Соціалізація - це розвиток людини протягом всього його життя у взаємодії з навколишнім середовищем, яка передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізацію особистості в тому суспільстві, до якого вона належить. Цей процес відбувається в умовах стихійного взаємодії людини з навколишнім середовищем, а також в ході цілеспрямованого, педагогічно організованого виховання.
Національне виховання молоді передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування національної гідності, активне включення кожної особистості в соціальне життя.
Створення умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості є одним із важливих завдань навчання української мови та літератури учнів. Це завдання реалізується через соціокультурну змістову лінію, яка сприяє становленню в учнів уявлення про світ, природу, суспільство, ознайомленню їх з основними культурними набутками рідного народу і людства, розвиткові духовної сфери особистості, зокрема моральних переконань, відчуття прекрасного.
Головною метою національного виховання є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвинутої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Національне виховання ґрунтується на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють найвищі зразки духовної мудрості українського народу.
Ефективне вирішення завдань сучасної мовної освіти потребує переосмислення традиційного стилю і методів навчання з урахуванням педагогічних інновацій, створення цілісної системи методів, яка дала б змогу реалізувати всі напрями формування мовної особистості. З огляду на це системний підхід до питань способів навчання відповідає вимогам часу.
Інтерактивне навчання сприяє глибокому засвоєнню навчального матеріалу та виробленню компетентостей, оскільки під час його застосування переважає самостійна діяльність та взаємонавчання.
Нетрадиційні методи навчання передбачають, як мінімум, три види діяльності:
- фізичну (зміна розташування в класі, говоріння, слухання, письмо тощо);
- соціальну (обмін думками, враженнями, постановка запитань, відповіді на них);
- пізнавальну (внесення доповнень в інформацію вчителя, самостійний пошук шляхів розв’язання проблеми).
Програма з української мови орієнтує вчителя-словесника на формування мовної особистості учня, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням, а отже і мисленням. Керуючись цим, потрібно добирати засоби навчання так, щоб стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, найвищим виявом якої є творчість. Особливо це вдається на уроках розвитку зв’язного мовлення. Готуючись до таких уроків та враховуючи вікові особливості учнів, я виділила для себе аспекти за допомогою яких підбираю матеріали та завдання:
5 - 7кл. – досвід (власні спогади, випадки із життя, поради дорослих);
8 - 9кл. – творчий пошук (гра слів, логіка думки, порівняння визначень);
Наприклад:
5 клас. Вивчення теми «Діалог». Завдання: підготувати та розіграти діалог між однокласниками, який ілюстрував би дружбу.
6 клас. Завдання: написати письмовий твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень.
9 клас. Завдання: написати доповідь на морально-етичну тему, використовуючи складні речення.
У процесі цілеспрямованого і систематичного використання краєзнавчого матеріалу на уроках української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення, удосконалюються мовні та мовленнєві вміння; здійснюється патріотичне, морально-етичне та естетичне виховання учнів.
Доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті проголошує головною метою створення умов «для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України», формування поколінь, які «здатні навчатися впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства» (Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті.
Вище означені документи є програмними й для літературної освіти. Література як шкільний предмет усе більше стає носієм народної моралі, загальнолюдських і національних цінностей, засобами розвитку історичної пам'яті, формування творчої, критично мислячої особистості.
Повноцінний розвиток творчих здібностей в учнів можливий за умови формування мотивації творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на розвиток кожного з компонентів інструментальних літературно - творчих здібностей молодшого школяра. Першим і найбільш важливим етапом в роботі з розвитку літературно - творчих здібностей є розвиток емоційно - чуттєвої сфери. Через неї поступово відбувається формування емоційно - ціннісного ставлення школяра до світу як важливого компоненту літературно - творчих здібностей. Для його формування необхідним є стимулювання емоцій та почуттів шляхом впливу емоційно - чуттєвих чинників на учня. Талановитий майстер художнього слова К. Паустовський стверджував, що дітей та митців(художників, письменників) об'єднує особлива свіжість та емоційність сприйняття дійсності.
В. О. Сухомлинський зауважував, що вплив чуттєвого сприйняття на духовне життя дитини визначається насамперед тим, що приховується за картиною, явищем, подією, які здивували і вразили її: чи то тільки зовнішня яскравість, чи глибокий внутрішній зміст, що ховається за зовнішньою яскравістю. Завдання вчителя полягає в тому, щоб сприйняття і пізнання ліцеїстом навколишнього світу було для нього справжньою діяльністю, щоб у цій діяльності проходило його багате емоційне життя. За таких умов можливий повноцінний розвиток емоційно - ціннісної сфери дитини з метою залучення її до творчої діяльності.
Художньо - творча діяльність, за думкою багатьох мистецтвознавців та педагогів (Н.Й. Волошина, Н.Є. Миропольська, О.П. Рудницька) є синергетичним результатом споглядання і переживання. Чим багатший чуттєвий досвід дитини, чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в її уяві, тим гострішою стає потреба відтворити власні переживання у словах.
Правильно організований чуттєвий контакт дитини з природою та художніми цінностями спрямовується не тільки на зовнішню форму об'єктів, а і на їх зміст. Емоційний контекст, що оточує естетичне споглядання, окрім духовної насолоди, сприяє зародженню подиву. При подиві нормальний процес мислення ніби на мить переривається, завдячуючи своєрідній психологічній інверсії сприйняття. Так, сніг, особливо перший, сприймається дітьми з проявом почуття схвильованості, зачарованості красою. Це почуття подиву дуже важливе в процесі літературно - творчого становлення особистості, оскільки воно породжує натхнення та є поштовхом до розвитку творчого мислення.
На споглядальному етапі роботи вчитель має зосередити свої зусилля на організації безпосереднього контакту учнів з проявами естетичного у світі , збагачувати їх уявлення чуттєво - образною інформацією, розширювати чуттєвий досвід, завдяки чому діти вчаться спостерігати і оцінювати світ. За словами В.О. Сухомлинського, для того, «...щоб заграла поетична струна, щоб відкрилось джерельце творчості, її треба вчити спостерігати, помічати численність відношення між речами, явищами».
Педагог, художник Б.М. Неменський підкреслює: «Переживанню, співпереживанню треба вчити, здатність цю від простого до складного треба формувати в процесі навчання»
Сучасні психологи відмічають, що сьогоднішня освіта вкрай раціоналізована, мало уваги звертається на виховання почуттів дитини, що призводить до розповсюдження в суспільстві професійно - компетентного, але бездуховного індивіда.
Таким чином, основна увага вчителя має бути направлена на психологію дитини, її внутрішній світ, її індивідуальність і запити.
При використанні будь-яких прийомів та технологій в процесі проведення уроків необхідно враховувати й вікові та психологічні особливості учнівського колективу. А ще -пам'ятати, що «найперше музика у слові": вчитель має сформувати в серцях дітей любов до слова, а зробити він це зможе лише за умови власного співжиття з поетичним словом. Захоплюватися (причому щиро!) музикою, поезією, художнім мистецтвом має вчитель літератури, а потім його учні напевно також сформулюють читацькі і мистецькі смаки!
В роботі з учнями дуже важливо на кожному етапі використовувати методи і прийоми для фокусування уваги учнів та залучення їх до творчого пошуку та критичного мислення.
На уроках велику увагу приділяю розвитку комунікативних навичок, які розкриваються через усні твори - роздуми, дебати, виступи-промови на захист природи, захист улюбленого героя, виступ від імені героя, рольові ігри, в яких доводиться виступати в ролі письменника, героїв, як позитивних, так і негативних...
Ю.Лотман зазначав: "Кожний прямує до книги своїми шляхами і кожний відкриває її по - своєму. В цьому й полягає цінність художньої літератури". "Художній твір, - відзначав В.Г.Бєлінський, - рідко сильно вражає душу читача з першого разу: здебільшого він вимагає, щоб в нього вдивлялись і вдумувалися не раптом, а поступово. Отже, чим більше його перечитуєш тим далі заглиблюєшся в його організацію, відкриваєш нові, непомітні раніше риси, бачиш нові барви і дедалі більше ними насолоджуєшся". Тому і переконуєшся, що кожен крок назустріч усвідомленому читанню веде не лише до розуміння окремого твору, чи творчості автора, а власної оцінки, інтерпретації в умовах сьогодення.
У зв’язку з тим, що сучасна українська школа перебуває в пошуку нових концептуальних підходів до здійснення взаємодії із соціумом, особливого значення для вітчизняної педагогічної теорії й практики набуває зарубіжний досвід, зокрема, сучасної французької середньої школи, яка поступово стає все більш відкритою до зовнішніх впливів різноманітних соціальних інститутів, одночасно посилюючи свій вплив на них.
Презентації та відео можуть бути використаі і під час викладання нового матеріалу. Завдяки мультимедіа на уроках літератури можна
• демонструвати репродукції картин та портрети письменників;
• здійснювати віртуальні екскурсії музеями світу, країнами;
• здійснювати словникову роботу;
• досліджувати поведінку літературного героя;
• працювати з уривками фільмів, мультфільмів;
• виразно читати твори.
Однак варто зазначити основні вимоги до мультимедійних матеріалів: послідовність та чіткість виладу; компактність, якість та доречність матеріалу.
Після перегляду мультимедійних матеріалів варто також поставити учням запитання, які перевіряють ступінь засвоєння інформації. При цьому можна використати діалогові технології: постановка проблемних питань, дискусія, складання асоціативного ґрона а інші. Прикладом проблемного питання може бути питання за повістю О. Бальзака «Гобсек»: «Як ви оцінюєте життєву філософію Гобсека? Хто він скнара та глитай, чи жертва обставин? Хто винен?».
З метою контролю знань можна застосувати тести з використанням мультимедійних технологій, інтернет-семінари, веб-конференції, створення учнями власних презентацій та проектів.
За словами І. Небеленчук «сучасні комп’ютерні технології – велика допомога учителю літератури. Але ні в якому разі не можна перетворювати урок літератури на перегляд численних презентацій, фільмів тощо. Це лише інструментарій, засіб, який допомагає привернути увагу до художнього тексту. Адже урок літератури – це урок сприйняття мистецтва слова. І тому головними діючими особами мають бути авторський текст і читач
Які б технології не використовував учитель, необхідно завжди пам’ятати, що кожен метод чи прийом дієвий, якщо він, насамперед, допомагає формуванню мислення учнів, сприяє їхній пошуковій діяльності, зорієнтованій на розвиток індивідуальних здібностей і нахилів особистості. Ефективність занять залежить від активності самих дітей. Особливо вони пам’ятають ті заняття, у яких брали безпосередню участь, тому діалогові методи навчання є частиною особистісно зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Предмети: Українська література