Люди тисячі років жили в середовищі з одним джерелом світла – сонцем. Вогонь був домінуючим джерелом 120 000 років тому, а електричне світло було відкрито лише 140 років тому. Діяльність людини, яка поділяється на два окремі періоди (день і ніч), здійснюється 24 години на добу в середовищі з численними джерелами світла. Ця велика кількість штучного освітлення впливає на мозок, який не адаптований до численних світлових подразників, і викликає зорові, психологічні, сенсорні та фізичні зміни (IAPA , 2017).
Відсутність адаптації до кількох джерел світла проявляється дискомфортом, головним болем, нудотою та ін. (Keshavarz & Golding, 2022).
Промінь білого світла містить усі кольори видимого спектру. Кожен колір має різну довжину хвилі та по-різному заломлюється. В еметропічному оці світло з короткою довжиною хвилі (синє) заломлюється сильніше, ніж світло з довшою довжиною хвилі (червоне). Крім того, світло з короткою довжиною хвилі фокусується перед сітківкою, а світло з довгою довжиною хвилі – позаду ( Рисунок 1).
Рисунок 1
На рисунку зображена схема поздовжньої хроматичної аберації в оці. Світлові промені з короткою довжиною хвилі (сині) заломлюються сильніше і фокусуються перед сітківкою, тоді як промені з довгою довжиною хвилі (червоні) заломлюються слабше і фокусуються позаду неї. Зелений колір відображає фокусування променів середньої довжини хвилі безпосередньо на сітківці. Жовті лінзи можуть покращувати контрастність зображення завдяки частковому блокуванню синього спектра. Крім того, вони зменшують коло найменшого розсіювання; світлові сегменти, сфокусовані за сітківкою, можна апроксимувати за допомогою зорової акомодації.
Біле світло може впливати на організм різними способами:
1. Краще сприйняття деталей: біле світло покращує сприйняття контрасту. Воно корисне в середовищах, де необхідно чітко бачити деталі виконуваних завдань, таких як читання та ручна робота.
2. Світлобоязнь: інтенсивне біле світло викликає відблиски та зоровий дискомфорт, особливо в середовищах з яскравими підлогами та стінами або коли світло спрямоване безпосередньо в очі.
3. Вплив на циркадний ритм: біле світло впливає на циркадний ритм, який регулює цикл сну та неспання організму, і викликає безсоння. Вплив білого світла вночі може перешкоджати виробленню мелатоніну, гормону, який регулює сон. Тому слід уникати впливу білого світла перед сном. Це також пояснює, чому в місцях відпочинку є жовте світло (Brown, 2020).
4. Напруження очей: Тривалий вплив яскравого білого світла, особливо на екранах комп’ютерів, смартфонів та інших електронних пристроїв, може спричинити напруження очей. Це призводить до таких симптомів, як сухість очей, подразнення очей, розмитість зору та головний біль. Тому важливо регулярно робити перерви та регулювати яскравість екрана.
Взагалі, вибір правильного джерела світла залежить від індивідуальних потреб і вподобань, а також від середовища, в якому воно буде використовуватися. Лампа розжарювання, яка генерує безперервне світло, зручніша для виконання детальних робіт, ніж люмінесцентна лампа, яка виробляє мерехтливе світло.
Але все ж таки, природне освітлення – найкращий варіант, коли це можливо. Воно забезпечує відчуття комфорту та регулює циркадний ритм, тим самим покращуючи сон і настрій протягом дня. Коли природного світла недостатньо, важливо інвестувати в якісне штучне освітлення. Світлодіодні лампи – це ефективний та економічний варіант, який забезпечує освітлення, близьке до природного.
Недостатнє освітлення може спричинити головний біль, подразнення очей, зниження концентрації уваги та зниження продуктивності.
Кількість світла, що досягає сітківки у віці наприклад, 50 та 80 років, становить відповідно 50% та 20% від кількості світла у молодої людини віком 15 років. Тому людям похилого віку, зазвичай потрібно більше освітлення та/або додаткове фокусування в робочому середовищі. Додаткове освітлення також корисне для людей зі зниженим зором, ядерною катарактою або пресбіопією, а також для тих, хто працює з дрібними об'єктами. Навпаки, пацієнти із задньою субкапсулярною катарактою можуть мати кращий зір при меншому освітленні (Lâmpada, 2023). Загалом, правильне освітлення може підвищити продуктивність на 10%-50%.
В свою чергу недостатнє освітлення може спричинити порушення зору, зміну ритму моргання, сухість очей, головний біль напруги через зморщення мімічних м’язів (головним чином лобових), гіперемію очного краю та кон’юнктиви, втому, нудоту, подразнення, цервікалгію, зневіру, втрату фокусу та уваги.
Надмірне сонячне світло, що містить УФ-випромінювання, може пошкодити поверхню ока та фоторецептори сітківки. Відбиття світла від таких поверхонь, як сніг, вода та електричні дуги, може спричинити кератит та гіперемію кон'юнктиви.
Інтенсивний або накопичений вплив ультрафіолетового випромінювання є фактором ризику розвитку макулопатій, таких як вікова макулярна дегенерація. Тривале перебування під сонячним світлом може спричинити значне зниження гостроти зору в нічний час до двох днів. Це явище особливо небезпечне під час керування транспортними засобами вночі (Ruan et al., 2021). Однак помірний вплив ультрафіолетового випромінювання є захисним фактором проти прогресування міопії у дітей (Rossi et al., 2024).
Міопія є однією з найпоширеніших помилок рефракції, що характеризується збільшенням осьової довжини очного яблука відносно заломлюючої сили ока. За останні кілька десятиліть спостерігається зростання поширеності дитячої міопії, і вона стала значною проблемою здоров'я в усьому світі (Hsiao et al., 2024). У дітей багатьох етнічних груп, таких як східні азіати, поширеність дитячої міопії наближається або навіть перевищує 50% від загальної популяції (Williams et al., 2015). За оцінками, у половини населення світу до 2050 року розвинеться міопія (Holden et al., 2016). Зв'язок між високим ступенем міопії та очними ускладненнями, що загрожують зору, такими як катаракта, глаукома, відшарування сітківки, макулярна дегенерація та неоваскуляризація судинної оболонки ока, добре відома (Foster et al., 2014).
Незважаючи на докази зростання поширеності дитячої міопії та супутнього підвищеного ризику очних ускладнень з її прогресуванням, розуміння факторів, пов'язаних з її початком та прогресуванням, залишається обмеженим.
Здається, існує складна взаємодія між факторами навколишнього середовища, такими як робота на близькій відстані, активність на свіжому повітрі та прогресування міопії. Деякі дослідження припускають зв'язок між роботою на близькій відстані та міопією навіть після врахування батьківської історії міопії, тоді як інші не виявили значного зв'язку між ними (Lin et al., 2017). Аналогічно, деякі дослідження виявили, що збільшення обсягу активності на свіжому повітрі пов'язане зі зниженням ризику виникнення та прогресування міопії у дітей (Jones et al., 2007), тоді як інші не виявили зв'язку між часом, проведеним на свіжому повітрі, та міопією (Lu et al., 2009). Таким чином, здається, що можуть бути проміжні фактори, такі як вік учасників, який може впливати на двонаправленість причинно-наслідкових зв'язків. Так за останнє десятиліття, спостерігається різке зростання кількості випадків міопії у школярів (Saxena et al., 2013).
Для оцінки цього зв'язку в Індії (з 2018 по 2020 рік) провели проспективне обсерваційне дослідження на базі лікарні, у якому взяли участь 580 дітей віком від 7 до 14 років із короткозорістю або скаргами на знижений зір. Протягом усього часу офтальмологи контролювали стан очей пацієнтів, а їхні батьки кожні пів року надавали детальні щоденники-календарі. У них фіксувався точний час, який дитина проводила на вулиці вдень: під час шкільних перерв, занять спортом, їзди на велосипеді чи звичайних прогулянок у парку. Результати цього спостереження чітко продемонстрували статистично значущу обернену залежність між активністю на свіжому повітрі та короткозорістю: регулярне перебування під відкритим небом діє як ефективний захисний фактор, який суттєво гальмує прогресування міопії у дітей.
Швидке зростання поширеності міопії в останні десятиліття свідчить про те, що, окрім генетичних факторів, існують фактори навколишнього середовища, які називаються «міопігенними», що значною мірою сприяють розвитку та прогресуванню міопії (Morgan & Rose, 2004).
Низка епідеміологічних досліджень, проведених у різних географічних регіонах, показала, що брак активності на свіжому повітрі в дитинстві є важливим фактором екологічного ризику, пов'язаним з міопією (Rose et al., 2008), хоча докази щодо впливу активності на свіжому повітрі на прогресування міопії все ще залишаються суперечливими.
Точний механізм, за допомогою якого активність на свіжому повітрі зменшує прогресування міопії, невідомий. Активність на свіжому повітрі або ігри на свіжому повітрі зазвичай пов'язані з впливом яскравого сонячного світла. Було висловлено припущення, що у відповідь на яскраве світло відбувається вивільнення дофаміну з сітківки, а підвищене вивільнення дофаміну пригнічує осьове подовження очного яблука (French et al., 2013).
Це дослідження детально аналізує щоденні звички дітей та виділяє конкретні «міопігенні» фактори сучасного способу життя. Зокрема, було встановлено чітку кореляцію між прогресуванням короткозорості та часом, який діти проводять перед екранами (смартфони, планшети, комп'ютери), а також тривалістю безперервного читання й навчання без перерв для відпочинку очей.
Статистичні дані дослідження демонструють, що критичним порогом для захисного ефекту є щонайменше 1–2 години активності на свіжому повітрі щодня. При цьому інтенсивність природного сонячного світла є в рази вищою за будь-яке штучне кімнатне освітлення. Саме цей колосальний розрив в освітленості запускає біохімічні процеси в сітківці, активуючи дофаміновий механізм захисту очного яблука від надмірного видовження.
Міопія стала важливою проблемою охорони здоров'я з прогресуючим зростанням її поширеності (Sheeladevi et al., 2018). Зміни у способі життя дітей, що призводять до більшого проведення часу в приміщенні з безліччю розважальних, освітніх та інших видів діяльності, зробили їх більш вразливими до прогресування міопії. Кожна година збільшення активності на свіжому повітрі на день виявляє захисний ефект щодо прогресування міопії. Проведення часу на свіжому повітрі має численні переваги, окрім простого зниження ймовірності прогресування міопії, воно корисне при ряді розладів, від синдрому дефіциту уваги/гіперактивності до астми та психоемоційного стресу (Taylor et al., 2001). Захисний ефект денної активності на свіжому повітрі свідчить про те, що заходи охорони здоров'я, спрямовані на запобігання прогресуванню міопії, може базуватися на збільшенні годин активності на свіжому повітрі для дітей, спрямованих не лише на батьків, але й на школи, щоб внести зміни до шкільної програми для збільшення активності на свіжому повітрі. Це може виявитися простою стратегією для зменшення прогресування міопії, а також може допомогти загальному здоров'ю дітей. (Gupta et al., 2021).
Література
Industrial Accident Prevention Association (IAPA) Lighting at work. IAPQ; 2006. [cite 2017 Nov].
Keshavarz B, Golding JF. Motion sickness: current concepts and management. Curr Opin Neurol. 2022;35(1):107–112. doi: 10.1097/WCO.0000000000001018.
Brown TM. Melanopic illuminance defines the magnitude of human circadian light responses under a wide range of conditions. J Pineal Res. 2020;69(1):e12655. doi: 10.1111/jpi.12655.
Lâmpada LE. Como escolher a temperatura da cor? [citado 2023 Set].
Ruan Y, Jiang S, Gericke A. Age-related macular degeneration: role of oxidative stress and blood vessels. Int J Mol Sci. 2021;22(3):1296. doi: 10.3390/ijms22031296.
Rossi, S., Kara-José, N., Rocha, E. M., & Kara-Júnior, N. (2024). Influence of lighting on visual performance. Arquivos brasileiros de oftalmologia, 87(3), e20230257.
Hsiao M, Malhotra A, Thakur JS, Sheth JK, Nathens AB, Dhingra N, et al. Road traffic injury mortality and its mechanisms in India:Nationally representative mortality survey of 1.1 million homes. BMJ Open. 2013;3 doi: 10.1136/bmjopen-2013-002621.
Williams KM, Bertelsen G, Cumberland P, Wolfram C, Verhoeven VJ, Anastasopoulos E, et al. Increasing prevalence of myopia in europe and the impact of education. Ophthalmology. 2015;122:1489–97. doi: 10.1016/j.ophtha.2015.03.018.
Holden BA, Fricke TR, Wilson DA, Jong M, Naidoo KS, Sankaridurg P, et al. Global prevalence of myopia and high myopia and temporal trends from 2000 through 2050. Ophthalmology. 2016;123:1036–42. doi: 10.1016/j.ophtha.2016.01.006.
Foster PJ, Jiang Y. Epidemiology of myopia Eye. 2014. 28:202–8. doi: 10.1038/eye.2013.280.
Lin Z, Gao TY, Vasudevan B, Ciuffreda KJ, Liang YB, Jhanji V, et al. Near work, outdoor activity, and myopia in children in rural China:The Handan offspring myopia study. BMC Ophthalmol. 2017;17:203. doi: 10.1186/s12886-017-0598-9.
Jones LA, Sinnott LT, Mutti DO, Mitchell GL, Moeschberger ML, Zadnik K. Parental history of myopia, sports and outdoor activities, and future myopia. Investig Ophthalmol Vis Sci. 2007;48:3524–32. doi: 10.1167/iovs.06-1118.
Lu B, Congdon N, Liu X, Choi K, Lam DS, Zhang M, et al. Associations between near work, outdoor activity, and myopia among adolescent students in rural China:The Xichang pediatric refractive error study report no. 2. Arch Ophthalmol. 2009;127:769–75. doi: 10.1001/archophthalmol.2009.105.
Saxena R, Vashist P, Menon V. Is myopia a public health problem in India? Indian J Community Med. 2013;38:83–5. doi: 10.4103/0970-0218.112436.
Morgan I, Rose K. How genetic is school myopia? Prog Retin Eye Res. 2005;24:1–38. doi: 10.1016/j.preteyeres.2004.06.004.
Rose KA, Morgan IG, Ip J, Kifley A, Huynh S, Smith W, et al. outdoor activity reduces the prevalence of myopia in children. Ophthalmology. 2008;115:1279–85. doi: 10.1016/j.ophtha.2007.12.019.
French AN, Ashby RS, Morgan IG, Rose KA. Time outdoors and the prevention of myopia. Exp Eye Res. 2013;114:58–68. doi: 10.1016/j.exer.2013.04.018.
Sheeladevi S, Seelam B, Nukella PB, Modi A, Ali R, Keay L. Prevalence of refractive errors in children in India:A systematic review. Clin Exp Optom. 2018;101:495–503. doi: 10.1111/cxo.12689.
Taylor AF, Kuo FE, Sullivan WC. Coping with add:The surprising connection to green play settings. Environ Behav. 2001;33:54–77.
Gupta, S., Joshi, A., Saxena, H., & Chatterjee, A. (2021). Outdoor activity and myopia progression in children: A follow-up study using mixed-effects model. Indian journal of ophthalmology, 69(12), 3446–3450.