Класифікація прав і свобод дітей та підлітків

Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Дитина – це індивід, який не досяг встановленого в законі віку (для Країни – 18 років), не має необхідних навичок та життєвого досвіду для того, щоб самостійно протидіяти навколишньому світу, і як наслідок, потребує посиленої уваги та захисту з боку:
- батьків або осіб, які їх замінюють (тобто зобов’язані виховувати та турбуватися про дитину);
- держави в цілому, яка має через спеціально уповноважені органи створювати умови, що забезпечують повноцінний розвиток дитини та реалізовувати основні засади державної політики в сфері охорони дитинства.

Всі права та свободи дитини можна розділити на п’ять основних груп: громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права.

Громадянські права
Громадянські права – це право особи на реалізацію своїх можливостей у духовній та моральній сферах.
Основними громадянськими правами людини і громадянина є:
− право на життя (незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин). З цією метою країни, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов’язання забезпечити у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
− право на збереження індивідуальності. Для повноцінного та гармонійного розвитку дитини необхідна реалізація права на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, не допускаючи протизаконного втручання. Якщо через негативні обставини дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів індивідуальності, держава має забезпечити їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.
− право на особисте життя. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
− право на свободу думки і віросповідання. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію по ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій формі чи за допомогою інших засобів на вибір дитини. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише ті обмеження, які передбачені законом і необхідні для поваги прав і репутації інших осіб, для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я або моралі населення. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, моралі і здоров’я населення або захисту основних прав і свобод інших осіб.

Політичні права
Політичні права – це права особи брати участь у громадському та політичному житті суспільства.
Політичні права надають можливість:
− об’єднуватися в громадські організації, створювати партії;
− брати участь у їхній роботі;
− мирно збиратися та проводити мітинги, збори, демонстрації;
− обирати та бути обраним.

Економічні права
Економічні права – це такі права, які особа реалізовує в сфері економічних відносин.
До таких прав слід віднести:
− право на володіння, користування та розпорядження приватною власністю (діти мають право отримувати подарунки, зберігають за собою право власності на житлове приміщення у випадку втрати батьків. Власністю дитини є одяг, речі особистого вжитку, іграшки, книги, спортивне обладнання, музичні інструменти тощо, які необхідні для її розвитку);
− право на заняття підприємницькою діяльністю.

Соціальні права
Соціальні права – це право особи на забезпечення належних умов життя.
Соціальними правами є право особи на: працю, відпочинок, житло, охорону здоров’я, освіту тощо.

Культурні права
Культурні права – це права особи на духовний та творчий розвиток своєї особистості.
Культурними правами, зокрема, є:
− свобода літературної, творчої діяльності;
− захист інтелектуальної власності та авторських прав.

Законодавство України у сфері охорони дитинства
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на:
− Конституції України;
− Конвенції ООН про права дитини;
− міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Законодавство про охорону дитинства складається з:
− закону України «Про освіту дитинства» від 26 квітня 2001 р.;
− закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р.;
− закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.;
− закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 р;
− закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 р.;
− закону України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р.;
− закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 р.;
− закону України « про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р.;
− закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 4 вересня 2008 р. тощо.

Завданням законодавства про охорону дитинства є:
− розширення соціально-правових гарантій дітей;
− забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління;
− створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні;

Відповідно до законодавства України розроблено систему заходів щодо охорони дитинства, які включають:
− визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних і соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;
− забезпечення належних умов для охорони здоров’я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
− проведення державної політики, спрямовані на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
− встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
− проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення та здійснення галузевих і регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;
− розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку й оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;
− вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
− організацію безкоштовного харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних і багатодітних сімей у професійно-технічних начальних закладах;
− організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних і багатодітних сімей, що навчаються в професійно-технічних навчальних закладах;
− вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім’ям з дітьми.

Інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:
− подають Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення положень законодавства, які стосуються забезпечення захисту прав дітей;
− подають висновки до проектів законодавчих актів із зазначених питань;
− надають засобам масової інформації, громадськості та особам чи органам, які займаються вирішенням питань захисту дітей, загальну інформацію про забезпечення захисту прав дітей.

Грунтуючись на Конвенції про права дитини законодавство України встановлює такі права і свободи дітей ті підлітків, як:
− право на життя та охорону здоров’я – безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя;
− право на ім’я та громадянство. Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство»;
− право на достатній життєвий рівень. Для повноцінного і гармонійного розвитку дитини державою гарантується право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини покладається на батьків або осіб, які їх замінюють;
− право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю;
− право на захист від усіх форм насильства. Держава гарантує захист дітей від насильства в усіх його проявах;
− право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, а також надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів.

Важливо знати
Життя і здоров’я людини визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Тому, кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живо народженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Банк даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Важливо знати
З метою удосконалення соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, перш за все щодо процесу вилучення та влаштування таких дітей та осіб з їх числа, реалізації їх права на здоровий розвиток та сімейне виховання, підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади, удосконалення статистичного обліку таких дітей в інтересах самих дітей служба у справах дітей забезпечує створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Порядок формування банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:
− банк даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування формується на підставі даних обліково-статистичних карток;
− керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов’язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад;
− окрім обліку дітей спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді координує діяльність щодо виявлення громадян України, які згодні і можуть взяти на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
− ведення банку даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів покладається на відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Такі особи у разі необхідності зобов’язані пройти курс підготовки з проблем виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, до моменту передачі їм дітей на виховання та для спільного проживання.

Зверніть увагу
Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян України або іноземців забороняється.

Підготувала учитель російської мови та літератури
Донецького багатопрофільного ліцею № 54
Бурцева Світлана Олександрівна

Класи: Середня школа

Предмети: Класному керівникові