Оцінка – найбільше досягнення студента

“Освіта – річ пречудова, але добре було б інколи пам’ятати: нічому з того, про що потрібно було б знати, примусом навчити не можна”.
(англійський письменник Оскар Уайльд)

Діагностика навчання - обов'язковий компонент освітнього процесу, який спрямований на визначення рівня досягнень поставлених цілей та включає контроль, перевірку, облік, оцінювання, накопичення статистичних даних та їх аналіз, виявлення динаміки освітніх змін і особистісного поступу студента , перевизначення цілей, уточне ння освітніх програм, коректування процесу навчання, прогнозування подальших змін та розвитку освітнього процесу. Однією із складових діагностики навчальних досягнень студентів - є оцінювання.
Класичним у світовій практиці є визначення оцінювання, як «систематичне збирання і тлумачення фактів, за яким йде наступний етап - судження про їхню цінність і відповідне планування подальших дій». Оцінювання виконує цілий ряд функцій в навчальному процесі: контролююча, навчальна, діагностико-коригуюча, стимулюючо-мотиваційна, розвивальна, виховна та функція управління процесом авчанняя. Аналіз сучасних поглядів науковців країн ЄС на оцінювання навчальних досягнень студентів свідчить про зміни в теорії і практиці цієї галузі педагогики у контексті акцентування особистісно-орієнтованого навчання, а саме визнання так званої формувальної функції оцінювання, яка в науково-педагогічній літературі трактується як формувальне оцінювання.
При цьому під формувальним оцінюванням розуміють інтерактивне оцінювання прогресу студентів, що дає змогу викладачу визначати потреби студентів та відповідним чином адаптовувати процес навчання:
Формувальне оцінювання, на відміну від традиційного, в якому результати тестів та контрольних замірів знань та умінь є основним джерелом відомостей про рівень навчальних досягнень студентів, здійснюється у тісному зв 'язку з тим, як реально відбувався процес навчання. Формувальна оцінка навчальних результатів студентів вказують на те, що формувальне оцінювання передбачає оцінку досягнень студентів, виявлення пропусків в засвоєнні елементів змісту задля того, щоб усунути їх із максимальною ефективністю.
Під час запровадження формувального оцінювання у навчальному процесі викладач має дотримуватись наступних принципів:
1. Викладач постійно забезпечує зворотній зв'язок, надаючи студентам коментарі, зауваження, поради щодо їх діяльності.
2. Студенти беруть активну участь в організації процесу їх власного навчання.
3. Викладач змінює техніки та технології навчання в залежності від зміни результатів навчання студентів.
4. Викладач усвідомлює, що оцінювання тільки за допомогою
виставлення деякої кількості балів різко зменшує мотивацію та самооцінку
студента.
5. Викладач усвідомлює необхідність навчити студентів принципам і способам покращення власних результатів.
Вчені пропонують низку запитань, які мо жуть слугувати орієнтирами для конструювання моделі формувального оцінювання у конкретному класі:
хто оцінює? - потрібно пам'ятати, що досягнення учня може оцінити не тільки викладач, а й сам студент;
як оцінювати? - оцінювання має проводитись на основі розроблених та затверджених критеріїв, які викладач повідомляє студентам на початку навчання;
що оцінювати? - вміння презентувати набуті знання, спосіб виконання завдань, результати та спосіб їх досягнення, рівень опанування студентами компетентностей тощо;
навіщо оцінювати? - щоб діагностувати складнощі, мотивувати, підтримувати успіхи у досягненні навчальних цілей, виявляти навчальні потреби.
Оцінка - процес і результат виявлення й порівняння рівня опанування студентами професійно важливих знань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекларованими у навчальних програмах підготовки, порадниках, збірниках нормативів та інших керівних документах.
Еталонні уявлення - такі (індивідуальні й групові) знання, навички та вміння, а також рівень їхнього опанування, які необхідні для ефективного виконання завдань професійної діяльності. Вони є критеріями, щодо яких оцінюють знання, навички і вміння студентів.
До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об'єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.
У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:
Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення.
Для оцінки вмінь педагог має враховувати:
■ наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;
■ ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв'язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності,
■ конструювання алгоритму дій та його інноваційність;
■ здатність моделювати професійні дії;
■ виконання комплексу дій, які становлять це вміння;
■ упевненість, самостійність, обгрунтованість, систематичність цих дій;
■ зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;
■ умотивованість дій та їх усвідомлення;
■ наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;
■ ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.
Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів.
Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так;
■ "відмінно" - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);
■ "добре" - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);
■ "задовільно" - студент загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв'язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.); "незадовільно" - студент загалом має поверхове уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.
Потрібно домагатися, щоб оцінка була об'єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною й зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб'єктивізму.
У сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об'єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об'єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

Оцінки необхідні тому, що вони стимулюють не тільки успішність, але й інші якості студента
Бажання одержати добрі оцінки неправильно розглядати як кар’єризм. Викладач повинен засобом оцінки привити студенту здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого. Засобом оцінки викладач виховує студентів, впливає на їх відношення до навчання, працездатність і вимогливість до себе. Він розвиває, якщо робити це правильно, їх увагу, наполегливість і старанність, дозволяє дійсно оцінити свою успішність і успішність інших, виховує в належній мірі їх самооцінку, самосвідомість і скромність, формує мотивацію студентів. Будь-яка оцінка, яку студент рахує справедливою, неважно позитивна вона чи негативна, стає стимулом його діяльності і поведінки в майбутньому.
Контроль є важливим структурним компонентом на¬вчального процесу. Його основною функцією є забезпечен¬ня зворотного зв'язку: зовнішнього (контроль, який здійснює викладач і внутрішнього (самоконтроль студента).
Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).
Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок студентів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Перевірка знань, умінь і навичок учнів та їх оцінювання виконує такі функції:
а) освітню (навчальну), суть якої втому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша або спостерігаючи за виконанням вправ, студенти звіряють з ними свої знання, ставлять запитання, доповнюють, відмічають недоліки, що сприяє повторенню та систематизації знань всіх студентів. Освітнє значення для студентів має й те, що вони слухають доповнення викладаем неповних відповідей студентів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що студент, який відповідає перед аудиторією, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;
б) виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає студента регулярно готувати заняття. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають студентові самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення студентів до навчання;
в) розвиваючу – в процесі навчання в студентів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислитель на діяльність, мовлення, пам'ять, увага, уява;
г) діагностичну – у процесі перевірки і оцінки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях, навичках студентів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані не поліпшення успішності;
д) стимулюючу – схвалення успіхів студента сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;
е) оцінювальну – об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок студентів сприяє кращому навчанню;
є) управлінську – на основі перевірки та оцінювання визначається стан успішності студентів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому випадку викладач коригує і свою власну діяльність – змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність студентів.
Висновок
Отже, як бачимо, така пильна увага до формування позитивних емоцій у слухачів під час навчання не випадкова. Емоційно-позитивне ставлення до навчання стимулює пізнавально-розумову активність слухачів, підвищує їх працездатність на 30-40%, робить життя повноцінним і цікавим, забезпечує міцне здоров'я. Однак освітні інститути у наш час практично не враховують цей чинник.
Щоб змінити становище на краще, необхідно навчити викладачів керувати емоційним фоном навчальних занять, розробляти для них емоційну партитуру; активніше здійснювати гуманізацію навчально-виховного процесу, яка буде сприяти утворенню доброзичливих взаємовідносин між учасниками навчально-виховного процесу.

Класи: Професійна освіта

Предмети: Освіта в цілому