Без завершення початку не буває,
Ось і ми зібралися із вами,
Щоб сказати, що життя триває,
Завершуєм одне, а друге починаєм…
Початкова школо, прощавай, рідненька,
Сумувати будем за тобою,
Здрастуй, рідна школо, вже середня,
Ти веди нас дружно за собою.
Випускники виконують вальс
Вихід джентльменів.
- Панове, невже у нас випускний?
- Так, сер, чотири роки - це не жарти.
- А пам’ятаєте, які бої ми витримували з Наталією Степанівною? Мені її жаль.
- Так, сер, і не кажіть, є що пригадати.
- А пам’ятаєте, панове, якими малюками пройшли, нічого не вміли.
- Так, сер, ось я, наприклад, не вмів шнурки зав’язувати…
Всі: А ви і зараз не вмієте.
- Та я знайшов вихід. Купуйте взуття на липучках – і дитині без мороки, і вам нема клопоту!
- А от я довго не міг навчитися вимовляти букву « р», а тепер запросто – «раритет».
- А яка у вас, сер, заповітна мрія?
- Я, панове, навчився красиво малювати і мрію стати художником.
- А я буду закрійником.
- Що будеш відкривати і закривати двері?
- Ну що ви, сер, я мрію кроїти і шити зручний і модний одяг.
- А я хочу стати солістом.
- Невже, сер, ви співаєте, як Поваротті?
- Ну що ви, сер, я просто мрію солити огірки і помідори. Хочу створити свою фірму.
- Я вам чесно скажу: життя в школі нашій чудове, яскраве і дуже цікаве.
І мрію я давно, про життя таке зняти кіно.
Всі. Кіно?
- А що, панове, цікава ідея. А чи можна?
- А чому б і ні. В мене і назва є
«Наше класне життя».
- Отже, досить розмовляти.
- Увага, час прийшов мотор включати.

Кадр І. «З чого все починалось».
- Тихо... Тихіше! Народилась дитина,
Гарненька така на вид.
В згортку білих пелюшок
Мирно в ліжечку спить.
Мама Спи, моя крихітко, Пташечко гожа моя.
Баюшки, баю, баю. Хай ніяка печаль
Не тривожить душу дитячу твою.
Ти не побачиш ні горя, ні муки,
Долі не стрінеш лихої.
Спи, моє Сонечко. Хай крізь роки
будеш ти найщасливіша, а поки...

(Фонограма “Малесенькі долоньки”)

Сценка «Донечка»
(Батько читає газету. Заходить донька.)
Дочка. Тату, а на чому тримається сонечко?
Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.
Дочка. Тату, а навіщо киці хвостик?
Тато. У неї і спитай!
Дочка. Тату, а звідки я взялася?
Тато. Підростеш ─ дізнаєшся!
Дочка. А чому вітру не видно?
Тато. У школі про все тобі розкажуть!
Дочка. Тату, а ти не сердишся,
що я в тебе про все запитую?
Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна?
Адже, чим більше ти запитуватимеш,
тим більше будеш знати.(Дочка виходить)
Тато. От вже непосидюча яка.
Хоч би швидше тебе до школи відправити!

Пісня «Дитинства світ»

Кадр ІІ. «Ми – першокласні!
ой… першокласники!».
Юра. От класно, що не треба тебе вже в садочок водити, ти вже першокласниця!
Іра. Юрко, а завтра треба до школи?
Юра. Ні, завтра субота. Ось вже півтора тижні ми разом до школи ходимо, ти у 1, я у 7 клас!
Іра. Юрик, що таке півтора?
Юра. Півтора? (Задумався.) А! .. Дивись! (Пише) 1, 2. А якщо я між одиничкою і двійкою напишу «один і п’ять», це і буде півтора. Дивись - 1, 1,5, 2. Ось і півтора.
Іра. Де?
Юра. Ось, дивись: одиниця, кома і п'ятірка.
Іра. А мене так не вчили рахувати: одиниця, кома і п'ятірка!
Юра. Ну ... розумієш, це десятковий дріб. Та ти ж не знаєш, що таке дріб!
Іра. Знаю, це такі маленькі кульки, які стріляють з рушниці.
Юра. А ти звідки знаєш?
Іра. Мені дядько Сашко казав. Він з цих дробів робить грузки на вудку.
Юра. Не грузки, а грузила.
Іра. Я нічого не грузила.
Юра. Ось дивись: один, два, три. Це цілі числа. А між ними може бути неціле число.
Іра. А яке? Ламане?
Юра. Та не ламане – числа ламані не бувають. Ось твої півтора - це одиниця і ще одна друга.
Іра. Яка одна друга? Я знаю перше, або друге або з добавкою. А на третє компот або яблуко.
Юра. Ось, ось! (Зрадів.) Півтора яблука. Що це таке? Це одне ціле яблуко і пів’яблука. Ось тепер вже й навіть дурню зрозуміло.
Іра. А-а-а-а…Зрозуміло. Тоді сьогодні мама купила півтори пляшки лимонаду.
Юра. А як це півтори?
Іра. А Славка вже половину випив. (Тікають).

Пісня « Ухтимко»

Кадр ІІІ. «А ми вже у другому…»
От саме в цей час осередком біди
Став хлопчисько малий, років семи.
Думали – гадали, що із ним робити,
Ну не хоче хлопчик до школи ходити.
А в щоденнику у нього двійки та коли,
Про семірки і дев’ятки ти й не говори.
Дзвоник весело лунає й до уроку закликає.
(Ігор співає на мотив “Плакала”)
Ось дзвоник на урок, і хочеться пограть,
Та знову треба вчитися, вчитися…
І вчителька пита, а я цього не вчив,
То ж «двійка» знову світиться – світиться…
- Оце лихо, Єгоре!
А що ж у тебе вчителька таке запитала?
─ Які я знаю корисні копалини?
─ А ти, що?
─ А я відповів: картопля, морква, буряки!
А потім ще задає питання:
«Кого називають царем звірів?»
─ Ну, а ти?
─ Кого, кого? Директора зоопарку! От і вліпила мені «2».
- Не сумуй! Ось бачиш – відмінниця Олена йде. Піди піддобрися до неї, може вона дасть тобі контрольну списати.
- Добрий день, Оленко!
- А, це ти, Єгоре! Знову двійку заробив?
- Заробив... Слухай, Оленко!
Сідай завтра зі мною за одну парту.
- Ні, не сяду! Я знаю чого тобі треба:
списати у мене контрольну.
(Єгор благально дивиться, звучить пісня
- «Я тебе подарю на закате зарю…»,
- «Не розповідай мені казок…»)
Єгор повернувсь зі школи:
Полетів портфель під стіл.
«А мне все пофиг…»
Єгор Як набридли ці уроки,
вже нема ніяких сил!
Хочу я відпочивати,
вправи можуть почекати.
Як же хочу я пограти… (грає у гру на телефоні )
Потрапляє у гру
- Що сталося, що за дива?
Квадратна в мене голова,
Квадратні руки, тулуб, ноги…
- Ти в грі «Minecraft», вітаю, гарної дороги!
- Оце попав! Я тут один?
- Ти не один – 1+1!
- Знущаєтесь? Як звідси вийти?
- Міркуй, вчиняй, втікай від злиднів,
Будуй майбутнє лише в грі.
- Але ж я хочу справжнім бути!
- Тож думай, як із гри вернутись.
- Які тут хащі непролазні,
От в нас у школі – красота,
Там стежечки і чистота.
Так, двірники працюють вправно,
Я теж так можу! (працює) Ну що, гарно?
(пробігають діти, кидають сміття)
Та що ж ви робите? Знов брудно…
Так, прибиральницям не нудно,
Мені-то на уроках скукота!
А прибиральницям лиш сниться чистота!
Ну досить вже для мене різних див!

Виходять чудики
-Ви хто такі, хто вас сюди впустив?
Чудики танцюють танець…
От в школі б ви не прошмагнули.
- Аааа, знаємо, ми в школі твоїй були,
Там турнікети, нас не пропустили,
Ми ж так бажали в школу, вчитися хотіли…
- Хе-хе, навіщо вам та школа! Диваки…
Без неї – красота, сиди, бий байдики!
- А що це, бити байдики, скажи.
- Це означає гратись, не трудитись,
Проводить дарма час та лінуватись…
Оп… чудики зникли.

- Ти фразеологізми знаєш!
А, значить, в школі щось вивчаєш.
От бачиш, ти вже молодець,
Ти справжній учень і творець.
- Я став творцем за мить!
Як в мене голова болить!
Тут часом медсестри немає?
Вона нам в школі помагає.
- Тут медсестра з’явитись зможе,
Якщо ти друзям допоможеш!
- Оце, ще голову ламати,
Не буду їм допомагати!
- Лиш справжній друг розрадить в горі
І в щасті буде поруч теж,
У друга серце, ніби море,
Для друга друг не має меж!
- Немає меж? Тоді я зможу,
Я зараз швидко допоможу!
Додому хочу дуже я
Там жде мене моя сім’я!
- Ось так і так… Тримайте, друзі!
- Ми дякуємо тобі дуже!
ВИХОДИТЬ МЕДСЕСТРА
(під мелодію «Расскажи, Снегурочка»)
Що з тобою трапилось? Розкажи,
Допоможу я тобі, лиш скажи,
Що болить у тебе, тривожить що?
Ми батькам подзвонимо, якщо «щось»
Ану-ка, давай-ка, скажи, що робить?
- Ні, медсестра, ні, медсестра,
Вже голова не болить!
- Що це за звуки? Хтось скавчить?
- Це в мене в животі бурчить…
- Шкода мені, що це – лиш гра,
- Я хочу їсти! Вже пора!
- А в школі зараз всі обідають,
Смачненькі страви там дають!

ЇДАЛЬНЯ Кухарі ( «Ка бы не было зимы»)
Варимо, печемо ми, смажимо також ми,
Щоб здоровими були і росли з днем кожним,
наші діти, вчителі, завуч і директор,
та ще й вихователі:
весь шкільний наш сектор!
та ще й вихователі:
весь шкільний наш сектор!
Прибиральниці також набирайтесь сили!
Тож, смачного! Друзі, вам, от що ми хотіли!
Варимо, печемо ми, Смажимо також ми,
Щоб здоровими були і росли з днем кожним,
Щоб здоровими були і росли з днем кожним!

- Листа я зараз напишу,
Нехай мене почують,
У Інстаграмі розміщу,
Можливо так врятують…
(починає писати, крутить телефон, нервує)
Щось не виходить знову,
Даремно і не вчив українську мову,
Якби я повернувся в школу,
Я б не вчився так по-дурному,
Я б уроки всі гарно вивчав,
І на «12» вчитись почав.
А зараз в школі ідуть уроки…
Дуже швидко час минає,
Дзвоник на урок лунає,
Ну а в учнів у портфелях
Телефон відпочиває...
Вже уроку дві хвилини,
Раптом телефон прокинувсь!
А по той бік телефону
Мама хоче терміново,
Щоб синок після уроків
Подзвонив їй, бо неспокій
На душі у мами вдома,
Як же син там? Невідомо!

(репліки різних дітей)
- Мамо, добре, подзвоню!
- Що ти кажеш? Ні, не сплю!
- Хорошо, сегодня буду!
- Про банан я не забуду!
- А навіщо? Добре, добре...
- Ні, не хочу... Але зроблю...
(вчитель) - Не урок, а красота!
Хто іще б приніс кота?!

МУЗИКА
Пісня «Планета дитинства»
УКРАЇНСЬКА МОВА
Вчитель Як на твою думку, Дмитре, слово «штани» стоїть у формі однини чи множини?
Д. -Я думаю, що верхня частина у них − однина, а нижня − множина.
В. Ангеліно, які ти знаєш теплі, лагідні слова?
Д. Зимова шапка, шуба, батарея …
МАТЕМАТИКА
В. Скажи, Валентине , скільки твоя мама заплатила за 2 кг яблук, якщо
1 кг коштує 10 грн.?
Д. Не знаю, моя мама завжди торгується.
Вч. Скажи, Анастасіє, як розділити сім груш між вісьмома товаришами?
Д. Найкраще зварити компот.
Природознавство
Вч. Ілля, покажи на карті Чорне море.
Д. Я не бачу. На цій карті всі моря сині.
Вч. Чи довго живуть миші, Нікіто?
Д. А це залежить від кота.
АНГЛІЙСЬКА МОВА
Зубрить дід англійську мову,
Хоч йому вже близько ста.
З словником казки дитячі
Помалесеньку чита.
- Пліз тет май шюз мендід, бабо!
– Раз повів він мудру річ.
Баба злиться: «Що це значить?»-
- Постав валянки у піч!
Вранці баба діда будить:
- Гей, окей! Шур лей - мурлів!
Дід питає: «Що це значить?»
- Правий валянок згорів!
ХОРЕОГРАФІЯ
Танок Ча – ча -ча

- Я хочу в школу… і додому.
Я обіцяю гарно вчитись,
Не лінуватись, а трудитись!
- Ти хочеш вчитися? Тоді
Свій телефон ти вимикай,
Після уроків діставай,
Не грайся більше півгодини,
Розумним будь, моя дитино.
Виходь із гри! І раз, два, три!
На сцені спить Єгор.
Він прокинувся…− вже ранок, аж гуде у голові
Ось такі-то дивні речі враз наснилися мені.
Треба взятись за уроки, щоби не було мороки
Зараз в школу я помчу, сон свій друзям розкажу!
Друзі, я все зрозумів,
Вчитись треба, бо згодиться,
В світі стільки різних див, обіцяю не ліниться!

Кадр І\/. «Ага… ми вже у третьому!»
Пісня «Рідна серцю Україна»
Ростислав Братунь Батьківський заповіт
Ти можеш навчитись чужого звичаю
І мову чужу, наче пісню, завчить.
Але і в раю не знайти тобі раю,
Якщо ти не будеш Вітчизною жить!
Якщо позабудеш стежину до хати,
Яку дитинчам навпростець протоптав,
І матір, і рід свій, і слово крилате,
То, значить, чужинцем бездушним ти став.
Чужинцем не тільки для рідного роду,
А навіть для тої нової землі,
Для друзів нових, що тебе у негоду
Пригріли ласкаво у власнім теплі.
І, наче прокляття, в нову ти родину
Внесеш свого серця закалець черствий.
Внесеш, мов безкровний слимак, холоднину,
Бо вбив і стоптав ти свій корінь живий.
Ти дітям і правнукам мусиш віддати
Живуче коріння - свій батьківський рід, -
Тоді їх ніяким вітрам не зламати,
Ніякій негоді не стьмарити світ.

Танець «Це – моя земля»

Кадр \/. «Ми – крута команда!»
4 клас – це … - Зборище Маш, Даш і Дім.
- Любителі поговорити з сусідом.
- Візьмемося за справу – справі буде непереливки.
- Сваряться і відразу ж миряться.
- Люблять писати записки...
- …і не виконувати домашку
- Пишаються балакучої половиною класу,
- тобто … хлопчиками.
- Найгаласливіший клас на перерві.
- Сліди на стелі після вереску радості.
- На уроках шумлять так, що листя шарудять.
- Головний біль Наталії Степанівни.
- Середній вік – 10 років.
- Знак Зодіаку – Діва: колектив був створений 1 вересня 2015 року.
- Улюблений день тижня – субота і неділя.
- Улюблена пора року – літо.
- Улюблені уроки – фізкультура, математика ….і… фізкультура.

Кадр \/І. «Найрідніші – дякуємо!»
Щодня, щохвилини думками,
Ви з нами були, наші тата і мами.
Ви ж нас, як пташат, в гнізді зростили,
Давали дітям раду, як могли.
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
Прийміть наш букет із пошани й любові.
Бажаємо вам, щоб були ви здорові.
Вклоняємось низько і дякуємо щиро
За ласку і ніжність, за мудрість і віру.
Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабуся моя!
І до бабусиних рук притуляюсь
Та відчуваю в них лагідність я.
Руки цілую, бабуся, твої,
Вклоняюся низько твоїй доброті!
А я до дідуся іду по науку.
Діду, дідуню, навчи в світі жити.
Я до тебе приходжу, щоб там не було,
Ти навчив розуміти, де зло, де добро!
Ви тата й мами наших тат і мам,
Даруємо веселий настрій Вам.
ГУМОРЕСКА «Щоденник»,
Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
-Вилазь звідти, - каже батько,
- вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з-під столу,
— Так то ж я знайшов твій щоденник
і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.

Слово надається нашим любим батькам.

Кадр \/ІІ. «Побажання».
Ми всі закінчили четвертий свій клас,
І старше життя вже чекає на нас.
Спасибі усім, хто із нами працює
За ласку, увагу, турботу й тепло!
Нехай Ваші душі удача гартує,
Бо Ви нас навчали творити добро.
Вітаємо Вас, наші любі вчителі:
....

- Вставай, донечко, ти знову запізнишся до школи, уроки незабаром розпочнуться!
- Не хочу! Семенчук завжди зі мною свариться! Завжди лізе зі своїми кулаками!
- Ну, доню, так не можна, помирися із Семенчуком, а зараз пора вставати, бо запізнишся!
- Ну її, цю школу! Не хочу! Не піду! Сидоров у мене ганчіркою кидається!
- Давай, сонечко, не вередуй, вставай!
- Не піду! Кузякіна на уроці мені язика показувала! Дражниться на перерві!
- Ти мусиш іти, тобі не можна прогулювати!
- Ну ма-а-а!.. Не піду-у-у!...
- Доню, ти повинна ходити до школи, ти ж таки директор!
До слова запрошуємо нашого директора школи, яка щоранку із задоволенням поспішає на роботу – наш директор.
Виступ директора
Процент успішності і якість знань,
І купи зошитів в безсонні ночі,
І серце сповнене любові і страждань -
Ми не забудем Ваші добрі очі.
Для нас Ви розклади складали,
Ще й інформатики навчали.
Тож Ви за все пробачте нас
Ми ще не раз згадаєм Вас.
Слово ....

Вручення дипломів та фотоальбомів.

Слово Наталії Степанівні.
На щастя, на долю
Вручення КОРОВАЮ
майбутньому вчителю
Ну, ось новий фільм у нас готовий,
Вважаю я, що він чудовий.

Як ми жили в початковій школі
із фільму всі дізналися,
Бажаю я, щоб в старшій школі
такими ж залишалися.

Спасибі скажемо усім,
Хто научив любить цей дім,
Ту вулицю, де ми живем,
Все, що Вкраїною зовем.

Спасибі всім, хто дбав про нас
У цей скрутний, нелегкий час.

Щоб ви ніколи не хворіли,
Роботу щиро щоб любили,
Щоб дачу мали і квартиру,
Щоб в мирі і достатку жили,
Щоб мали всі грошей багато,
Щодня щоб їли шоколад,
І щоб на вас із неба падав
Любові й щастя зорепад.
(кидають паперові зірочки)

Пісня «Прощай, четвертий клас»

Класи: 4 клас

Предмети: Позакласні заходи