Чи не найпоширенішим (навіть серед філологів-мовознавців!) і найнебезпечнішим є переконання, що “мова є засіб, знаряддя спілкування між людьми” (Й.Сталін), тобто що основною (а то і єдиною!) функцією мови є комунікативна функція.
Чому ж до цього часу всі люди на Землі не заговорили якоюсь однією мовою, хоча б такою, нескладною для вивчення, штучною мовою есперанто? Дехто багатомовність людства пояснює як Божу кару за зухвалість – “вавилонське вежотворення”. Та справа в тому, що насправді багатомовність – це не кара, а дар Божий (чи природи – це вже як для кого).
Кожна жива мова, крім комунікативної, виконує ще багато суспільно-значущих функцій: пізнавальну, естетичну, фактичну та ін. – фахівці налічують їх понад двадцять. І найсуттєвішим є те, що кожна жива мова – це своєрідний інструментарій духовної та творчої діяльності людини й етносу. Кожна національна мова є неповторним, неперекладним органом світобачення, своєрідним “вікном у світ”. Кожна національна мова – це унікальне макрополе духовної діяльності нації та окремих її представників, і саме вона історично і навіть географічно найкраще пристосована для найефективнішої творчої діяльності етносу. А значить кожна національна мова, маючи свої переваги над іншими, а в чомусь і поступаючись перед ними, спроможна забезпечити найбільші успіхи в усіх сферах суспільного й особистого життя, – у тому числі й соціально-економічній (бо ж багато хто вважає, що мова впливає лише на культуру та освіту). Отож виявляється, що й такі приземлено-прагматичні речі, як “хліб” і “м’ясо”, опосередковано, через результативність духовної (а відтак – наукової, політичної, економічної, правової, бізнесової та ін.) діяльності, залежить від того, якою мовою ми говоримо. І тут як відповідь на репліку, винесену в епіграф, пригадуються слова нашого національного пророка: “Ох, неоднаково мені...” (За О.Пінчуком; 280 сл.).

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Слова про те, що “мова є засіб, знаряддя спілкування між людьми належать

• а) В.Леніну;
• б) Й.Сталіну;
• в) М.Хрущову;
• г) Л.Брежнєву.

2. Штучно створеною мовою є

• а) фламенко;
• б) анданте;
• в) есперанто;
• г) крещендо.

3. Біблія людську багатомовність витлумачує як Божу кару

• а) за вбивство Каїном Авеля;
• б) за будівництво Вавилонської вежі;
• в) за нечестивість мешканців міст Содома і Гоморри;
• г) за поклоніння золотому тельцю.

4. Комунікативна функція мови означає її роль

• а) у пізнанні світу;
• б) у спілкуванні між мовцями;
• в) у людському мисленні;
• г) у формуванні особистості.

5. Усього функцій мови фахівці налічують

• а) більш як п’ять;
• б) більш як десять;
• в) більш як двадцять;
• г) більш як сто.

6. Кожна національна мова найкраще пристосована

• а) для найефективнішої фізичної праці етносу;
• б) для найефективнішої творчої діяльності етносу;
• в) для найефективнішої спортивно-оздоровчої роботи серед представників етносу;
• г) для організації дозвілля представників етносу.

7. Термін жива мова означає

• а) мову міжнародного спілкування;
• б) мову, яка існує в усній і писемній формі;
• в) мову, яка існує тільки в усній формі;
• г) мову, яка існує тільки в писемній формі.

8. В епіграф опрацьованого тексту винесено репліку

• а) “Не одцурайсь мій сину мови! У тебе іншої нема”;
• б) “Рости рідна мово і будь нам щитом!”;
• в) “Хіба не все одно, якою мовою говориш?”;
• г) “Забувайте українську мову, забувайте власну мову, люди!”

9. На винесене в епіграф питання автор тексту відповідає цитатою

• а) “Всякому місту звичай і права”;
• б) “Не гайнуйте часу, громадяни, забувайте українську мову!”;
• в) “Ох, неоднаково мені...”;
• г) “Борітеся – поборете!”

10. Слова, процитовані автором тексту, належать

• а) Григорієві Сковороді;
• б) Іванові Котляревському;
• в) Тарасові Шевченку;
• г) Пантелеймонові Кулішу.

11. Головною думкою опрацьованого тексту є

• а) уславлення милозвучності та краси української мови;
• б) ствердження унікальності національної мови в житті етносу;
• в) заперечення важливості національної мови в житті етносу;
• г) ствердження думки про можливу користь одномовності людства.

12. Текст створено у такому підстилі наукового стилю мовлення

• а) власне науковому;
• б) науково-технічному;
• в) науково-навчальному;
• г) науково-популярному.