Початкова школа має орієнтуватись на постійний розвиток школяра ,та при цьому,важливим залишається зберегти зацікавленість у навчанні,розкривати та примножувати найкраще в учнях. Завдання школи-формування компетентної особистості школяра,підготовка до майбутнього самостійного життя. Це включає здатність самостійно вчитися. Навчити вчитися-таке завдання постає перед педагогами початкової школи.
«Слово до слова-зложиться мова».Так говорить нам народна мудрість. Я у своїй роботі з молодшими школярами ,взяла цей вислів за девіз. Крок за кроком я навчаю дітей української мови,формую мовленнєву особистість школярів. Від майстерності вчителя залежить наскільки вільно,правильно,чітко,зв`язно та змістовно учень навчиться висловлювати свої думки,спілкуватися з оточуючими. Важливо створити оптимальні умови для розвитку мовленнєвої компетентності молодших школярів. В цьому вчителю можуть допомогти дискусії,діалоги,невимушене дружнє спілкування,ігрові моменти,самостійна та групова робота,інтерактивні вправи,робота з ілюстраціями,читання статей,творча діяльність,аналіз,абстрагування,узагальнення тощо.
Формування мовленнєвої компетентності-це,також, допомога у створенні власного мовленнєвого портрету,навчання використовувати мову як засіб пізнання та комунікації,засвоєння формул ввічливості,розвиток творчих здібностей. Оскільки найбільшу кількість інформації людина отримує завдяки слуханню,розумінню та говорінню,важливо формувати і вдосконалювати навички усного мовлення: аудіативні уміння,навички говоріння,побудови діалогічних і монологічних висловлювань.
На уроках з мови школярі вчаться слухати і розуміти,таким чином, відбувається цілком природне аудіювання. Щоб забезпечити інтерес до роботи,бажання слухати,я даю змогу учням не тільки,отримувати нові знання, а й виконати певні дії,визначити мету тексту,вони реагують на запитання, отримують естетичну насолоду від почутого. Під час уроків,також,створюються ситуації , в яких я залучаю дітей до висловлювання власної думки,спонукаю до говоріння. Учням можливо запропонувати обговорити життєву ситуацію,дати відповіді на запитання,усно переказати текст,побудувати власні висловлювання,спираючись на прочитані твори,скласти текст-міркування,опис,розповідь,також,спробувати побудувати діалог за малюнком,ситуацією,заохотити дітей до словесного малювання,імпровізації казок. Під час роботи над формуванням навичок усного мовлення я намагаюсь формувати усвідомлене ставлення до власного мовлення,працюю над звуковимовою,удосконалюю граматичний лад мовлення,займаюсь збагаченням словника школярів, його уточненням і активізацією,виховую культуру мовлення.

Ще однією складовою розвитку мовленнєвої компетенції та інтелекту-є читання. Я націлююсь у своїй роботі на формування технічної сторони читання. Формую навички швидкого розпізнавання літер,відтворення побачених знаків у звуках,правильне їх поєднання,навчаю працювати з різними видами текстів,намагаюсь забезпечити максимальний вплив текстів на школярів,розвивати гнучкість мови та мислення. Також,на уроках читання збагачується словниковий запас дітей,як кількісно,так і якісно. Мовлення стає біль емоційним,багатим,яскравим. Уроки читання мають бути наповнені красою,позитивними емоціями. Щоб заохотити дітей до читання,я допомагаю їм зрозуміти цінність книги,багатогранність її ролі у житті(вчить,розважає,виховує тощо),показую різноманіття видів дитячих книг за стилями та жанрами.
Якісний розвиток мовленнєвої компетенції молодших школярів забезпечує не тільки високий рівень здатності дітей вивчати явища матеріального світу,а дасть змогу формувати освічену,різностороннє розвинену особистість.