Користувацький вхід

Синтетична теорія еволюції як продовження теорії розвитку Ч. Дарвіна

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Проблема походження людини цікавила людство в усі часи. На початку XIX ст. англійський вчений Чарльз Дарвін (1809¬-1882 рр.) довів реальність еволюційних змін і переконливо пояснив механізм еволюційного процесу. Його гіпотеза, відома під назвою «дарвінізм», понад 100 років слугувала теоретичним підґрунтям біології та значно вплинула на розвиток інших природничих наук.

Еволюція, за Ч. Дарвіном, полягає у безперервних пристосувальних (адаптивних) змінах видів. Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Еволюція відбувається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, результатом якої є природний добір. У своїх роботах «Походження людини й статевий добір» (1871) і «Про вираження емоцій у людини і тварин» (1872) дослідник узагальнив величезний матеріал, що був накопичений до 70-х рр. XIX ст. й довів, що людина не відрізняється від інших видів тварин, а її еволюція відбувалася під дією тих самих біологічних чинників - спадкової мінливості, боротьби за існування й природного добору.

Дарвін показав, що основні чинники еволюції органічного світу, тобто спадкова мінливість, боротьба за існування та природний добір і є чинниками антропогенезу. Завдяки їм організм давньої людиноподібної мавпи зазнав низки морфологічних змін, в результаті яких виробилася вертикальна хода з вивільненням передніх кінцівок від функції пересування. Вчений відзначав, що у природі постійно відбувається боротьба за існування, тобто життєве змагання [1, с. 12].

У подальшому розвиток еволюційної теорії був пов'язаний з розвитком генетики. У 1930-х рр. теорія природного добору Ч. Дарвіна разом з теорією спадковості Г. Менделя склали сучасну синтетичну теорію еволюції - комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з вченням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції [2, с. 97].
Термін «синтетична» пішов від назви книги відомого англійського еволюціоніста Дж Хакслі «Еволюція: сучасний синтез» (1942). До розробки синтетичної теорії еволюції, крім Д.С. Хакслі, долучилися багато науковців: С.С. Четвериков, Ф.Г. Добржанський, Е. Майєр, С. Райт, Н.П. Дубінін, О.Н. Сєвєрцов, І.І. Шмальгаузен, Д.К. Бєляєв, О.П. Татаринов, В. А. Ратнер та інші.

Синтетичну теорію еволюції можна охарактеризувати як теорію органічної еволюції шляхом природного відбору ознак, детермінованих генетично. Вона заснована на визнанні популяції одиницею, що еволюціонує, випадкових змін ДНК і природного відбору, провідної ролі середовища у виникненні видів, необхідності різноманітності у збереженні стабільності біологічних систем. Еволюція за теорією являє собою безперервний процес накопичення у популяції випадкових мутацій, ознак, що ведуть до формування нового виду. Розкривши та накопичивши безліч нових фактів і доказів еволюції живих організмів, вона об'єднала дані багатьох біологічних наук. Тим не менше, це вчення, відоме ще як неодарвінізм, знаходиться в руслі тих ідей і напрямів, які були закладені Ч. Дарвіном.

Отже, теорія Дарвіна знайшла свій розвиток у сучасній синтетичній теорії еволюції, яка стала центральним організовуючим принципом сучасної біології, забезпечуючи загальне пояснення походження і різноманітності життя на Землі.

Список літератури:
1. Комісаренко С.В., Данилова В.М. Історія науки. Еволюційне вчення Чарльза Дарвіна і сучасна біологія. До 200-річчя від дня народження Ч. Р. Дарвіна і 150-річчя виходу у світ його книги «Походження видів» // Український біохімічний журнал - 2009. - Т. 81. - № 6. - С. 10-16.
2.Миллс С. Теория эволюции: история возникновения, основные положения, доводы сторонников и противников - М.: Эксмо, 2008.

Автор: 

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі