Протягом ХІХ ст. українські землі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій. Українська територія перетворилася на арену зіткнення державних інтересів обох монархій. Ні Австро-Угорська, ні Російська імперії не визнавали право українського народу на створення власної держави;
аграрна реформа 1861 р. дала підстави українській інтелігенції легально заговорити про селянство як про самобутній народ із природним правом власного самовизначення та розпочати діяльність, що сприяла б усвідомленню селянами особистих прав вільних людей. Саме підняття свідомості народу через поширення в його середовищі грамотності та елементарних знань стало головною метою діяльності хлопоманів;
москвофіли обґрунтовували державно-політичну єдність українського народу з російським у складі Російської імперії. На противагу москвофілам народовці виступали за єдність усіх українських земель та розвиток єдиної української мови.