Українська вишивка – ціла доля, ціле багатство, ціла історія. Ще з давніх часів вона була незамінною ознакою українського народу . Слава про українську вишивку виходила далеко за межі її кордонів. Використовувалась вона, як предмет декору у будинках (як ми знаємо, в минулі часи важко уявити українську домівку без вишитих рушників, серветок тощо), також, як елемент одягу (як святкового, так і буденного).
Вишивка – мистецтво всенародне та інтернаціональне за своєю суттю. У ній через віки пронесена і збережена колективна народна мудрість, художня пам’ять, естетичні ідеали краси.
Останнім часом багатьох українців хвилює питання: чи сучасна культура перебуває на порозі створення нової моделі, а чи повертається до своїх витоків, до суто національного? Це питання з’явилось на хвилі популярної тенденції вшанування своєї історії та активного поширення нової молодіжної субкультури, яка змінює погляди суспільства і є певним проявом нового мислення. Молодь, небайдужа до всього власне українського, створює нову моду на одяг, музику і уподобання, розширює свій вплив на інші верстви населення. Тож ми вирішили з’ясувати, що ж надихає її повертатися до своїх витоків і, таким чином, будувати нову генерацію...
Історія української вишивки дуже давня і багата, відроджувати її взяли на себе відповідальність члени класних родин школи. Кожен клас жеребкуванням обрав собі область України, узорами якої вишивали фрагмент рушника.
Гарним приводом для свята стала книжка - альбом «Українська вишивка» - щедро ілюстроване видання, побудоване на матеріалах музейних колекцій України, упорядкована Тетяною Валеріївною Кара-Васильєвою.

Класи: 9 клас

Предмети: Позакласні заходи