Родинна обрядовість у повісті М.Коцюбинського
«Тіні забутих предків».

Повість «Тіні забутих предків» є одним із кращих творів про неповторний світ поетичної творчості гуцулів.Вона звучить як величний гімн красі життя та кохання.Коцюбинський не зупиняється на тимчасових проблемах тодішнього суспільства,він торкається тем загальнолюдського значення,які супроводжують усю історію розвитку світової культури та мистецтва.
Розглядаючи твір М.Коцюбинського,ми бачимо,що самобутній світогляд карпатського народу проявляється через кілька етапів родинної обрядовості,зокрема пологовий та поховальний.

Приклади родинної обрядовості,відтворені у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

1.Пологовий етап (родини,ритуал обкурення хати,запалення родильної свічки,).
2.Ворожіння,замовляння,віра в існування нечистої сили.
3.Поховальні обряди гуцулів.Тризна.
4.Гуцульські пісні.Коломийки.

Запитання,відповіді на які має знайти група В, посилаючись на текст.

1.Хто така баба-повитуха?Її роль у пологових обрядах.
2.Розуміння нещасливої долі гуцулами.
3.Які складові поховального обряду були обов`язковими і з чим це було пов`язано?
4.Чи вдалося М.Коцюбинському показати нерозривність життя й смерті?

1.У повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» описується життя гуцула Івана Палійчука від народження і до загибелі.Уже з перших сторінок твору ми дізнаємося,що народження хлопчика пов`язане з обрядійством цього народу,точніше з порушенням обрядів: «Не сокотилася баба при злогах,не обкурила десь хати,не засвітила свічку,і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня».Саме при народженні дитини бабі-повитусі відводилася важлива роль,від неї залежала щаслива доля новонародженого.
Магічно-заклинальні обряди посилювалися ритуальним використанням диму й вогню.Хату обкурювали вогнем,узятим від запаленої живої ватри, щоб захистити породіллю та дитя від злих духів.Споконвіку вогонь уважали символом та покровителем сім`ї,йому приписувалася здатність очищати та зцілювати.
Важливого значення у гуцульській родильній обрядовості має перший купіль новонародже¬ного й обряд «зливок» . За допомогою першого з дитини змивали ознаки «чужого» і надавали ознак «свого». Для цього до купелю додавали різні предмети: гроші, зерно, квіти, інструменти. Воду виливали у таке місце, де ніхто не ходить. За другим обрядом очищувались породілля і баба-повитуха як найбільш причетні до дитини особи.
Ще одне порушення в ритуалі пологів відбулося тоді,коли баба-повитуха не засвітила свічку.Цей церковний обряд можна розглядати і в дохристиянському контексті,коли вогню надавалася функція оберегу.
Недотримання бабою-повитухою всіх етапів пологового обряду (не сокотилася-значить не стереглася) призвело до дисгармонії в подальшому житті Івана. «Усе плакав по ночах,погано ріс,дивився на неньо таким глибоким,старече розумним зором…»

2.Михайло Коцюбинський розкриває читачам міфічні уявлення гуцулів про злих духів.Люди вірять у ворожок,чародіїв,мольфарів,нечисту силу. Саме тому в повісті з`являється щезник,нявка й чугайстир,відьма Хима та мольфар Юра.Вони існують поруч із людьми,як щось звичне та зрозуміле,тримаючи гуцулів у постійній тривозі.Бо нявка може згубити людину в лісі,якщо на допомогу не прийде чугайстир,Що є «смертю для нявок:зловить і роздере».Відьма Хима може зробити шкоду худобі,а Юра-зашкодити людині своїми чарами.Щоб вижити в цих умовах,гуцули знали безліч різноманітних ворожінь та замовлянь.Дуже любила ворожити дружина Івана Палагна.Вона ворожила біля худоби, «палила поміж маржинкою ватру,аби вона була світуча,красна,як боже світло,аби до неї не мав приступу злий…».
Ворожила для себе,аби бог дав діточок,а потім разом із Юрою-аби звести зі світу Івана.
Демонологія,що виникла на основі первісної віри в духів,займає неабияке місце в житті гуцула.Тому автор і надав їй у повісті багато уваги.

3.Свою повість Коцюбинський закінчує описом дивного похоронного обряду,який письменник спостерігав в одному гуцульському селі,а потім писав: «Такий сильний контраст ,що я й наступну ніч не міг заснути під враженням сцени.»
Як і всі найважливіші події в житті гуцулів,обряд похорону сповнений ритуального й таємничого змісту.Грає трембіта.На лаві лежить мрець,у його головах спочиває душа.Дружина звертається до душі Івана.Хоч усім відомо,що вона невірна жона,обряд вимагає,щоб добре виконувала свою роль,ридаючи за чоловіком.І Палагна «файно голосить»,як відзначають сосідки.Обряд складається із суму та веселощів.Бо після голосіння починаються ігрища при покійнику.Люди,проводжаючи душу на той світ,уважають,що вона має залишити землю веселою,щоб там уже не знати горя.Під дією цих веселощів,що перетворюються на справжній карнавал,і мертве обличчя ніби починає всміхатися загадковою усмішкою смерті.
Прощаючись із мерцем,гуцули вірили в невмирущу силу життя,яка проявиться в іншому потойбічному світі.Свідченням цього були мідні гроші,які добрі душі ставили на груди,веселі танці навколо покійника,забави.та розваги.
Поховальний обряд (тризна) обертався своєрідним святом,що символізувало перемогу життя над смертю. Головна ж функція похоронних забав-перетворення смерті на нове життя.тобто знищення смерті як такої.
Важко уявити поховальний обряд гуцулів без головного оберегу-вогню. Під час поховання «розкладали на подвір`ї вогонь»,щоб зігріти душу,освітити їй шлях у потойбічний світ.Саме вогонь як джерело світла очищав небіжчиків від гріхів,поглинаючи їх у своєму полум`ї.
Цікаву роль відіграє у поховальному обряді гуцульська трембіта,яка в день похорону «плаче за вікном».Звичай грати на трембіті у горян дуже давній.Голосіння трембіти,як правило,було викликане звісткою про смерть,про що свідчить давня гуцульська легенда.Суть її зводиться до того,що забаганка багатого чоловіка заграти на весіллі у своїх дітей призвела до трагічної смерті останніх.Такою була покара за порушення звичаю.

4.Усвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям.Природа й кохання допомагали розвивати найкращі сторони людської душі,яка має чути не тільки мелодію гір,лісів,водограїв,а й здатна сама творити музику.Ось чому життя гуцула супроводжує пісня-коломийка.Письменник вводить у повість і любовну,і побутову коломийку,подає їх як заспів до окремих епізодів.При зустрічі Івана з Марічкою звучить мелодія пісні «…з гори на гору,з поточка в поточок-пурха коломийка,така легенька,прозора,що чути,як од неї за плечима тріпають крильця…»
Коли людина відчуває гармонію світу найяскравіше?Найчастіше у пісні. У творі М.Коцюбинського звучать веселі пісні під час похорону Івана,який усміхається можливості з`єднатися духовно з улюбленою Марічкою,а,може,визволенню від пошуку спокою в буденщині.

Висновок
Художня реконструкція родинних обрядів дала можливість М.Коцюбинському відтворити на сторінках повісті унікальний зв`язок міфів та ритуалів із первісним світосприйняттям гуцулів,показати їх віру в нерозривність життя й смерті.
Заключна сцена повісті змальована в дусі народної творчості. Оптимістично закінчується сумна розповідь про головного героя твору,яким письменник зумів воскресити образ «забутого предка», показати місце міфології в житті селянина.Таким чином,фольклорна основа повісті дала М.Коцюбинському можливість порушити важливі філософські проблеми:що таке справжня краса,сенс людського буття,потенційні можливості народу,висока мораль.

Предмети: Українська література, Народознавство

Класи: 10 клас