Проектне навчання (project-based learning) дедалі більше набирає обертів, оскільки є дуже ефективним і актуальним підходом до викладання та навчання. Численні дослідження вказують на те, що після його успішного впровадження в учнів покращується мотивація до навчання та підвищується рівень досягнень. Також така форма роботи допомагає реалізувати частково програму ранньої профорієнтації учнів, аби в майбутньому випускники свідомо обирали професію і навчальний заклад.
Розширення інформаційного простору, технологізація сучасної науки та освіти призвели до того, що частина знань, набутих учнями під час навчання у початковій школі, стає застарілою ще до її завершення. За такої ситуації особливо актуальним та першочерговим стає завдання надання не тільки фахових знань, інтегрованих до вимог сучасної освіти, а й формування проектної компетентності у четвертокласників, складовою якої є готовність до організації інноваційної діяльності учнів на уроках засобами природознавства.
«Природознавство» – предмет, який поєднує в собі елементи знань з біології, географії, фізики, хімії, астрономії та екології. Він завершує природничо-наукову складову предмета «Природознавство» початкової школи і є пропедевтикою для систематичних курсів фізики, хімії, біології, географії та астрономії в основній школі. Зміст і методика природознавства формують цілісне сприйняття навколишнього світу, екологічну грамотність і відрізняються практичною спрямованістю.
Працюючи над навчальними проектами, четвертокласники вчаться користуватися різноманітними джерелами інформації, готувати та демонструвати презентації, оцінювати власну діяльність, співпрацювати в малих групах [3]. Останнім часом зростає роль природничих наук. Сьогодні перед початковою школою стоїть завдання не лише домогтися, щоб діти засвоїли природничі знання, а й могли вільно оперувати ними, застосовувати ці знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду. Тому формування нових підходів до викладання природознавства має величезне значення. Педагогічна наука і шкільна практика сьогодні, перебуваючи у пошуках оптимальних шляхів демократизації, гуманізації, індивідуалізації якісної освіти, закономірно звертається до вивчення і використання спадщини вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури минулого. Як свідчить аналіз наукових джерел, в історичному аспекті питанням організації екскурсій та практичних занять приділяли велику увагу такі вчені, як В. Половцев, К. Ягодовський, Б. Райков, В. Герд, Л. Никонов, І. Полянський та ін.; організація та проведенням фенологічних спостережень – Д. Кайгородов, Б. Райков, І. Полянський, М. Смирнов, М. Щербиновський та ін. [5, 63].
Вибір засобів для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чуттєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень учнів. Це положення глибоко розвинув у своїх працях В. О. Сухомлинський. «Природа мозку дитини, – писав він, – потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки – серед наочних образів, і насамперед – серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на «обробку» інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким часто зустрічаються вчителі в початкових класах: дитина тихо сидить, дивиться тобі в очі, немовби уважно слухає, але не розуміє жодного слова, з того що педагог розповідає і розповідає, тому що треба думати над правилами, розв’язувати задачі, приклади – все це абстракції, узагальнення, немає живих образів, мозок стомлюється…» [2, 10].
Програмою «Природознавство» передбачено залучення учнів 4 класів до проектної діяльності, мета якої навчити школярів самостійного, критичного мислення; міркувати, використовуючи знання фактів, закономірностей науки, робити обґрунтовані висновки; приймати самостійні аргументовані рішення; навчити працювати в команді, виконуючи різні соціальні ролі. Їх застосовують у процесі вивчення будь-яких предметів, зокрема, природознавства. Учні складають звіти про свої спостереження за розвитком рослин, життям тварин, природними явищами. Елементи пошуковості, дослідницької діяльності сприяють формуванню у них активності, ініціативи, допитливості, розвивають їхнє мислення, спонукають до самостійних пошуків [4, 129]. Результати виконаних проектів мають бути безпосередньо пов’язані з реальним життям. Форма представлення проекту може бути різна: теоретичне розв’язання проблеми, діюча модель, плакат, екологічний знак, план дій, результат, готовий до впровадження, тощо.
Виконання проекту передбачає декілька послідовних дій: визначення мети проекту; висування ідей проекту і вибір з-поміж них кращої; планування проектної діяльності; безпосередня реалізація проекту; презентація проекту; оцінювання проекту і власної діяльності у ньому (самооцінювання). Участь у проектній діяльності передбачає розвиток в учнів 4-х класів самостійності, ініціативності, креативності, здатності визначати мету діяльності.
Четвертокласники навчаються планувати свою роботу, працювати в групі, обговорювати висунуті ідеї, вислухувати пропозиції інших членів групи, ознайомлюються з вимогами до роботи (кінцевого продукту), дізнаються про джерела здобуття інформації.
У проектній діяльності проявляється індивідуальність дитини, вона може самостійно визначитися у виборі способу діяльності. Учень, працюючи над проектом, проходить стадії планування, аналізу, синтезу, активної діяльності. При організації проектної діяльності можлива не тільки індивідуальна, самостійна, але і групова робота учнів. Це дозволяє формувати комунікативні навички та вміння. Постановка завдань, вирішення проблем підвищує мотивацію до проектної діяльності і припускає: цілепокладання, предметність, ініціативність, оригінальність у вирішенні пізнавальних питань, неординарність підходів, інтенсивність розумової праці, дослідницький досвід. Використання методу проектів у шкільній практиці допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів, сформувати в них уміння та навички комунікативного характеру. У сьогоднішньому життєтворчому процесі, коли зростає роль життєвої компетентності, школа повинна допомогти дитині стати суб’єктом власного життя, оволодіти механізмами рефлексії і саморефлексії над власним буттям, його метою, змістом і цінностями.
Організовуючи таку діяльність, учитель учить свідомо будувати власну повноцінну діяльність, яка включає три стадії: мотиваційну, операційно-виконавчу, рефлексивно-оцінювальну. Саме тому виконання проектів – це практичний шлях набуття навчального і соціального досвіду, реалізації життєвих планів особистості.

Класи: Початкова школа

Предмети: Педагогіка