СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ДОШКІЛЬНИКА
Перша фаза становлення особистості дошкільника (адаптація) передбачає засвоєння ним норм тієї соціальної спільності, до якої він належить, і оволодіння відповідними формами і засобами діяльності. Дошкільник, потрапляючи до нової соціальної спільності (дитячого садочка), не може реалізувати свою потребу виявити себе,як особистість раніше, ніж він засвоїть групові норми поведінки й оволодіє тими засобами діяльності, якими оперують інші члени групи. У дитини виникає об”єктивна необхідність „бути такою, як усі”. Це досягається за рахунок втрати певних індивідуальних рис.
Друга фаза (індивідуалізація) виникає з протиріччя між досягнутим рівнем адаптації дитини—тим, що вона стала „такою, як усі” в групі, та її незадоволеною потребою в максимальній індивідуалізації. Дошкільник починає шукати способи для вияву власної індивідуалізації., для її трансляції в групі однолітків.
Третя фаза є процесом інтеграції дитини в групі (інтеграція): вона зберігає ті індивідуальні риси, які відповідають необхідності й потребам групового розвитку, а також власній потребі здійснити значущий внесок у життя групи. Група певною мірою змінює властивості. Група певною мірою змінює властиві їй загальні норми, переймаючи в дошкільника ті риси, які визначаються нею значущими для її розвитку. Так відбувається взаємна трансформація особистості і групи.
Кожна з трех фаз виступає як момент становлення особистості в її найважливих проявах і якостях.
Якщо дошкільникові не вдається подолати труднощі адаптації, то внього можуть сформуватись такі якості, як конформність, безініціативність, невпевненість у собі, боязкість, що призводять до особистісної деформації.
Якщо дитина подолала фазу адаптації і на другій фазі починає демонструвати групі однолітків індивідуальні властивості, які вона відкидає, оскільки ці відмінності не відповідають її потребам, це може призвести до розвитку в дошкільника агресивності, підозрілості, неадекватно завишеної самооцінки.
Якщо дитина успішно подолала фазу інтеграції, то в неї формується колективіське самовизначення, тобто дитина почуває себе комфортно у колективі, воно знайшла свою нішу і має всі умови для реалізації своїх індивідуальних можливостей.