Це було дуже давно, коли ліси були ще густі-прегусті, звірі неполохані, трави високі, ріки молочні.
У дрімучому лісі жила одна дівчина. Вона була така гарна, що словами й не розкажеш. Дівчина мала чарівний голос. Той голос западав усім глибоко в серце. Хто його хоч раз почув, ніколи не міг забути. Ім’я тієї дівчини – Пісня.
А високо в горах жив юнак. Теж дуже вродливий і вправний. Він міг усе. Його майстерність дивувала усіх, а весела вдача повертала до життя навіть смертельно хворих. Ім’я юнака – Танок.
Одного разу юнак почув дивовижну мелодію і поспішив на звуки. Хлопець побачив гарну дівчину, яку одразу покохав. Дівчина теж покохала юнака і з того часу вони постійно разом, ніколи не розлучаються.
І сьогодні Пісня й Танок живуть серед нас. Дарують людям радість і щастя, підтримують у смутку, підіймають на боротьбу, допомагають висловити почуття.