в класі не один. Потерпи, поки вчитель допомагає
іншому учневі або відповідає на інші запитання.
Якщо тобі не вдалося привернути увагу вчителя в перший раз,
спробуй ще.
Якщо тобі ніяк не вдасться привернути увагу вчителя, поговори з
ним на перерві. Поясни ситуацію і запитай, що тобі необхідно зробити
наступною разу, щоб привернути його увагу на уроці.
4. Як учити уроки
Ні в початкових, ні в старших класах не можна домогтися успіху,
якщо не вмієш учити уроки, в інституті ця навичка ще більш необхідна.
Загальновідомо, що той, хто регулярно виконує домашні завдання, вчиться
набагато краще, ніж ті, хто їх не виконує. Наступні вказівки допоможуть
вашій дитині у цій справі:
Підбери необхідні книги і матеріали.
Зосередь увагу на завданні.
Записуй те, що вважаєш особливо важливим.
Кілька разів повтори про себе головні правила.
Виконуючи завдання, не відволікайся (ніякого телевізора або радіо).
Що варто пояснити дитині
Не тягни з уроками до останньої хвилини. Ти не знаєш, скільки часу
тобі може знадобитися.
Якщо ти почуваєш, що перестаєш що-небудь сприймані або читаєш
те саме місце по кілька разів, зроби невелику перерву і розімнися. Іноді
буває корисно планувати перерви заздалегідь. Знаючи, що через 15 хвилин
тебе чекає перерва, буде легше зосередитися.
Не слухай друзів, які будуть переконувати тебе, що навчання — це
дурниця і уроки роблять тільки зубрилки. Приймаючи рішення, думай про
себе і своє майбутнє.
84
Виконання домашніх завдань допоможе тобі краще підготуватися до
уроків у школі і почувати себе більш упевнено.
5. Як не відволікатися під час занять, якщо тобі хтось заважає.
Іноді діти запевняють, що шум анітрохи не заважає їм робити уроки,
уважно слухати те, що ми їм говоримо, або виконувати інші завдання, бо
вимагають зосередженості. Буває, вони намагаються нас переконати, що
для того щоб зосередитися, їм просто необхідна музика, телевізор або
друзі. Що б вони не говорили, треба пам'ятати, що шум та інші
відволікаючі фактори знижують здатність дитини концентрувати увагу. Як
же навчити їх займатися в класі, де так багато відволікаючих факторів? Ось
кілька кроків, що у цьому допоможуть:
Намагайся не дивитися на тих, хто тобі заважає.
Продовжуй зосереджуватися на своїй роботі.
Не відповідай па запитання, дражніння і хихотання.
За необхідності повідом старшим про те, що тебе відволікають.
Що варто пояснити дитині
Якщо ти будеш тренуватися зосереджуватися на завданні у спокійній
обстановці, у тебе краще вийде бути уважним і тоді, коли навколо багато
відволікаючих факторів.
Якщо хтось постійно тобі набридає, постарайся не звергати на нього
уваги — зрештою ця людина відстане.
Для того щоб навчитися зосереджуватися, потрібна практика.
Намагайся робити це, навіть якщо спочатку в тебе нічого не вийде.
Іноді під час уроку дітям незручно буває скаржитися на тих, хто їм
заважає. Можна поговорити про це з учителем після уроку.
6. Як брати участь у загальній справі.
Навряд чи кому-небудь з дітей подобається залишатися осторонь від
життя колективу, однак буває, що дитина просто не знає, що потрібно
зробити, щоб включитися у загальну справу або соромиться попросити про
85
це. Ось деякі кроки, що допоможуть їй зробити це з меншими зусиллями:
Чемно запитай, чи можеш ти приєднатися.
Запитай, що ти повинен робити (або сам запропонуй зайнятися
чимось, що тобі особливо подобається).
Виконай покладений на тебе обов'язок.
Співпрацюй з іншими учасниками — слухай і приймай те, що
пропонують вони, і висловлюй свої думки.
Виражай схвалення, коли в них щось добре виходить.
Що варто пояснити дитині
Постарайся зрозуміти, що всі ми відчуваємо деяку боязкість, коли
приєднуємося до незнайомої групи. Кожний, хто в даний момент належить
до цієї групи, колись був тут новеньким.
Подумай заздалегідь, якою може бути твоя участь у даному випадку.
Підготувавшись таким чином, ти відчуєш себе більш упевнено.
Якщо тебе не приймуть відразу, через якийсь час спробуй ще або ж
спробуй удачі в іншій групі чи з іншим видом діяльності.
Іноді діти можуть змусити тебе зробити щось негарне або
небезпечне. Помітивши це, постарайтеся якнайшвидше залишити цю
компанію. Якщо тебе хочуть підбити на щось погане, повідом своїм
батькам або скажи про це вчителеві.
86
Поради батькам . Як оцінювати шкільні «успіхи» своїх дітей
З боку батьків у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати
хворобливість переживань дітей з приводу невдач, допомогти їм емоційно
переборювати ситуації, які пов'язані із шкільними оцінками. Похвала
необхідна, але треба вказати на помилки, недоліки, неточності.
Як ставитись до шкільної оцінки в сім'ї? Як зробити так, щоб ваше
ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її ще
більше.
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні:
один, два, ... десять ... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої
колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А
тепер можна починати розмову, а може... тільки послухати дитину,
співчуваючи її бідам, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а
87
може... Пам‘ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що
включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма
.Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми
очікуємо від дитини «все й одразу». Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді
не отримуємо їх, але при цьому навіть не уявляємо, як нашкодили. Нам
потрібно, щоб дитина вчилась сьогодні добре, ми примушуємо її – вона
вчиться, але стає «зубрилкою» і ненавидить учення, школу, а може і й ...
вас.
Правило 3: безмежна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи
на її «успіхи» у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути
впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдачі? Вона
вас засмучує і ... все.
Правило 4: не бийте лежачого. Недоцільно двічі карати за одні й ті ж
помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків. Намагайтесь вибрати
той, якого ви найбільше хочете позбавитися, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть
з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначніші для неї. Але якщо
вас турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно і
виразності, і переказу.
Правило 7: головне – хваліть виконавця, а критикуйте невиконання.
Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що
оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити
оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: найважче. Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні
успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними
нормами оцінювання та успіхами – не успіхами сусідського Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки з власною
дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого
двієчника, котрого не має за що похвалити.
88
Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому
зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в Себе і в успіх своїх
навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить
індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії
повного успіху, ні відчуття повної невдачі.
Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні
цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину цілями, яких
неможливо досягти.
Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі
вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила
свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має
стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але буває
це тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є
інтерес. Якщо ж зацікавленості вже нема, а в дитини є хобі, сфера живого
інтересу, то треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це саме та
ниточка, за яку можна «витягнути» дитину до активного життя у навчанні.
89
ВИСНОВОК
• ПРОЦЕС ГЛИБИННИХ ЗМІН У ЖИТТІ НАШОГО СУСПІЛЬСТВА ВИСУВАЄ ЯК
ПРІОРИТЕТНУ ПРОБЛЕМУ ВИХОВАННЯ ВИСОКОКУЛЬТУРНОЇ, ТВОРЧОЇ
ОСОБИСТОСТІ, ГОТОВОЇ ВЗЯТИ УЧАСТЬ У РОЗВ‘ЯЗАННІ НАГАЛЬНИХ
ПЕРСПЕКТИВНИХ ЗАВДАНЬ ДЕРЖАВИ, ЗДАТНОЇ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРОГРЕС НАЦІЇ,
ВИХІД УКРАЇНИ НА РІВЕНЬ ЦИВІЛІЗОВАНИХ КРАЇН СВІТУ.
• В УМОВАХ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД
ВИХОВАННЯ, УТВЕРДЖЕННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ ЗНАЧНО
ПІДВИЩУЮТЬСЯ ВИМОГИ ДО РІВНЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ.
• СУЧАСНИЙ КЛАСНИЙ КЕРІВНИК ПОВИНЕН ЗНАТИ І ВМІТИ ВИЗНАЧАТИ РЕАЛЬНИЙ
РІВЕНЬ ДУХОВНОГО, СОЦІАЛЬНОГО, ПСИХІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ
КЛАСУ, ПРОГНОЗУВАТИ РЕЗУЛЬТАТ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОБИРАТИ ІЗ УЖЕ ВІДОМИХ,
КОНСТРУЮВАТИ АБО ВИРОБЛЯТИ ЄДИНУ ВИХОВНУ ТЕХНОЛОГІЮ, ЯКА Б
ЗАБЕЗПЕЧИЛА ОСОБИСТІСНЕ ЗРОСТАННЯ ВИХОВАНЦІВ..
.
90
ВИКОРИСТАНІ ЖЕРЕЛА
morozivka-nvk.edukit.kiev.ua/...robota/dlya_klasn
http://studentam.net.ua/content/view/2311/85/
Література:
1. Бех І. Виховання особистості. – К.: Либідь, 2003
2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник.
– К.: ІЗМН, 1998
3. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. – К.,
1996.
4. Гільбух Ю.З., Киричук О.В. Шкільний клас: як пізнавати й виховувати
його душу. К., 1996.
5. Концепція національно-патріотичного виховання
6. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні
//Світ виховання. - 2004. - № 4 (5). - К., 2004. - С. 6-29.
7. Орлов В. Професійне становлення вчителя як предмет педагогічних
досліджень //Педагогіка і психологія. – 2005 - № 1 (46). – С. 42-48.
8. Педагогічна майстерність: Підручник /За ред. І.Зязюна. – К.: Вища
школа, 1997
9. В.Сухомлинський «Серце віддаю дітям» . – К.: Радянська школа,
1979.
10. Чорна К.І. Основні пріоритети у вихованні національної свідомості і
громадянської культури старшокласників. (Педагогіка і психологія. 1994. -N 1. - с. 125 - 131).

Автор: 

Самойлова Ольга Леонідівна,вчитель початкових класів,КЗ"Татарбунарський НВК"ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія"

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі