Образи дітей (Ульф, Берра) та дідуся Нільса детально розкривають історію встановлення глибокого емоційного та духовного зв’язку між ними, заснованого на взаємній потребі у родинній близькості та любові.
Встановлення духовного зв’язку
Духовний зв'язок між Беррою та Нільсом встановлюється через кілька ключових моментів:
1. Спільна ідентичність та взаємне прийняття: При першій зустрічі Берра називає Нільса своїм дідусем, хоча той і питає: "хіба я твій дідусь?". Нільс одразу приймає цю роль, звертаючись до Берри "молодий дідусю". Вони навіть мають спільну фізичну деталь – пластирі на підборідді, що тітонька Тора відразу відзначає, кажучи, що вони схожі "мов дві краплі води". Нільс зізнається, що до появи Берри йому було "Дуже самотньо".
2. Спільні ритуали та турбота: Берра та Ульф частують дідуся кавою та булочками, хоча Нільс і не любить свинячі ніжки, які вважаються дідусевою їжею. Берра також дбає про зовнішній вигляд Нільса, голячи його щетину на день народження.
3. Поділ мрій та спогадів: Зв'язок зміцнюється через спогади Нільса про його дружину Юганну. Нільс показує, як робити повітряного змія з її шовкової хустки. Берра, знаючи, що Нільс не може піти на ставок, як дідусь Ульфа, організовує для нього пригоду з чупанням вишень на високому дереві. Дідусь, попри свою неміч, лізе на дерево і поводиться там як хлопчисько. Берра вважає Нільса молодцем.
4. Символічні подарунки та визнання: На день народження Берра дарує Нільсу краватку зі справжнього шовку. Нільс, зворушений, каже: "Як добре мати такого онука як ти", а Берра відповідає: "а мені такого дідуся як ви".
5. Навчання свисту як символ зв'язку: Нільс навчає Берру насвистувати мелодію "Чи вмієш ти свистати, Юганно?" — пісню, пов'язану з його дружиною. Берра дуже серйозно ставиться до цього уроку, оскільки це його подарунок дідусеві.
6. Кульмінація зв'язку після смерті: Коли дідусь Нільс помирає, Берра відчуває глибоке горе, оскільки не встиг показати йому своє вміння свистати. На прощанні у каплиці Берра сміливо заявляє, що Нільс був його дідусем, заперечуючи твердження пастора про його самотність. Фінальним підтвердженням їхнього духовного зв'язку стає те, що Берра над домовиною насвистує мелодію "Чи вмієш ти свистати, Юганно?", звертаючись до дідуся: "ось послухайте, дідусю". Це стає його останнім прощанням і доказом, що їхній зв'язок був реальним і важливим.
Встановлення цього зв'язку схоже на висаджування нагідки: Берра приніс маленьке зернятко надії (квітку та бажання мати дідуся), а Нільс, приймаючи цю турботу і відкриваючи своє самотнє серце, дозволив цій нагідці розцвісти у справжню родинну любов, яка продовжує жити навіть після його смерті через пам'ять та пісню.