Дивна річ, але найкращі, найзмістовніші методичні сайти є персональними. Тобто створені простими вчителями, із заробітною платою в півтори тисячі гривен на місяць, на повному голому ентузіазмі за власні кошти у вільний від роботи час.

На противагу цим успішним проектам маємо офіційні методичні заклади з мільйонними щорічними бюджетами, до яких стікається методична інформація з усієї області завдяки різним конкурсам та проектам. Погляньмо на відвідуваність їхніх сайтів, що характеризує корисність розміщених ресурсів.
Здається, якби не олімпіади, коли завдання доводиться розповсюджувати до міст та районів, то більше ніякої б користі від них не дочекались би.

Зверніть увагу на відвідуваність обласних сайтів ІППО (рідко досягає 100 відвідувачів на день включно з випадковими помилковими заходами) і на відвідуваність популярних персональних сайтів вчителів-предметників (сотні і тисячі).

Ситуація з офіційними освітніми закладами така ж, як і з усіма державними установами: на вході - бюджетні(наші) гроші та інші ресурси, на виході - пшик.

Відразу ж повинен сказати про одне, але надзвичайно вагоме виключення з цього сумного правила - це робота Українського центру оцінювання якості освіти, колектив якого здійснив титанічну роботу за минулі три роки, освітивши променем світла та надії не тільки систему освіти а і всю нашу наскрізь корумповану державу.

Особисто я вважаю впровадження тестування найуспішнішим проектом за роки незалежності нашої держави, і не тільки в системі освіти.

В кого є заперечення - готовий вислухати та обговорити.