Користувацький вхід

Як я розумію й оцінюю письменника Василя Стефаника

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

1

Як я розумію й оцінюю письменника Василя Стефаника

Мета уроку: Розвивати мислення учнів, вміння самостійно аналізувати і робити висновки, чітко та логічно висловлювати свої думки; на основі віковічних традицій українців сприяти становленню високих моральних принципів, збагачувати досвід учнів новими об’єктивними оцінками й поглядами
Обладнання: портрет Стефаника, твори письменника, хрестоматії, папки з роздатковим матеріалом.
Методи і прийоми: художнє читання, диспут, самостійна робота, бесіда
Епіграф: Василь Стефаник – абсолютний пан форми… Його нариси як найкращі народні пісні, в котрих нема жодної риторики, ані сентиментальності, а тільки дійсність сумна, але скупана в золоті найчистішої поезії.
Іван Франко

Викладач: У Альберта Камю є поезія «Привид хрестів», у якій йдеться про те, як один чоловік роздумував над своєю важкою долею. Одного разу йому приснився сон, що опинився він посеред дивовижної галявини, де було багато хрестів. І тут підходить до нього Господь та й каже: «Ти хотів легкого хреста, он – бачиш, скільки їх, іди і вибери один по своїй ноші». Ходив чоловік, придивлявся до них, бачив дивовижної краси хрести золоті і срібні, але жоден з них не підходив йому. І раптом трапився йому маленький дерев’яний. Зрадів чоловік, бо якраз по ньому був цей хрест. А коли добре придивився, то побачив там своє ім’я..
Отже, кожен у цьому житті несе свій хрест. Стефаників хрест аж почорнів з розпуки, бо пустив він свою душу в душу народу. І людський біль цідився крізь його серце і ранив до крові, застерігаючи: «Не пиши так, бо вмреш».
Він писав тяжко і страшно, ніби витесував потужною рукою пам’ятник своєму народу. А з його роз’ятреної душі сочилася темна, як кров, поезія болю, котру навіть і хотів би забути, та не годен.
На попередніх уроках ми розглянули твори цього письменника, від дня народження якого минуло 140 років, і тепер проведемо ексклюзивну бесіду за темою «Як я розумію й оцінюю письменника Василя Стефаника»
Учні висловлюють свої думки, відповідаючи на запитання:
• Скільки новел написав Стефаник? (72). Які з них ви прочитали? Котру вважаєте найсильнішою?
• Ваше враження від прочитаного. Загальна оцінка творчості письменника.
• Що вам особисто дав Стефаник для розуміння життя як такого?
• Момент, який найбільше вразив вас у новелі «Новина».
• Як ви ставитесь до вчинку Гриця Летючого?
• Що штовхнуло цього чоловіка на злочин?
Уявіть ситуацію. По дорозі на навчання ви почули страшну новину: самотній батько, неспроможний прогодувати своїх дітей, позбавляє життя когось із них. (Аналогічні приклади сьогодні, на жаль, трапляються.) Ваша перша реакція (думка). Чи був у батька вибір? (Учні висловлюють свої думки)
Якби довелося вам одним реченням визначити тему творчості Стефаника, як би це звучало?
Учні, кожен по-своєму, визначають тему
- Відповідальність людини за своє життя, за теперішнє і майбутнє своїх дітей, а отже й держави.
- Рідна земля і її значення в житті людини.
- Мені здається, Василь Стефаник сам визначив тему своєї творчості: «Треба любити сих людей, що тихонько ховають свій біль у зелений май»…

На фоні музики звучать слова письменника:
Нелегко це – цідити людський біль крізь серце, але як же інакше? Хто відчуває біль ближнього і почує його? Хто пригорне і обігріє їх обхололі серця, зболені щоденним поневірянням. О, чуєте! Вони знову стукають до розчиненого навстіж серця, вони всі заходять до нього і складають свої болі, мов до надійного схову.

Пізнаймо ближче їх, знесилених у праці, зболених людей. Ось галерея образів наших добрих знайомих, які прийшли зі сторінок Стефаникових творів.
(Робота з роздатковим матеріалом. Учні читають уривки з творів письменника. Завдання самостійної роботи – не тільки назвати героя і твір, а й визначити характерну художню деталь у ньому, яка допомагає розкрити авторську ідею. Наслідком такої роботи буде чітка картина ознайомлення учнів і розуміння ними творчості Василя Стефаника)
Тепер на основі новели «Камінний хрест» поміркуємо над таким філософським питанням: «Чи кожен здатний винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину?»
Екскурс в історію. 21 квітня 1899 рік. Краківський вокзал. Стефаник з Богданом Лепким проводжають земляків у далеку Америку. (Учень читає уривок з циклу «До Бразилії» Івана Франка)
Коли почуєш, як в тиші нічній
Залізним шляхом стугонять вагони,
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,
Дитячий плач, жіночі скорбні стони,
Важке зітхання і гіркий проклін,
Тужливий спів, дівочії дисканти,
То не питай: «Сей поїзд – відки він?
Кого везе? Куди? Кому вздогін?
Се – емігранти.
Коли побачиш – на пероні десь
Людей, мов оселедців тих, набито,
Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,
Зів’ялих, мов побите градом жито,
Мужчин понурих і дітей дрібних
І купою брудні, старії фанти
Навалені під ними і при них,
На лицях слід терпінь, надій марних,
Се – емігранти.

На основі новели «Камінний хрест» проводиться міні-диспут за запитаннями:
Чи вірить Іван, що на чужині він знайде щастя? А ви як думаєте?
Чи для нього є розлука з батьківською хатою страшною трагедією? А для вас рідний куточок?
Чи відповідальний Іван Дідух за майбутнє загалом і своїх дітей зокрема?
Як ви ставитеся до сучасної еміграції українців за кордон?
Чи подарує чужина Іванові щастя?
Підсумкове слово викладача.
Трагедія, що відбулась століття тому в хаті героя новели Василя Стефаника Івана Дідуха, у його зболеній душі, душах сотень галичан, спонукає нас замислитися над сенсом життя, долею України і власною. Висновок робіть самі. Я лише хочу застерегти: якщо наважитеся на вирішальний крок, робіть його розважливо, бо тільки в ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. І немає на світі іншої України, немає другого Дніпра, а рідна земля і в жмені мила, і кожна травинка свій корінь має.

Для кого і про кого писав Василь Стефаник?
Назвіть джерела творчої наснаги новеліста. Що спонукало його братися за перо?
Чи гіперболізує автор, зображаючи дійсність, аби експресивно увиразнити художню ідею?
Що відчував Стефаник, пишучи свої новели?

«Як коротко, сильно і страшно пише ця людина», - сказав про Стефаника вражений до сліз Максим Горький. І справді, коли читаєш новели письменника, тебе пронизує гострий, нестерпний біль. Чим обумовлена така сила впливу?... Переживаннями. Читач переживає те, що пережив сам письменник, він страждає і радіє, коли страждає і радіє письменник. Не слід забувати і про те, що переживання читача – то відблиск думок і почуттів митця. І чим сильніше джерело, тим ясніше світло лягає довкола. Василь Стефаник був таким могутнім джерелом, що не кожен може витримати й відблиск його. В його промінні не поніжишся. Те проміння палить…
В історії літератури – не лише української – мало письменників, які б з такою проникливістю розкрили трагедію трудівників-селян в умовах капіталістичної дійсності, які б мали право сказати так, як Василь Стефаник: «…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки…». Духовна єдність з народом дала письменникові можливість не тільки пізнати, а й розкрити перед світом душу бідного селянина – ніжну й чулу до краси світової, здорову й горду з природи, але неймовірно зболену, розторгану, пошматовану.
«Я люблю, - писав він, - мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру, що витворила з них людей, котрі смерті не бояться. За те, що вони є, хоч пройшли над ними бурі світові… Є що любити і до кого прихилитися. За них я буду писати і для них».

Використана література
1 Олександра Соловей «Чи кожен здатний винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину…», «Дивослово» №5 2000
2. Наталка Савчук Складання кіносценарію за новелою Василя Стефаника «Камінний хрест» «Дивослово» №2 2007
3. Марта Токарик. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності. Дивослово №2 2003
4. Хомуха О.А. Твір з української мови та літератури. Рекомендації та матеріали до творчих робіт учнів. Вивчаємо українську мову та літературу, №13, 2009

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі