Виховна година «Що нам відомо про торгівлю людьми?»
У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш масових порушень прав і свобод людини. Глобалізація в світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність та взаємопов’язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене до цього часу поширення наприкінці XX ст. такого ганебного і антигуманного явища як торгівля людьми.
За неофіційними даними в світі близько 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони держав для використання в підневільній праці. В сучасну работоргівлю втягуються навіть держави, які уникнули рабовласницького періоду у своїй історії. Якщо протягом ХIX ст. з Азії і Африки було вивезено 12 млн. рабів, то упродовж останніх 30 років ХХ ст. лише азіатських дівчат та жінок до Європи з метою експлуатації в підневільній праці було переправлено 13 млн.
Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці ХХ ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних умов, специфіка географічного положення та справжній “хаос” на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну-транзит “живого товару”. Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.
За інформацією Міжнародної організації з міграції, за останні роки близько 400 тисяч українців виїхали за кордон з метою працевлаштування, з яких понад 100 тисяч жінок потрапили в секс-індустрію країн-реципієнтів.
Торгівля людьми, зокрема жінками та дітьми, –– це добре організований транснаціональний злочинний бізнес, тісно пов’язаний з такими явищами як проституція, наркоманія та порноіндустрія. Сучасні українські діти являють собою приманку для іноземних педофілів, продюсерів порнофільмів, сутенерів, особливо враховуючи те, що за різними оцінками від 100 до 200 тисяч з них - це так звані “діти вулиць”.
Для України проблема торгівлі дітьми, фактично, розпочалася з масового незаконного усиновлення українських дітей іноземними громадянами. Як було встановлено спеціальною слідчою комісією Верховної Ради України, ці дії мали характер завуальованої торгівлі неповнолітніми.
Проблема полягає в тому, що розслідування, та виявлення, таких злочинів - практично неможливе. Транснаціональна злочинність виробила добре відпрацьований механізм здійснення торгівлі людьми, при якому прослідкувати рух “живого товару” надзвичайно важко. Окрім цього, існує високий рівень латентності серед правоохоронних органів нашої держави, що явно не сприяє боротьбі з работоргівлею.
Проте, слід зазначити, що останнім часом намітились певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми торгівлі людьми як пересічних громадян, так і представників владних структур. В Україні створено правову базу для боротьби з торгівлею людьми: КК України в ст. 149 встановлює відповідальність за цей вид злочину, розроблено урядову програму щодо запобігання торгівлі жінками і дітьми. До речі, Україна стала третьою державою Європи, поряд з Бельгією і Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином.
Водночас масштаби та обсяги работоргівлі в нашій країні продовжують залишатись загрозливими. Однією з причин цього є вкрай складна соціально-економічна ситуація в Україні.
Рекомендації проти торгівлі людьми:
1. Ніколи нікому у жодному разі не віддавай свої ідентифікаційні документи, крім офіційних службовців! Завжди отримуй та сплачуй за свій закордонний паспорт, візи та проїзні документи самостійно. Це врятує ТЕБЕ від боргової кабали та стане на перешкоді торгівцям людьми використати ТВОЇ документи для вчинення інших злочинів.
2. Обов’язково візьми із собою копію внутрішнього та закордонного паспортів. У разі необхідності ці копії можуть спростити процедуру отримання документів на повернення в Україну.
3. ТИ можеш отримати додаткову інформацію, зателефонувавши до громадських організацій, що протидіють торгівлі людьми в Україні.
4. Переговори про працевлаштування за кордоном, навчання, туристичні подорожі чи шлюб не веди наодинці з агентом. Запроси взяти участь у переговорах свою довірену особу, члена сім’ї чи близьку людину. Перевір, чи має агент або фірма ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном.
5. З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір зрозумілою для ТЕБЕ мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у ТЕБЕ.
6. Якщо ТИ їдеш за кордон законно працювати, необхідно отримати робочу візу. Туристична або гостьова віза не дає права на роботу. ТИ можеш стикнутися з нелегальним становищем, експлуатацією та принизливою депортацією із країни.
7. Термін законного перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйся послугами незнайомців, які пропонують послуги щодо подовження цього терміну.
8. Залишай своїм родичам та друзям декілька копій наступних документів: внутрішнього паспорту України, закордонного паспорту, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних документів та фотографії. До того ж, повідом їм телефонні номери свого роботодавця, своїх друзів за кордоном, консульства (посольства) України та місця потенційного проживання.
9. Якщо за кордоном ТИ потрапив у важку ситуацію, звертайся по допомогу до посольства або консульства України в країні перебування або зателефонуй до Міністерства закордонних справ України.
Ситуація для обговорення
Ольга проживала разом зі своєю восьмирічною донькою. Вона мала роботу, проте зарплата її була надто низькою. Знайома Ольги порекомендувала своїх друзів, які у свою чергу запропонували їй роботу в Польщі. Один з них сказав, що вона буде збирати там пожертви для благодійної діяльності, і що у Польщі це – легально. Він запропонував зарплату у 550 доларів, безкоштовне житло, їжу та одяг, а також пообіцяв, що робота буде нескладною, а відтак – вона може взяти доньку із собою. Скрутне матеріальне становище та відсутність підтримки з боку близьких змусили жінку прийняти складне рішення. Їй підготували усі документи, оформили візи та оплатили проїзд до Польщі. По приїзді «роботодавець» пояснив Ользі, яка приїхала туди зі своєю донькою, що насправді вона буде робити – жебракувати зі своєю дитиною для того, щоб виплачувати борг та відшкодовувати гроші за житло та їжу.
Ольга була змушена працювати з донькою. Хазяїн перевозив жінку з міста до міста. Коли вона відмовилася працювати, їх обох побили, а доньку забрала дружина хазяїна. Після цього Ользі не дозволяли бачитися з дитиною. Експлуататори вжили таких заходів для того, щоб Ольга не змогла втекти. Жінка була змушена працювати по 12–14 годин на день без відпочинку, незважаючи на погоду або фізичний стан. Експлуататори нічого їй не платили. Ольга вимагала зустрічі зі своєю донькою, але їй відмовляли. Хазяї віддали дівчинку іншій жінці, яка використовувала її для жебракування. Одного разу їх зупинила поліція для перевірки документів, після чого дитину забрали поліцейські та влаштували її до дитячого притулку. Ольга дізналася, що її донька більше не знаходиться в руках експлуататорів. За допомогою польської жінки Ользі вдалося втекти і звернутися до поліції, яка перенаправила жінку до громадської організації. За 2 місяці вона змогла забрати дитину з дитячого будинку. За підтримки польської неурядової організації вони повернулися до України.
Вправа 1
Мета: навчити учнів аналізувати фактори потрапляння до торгівців людьми.
Інструкція: педагог просить учнів назвати фактори, що підвищують вразливість дітей до їх залучення в торгівлю. Кожен має висловитись. Якщо виникають проблеми з формулюванням, або учні дають неповну інформацію, педагог може підказувати їм. По закінченні вправи учні виписують фактори підвищення вразливості дітей до їх залучення в торгівлю на дошці.
Основні фактори підвищення вразливості дітей до їх залучення в торгівлю такі:
- бідність та необхідність заробляти на життя, щоб допомогти сім’ї;
- прагнення до кращого життя;
- нерозуміння дітьми, батьків або осіб, які ними опікуються негативних наслідків, які можуть виникнути для дітей, що лишають сім’ю заради роботи;
- відсутність шкіл або неможливість оплати освіти;
- недооцінка дітьми або батьками цінності освіти;
- насилля в сім’ї або інші негативні явища;
- політичні конфлікти або природні катастрофи, що призвели до розрухи в національній економіці;
- традиція міграції в пошуках роботи;
- традиція переселення сільських дітей до міських родичів;
- гендерна дискримінація.
Вправа 2
Мета: усвідомлення проблеми торгівлі дітьми.
Інструкція: учнів просять об’єднатися у невеликі групи. Кожна отримує аркуш паперу. Діти, працюючи в своїх групах, мають написати на них причини потрапляння дітей до рук работоргівців. Мають враховуватися всі відповіді. Після закінчення представники з кожної групи презентують свої роботи.
Вправа “Підсумок”
Мета: узагальнити отриманні знання, отримати від учнів зворотній зв’язок.
Інструкція: педагог просить учнів відповісти на ряд запитань:
- Що нового ви дізналися з проблеми торгівлі дітьми?
- Що таке торгівля дітьми?
- Чи ви самі зустрічались з таким явищем як торгівля дітьми?
- На вашу думку, навіщо потрібні знання причин, що спричиняють поширенню явищ торгівлі дітьми?
- Які можуть бути шляхи потрапляння до рук торгівців дітьми?

Класи: Середня школа

Предмети: Педагогіка