Мета уроку: висвітлити основні факти життя й творчості Дж. Свіфта; дати поняття про сатиру та сатиричний роман на прикладі роману „Мандри Лемюеля Гуллівера”; охарактеризувати особливості творчої манери Дж. Свіфта; розвивати навички роботи з біографічним матеріалом; виховувати інтерес до сатиричної літератури.
Хід уроку
Я пишу не ради слави. Єдина моя мета – благо суспільства.
Дж. Свіфт
І. Орг. Момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Усне опитування: - Дайте визначення поняттю роман.
- Які різновиди роману вам відомі?
IІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
1. Вступне слово вчителя. Чи замислювалися ви коли – небудь, чому люди прагнуть досконалості? Мабуть, тому, що це шлях до ідеалу, тобто до того, що є найкращим у світі й у людині.
Шлях до ідеалу важкий, іноді він здається нездоланним. Однак той, хто стоїть на місці, усього боїться, ніколи нічого не досягне. Завжди були люди, неспокійні й невгамовні, що прагнули досягти ідеалу і здатні були вести за собою інших. Саме такий англійський письменник ХVІІІ ст. Джонатан Свіфт. Усе своє життя він присвятив благородній і високій меті – служінню суспільству, бо прагнув зробити людей досконалими.
ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.
1. Повідомлення учня. „Життєвий і творчий шлях Дж. Свіфта (1667-1745)”. Син суддівського чиновника з Дубліну, Свіфт не знав батька, бо народився вже після його смерті. Мати не могла прогодувати дитину, і піклування про Джонатана узяв на себе дядя Годвін, комерсант. Хлопчик гостро відчував своє принизливе положення. Він ріс гордим, самолюбивим. Він вирішив добитися того, щоб лорди розмовляли з ним як з рівним. У нього не було ані титулу, ані грошей – він повинен був схилятися перед сильними світу. Він хотів досягти слави, пошани, поваги.
У 14 років Свіфт стає студентом Дублінського університету (вивчає богослов’я). Вчитися було важко, але Джонатанові допомагав батько, який час від часу надсилав йому гроші. Однак із стін університету юнак вийшов без грошей і будь-яких сподівань на заробіток.
Свіфт їде до Англії. При ньому лист до далекої материної родички – дружини знатного вельможі Вільяма Темпля. Темпл узяв юнака до себе на службу секретарем (Свіфт займав цю посаду майже 10 років). У домі була велика бібліотека, з’їжджалися цікаві люди. Сам дипломат у відставці займався творчістю. Естер Джонсон, дочка домоправительки, стала ученицею Свіфта, а потім – дружиною. У маєтку Темпля розпочалася літературна діяльність Свіфта. Тут він пише перший свій памфлет „Битва книг” та „Казку бочки”. Де гостро критикує міжрелігійні чвари.
Він був сатириком і активним громадським діячем, що не стояв осторонь соціальних проблем суспільства. З іменем письменника пов’язані важливі політичні події, наприклад. укладення в 1713 р. мирної угоди між Англією і Францією у війні за „іспанський спадок”. Сучасники назвали цю угоду „свіфтовим миром”.
Незалежний і волелюбний, чесний і правдивий, Свіфт не подобався можновладцям. Які всілякими методами змушували його замовчати.
1713 року Свіфта було відправлено до Ірландії (секретар губернатора Ірландії; потім – настоятель Дублінського кафедрального собору). Саме в Ірландії Свіфт досягає вершин слави: публікує багато памфлетів, стає впливовим політичним журналістом, починає відігравати значну роль у політиці; він не звертає уваги на титули, на багатство, цінує в людях перш за все душевні якості – його поважають і бояться. Свіфт відстоює інтереси знедоленої Ірландії, пригнобленої економічним і політичним утиском англійського уряду (1729 р. – памфлет „Скромна пропозиція”), стає героєм ірландців, навіть третину своїх прибутків віддає у казну для потреб ірландського народу. Англійський уряд навіть хотів заарештувати його, але населення влаштувало охорону будинку Свіфта. І письменник продовжував викривати англійських гнобителів.
1728 року помирає Стелла (Естер). Свіфт хворіє, але продовжує писати. В останні роки глухота відгородила його від світу, а сильні головні болі і напади безпам’ятства завдавали страшних мук.
1745 року Свіфт помирає. Уся Ірландія, для якої він зробив багато, у траурі.
2. Словникова робота.
Памфлет – невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Пародія – один з жанрів художньої літератури, сатиричний чи гумористичний твір, в якому імітується творча манера письменника або особливості якогось жанру, напряму задля осміяння їх як невідповідних новим мистецьким запитам.
3. Коментар вчителя. Історія створення роману.
Спочатку Свіфт вирішив написати пародію на пригодницький роман. Це були дуже розповсюджені книги у Англії початку 18 ст., часто бездарні, але були і дуже хороші.
Тобто, спочатку Свіфт не ставив перед собою значних цілей. Але по мірі написання він зрозумів, які сатиричні можливості таїть у собі така форма. Роман стає політичною сатирою.
4. Теорія літератури. Поняття про сатиру.
Комічне – відображення дійсності, яке супроводжується сміхом.
За ступенем гостроти викриття й засудження комічне у творі буває трьох видів: гумор, сатира, сарказм.
Гумор – співчутливе, незлобне висміювання в художньому творі окремих недоліків суспільного і побутового життя або вад людського характеру.
Сатира – різке висміювання, гостре викриття і засудження корінних пороків суспільного чи побутового життя.
Сатира – художні твори різних жанрів, у яких гнівно засуджуються і різко осміюються порочні явища суспільного і індивідуального життя.
Іронія – засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.
5. Коментоване читання. Перший розділ роману «Подорож до Ліліпутії».
6. Бесіда з учнями: - Від чийого імені ведеться оповідь?
- Що ви дізналися про Гуллівера?
- Яка пригода трапилася з героєм?
- Розкажіть, як Гуллівер урятувався.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Бесіда: - Яким було дитинство Дж. Свіфта?
- Де навчався майбутній письменник?
- Якою була основна мета життя Дж. Свіфта?
- Чому твори письменника викликали невдоволення можновладців?
- Які за жанрами твори писав Дж. Свіфт?
- Що таке сатиричний роман?
2. Заключне слово вчителя. У книжок, як і у людей, різні долі. Деякі твори читачі зустрічають з ентузіазмом, але з часом вони забуваються. Інші, не оцінені сучасниками, потім стають популярними. У роману Свіфта біографія просто безхмарна. Протягом століть цією книгою зачитуються люди будь-якого віку, знаходячи у ній кожен щось для себе.
VІ. Підсумки.
VІІ. Д/з: дочитати роман „Мандри Лемюеля Гуллівера” (ч.І); вивчити теоретичні поняття.
Література